05.06.2025 Справа №607/26349/24 Провадження №2/607/542/2025
місто Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Герчаківської О. Я.,
за участю секретаря судового засідання Баб'як Н. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог: Тернопільський відділ державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про звільнення від сплати заборгованості за аліментами, за період з 31 липня 2024 року по 08 листопада 2024 року ,
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог: Тернопільський відділ державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про звільнення від сплати заборгованості за аліментами.
В обґрунтування повної заяви зазначено, що рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області розірвано шлюб між позивачем та відповідачкою. У шлюбі в сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася спільна донька - ОСОБА_3 . В провадженні суду перебуває справа за про визначення місця проживання дитини разом із батьком.
Водночас суддею Тернопільського міськрайонного суду винесено судовий наказ по справі №607/14276/24 від 31 липня 2024 року про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 у розмірі 1/4 всіх доходів.
Однак при постановленні наказу, в силу процесуальних прав, судом не було встановлено того факту, що дочка позивача проживала із батьком. Адреса проживання та державної реєстрації дитини та батька: АДРЕСА_1 . Квартира належить на праві власності ОСОБА_1 . У помешканні створені усі умови, дитина має свою кімнату. Дитячий дошкільний заклад, який відвідує донька сторін, знаходиться поруч з місце її проживання.
Позивач водив дочку у дитячий дошкільний навчальний заклад, відвідував дитячі вистави, батьківські збори.
Дитина періодично знаходилася з матір'ю, позивач не чинив перешкод у спілкуванні.
Коли позивачу стало відомо про судовий наказ, яким з нього стягнуто аліменти, він також звернувся до суду із відповідною заявою, надав докази, що дитина проживає з ним, однак суд не взяв їх до уваги, оскільки судовий наказ набув чинності 23 липня 2024 року.
Нещодавно ОСОБА_1 стало відомо про відкриття ВП №75698396 та нарахування заборгованості, яку він вважає безпідставною.
З 08 листопада 2024 року ОСОБА_1 призваний у лави ЗСУ. Відтак позивач вважає, що нарахування та стягнення із нього аліментів у період з 31 липня 2024 року по 08 листопада 2024 року є не припустимим та таким, що порушує його права, адже дитина проживала із ним, та він повністю забезпечував доньку усім необхідним. ОСОБА_2 , знаючи дані обставини, звернулася із заявою про видачу судового наказу.
Позивач не заперечує щодо сплати аліментів станом на зараз, оскільки після 07 листопада 2024 року ОСОБА_1 передав дитину на тимчасове проживання матері.
Враховуючи викладене, позивач просить суд припинити стягнення аліментів частково на період з 31 липня 2024 року по 08 листопада 2024 року, які стягуються на підставі судового наказу по справі № 607/14276/24 від 31 липня 2024 року, виданого Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання їх дочки - ОСОБА_3 , та звільнити ОСОБА_1 від сплати заборгованості за аліментами, які стягувались на підставі судового наказу по справі № 607/14276/24 від 31 липня 2024 року, виданого Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за період з 31 липня 2024 року по 08 листопада 2024 року; стягнути з відповідачки судовий збір.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 грудня 2024 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог: Тернопільський відділ державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про звільнення від сплати заборгованості за аліментами, за період з 31 липня 2024 року по 08 листопада 2024 року; постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.
24 грудня 2024 року судом зареєстровано відзив ОСОБА_2 у якому вона просить відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі, зупинити провадження у справі на час перебування позивача у складі Збройних Сил України.
На обґрунтування цієї заяви по суті відповідачка вказує, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 червня 2024 року по справі № 607/11271/24 шлюб між сторонами було розірвано. Під час шлюбу ОСОБА_1 неодноразово вчиняв домашнє насильство щодо ОСОБА_2 , навіть у присутності дитини, зокрема в провадженні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області перебували справи № 607/11359/24, № 607/13162/24, № 607/19565/23, № 607/11673/24 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Після розірвання шлюбу спільна донька фактично залишалась проживати разом з ОСОБА_2 (матір'ю дитини). Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області 23 липня 2024 року видано судовий наказ № 607/14276/24, відповідно до якого з позивача на користь відповідачки стягуються аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 заробітку (доходу) боржника, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 25 червня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
ОСОБА_1 офіційно не працює та не ніколи на надавав грошові кошти на утримання дитини.
