Справа № 947/16126/25
Провадження № 2/947/3215/25
29.07.2025 року м. Одеса
Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Скриль Ю.А.,
за участі секретаря судового засідання Остапчук О.Є.,
за участі:
представника позивача - Трусової Ю.В.,
відповідачки - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплаченої суми допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам,
Позивач 01.05.2025 звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 надмірно виплаченої суми допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам у розмірі 30 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,перебуває на обліку в управлінні як внутрішньо переміщена особа з 29.09.2022.Допомогу на проживання ОСОБА_1 отримувала з 01.09.2022 у розмірі 2000,00 грн. щомісячно.За результатами проведеної Міністерством фінансів України верифікації щодо відповідності відомостей про одержувачів допомоги станом на 1 серпня 2023 року у ОСОБА_1 невідповідності про наявність у власності житлового приміщення не виявлені. Під час перевірки спеціалістами управління особових справ одержувачів допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, встановлено, що за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на нерухоме за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначена інформація підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 15.11.2024 №404020802.Відповідно до підпункту 5 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2023 №709 «Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб», з 1 вересня 2023 виплата допомоги припиняється внутрішньо перемішеним особам, зазначеним у пункті 1 цієї постанови, якщо за результатами верифікації встановлено, що після набрання чинності цієї постанови внутрішньо переміщена особа має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташовані на територіях, не включених до переліку територій, або на територіях, включених до переліку територій, щодо яких визначено дату завершення бойових дій (дату припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації (крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що документально підтверджено органами місцевого самоврядування або за технічної можливості інформацією щодо житлових приміщень, внесених до Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації проти України, або житлового приміщення (частини житлового приміщення площею менш як 13,65 кв. метра на одного члена сім'ї).Згідно з пунктом 9 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332 (далі - Порядок №332), уповноважена особа зобов'язана протягом 14 календарних днів після виникнення змін, які впливають на визначення права на отримання допомоги, поінформувати про це засобами поштового/електронного зв'язку (за технічної можливості з накладенням електронного підпису або використанням засобів електронної ідентифікації з високим або середнім рівнем довіри відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги») орган соціального захисту населення, уповноважену особу виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або центр надання адміністративних послуг. Повідомлень про наявність права власності на нерухоме майно від відповідача до Управління не надходило. Отже, з 01.09.2023 ОСОБА_1 втратила право на отримання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, та у період з 01.09.2023 по 30.11.2024 отримувала допомогу на проживання неправомірно. Пунктом 29 Порядку №332 встановлено, що у разі неправомірної або повторної виплати отримувачу допомоги за певний період суми такої виплаченої допомоги повертаються отримувачем добровільно або за вимогою органу соціального захисту населення. Орган соціального захисту населення з моменту виявлення факту надміру перерахованої (виплаченої) допомоги визначає обсяг неправомірно або повторно отриманих коштів та протягом 30 робочих днів повідомляє про це уповноваженій особі або отримувачу шляхом надсилання повідомлення з використанням засобів поштового/ електронного зв'язку (із застосуванням засобів електронного сповіщення Єдиної системи (за технічної можливості)/засобами мобільного зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.29.11.2024 Управлінням було надіслано ОСОБА_1 повідомлення з вимогою повернути неправомірно отриману допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам та 13.01.2025 повідомлення було направлено повторно. Поряд з цим, ОСОБА_1 було направлено вищезазначене повідомлення засобами мобільного зв'язку месенджером VІВЕR. Проте, незважаючи на вищевикладене, на дату подання позовної заяви, вимоги управління не виконанні, заборгованість у розмірі 30000,00 грн. відповідачем Департаменту не повернута. Згідно з положеннями частин першої статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 на користь Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради надміру виплачену суму допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам у розмірі 30 000, 00 гривень та судового збору у розмірі 3028,00 гривень.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільна справа розподілена судді Скриль Ю.А.
