29 липня 2025 рокуСправа №160/31366/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення-рішення.
Суть спору: 26.11.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 16.04.2024 №0436709-2416- UA120401700000019083, прийняте Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за 2023 рік у розмірі 31 877,46 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що у липні 2024 року нею отримано податкове повідомлення-рішення від 16.04.2024 №0436709-2416-UA120401700000019083, на підставі якого ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за нежитлову будівлю корівника-телятника в сумі 31 877,46 грн. за 2023 рік. Позивач вказує, що відповідачем неправильно розраховано податок на нерухоме майно. Так, за рішенням Криничанської селищної ради Дніпропетровської області від 29 вересня 2021 року «Про встановлення місцевих податків та зборів по Криничанській селищної ради» ставка податку для будівель сільськогосподарського призначення, зокрема, будівель для тваринництва, становить 0,1%. Натомість, податковим органом застосовано ставку на рівні 0,5%. Також, позивач звертає увагу, що відповідачем не було враховано того факту, що нежитлова будівля, на яку було нараховано податок, була демонтована ще у 2017 році. Позивач вважає також застосовним до спірних правовідносин положення підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України. З цих підстав просить задовольнити озовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2024 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовом в цій справі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 продовжено Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області строк на надання відзиву.
06 січня 2025 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти заявлених позовних вимог. Зокрема, відповідач вказав, що підстави для застосування підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України відсутні, оскільки позивач не належить до сільськогосподарських товаровиробників, що є одною із умов для застосування зазначеного положення ПК України. Натомість, база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності, з урахуванням красифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000. Нежитлове приміщення, щодо якого нараховано податок, класифікується як нежитлова будівля, що відповідає даним інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відтак, податковим органом правильно застосована ставка податку на рівні 0,5%. Відповідач просить не брати до уваги обставини знищення спірного нерухомого майна, оскільки реєстрація припинення права власності на підставі знищення об'єкта речового права відбулася лише в серпні 2024 року в той час, як спірне податкове повідомлення-рішення стосується 2023 року. З цих підстав просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
ОСОБА_1 , відповідно до Витягу про державну реєстрацію прав №31378461 від 21.09.2011 та Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №57943339 від 10.12.2004 позивач є власником 74/100 нежитлового приміщення загальною площею 1285,9 к.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Фактично позивач має у володінні має 951. 57 кв. м. вищевказаного нежитлового приміщення.
Зазначену нежитлову будівлю загальною площею 1285,9 кв.м. було отримано у власність позивачем на підставі рішення виконкому Маломихайлівської сільської ради від 07.10.2004 №43 в якості майнового паю при розпаюванні КСП «Дніпро» (51/100 частини), згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 26.08.2011 (23/100 частини) та свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.08.2024 (26/100 частини).
Згідно з Актом знищення корівника-телятника МТФ№3 від 23.02.2017 №63 нежитлове приміщення загальною площею 1285,9 к.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 було демонтоване. Вищевказаний акт був складений комісією у складі заступника начальника КП «Криничанське БТІ» Безродньої Н.Г., спеціаліста 1-ї категорії по земельних ресурсах Криничанської селищної ради Минаєва В.Ф., депутата Криничанської селищної ради Штик О.В., власника майна ОСОБА_1 .
Відповідно до Висновку про знищення/знесення майна, реєстраційний номер документу: DT01:8642-3155-5865-1600, №6 від 20.08.2024, нежитлове приміщення (корівник-телятник) загальною площею 1285,9 к.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 було демонтоване 23 лютого 2017 року.
Дана обставина також підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав № 392771667 від 29.08.2024.
Речове право на зазначене нежитлове приміщення, будівлю корівника-телятника припинено 26.08.2024, що підтверджується даними Витягу з Державного реєстру речових прав.
