Справа № 686/11195/25
Провадження № 2/686/4444/25
(заочне)
29.07.2025 м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі:
головуючого - судді Стефанишина С.Л.,
при секретарі судового засідання Дмітрієвій Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Хмельницького цивільну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків в порядку регресу, -
встановив:
22.04.2025 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування збитків в порядку регресу у розмірі 3200 грн., посилаючись на те, що цивільно-правова відповідальність відповідача як водія транспортного засобу "DAF XF 105.460", номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом марки «KRONE SDP 27», номерний знак НОМЕР_2 , була забезпечена за договором (полісом) ЕР/ 216165151, ПАТ "СК "УСГ" з франшизою в розмірі 3 200 грн., у зв'язку з чим на відповідача згідно із Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладається обов'язок щодо відшкодування зазначеної суми страхувальнику потерпілої внаслідок ДТП особи - ПАТ СК «ВУСО». В свою чергу, на підставі Договору № 15/04/2024 про відступлення права вимоги від 15 квітня 2024 року, укладеного між ПрАТ «СК «ВУСО» (Первісний кредитор) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , позивач отримав право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків у вигляді виплаченого страхового відшкодування за Договором страхування №3439055-02-10-00/1080 від 22.02.2023 року.
Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача в порядку регресу суму франшизи 3200 грн., а також судові витрати у вигляді судового збору та витрат на правничу допомогу.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 01.05.2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та справу призначено до судового розгляду.
У судове засідання представник позивача не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, в якій підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов і стягнути з відповідача понесені судові витрати.
Відповідач у судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 06.01.2024 року в м. Хмельницький по вул. Шухевича, 66/А мала місце дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля "DAF XF 105.460", номерний знак НОМЕР_3 з напівпричепом марки «KRONE SDP 27», номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «MAN TGX», номерний знак НОМЕР_4 з напівпричепом до нього марки «EVERLAST ST3» номерний знак НОМЕР_5 .
Зокрема, постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області по справі №686/2333/24 від 30 січня 2024 року встановлено, що ОСОБА_2 06.01.2024 року о 18 год. 20 хв., керуючи автомобілем марки "DAF XF 105.460", номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом марки «KRONE SDP 27», номерний знак НОМЕР_2 на території для паркування за адресою м. Хмельницький, вул. Шухевича, 66/А, в порушення п.п. 2.3 «б», 10.9 Правил дорожнього руху не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, рухаючись заднім ходом не переконався, що це буде безпечно для інших учасників руху, внаслідок чого здійснив наїзд на припаркований автомобіль марки «MAN TGX», номерний знак НОМЕР_4 з напівпричепом до нього марки «EVERLAST ST3» номерний знак НОМЕР_5 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб марки «MAN TGX», номерний знак НОМЕР_4 з напівпричепом до нього марки «EVERLAST ST3» номерний знак НОМЕР_5 отримали механічні пошкодження. Після цього ОСОБА_2 в порушення п. 2.10 «а» Правил дорожнього руху залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, а тому відповідача було визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 122-4 та ст. 124 КУпАП.
Пошкоджений транспортний засіб було застраховано відповідно до Договору добровільного страхування наземного транспорту № 3439055-02-10-00/1080 від 22.02.2023 року, укладеного між ПАТ «СК «ВУСО» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг», ЄДРПОУ 35912126, за яким страховик зобов'язується відшкодувати шкоду заподіяну транспортному засобу «MAN TGX», д.н.з. НОМЕР_4 .
Для встановлення вартості відновлюваного ремонту пошкодженого транспортного засобу «MAN TGX», номерний знак НОМЕР_4 , було проведено огляд автомобіля.
Відповідно до Рахунку №ВЗ-0037 від 23.01.2024 року вартість ремонту автомобіля «MAN TGX», номерний знак НОМЕР_4 , становить 64068,56 грн.
Згідно із даними страхового акту №2340331-1 від 17.01.2024 року факт ДТП, яка сталася 06.01.2024 року визнано страховим випадком, та ПрАТ СК «ВУСО» було зроблено розрахунок страхового відшкодування та здійснено виплату страхового відшкодування на користь потерпілого в сумі 59 272,69 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 17 січня 2024 року № 388.
Таким чином, ПрАТ СК «ВУСО» отримало право регресної вимоги до Відповідача щодо стягнення суми виплаченого страхового відшкодування, а саме - 59 272,69 грн.