Від відповідачки до суду 11.06.2025 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого ОСОБА_1 заперечує проти задоволення позову та стверджує, що вона перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення в Київському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради як внутрішньо переміщена особа з 29.09.2022 на підставі довідки від 19.09.2022 № 5106-5002182120 та отримувала допомогу на проживання з 01.09.2022 по 01.12.2024 у розмірі 2000,00 грн щомісячно на підставі оформленої заяви про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, при цьому слід зазначити, що при написанні заяви 19.09.2022, у співбесіді з фахівцями Управління нею повідомлено, що вона проживатиме у квартирі за адресою АДРЕСА_1 , яку придбала 24.12.2019 року. У відзиві відповідачка зазначила, що під час оформлення заяви усвідомлювала, що наведені нею відомості вплинуть на надання допомоги та будуть перевірені згідно із законодавством, та надала згоду на обробку персональних даних відповідно до закону. Вона не погоджується з тим, що нею порушені вимоги п. 9 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 332 (далі - Порядок №332) “Уповноважена особа зобов'язана протягом 14 поштового/електронного зв'язку (за технічної можливості з накладанням електронного підпису або використанням засобів електронної ідентифікації з 4 високим або середнім рівнем довіри відповідно до вимог Закону України “Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги ») орган соціального захисту населення, уповноважену особу виконавчого органу сільської/ селищної/міської ради або центр надання адміністративних послуг», оскільки останні зміни щодо її речових прав на нерухоме майно відбулись 24.12.2019 року, про них було сказано фахівцям Управління при оформленні заяви 19.09.2022, заповнено усі відомості, що передбачалися заявою (Додаток 1 Порядку). Також відповідачка зазначила, що їй невідомо як здійснюється верифікація даних, про що йдеться у пункті 3 «Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2023 № 709 (далі - Постанова №709), однак нею були надані усі актуальні та запрошені дані при оформленні заяви про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, заяви при наданні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам. Також вказала, що упродовж всього часу перебування її за адресою: АДРЕСА_1 , до неї не надходили поштові повідомлення про припинення надання соціальної допомоги переміщеним особам на проживання та повернення коштів від 29.11.2024 №16.01-05/5014, від 13.01.202517.01-05/210 про які позивач зазначає у позовній заяві, від 30.04.2025 № 02-26/57. Також посилаючись на норми статті 1215 ЦК України, відповідачка наголошує на тому, що орган, який уповноважений призначати дані виплати, мав достеменно встановити факт переплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі у зв'язку із поданням недостовірних відомостей, що враховуються при їх обчисленні, та з чиєї вини нараховано суми соціальних виплат, що суперечить Постанові №709.Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20 травня 2019 року у справі № 489/205/16-а та від 03 жовтня 2019 року у справі № 487/3380/16-а.Отже, повернення надмірно сплачених сум допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі передбачає стягнення зазначених сум лише у випадку, якщо така надмірна сплата відбулась з вини отримувача, а саме, через зловживання, зокрема у випадку надання недостовірної інформації або взагалі ненадання відповідної інформації. З урахуванням викладених у відзиві аргументів, просить відмовити у позовних вимогах.
Від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначає, що у липні 2023 постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2023 № 709 «Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб» внесені зміни до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332. Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332 викладено в новій редакції.
Підпунктом 5 пункту 2 постанови № 709 передбачено, що з 01.09.2023 виплата допомоги припиняється внутрішньо переміщеним особам, якщо за результатами верифікації встановлено, що після набрання чинності цією постановою внутрішньо переміщена особа має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташовані на територіях, не включених до переліку територій, або на територіях, включених до переліку територій, щодо яких визначено дату завершення бойових дій (дату припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації (крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що документально підтверджено органами місцевого самоврядування або за технічної можливості інформацією щодо житлових приміщень, внесених до Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації проти України, або житлового приміщення (частини житлового приміщення площею менш як 13,65 кв. метра на одного члена сім'ї).
Відповідно до пункту 9 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332, уповноважена особа зобов'язана протягом 14 календарних днів після виникнення змін, які впливають на визначення права на отримання допомоги, поінформувати про це засобами поштового/електронного зв'язку (за технічної можливості з накладенням електронного підпису або використанням засобів електронної ідентифікації з високим або середнім рівнем довіри відповідно до вимог Закону України “Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги») орган соціального захисту населення, уповноважену особу виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або центр надання адміністративних послуг.