16 квітня 2024 року Головне управління ДПС у Дніпропетровській області прийняло спірне податкове повідомлення-рішення, яким здійснило нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на об'єкт нежитлової нерухомості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Зокрема, було прийнято податкове повідомлення-рішення №0436709-2416-0419UA12040170000090083 від 16.04.2024 на загальну суму 31 877, 46 грн. за період з 01.01.2023 до 31.12.2023.
Зазначене податкове повідомлення-рішення направлено контролюючим органом 19.06.2024 на податкову адресу платника рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення (штрих-код 0600932792866) та отримано позивачем особисто 05.07.2024.
Вважаючи винесене відповідачем податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Зокрема, позивач обґрунтовує протиправність прийнятого податковим органом рішення тим, що відповідачем було застосовано неправильну ставку податку. Також, позивач вважає застосовним до спірних правовідносин підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, який передбачає звільнення від сплати податку будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000. Серед іншого, позивач звертає увагу, що відповідачем не було враховано того факту, що нежитлова будівля, на яку було нараховано податок, була демонтована ще у 2017 році.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 8.1 статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.
Пунктом 8.3 статті 8 ПК України визначено, що до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Відповідно до підпункту 10.1 статті 10 ПК України до місцевих податків належать податок на майно.
Пунктом 10.3 статті 10 ПК України визначено, що місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору та земельного податку за лісові землі.
Відповідно до п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Визначення платників податку в разі перебування об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб:
а) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;
б) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;
в) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.
Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Відповідно до п.п. 266.3.1, 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Відповідно до п.п. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 Податкового кодексу України, ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.
Згідно п.п. 266.6.1 п. 266.6 ст. 266 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Відповідно до п.п. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
29 червня 2021 року Криничанською селищною радою Дніпропетровської області прийнято рішення №32-9/VIII «Про встановлення місцевих податків та зборів по Криничанській селищній раді», яким серед іншого затвердила ставки податки на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, згідно з додатком 5.
Згідно з додатком 5, податки встановлюються на 01.01.2022 та вводяться в дію з 01 січня 2022 року.
Згідно вищевказаного додатку №5 встановлені наступні ставки податку: «…1271 Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства: 1271.1 Будівлі для тваринництва - 0,100; 1271.2 Будівлі для птахівництва - 0,100; 1271.3 Будівлі для зберігання зерна - 0,100; 1271.4 Будівлі силосні та сінажні - 0,100; 1271.5 Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства - 0,300; 1271.6 Будівлі тепличного господарства - 0,500; 1271.7 Будівлі рибного господарства - 0,500; 1271.8 Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва - 0,500; 1271.9 Будівлі сільськогосподарського призначення інші - 0,500…».
Також, вищевказаном додатком №5 до Рішення Криничанської селищної ради Дніпропетровської області встановлено ставку податку у розмірі 0.500% від розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року за 01 квадратний метр по іншим нежитловим будівлям (нежитлові будівлі, нежитлові приміщення, нежитлові приміщення, інші нежитлові будівлі.
Отже, суд підсумовує, що на території Криничанської селищної ради в період 2022 року діяли вищевказані встановлені місцеві податки.
Згідно п. 12.3. ст. 12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Відповідно до ч.1 ст.69 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування відповідно до Податкового кодексу України встановлюють місцеві податки і збори. Місцеві податки і збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України з урахуванням особливостей, визначених Податковим кодексом України. Згідно з п.24 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях відповідної місцевої ради вирішуються питання встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.
Підпунктом 12.3.3 п. 12.3 ст.12 ПК України встановлено, що копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів або про внесення змін до них надсилається в електронному вигляді у десятиденний строк з дня прийняття до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів, але не пізніше 1 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін до них. Сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта житлової та/ або нежитлової нерухомості інформацію щодо ставок та наданих пільг юридичним та/ або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України (пп. 266.4.2 п.266.4. ст. 266 ПК України).
Підпунктом 12.3.5 . 12.3 ст.12 ПК України встановлено, що у разі якщо до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування місцевих податків та/або зборів, сільська, селищна, міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків та/або зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки та/або збори справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування таких місцевих податків та/або зборів.