Окрім того, відповідачка вважає, що позивачем обрано не вірний спосіб правового захисту, оскільки остаточне судове рішення по справі не підлягає оскарженню відповідно до норм чинного ЦПК. Також зазначає, що ОСОБА_1 не було подано заяви про скасування зазначеного судового наказу у порядку, встановленому ЦПК.
З огляду на встановлений факт перебування ОСОБА_1 в складі Збройних Сил України, провадження у справі № 607/26349/24 вважає за необхідне зупинити, до припинення перебування позивача у складі Збройних Сил України; відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1
11 лютого 2025 року судом зареєстровані додаткові пояснення представника позивача ОСОБА_1 - адвокатки Заводовської М. Л. у яких вона просить долучити квитанції про сплату аліментів та медичні довідки щодо стану здоров'я позивача.
19 березня 2025 року судом зареєстрована заява про зменшення позовних вимог ОСОБА_1 , який просить суд: повністю звільнити його від сплати заборгованості по аліментах за період з 31 липня 2024 року по 08 листопада 2024 року, які стягуються на підставі судового наказу по справі № 607/14276/24 від 31 липня 2024 року, виданого Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області.
19 березня 2025 року позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, з урахуванням заяви про їх зменшення, та пояснював суду про те, що на засідання органу опіки та піклування батькам було роз'яснено, що в інтересах дитини буде її перебування з мамою і татом. Позивач стверджує, що з 31 липня 2024 року по 08 листопада 2024 року дитина сторін була з батьком та матір'ю, вони по черзі водили її в садок, обов'язок по вихованню і утриманню дочки ОСОБА_4 зі сторони батьків був рівним.
Представник позивача - адвокатка Заводовська М. Б. у цьому судовому засіданні пояснень не надавала, однак 05 червня 2025 року через систему «Електронний суд» подала заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника, позовні вимоги вони підтримують в повному обсязі та просять задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про день та час розгляду справи була повідомлена належним чином, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи з поважних причин не подавала, а висловлена нею позиція щодо заявлених позовних вимог у відзиві та про розгляд справи у випадку її неявки, не перешкоджає суду вирішувати спір по суті.
Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши та оцінивши докази по справі, встановив наступні обставини.
ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , її батьком записаний ОСОБА_1 , а матір'ю ОСОБА_2 , що вбачається із свідоцтва про народження Серія НОМЕР_1 , виданого 23 січня 2019 року Тернопільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, та свідоцтва про народження, виданого повторно 19 червня 2024 року Тернопільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Серія НОМЕР_2 .
Довідкою про реєстрацію місця проживання № 3666/28-03 від 21 січня 2022 року, виданою відділом реєстрації проживання особи Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради, стверджується, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
За цією ж адресою зареєстрована ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , згідно довідки від 17 грудня 2019 року № 51590/28-03, виданої відділом реєстрації проживання особи Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради, та Витягу з реєстру Тернопільської територіальної громади № 2024/007208908 від 20 червня 2024 року.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживає та зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 , згідно довідки про реєстрацію місця проживання, виданої Плотицькою сільською радою Тернопільського району Тернопільської області № 26 від 14 січня 2019 року та довідки про склад сім'ї та зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 24 від 14 січня 2019 року.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі № 607/11271/24 від 20 червня 2024 року, розірвано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , зареєстрований 27 вересня 2017 року Тернопільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, актовий запис № 1954.