Постанова Кабінету Міністрів України від 11.07.2023 № 709 «Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб» набрала чинності з 15.07.2023. Відтак, після 15.07.2023 відповідач повинна була повідомити про наявність у неї житла до управління.
Проте, повідомлень про наявність житла у місті Одесі від ОСОБА_1 до управління не надходило.
Згідно з пунктом 29 Постанови № 332, у разі неправомірної або повторної виплати отримувачу допомоги за певний період суми такої виплаченої допомоги повертаються отримувачем добровільно або за вимогою органу соціального захисту населення.
Орган соціального захисту населення з моменту виявлення факту надміру перерахованої (виплаченої) допомоги визначає обсяг неправомірно або повторно отриманих коштів та протягом 30 робочих днів повідомляє про це уповноваженій особі або отримувачу шляхом надсилання повідомлення з використанням засобів поштового/ електронного зв'язку (із застосуванням засобів електронного сповіщення Єдиної системи (за технічної можливості)/засобами мобільного зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.
Враховуючи те, що Порядком №332 не передбачено обов'язкового направлення повідомлення про повернення коштів рекомендованим листом, повідомлення від 29.11.2024 та 13.01.2025 було направлено ОСОБА_1 простим листом.
Поряд з цим, 24.03.2025 ОСОБА_1 було направлено повідомлення про припинення надання соціальної допомоги переміщеним особам на проживання та повернення коштів за допомогою засобами мобільного зв'язку месенджер VIBER.
Отже, позивачем здійснено всі необхідні дії для своєчасного інформування відповідача про необхідність повернення коштів та у строк, передбачений Порядком №332.
Відповідно до статті 1215 Цивільного кодексу України не підлягають поверненню безпідставно набуті допомоги, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
За змістом зазначеної норми, допомога, в даному випадку допомога переміщеним особам на проживання, не підлягає поверненню у випадку, якщо її виплата проведена юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки та відсутності недобросовісності з боку набувача.
Аналіз положень статті 1215 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку про те, що за загальним правилом безпідставно набута особою допомога не підлягає поверненню, натомість закон встановлює два виключення з цього правила: по-перше, якщо її виплата є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.
Таким чином, повернення надмірно виплаченої суми щомісячної допомоги передбачає стягнення зазначеної суми у випадку, якщо така надмірна сплата відбулась з вини набувача, а саме, через зловживання, зокрема у випадку надання недостовірної інформації або взагалі ненадання відповідної інформації.
Отже, відповідач знала про обставини, що можуть вплинути на отримання щомісячної допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам та не повідомила позивача про них, що є зловживанням з її боку.
Враховуючи вищевикладене, на підставі 179, 278 ЦПК України, Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332, постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2023 №709 «Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб» позивач просить позовні вимоги задовольнити.
19.06.2025 від відповідачки надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких вона зазначила, щозміни, мова про які йдуть у п.9 Порядку № 332 стосуються тих змін, які виникли у її житті, а не нормативно-правових актах держави. На думку відповідачки контроль та організація виконання вимог, що передбачаються тими чи іншими змінами нормативно-правових актів, які у свою чергу доводяться до виконавчих органів влади повинні здійснюватися уповноваженими на це спеціалістами та фахівцями, а не фізичною особою, яка у свою чергу може і не знати про набрання чинності тієї чи іншої постановиКабінету Міністрів України.Також повторно зазначає, що нею при написанні заяви про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам 19.09.2022, у співбесіді з фахівцями Управління соціального захисту населення в Київському районі Департаменту було повідомлено, що вона проживатиме у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , яку придбала 24.12.2019 року. Нею були надані усі актуальні та запрошені дані при оформленні заяви про взяття на' облік внутрішньо переміщеної особи, заяви при наданні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, а також надано згоду на обробку персональних даних відповідно до закону.