Також суд зазначає, що Криничанською селищної радою жодного рішення про встановлення місцевих податків та зборів у 2022 році на 2023 рік не приймалось, а тому рішення №32-9/VIII «Про встановлення місцевих податків та зборів по Криничанській селищній раді», яке винесене Криничанською селищною радою діяло станом на 01 січня 2023 податкового періоду.
Зазначене рішення Криничанської селищної ради судом протиправним та нечинним не визнавалося.
Щодо звільнення позивача від сплати податку на нежитлову будівлю - корівник-телятник на підставі положень підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.
За приписами п.п. "ж" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Відповідно до п. 30.2 ст. 30 ПК України підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.
Пільга, встановлена п.п. "ж" п. п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.
При цьому, правовий аналіз п.п. "ж" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України дає підстави для висновку, що її застосування передбачає наявність одночасно трьох умов для звільнення об'єкта нерухомості від оподаткування податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, а саме: віднесення будівлі до класу будівель сільськогосподарського призначення; власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником; вказані будівлі не здаються в оренду, лізинг, позичку.
За приписами п.п. 14.1.129-1 п. 14.1 ст. 14 ПК України об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, зокрема будівлі промислові та склади.
Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 №507 затверджений і введений в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" (група 127 "Будівлі нежитлові інші" клас 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства").
Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 127) "Будівлі нежитлові" належить клас (код 1271) "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо.
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Як зазначено вище, ОСОБА_1 на праві власності належить нежитлове приміщення корівника-телятника , який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Отже, об'єкт нерухомості, який належить позивачу на праві приватної власності, щодо якого контролюючим органом нараховане податкове зобов'язання, належать до будівель/споруд, призначених для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
У спірних правовідносинах основним є питання, чи є позивач сільськогосподарським товаровиробником, тобто, чи виконується друга умова для застосування пільги, встановленої п.п. "ж" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.
Загальні підходи щодо визначення поняття "сільськогосподарського виробника" сформульовані у постановах Верховного Суду, зокрема від 01.04.2021 у справі №820/6752/16, від 17.02.2021 у справі №820/3707/17, від 24.04.2020 у справі №540/2206/19, від 10.04.2020 у справі №823/1751/17.
У цих постановах Верховний Суд зазначав, що відповідно до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - це юридична особа незалежно від організаційно - правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Тобто, визначення "сільськогосподарський товаровиробник", яке міститься у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, застосовується для цілей глави розділу XIV цього Кодексу "Спрощена система оподаткування, облік та звітність", тоді як в даному випадку йдеться про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (розділ XII "Податок на майно").
Разом з тим, визначення поняття "сільськогосподарський товаровиробник" також міститься у статті 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років" під яким мається на увазі фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
Більш того, законодавцем з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття "виробники сільськогосподарської продукції".
Згідно з ст. 1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис" виробники сільськогосподарської продукції - юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.
Застереження в п.п. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України щодо цілей глави 1 розділу XIV ПК України не означає, що у інших випадках, передбачених цим Кодексом, термін "сільськогосподарський товаровиробник" має інше змістовне навантаження.
Поняття "сільськогосподарський товаровиробник", що міститься у Законі України "Про сільськогосподарський перепис" та у ПК України, не суперечить один одному, оскільки визначення, закріплене законодавцем у п.п. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України, має чітко обмежену сферу застосування та, як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень п. 5.3 ст. 5 ПК України.
Вказане свідчить, що в розумінні п.п. "ж" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України право на пільгу зі сплати податку мають юридичні/фізичні особи, які безпосередньо займаються сільськогосподарською діяльністю, тобто, зайняті у процесі виробництва, переробки власновиробленої сільськогосподарської продукції та її подальшої реалізації.