Судовим наказом Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 липня 2024 року у справі № 607/14276/24, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі заробітку (доходу) боржника, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 25 червня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
26 липня 2024 року ОСОБА_1 звертався до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із клопотанням в якому повідомляв, що видача судового наказу у справі № 607/14276/24 неможлива, оскільки згідно довідки № 153 від 05 липня 2024 року ДП «Люкс - Житло» ПП «Люкс», вбачається, що ОСОБА_1 - батько, проживає із донькою ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .
За змістом довідки № 153 від 05 липня 2024 року, виданої дочірнім підприємством «Люкс-Житло» Приватного підприємства «Люкс», ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно акту обстеження від 06 липня 2024 року, дійсно проживає один з малолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Інформацією про виконавче провадження від 27 листопада 2024 року, номер виконавчого провадження: 75698396, підтверджується його стан - відкрито на підставі судового наказу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 липня 2024 року № 607/14276/24, який 05 серпня 2024 року надійшов на виконання до Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, де боржником є ОСОБА_1 , а стягувачем - ОСОБА_2 .
З розрахунку заборгованості, складеного 25 жовтня 2024 року старшим державним виконавцем Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шевчук А. О., станом на 01 жовтня 2024 року за ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № 75698396 числиться заборгованість у сумі 10 510,48 грн.
Згідно талонів-повідомлень єдиного обліку № 16058 та № 29938, 02 жовтня 2023 року та 18 травня 2024 року ОСОБА_2 повідомляла органи поліції про домашнє насильство зі сторони ОСОБА_1 .
По обставинах звернення 02 жовтня 2023 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області прийнято рішення у справі № 607/19565/23 від 12 жовтня 2023 року, постановою закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Щодо звернення ОСОБА_2 за 18 травня 2024 року, то постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 травня 2024 року у справі № 607/11359/24, ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 170,00 грн.
ОСОБА_2 оформила у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» картку для виплат, що слідує із довідки цього банку № V02IJQRKN7MH7UTR від 17 червня 2024 року, де залишок з урахуванням кредитного ліміту становить 51 600,71 грн, сума залишків у валютному еквіваленті - 1 269,42 грн.
20 червня 2024 року складено акт в складі працівників ПП «ТернопільКомСервіс» за адресою проспект Злуки,11/59, м. Тернопіль, про те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживають без реєстрації за даною адресою, що також засвідчили сусіди ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .
Також ПП «ТернопільКомСервіс» складено довідку № 230 від 20 червня 2024 року про те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживає без реєстрації з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою : АДРЕСА_3 , згідно акту свідчення сусідів від 20 червня 2024 року.
ОСОБА_2 , діючи як законний представник ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уклала декларацію про вибір лікаря з ТОВ «МЕДИЧНИЙ ЦЕНТР СВЯТОЇ ТЕРЕЗИ», який надає первинну медичну допомогу від 12 березня 2024 року, де адресою місця фактичного проживання або перебування зазначено: АДРЕСА_4 .
Згідно наказу (розпорядження) № 126-КП від 28 червня 2024 року, ОСОБА_2 прийнята на роботу ТОВ «РУШ» з 01 липня 2014 року, структурний підрозділ Ева-1658 за професією (посадою) продавець непродовольчих товарів-касир.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі №607/12741/24 зупинено провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про визначення місця проживання дитини, зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про визначення місця проживання дитини, до припинення перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України.
За змістом довідки № 6252 від 30 листопада 2024 року, виданої начальником штабу- заступником командира військової частини ОСОБА_9 , солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації, на особливий період у військовій частині НОМЕР_3 з 09 листопада по день складення довідки.
23 грудня 2024 року ОСОБА_1 сплатив 3 300,00 грн аліментів за листопад 2024 року для ОСОБА_3 за АСВП № 75698396, що вбачається із квитанції № 0.0.4089140924.1, а також 10 січня 2025 року оплатив аліменти за грудень 2024 року у сумі 3 300,00 грн через касу АТ «СЕНС-БАНК».