У судовому засіданні 23.07.2025 представник позивача підтримала свої позовні вимоги, просила їх задовольнити. Під час надання пояснень суду, вказала, що документи на підтвердження права власності у відповідачки при зверненні до Управління соціального захисту населення в Київському районі із заявою про взяття її на облік як внутрішньо переміщеної особи та отримання допомоги не запитувались та не вимагалась, оскільки на той час критерії, які передбачали обмеження у наданні та виплаті допомоги на проживання внутрішньо переміщеними особам, нормативно-правовим актами не встановлювались. Підтвердила той факт, що за результатами проведеної Міністерством фінансів України верифікації щодо відповідності відомостей про одержувачів допомоги станом на 1 серпня 2023 року у ОСОБА_1 невідповідності про наявність у власності житлового приміщення не виявлені. Такі невідповідності виявлені безпосередньо під час перевірки спеціалістами управління особових справ одержувачів допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам. Датою виявлення вважається дата формування Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №404020802 - 15.11.2024.
Відповідачка у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, звернувши увагу суду, що відомості про квартири внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у 2008 та 2019 році, тобто до взяття її на облік та призначення їй адресної допомоги, вона повідомляла під час звернення до Управління соціального захисту населення в Київському районі, зокрема про наявність у її власності двох квартир (у м. Миколаєві та у м. Одесі (1/2 частки квартири)), підтверджуючі документи надавати не просили, надала лише паспорт та код платника податків. Про припинення виплат адресної допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам їй ніхто не повідомляв, листи на її адресу у м. Одесі не надходили. Вважає, що виплати допомоги за період з 01.09.2023 по 30.11.2024 здійснювались не з її вини. Обов'язку щодо повідомлення про зміни, які впливають на визначення права на отримання допомоги, вона не мала, оскільки зміни щодо набуття у власність квартир не відбувались після призначення та виплати їй вказаної допомоги, оскільки вже існували на момент звернення із заявами до Управління соціального захисту населення в Київському районі. Просила у задоволенні позовних вимог відмовити.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, вислухавши доводи та аргументи сторін, суд дійшов таких висновків.
Як встановлено судом на підставі наданих сторонами доказів ОСОБА_1 має зареєстроване місця постійного проживання: АДРЕСА_2 , що підтверджується відміткою у паспорті серії НОМЕР_1 . По Одеській області та м. Одесі зареєстрованою/знятою з обліку не значиться (інформації з Відділу адресно-довідкової роботи в Одеській області).
ОСОБА_1 з 19.09.2022 взята на обліку в Управлінні соціального захисту населення в Київському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, про свідчить Довідка від 19.09.2022 № 5106-5002182120 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
У вказаній Довідці від 19.09.2022 вказано, що місцем реєстрації є АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання/перебування - АДРЕСА_3 .
Також 19.09.2022 одночасно із взяттям на облік як внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 подала Заяву про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.
У вказаній заяві нею зазначена адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , та адреса місця, куди вона перемістилась: АДРЕСА_3 .
Рішенням про призначення допомоги переміщеним особам від 04.10.2022 ОСОБА_1 з 24.02.2022 призначена допомога ВПО у розмірі 2000,00 грн щомісяця.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2023 №» 709 «Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб», встановлено, що з 01.09.2023 виплата допомоги припиняється внутрішньо переміщеним особам, зазначеним у пункті 1 цієї постанови, якщо за результатами верифікації встановлено, що після набрання чинності цієї постанови:внутрішньо переміщена особа має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташовані на територіях, не включених до переліку територій, або на територіях, включених до переліку територій, щодо яких визначено дату завершення бойових дій (дату припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації (крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що документально підтверджено органами місцевого самоврядування або за технічної можливості інформацією щодо житлових приміщень, внесених до Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації проти України, або житлового приміщення (частини житлового приміщення площею менш як 13,65 кв. метра на одного члена сім'ї) (підпункт 45 пункту 2 цієї Постанови).
Цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК України ).
Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема,Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1,2 та 4 ст. 10 ЦПК України ).
На підставі ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог п.4 ст. 264 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.
Правовідносини пов'язані із стягненням грошових коштів набутих та збережених без достатньої правової підстави врегульовані Цивільним кодексом України ( далі ЦК України).
Згідно з ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом ( ст. 1215 ЦК України).
Механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі допомога) визначений Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України №322 від 20.03.2022 (далі Порядок № 322), який застосовується судом за змістом діючим на момент звернення ОСОБА_1 19.09.2022.
Згідно з пункту 2 Порядку допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Російською Федерацією території України, а також території адміністративно-територіальних одиниць, де проводяться бойові дії та що визначені впереліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми єПідтримка, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 р. № 204.
