"29" липня 2025 р. Справа № 597/954/25
Заліщицький районний суд Тернопільської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
розглянувши заяву про самовідвід судді Заліщицького районного суду Тернопільської області ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.05.2025 року за №12025211150000077 про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,
встановив:
14 липня 2025 року до Заліщицького районного суду Тернопільської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.05.2025 року за №12025211150000077 про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2025 року, визначено у справі №597/954/25 головуючого суддю ОСОБА_4 .
21 липня 2025 року суддя ОСОБА_4 подала заяву про самовідвід у справі №597/954/25 з розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.05.2025 року за №12025211150000077 про обвинувачення ОСОБА_5 , у зв'язку з тим, що 21.07.2025 року помічник судді ОСОБА_6 подав службову записку, у якій повідомив, що обвинувачений ОСОБА_5 є його племінником, з яким він постійно спілкується у повсякденному житті.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.07.2025 року автоматизованою системою документообігу суду для розгляду заяви про самовідвід визначено суддю ОСОБА_1 .
Призначено судове засідання для розгляду заяви про самовід судді ОСОБА_4 на 29.07.2025 року о 09 год. 15 хв.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви про самовідвід судді ОСОБА_4 , оскільки заява є безпідставною та необґрунтованою.
Суддя ОСОБА_4 та інші учасники кримінального провадження в судове засідання не з'явилася, пояснень з приводу заяви судді про самовідвід - не надавали.
Суд вивчивши аргументи, викладені суддею у заяві про самовідвід, вислухавши думку прокурора, дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, дізнавач, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід.
Статтею 75 КПК України встановлено вичерпний перелік обставин, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні.
Відповідно до ч.1 ст.75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні:
1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;
2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;
3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;
5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 КПК України, слідчий суддя, суддя зобов'язаний заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.
Суд зобов'язаний задовольнити заяву про самовідвід, якщо вона є обгрунтованою (ч.2 ст.81 КПК України).
Відповідно до ч.5 ст.80 КПК України, відвід повинен бути вмотивованим.
Тобто, самовідвід повинен бути з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для самовідводу. Якщо він не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2006 року по справі «Білуха проти України» зазначено, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п.1 ст.6 повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями.
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії», пункт 43).
У відповідності з практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності відповідно до п.1 ст.6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод повинна визначатись суб'єктивними та об'єктивними критеріями.
Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»).
Для самовідводу судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про самовідвід, повинні бути доведеними.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) гарантує кожному право на справедливий суд. Відповідно до п. 1 зазначеної статті Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з ч.1 ст.1 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними згідно із законом.
Стаття 2 цього Закону передбачає, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Таким чином, кожен громадянин має право не на будь-який, а на справедливий судовий розгляд і не будь-яким, а безстороннім судом.
Судді мають неухильно дотримуватися засад кримінального провадження, закріплених ст.7 КПК України, маючи на увазі, що їх порушення дає об'єктивні підстави для сумніву у неупередженості та безсторонності суду.
Згідно з ч.6 ст.22 КПК України, суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Відповідно до ч.2 ст.8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, тобто фактично законодавець визначив практику Європейського суду з прав людини частиною кримінального процесуального законодавства України.
Частиною 7 ст.56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено обов'язок судді справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону, з дотриманням засад і правил судочинства. Приймаючи присягу, суддя бере на себе зобов'язання, зокрема, безсторонньо, неупереджено та незалежно здійснювати правосуддя.
Суддя (суд) своєю процесуальною та поза процесуальною поведінкою має таку неупередженість та безсторонність транслювати, демонструючи презумпцію неупередженості судді.
Статтею 15 Кодексу суддівської етики передбачено, що неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об'єктивного рішення у справі.
Самовідвід, заявлений суддею Заліщицького районного суду Тернопільської області ОСОБА_4 , обґрунтований тим, що обвинувачений у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.05.2025 року за №12025211150000077 ОСОБА_5 є племінником помічника судді ОСОБА_6 , з яким він постійно спілкується у повсякденному житті. Однак суддею ОСОБА_4 не доведено наявність обставин, які б викликали сумніви в неупередженості судді та унеможливлювали ухвалення суддею об'єктивного рішення у справі. Доводи, викладені в заяві про самовідвід, не містять доказів, що вказують на необ'єктивність чи упередженість судді ОСОБА_4 при розгляді кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.05.2025 року за №12025211150000077 про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.121 КК України.
На думку суду, підстав, які б згідно вимог ст.75 КПК України перешкоджали участі судді Заліщицького районного суду Тернопільської області ОСОБА_4 у розгляді даної справи суддею не наведено.
Також, суд звертає увагу на те, що суддя ОСОБА_4 в поданій заяві про самовідвід не зазначає про те, що у неї наявна або може виникнути зацікавленість в розгляді даної справи. Сама ж заява мотивована необхідністю запобігання виникненню питань щодо її упередженості, що, з урахуванням вищевикладеного, не може слугувати підставою для задоволення заяви про самовідвід судді.
З урахуванням безпідставності заявленого самовідводу, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному і об'єктивному дослідженні обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов висновку, що заява судді Заліщицького районного суду Тернопільської області ОСОБА_4 про самовідвід у справі № 597/954/25 (провадження № 1-кп/597/139/2025), задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.75, 80, 81, 82, 371, 372, 376 КПК України, суд, -
Відмовити в задоволенні заяви судді Заліщицького районного суду Тернопільської області ОСОБА_4 про самовідвід у кримінальному проваджені, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.05.2025 року за №12025211150000077 про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.
Матеріали справи №597/954/25 (провадження №1-кп/597/139/2025) передати в канцелярію Заліщицького районного суду Тернопільської області для передачі головуючому судді ОСОБА_4 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 29.07.2025 року.
Суддя ОСОБА_7