Відповідно до довідки № 880 від 28 січня 2025 року, виданої ТВО начальника штабу військової частини НОМЕР_4 підполковником ОСОБА_10 , солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_4 з 07 січня 2025 року по теперішній час, про що також надано і довідку про поранення відповідача за 29 січня 2025 року.
За вказаних вище обставин, до правовідносин, які виникли між сторонами підлягають застосуванню наступні норми матеріального права.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 141 Сімейного кодексу України (далі - СК України) мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Статтею 181 СК України встановлено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до частин першої та другої статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Отже, статтею 179 СК України врегульовано питання права власності на аліменти, які отримуються на дитину одним із батьків та їх цільове призначення. Зокрема, передбачено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини і мають використовуватися за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Під цільовим призначенням при цьому потрібно розуміти витрати спрямовані на забезпечення потреб та інтересів дитини, зокрема потреби у харчуванні, лікуванні, одязі, гігієні, забезпечення речами, необхідними для розвитку і виховання дитини, реалізації її здібностей.
Судовим наказом Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 липня 2024 року у справі № 607/14276/24, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі заробітку (доходу) боржника, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 25 червня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
Судовий наказ є виконавчим документом та був пред'явлений до примусового виконання відповідачкою, що підтверджується Інформацією про виконавче провадження від 27 листопада 2024 року, номер виконавчого провадження: 75698396. У цьому виконавчому провадженні позивач має заборгованість зі сплати аліментів за період, який є спірним, про що надано відповідний розрахунок державного виконавця, що суд описав вище.
ОСОБА_1 у позові стверджує, що з 08 листопада 2024 року він перебуває на військовій службі та вважає, що нарахування та стягнення із нього аліментів у період з 31 липня 2024 року по 08 листопада 2024 року є неприпустимим та таким, що порушує його права, адже у цей період дитина проживала із ним, та він повністю забезпечував доньку усім необхідним.
Натомість у судовому засіданні позивач пояснював, що з 31 липня 2024 року по 08 листопада 2024 року дочка ОСОБА_4 була з батьком та матір'ю, вони по черзі водили її в садок, обов'язок по вихованню і утриманню дочки ОСОБА_4 зі сторони батьків був рівним.
Отож, вирішуючи позовні вимоги по суті, з урахуванням заяви про їх зменшення, суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до статті 141 СК України мати батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
У статті 180 СК України встановлений обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Відповідно до статті 197 СК України з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами. За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
Зазначена норма не встановлює вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за наявності встановлених судом обставин, що мають істотне значення.
З урахуванням предмета цього спору (звільнення його від сплати заборгованості по аліментах за період з 31 липня 2024 року по 08 листопада 2024 року), однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживала дитина у спірний період.
Згідно з частиною четвертою статті 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Частиною восьмою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Отже, позивач вправі звернутися до суду із заявою щодо розміру, способу виконання рішення суду зі сплати аліментів.
ОСОБА_1 просить звільнити його від сплати аліментів, які стягуються на підставі судового наказу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 липня 2024 року у справі № 607/14276/24, за період з 31 липня 2024 року по 08 листопада 2024 року.
Свої доводи він обґрунтовує довідкою № 153 від 05 липня 2024 року, виданою Дочірнім підприємством «Люкс-Житло» Приватного підприємства «Люкс», про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно акту обстеження від 06 липня 2024 року, дійсно проживає один з малолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Разом з тим, суд відхиляє цей документ як належний доказ, адже сам акт, на якій є покликання у цій довідці, суду не надавався, а довідка складена 05 липня 2024 року і на момент її оформлення акт обстеження від 06 липня 2024 року не міг існувати, бо подія ще не настала.
Натомість відповідачкою наданоакт та довідку ПП «ТернопільКомСервіс», які судом описано вище, про те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживає без реєстрації з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_3 .
Вказана інформація спростовує доводи позивача про проживання доньки у спірний період разом з ним та свідчить про те, що ОСОБА_1 не обґрунтував заявлені ним позовні вимоги належними, достатніми та достовірними доказами, що є його обов'язком, в силу вимог процесуального закону
Отож, суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.