Пунктом 6 Порядку визначено, що заява про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам за формою згідно з додатком 1 може бути також подана до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад, уповноваженої особи виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або центру надання адміністративних послуг.
У заяві зазначається: прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності) заявника; реєстраційний номер облікової картки платника податків; дата народження; відомості про задеклароване/зареєстроване місце проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, звідки перемістилася особа; адреса місця, куди перемістилася особа, та контактний номер телефону; номер поточного рахунка із спеціальним режимом використання для зарахування допомоги єПідтримка або номер банківського рахунка (за стандартом IBAN) заявника для виплати допомоги; наявність статусу особи з інвалідністю; відомості про неповнолітніх дітей, які перемістилися разом із внутрішньо переміщеною особою. Інформація про неповнолітню дитину включається до заяви одного з батьків. Заява вважається поданою в разі заповнення особою всіх полів форми.
Перевірка відомостей, зазначених внутрішньо переміщеною особою в заяві, проводиться органами соціального захисту населення, уповноваженою особою виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або центру надання адміністративних послуг під час формування та подання заяви засобами Порталу Дія (п.8 Порядку ).
Враховуючи, що отримані особою гроші є її власністю, то питання стягнення вказаних грошей є втручанням у її право вільного володіння своєю власністю.
Частиною 1 статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У практиці ЄСПЛ (рішення у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції», «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», «Серков проти України») напрацьовано три критерії, які слід оцінювати стосовно сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Зеленчук та Цицюра проти України» зазначено, що перша і найважливіша вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання державної влади у безперешкодне користування своїм майном повинно бути законним: друге речення першого абзацу дозволяє позбавлення майна тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням власності шляхом забезпечення дотримання «законів». Більш того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, властивий всім статтям Конвенції. Принцип законності передбачає, що відповідні положення національного законодавства є досить доступними, точними і передбачуваними в їх застосуванні.
Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає непередбачуваності закону. Сумніви щодо тлумачення закону, які залишаються, враховуючи зміни у повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.
Втручання держави у право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
Принцип пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, якою необхідно досягти, та засобами, які застосовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».
В питаннях оцінки «пропорційності» Європейський суд з прав людини, як і в питаннях наявності «суспільного», «публічного» інтересу, також визнає за державою достатньо широку «сферу розсуду», за виключенням випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах (рішення в справах «Спорронґ і Льоннорт проти Швеції», «Булвес» АД проти Болгарії»). Таким чином, відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини майнове право особи може бути припинено, зокрема у разі, якщо цього потребують загальні інтереси суспільства.
Зазначений правовий висновок було визначено у постанові Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі №916/1986/18.
У значеної постанові Верховний Суд також звернув увагу на те, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» Суд підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Беєлер проти Італі», «Онер'їлдіз проти Туреччини», «Megadat.com S.r.l. проти Молдови», «Москаль проти Польщі»). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок («Лелас проти Хорватії», «Тошкуце та інші проти Румунії») і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси («Онер'їлдіз проти Туреччини» та «Беєлер проти Італії»).
Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість («Москаль проти Польщі»). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, іntеraliа, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.
З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки»)
Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків («Лелас проти Хорватії»).
Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються («Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», «Ґаші проти Хорватії»).
Так, відповідно до підпункту 5 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2023 № 709 «Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб», установлено, що з 1 вересня 2023 року виплата допомоги припиняється внутрішньо переміщеним особам, зазначеним у пункті 1 цієї постанови, якщо за результатами верифікації встановлено, що після набрання чинності цієї постанови: внутрішньо переміщена особа має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташовані на територіях, не включених до переліку територій, або на територіях, включених до переліку територій, щодо яких визначено дату завершення бойових дій (дату припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації (крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що документально підтверджено органами місцевого самоврядування або за технічної можливості інформацією щодо житлових приміщень, внесених до Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації проти України, або житлового приміщення (частини житлового приміщення площею менш як 13,65 кв. метра на одного члена сім'ї).
Міністерство фінансів України здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат відповідно до Закону України від 3 грудня 2019 року № 324-ІХ «Про верифікацію та моніторинг державних виплат» (далі - Закон № 324-ІХ) та інших нормативно-правових актів Уряду.