Отже, сільськогосподарським виробником є фізична або юридична особа, яка здійснює виробництво і самостійну переробку власно виробленої продукції рослинництва і тваринництва. Це визначення пов'язується лише з виробництвом і переробкою сільськогосподарської продукції незалежно від її подальшої долі (використання у власному господарстві або реалізації).
Отже, належність особи до категорії сільськогосподарських товаровиробників не залежить від організаційної форми здійснення нею сільськогосподарської діяльності (юридична особа, фізична особа чи фізична особа-підприємець).
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 17.02.2020 №820/3556/17, від 10.04.2020 №823/1751/17, від 24.04.2020 №540/2206/19 від 17.02.2021 №820/3707/17 та від 22.04.2021 №822/3289/17.
Натомість, як слушно зазначає відповідач, позивач ОСОБА_1 жодних доказів на підтвердження того, що вона є сільськогосподарським виробником, зокрема, у період нарахування податкового зобов'язання відповідно до спірного податкововго повідомлення-рішення.
Також, в спірний період ОСОБА_1 не знаходилася на податковому обліку як фізична особа-підприємець, не займалася сільськогосподарською діяльністю та не здійснювала реалізацію сільськогосподарської продукції. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Отже, посилання позивача на те, що податковим органом не було враховано податкової пільги зі сплати податку за споруди сільськогосподарських товаровиробників не знаходять належних обґрунтувань, а тому до уваги не приймаються.
Щодо факту демонтування нежитлової будівлі як в 2017 році як підстави для визнання протиправним оскаржуваного рішення.
Підпунктом 266.7.3 ПКУ визначено, що платники податку на нерухоме майно мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних щодо: об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку, розміру загальної площі об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку, права на користування пільгою із сплати податку, розміру ставки податку, нарахованої суми податку.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема, документів на право власності, контролюючий орган за податковою адресою платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
16 квітня 2024 року Головне управління ДПС у Дніпропетровській області прийняло спірне податкове повідомлення-рішення, яким здійснило нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на об'єкт нежитлової нерухомості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до Висновку про знищення/знесення майна, реєстраційний номер документу: DT01:8642-3155-5865-1600, №6 від 20.08.2024, нежитлове приміщення (корівник-телятник) загальною площею 1285,9 к.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 було демонтоване 23 лютого 2017 року.
Дана обставина також підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав №392771667 від 29.08.2024.
Суд зазначає, що в даному випадку, позивач повинен був звернутись до податкового органу із заявою про звірку даних щодо наявного в нього майна, на яке здійснюється нарахування податкового зобов'язання.
Однак, доказів такого звернення у матеріалах справи немає, а податковий орган в свою чергу на момент складання податкового повідомлення-рішення був позбавлений можливості дізнатися про обставини демонтування нежитлового приміщення (корівника-телятника), що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Криничанський район, с. Шмакове, вул. Центральна, буд. 10, оскільки речове право на зазначене нежитлове приміщення, будівлю корівника-телятника припинено 26.08.2024, а відомості про це внесено у Державний реєстр лише у серпні 2024 року.
З огляду на викладене суд вказує, що на моменту прийняття податкового повідомлення-рішення від 16.04.2024 №0436709-2416-UA120401700000019083 податковий орган в цій частині діяв у відповідності до чинного законодавства.
Щодо застосованої податковим органом ставки податку.
Так, позивач у позові вказує, що ставка податку для будівель сільськогосподарського призначення, зокрема, будівель для тваринництва, становить 0,1%. Натомість, податковим органом застосовано ставку на рівні 0,5%.
З матеріалів справи вбачається, що об'єкт нерухомості корівник-телятник, який належить позивачу на праві приватної власності, щодо якого контролюючим органом нараховане податкове зобов'язання, належать до будівель/споруд для тваринництва.