У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Верховний Суд зауважує, що за загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 645/5557/16-ц)
Посилаючись на те, що спільна дочка сторін перебувала на повному утриманні позивача у спірний період, ОСОБА_1 не надав доказів щодо отримання будь-яких доходів, у тому числі заробітної плати, які б давали йому можливість самостійно утримувати дитину. Також ним не надано доказів в якій спосіб позивач задовольняв потреби дочки ОСОБА_4 у харчуванні, лікуванні, одязі, гігієні, забезпеченні речами, необхідними для розвитку і виховання дитини, реалізації її здібностей. Зокрема ОСОБА_1 покликався на те, що водив дочку у дитячий дошкільний навчальний заклад, відвідував дитячі вистави, батьківські збори, однак не надав про це жодних доказів, зокрема довідки, яка б підтверджувала ці обставини, платіжних документів про оплату позивачем послуг за перебування дитини у дошкільному навчальному закладі.
Отож, суд виснує, що в матеріалах справи відсутні допустимі, достовірні та достатні докази, які б підтверджували той факт, що спільна дочка сторін - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у період з 31 липня 2024 року по 08 листопада 2024 року проживала разом із позивачем, якій ніс витрати пов'язані з її вихованням та утриманням, а тому відмовляє ОСОБА_1 у задоволенні його позовних вимоги у зв'язку з їх недоведеністю.
Відповідно до ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача, а відтак, суд не вирішує питання про стягнення витрат зі сплати судового збору, адже у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено, а тому ці судові витрати покладаються на сторону позивача.
Щодо клопотання відповідачки ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі до припинення перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України, то суд його відхиляє.
У статті 129 Конституції України одними із основних засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках -на касаційне оскарження судового рішення.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК Українита іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.
За приписами пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Отже, процесуальний закон пов'язує необхідність зупинення провадження у справі з фактом перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про Збройні Сили України" Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
Військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком осіб (за винятком випадків, визначених законом), пов'язаній із захистом України.
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану").
Воєнний стан введено в Україні з 24 лютого 2022 року.
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру (пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Європейський суд з прав людини зауважував, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, від 21 жовтня 2010 року, § 47).
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
До основних засад судочинства частиною третьої статті 2 ЦПК України віднесено розумність строків розгляду справи судом, пропорційність, диспозитивність, змагальність сторін.
Виходячи зі змісту статті 12, частини третьої статті 13 ЦПК України кожна сторона реалізує свої процесуальні права на власний розсуд з метою досягнення бажаного процесуального результату.
Приписи пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України мають своєю метою захист процесуальних прав учасника цивільного процесу, який перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан. Вони покликані забезпечити об'єктивний розгляд справи.
Провадження у справі підлягає зупиненню лише у випадку наявності обставин, які перешкоджають розгляду справи (постанова Верховного Суду України від 15 серпня 2023 року у справі № 174/760/21).
Позивач був присутній в ході розгляду справи, надавав пояснення, як і його представник - адвокатка Заводовська М. Л., яка в подальшому просила розгляд справи здійснювати за відсутності сторони позивача, а тому суд гарантував ОСОБА_1 право на доступ до правосуддя, а відтак інститут зупинення провадження у справі у спірних правовідносинах судом не застосовується.
Керуючись статтями 4, 10, 12, 76, 81, 141, 263-265, 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог: Тернопільський відділ державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про звільнення від сплати заборгованості за аліментами, за період з 31 липня 2024 року по 08 листопада 2024 року - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Позивач: ОСОБА_1 ,реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 , адреса місця проживання: АДРЕСА_5 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_6 .
Третя особа яка не заявляє самостійних вимог: Тернопільський відділ державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, код ЄДРПОУ:45000236, адреса місцезнаходження: Кн. Острозького, 17, м. Тернопіль, 46001.
Повний текст рішення суду складено 16 червня 2025 року.
Головуючий суддя Герчаківська О.Я.