Водночас, оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача як водія транспортного засобу "DAF XF 105.460", номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом марки «KRONE SDP 27», номерний знак НОМЕР_2 , була забезпечена за договором (полісом) ЕР/ 216165151, ПАТ "СК "УСГ" з франшизою в розмірі 3 200 грн., то на Відповідача згідно із Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладається обов'язок щодо відшкодування зазначеної суми страхувальнику потерпілої внаслідок ДТП особи - ПАТ СК «ВУСО».
В подальшому, на підставі Договору № 15/04/2024 про відступлення права вимоги від 15 квітня 2024 року, укладеного між ПрАТ «СК «ВУСО» (Первісний кредитор) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , відповідно до якого Первісний кредитор відступає (передає), а Новий кредитор (Позивач) отримує право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків завданих Первісному кредитору по договорам страхування, перелік яких наведений у Додатку №1 до Договору.
Відтак, позивач як новий кредитор отримав право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків у вигляді виплаченого страхового відшкодування за Договором страхування №3439055-02-10-00/1080 від 22.02.2023 року (пункт 38 Додатку №1 до Договору), що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а п. 8 ч.2 даної статті визначається що способом захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
За ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною другою статті 22 ЦК України збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Згідно із ст. 92 Закону України «Про страхування» страховик за договором страхування зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором або законом строк.
Відповідно до положень ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 108 Закону України «Про страхування» до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Також, частиною першою статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до частини першої статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
За змістом зазначеної норми закону обов'язок відшкодування шкоди у особи, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, виникає у разі недостатності страхового відшкодування для повного відшкодування завданої нею шкоди.
Ліміт відповідальності страховика визначається умовами договору страхування цивільно-правової відповідальності укладеного з власником (володільцем) транспортного засобу.
Відшкодування шкоди, заподіяної власником (володільцем) транспортного засобу, цивільно-правова відповідальність якого застрахована урегульовано Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». У разі коли пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлений або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.
Нормами ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП.
Згідно із ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Пунктом 36.6 статті 36 цього ж Закону передбачено, що страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсова сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
Відповідно до ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що розмір франшизи у сумі 3200 грн., як різниця між сумою збитків та виплаченим страховим відшкодуванням, має бути відшкодовано в порядку регресу заподіювачем шкоди, тобто відповідачем, а тому з ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 франшиза у розмірі 3200 грн.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи. Вказані витрати підлягають до стягнення з відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.
Позивачем представлено до суду розрахунок суми судових витрат, які він поніс в зв'язку із розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 1211,20 грн. та витрати на (правову) правничу допомогу адвоката у розмірі 16352,00 грн.
Частинами 3-5 ст.137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Факт понесення позивачем витрат на правничу допомогу підтверджується наступними доказами: даними договору №25-05 від 25.05.2024 року про надання правової (правничої) допомоги, Додаткової угоди №1501 від 15.01.2025 року та платіжної інструкції від 15.01.2025 року на суму 16352,00 грн.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
До схожого висновку Верховний Суд дійшов у своїй постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) та постанові від 15 червня 2022 року у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20).
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В свою чергу, Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п.268). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Судом встановлено, що розмір понесених позивачем витрат на правову допомогу підтверджено відповідними документами, а тому вони підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Однак, зважаючи на предмет позовних вимог та категорію справи, розгляд справи за відсутності сторін та їх представників на підставі наявних матеріалів, а також враховуючи обсяг виконаної роботи адвокатом, ціну позову, яка є значно меншою за понесені витрати на правничу допомогу, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу саме у заявленому позивачем розмірі.
Таким чином, з урахуванням принципів розумності, співмірності, пропорційності та справедливості, зважаючи на незначну складність справи, фактично витрачений адвокатом час на підготовку документів, а також те, що позов задоволено повністю, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені ним судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу у розмірі 3000 грн., оскільки саме цей розмір є достатнім та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.
Також, відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача сплачений ним судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 81, 247, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 22, 23, 512, 1166, 1187, 1188, 1191, 1194 ЦК України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд
ухвалив:
Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків в порядку регресу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_2 , завдані збитки в порядку регресу (франшизу) у розмірі в 3200,00 грн., витрати на правову (правничу) допомогу у сумі 3000 грн. та судовий збір у розмірі 1211,20 грн., всього стягнути 7411,20 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга в загальному порядку протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Хмельницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Сергій Стефанишин