Відповідно до витягів про державну реєстрацію права власності (№31378461 від 21.09.2011, №57943339 від 10.12.2004, №390330556 з Державного реєстру речових прав), позивач є власником нежитлового приміщення - будівлі корівника-телятника, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Судом вже встановлено, що 29 червня 2021 року Криничанською селищною радою Дніпропетровської області прийнято рішення №32-9/VIII «Про встановлення місцевих податків та зборів по Криничанській селищній раді», яким затверджено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до додатка 5. Зазначені ставки набули чинності з 1 січня 2022 року.
Згідно з додатком 5, для будівель сільськогосподарського призначення встановлено такі ставки податку:
-1271.1 Будівлі для тваринництва - 0,100%;
-1271.2 Будівлі для птахівництва - 0,100%;
-1271.3 Будівлі для зберігання зерна - 0,100%;
-1271.4 Будівлі силосні та сінажні - 0,100%;
-1271.5 Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства - 0,300%;
-1271.6 Будівлі тепличного господарства - 0,500%;
-1271.7 Будівлі рибного господарства - 0,500%;
-1271.8 Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва - 0,500%;
-1271.9 Будівлі сільськогосподарського призначення інші - 0,500%.
Встановлено ставку податку у розмірі 0,500% від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року за квадратний метр по іншим нежитловим будівлям (нежитлові будівлі, нежитлові приміщення, нежитлові будинки, господарські будівлі, інші ежитлові будівлі).
З огляду на те, що належна позивачу на момент виникнення спірних правовідносин будівля корівника-телятника відноситься до категорії «Будівлі для тваринництва» (код 1271.1), при винесенні податкового повідомлення-рішення мала бути застосована ставка податку 0,100%, а не 0,500%.
Проте відповідач (податковий орган) у податковому повідомленні-рішенні від 16.04.2024 №0436709-2416-UA120401700000019083 помилково застосував ставку 0,500%, що призвело до неправильного визначення розміру нарахованого податку.
За висновком Верховного Суду України у постанові від 05.12.2006 у справі №21-527во06 наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі.
Вказаний правовий висновок підтримано Верховним Судом, зокрема у постанові від 18 травня 2020 року у справі № 200/12442/18-а.
З оскаржуваного рішення вбачається, що податок у розмірі 31877,46 грн. розраховано виходячи із ставки 0,500% від мінімальної заробітної плати станом на 01 січня звітного податкового року (6700,00 грн.х0,500%=33,50 грн.), де 6700,00 грн. - мінімальна заробітна плата, встановлено на 01.01.2023.
Отже, податкове зобов'язання за звітний 2023 рік з податку на нерухоме майне згідно зі спірним рішенням - 31877,46 грн. вираховувалося податковим органом таким чином: 33,50 грн.х951,57 кв.м., де 951,57 - розмір частки позивача у праві спільної власності на об'єкт, кв.м.
Натомість, при застосуванні ставки податку 0,100% податкове зобов'язання за звітний 2023 рік з податку на нерухоме майно повинно було становити 6375,52 грн. (6,70 грн.х951,57 кв.м.), де 6,70 грн. - це 0,100% від мінімальної заробітної плати станом на 01 січня звітного податкового року (6700,00 грн.).
Отже, податкове повідомлення-рішення від 16.04.2024 №0436709-2416-UA120401700000019083 є частково протиправним і підлягає скасуванню в частині нарахування податку на нерухоме майно на суму 25501,94 грн.
В іншій частині - щодо нарахування податку в розмірі 6375,52 грн., податкове повідомлення-рішення є правомірним.
Відтак, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч.3 ст.139 КАС).
Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Враховуючи, що правило пропорційного стягнення судового збору при частковому задоволенні позову стосується тільки вимог майнового характеру, тоді як заявлений позов містить вимоги немайнового характеру, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1211,20 грн., підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст.241-250 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (ідентифікаційний код: 44118658, місцезнаходження: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд.17-А) про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення-рішення, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 16.04.2024 №0436709-2416- НОМЕР_2 в частині нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в сумі 25501,94 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (ідентифікаційний код: 44118658, місцезнаходження: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд.17-А) судові витрати у розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок) гривень.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя А.О. Сластьон