Законом визначено правові та організаційні засади здійснення верифікації та моніторингу державних виплат в Україні.
Метою Закону є підвищення адресності державних виплат, сприяння розбудові системи соціального забезпечення, а також забезпечення ефективного використання бюджетних коштів.
До державних виплат, які підлягають верифікації згідно цього Закону, відносяться пенсії, допомоги, пільги, субсидії, соціальні стипендії, інші виплати, що здійснюються за рахунок коштів державного, місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування.
Верифікація - це комплекс заходів щодо збору та перевірки достовірності інформації, що визначена законодавством для призначення, нарахування та/або здійснення державних виплат і впливає на визначення права на отримання та розмір таких виплат, а також виявлення невідповідності даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних.
Верифікація поділяється на превентивну, поточну та ретроспективну в залежності від періоду часу, в який вона проводиться, стосовно призначення державних виплат.
Поточна верифікація передбачає систематичну діяльність з аналізу даних щодо реципієнтів, встановлення відповідності повідомленої реципієнтами інформації даним, що обробляються стосовно них в інформаційно-аналітичній платформі, з урахуванням змін соціального та фінансово-майнового стану реципієнтів, що можуть впливати на призначення, нарахування та/або здійснення державних виплат та їхній розмір.
Ретроспективна - передбачає верифікацію інформації про реципієнтів, яким завершено державні виплати за період, що не перевищує трьох років до дня завершення таких виплат.
Верифікація державних виплат здійснюється в інформаційно-аналітичній платформі шляхом застосування комплексу заходів із збору, проведення аналізу та порівняння параметрів інформації, отриманої від суб'єктів надання інформації, за кожним реципієнтом з подальшим визначенням відповідності інформації визначеним законодавством вимогам, що впливають на визначення права на отримання та розмір державних виплат, а також виявлення невідповідності даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних.
За результатами верифікації Мінфін щомісячно надає органам, що здійснюють державні виплати, рекомендації щодо:
1) проведення додаткової перевірки інформації, що містить невідповідності;
2) усунення невідповідностей даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних, володільцем, розпорядником та/або адміністратором яких є орган, що здійснює державні виплати.
Обробка персональних даних здійснюється в автоматизованому режимі засобами інформаційно-аналітичної платформи без людського втручання. Мінфін не втручається в особисте і сімейне життя громадян та суворо дотримується положень законодавства про захист персональних даних у процесі проведення верифікації.
З 1 січня 2021 року набула чинності стаття 10 Закону№ 324-ІХ щодо запровадження превентивної верифікації яка здійснюється під час звернення громадян за призначенням державних виплат.
Для здійснення превентивної верифікації орган, що здійснює державні виплати, у разі звернення реципієнта за призначенням державних виплат формує запит в інформаційно-аналітичній платформі на відповідність повідомленої реципієнтом інформації даним, що обробляються стосовно нього в інформаційно-аналітичній платформі, та в режимі реального часу отримує підтвердження відповідності наданої реципієнтом інформації вимогам законодавства, що впливають на визначення його права на отримання та розмір державних виплат, або рекомендацію щодо проведення додаткової перевірки інформації, що містить невідповідності, за наявності в інформаційно-аналітичній платформі інформації, передбаченої статтею 13 Закону № 324-ІХ.
Як зазначає представник позивача у позовній заяві та під час розгляду справи, після набрання постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2023 № 709 «Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб» (11.09.2023), Міністерством фінансів проведено верифікацію щодо відповідності відомостей стосовно ОСОБА_1 як одержувача допомоги станом на 1 серпня 2023 року, за наслідками якої невідповідності про наявність у її власності житлового приміщення не виявлено. Відповідних рекомендацій не надано, зокрема рекомендацій щодо проведення додаткової перевірки інформації, що містить невідповідності. Доказів протилежного стороною позивача суду не надано.
Дослідженням Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15.11.2024 № 404020802 (наданої позивачем)встановлено, що відомості про право власності на квартиру в Миколаєві внесені до вказаного реєстру 24.12.2019, щодо права власності відповідачки на 1/2 частку квартири у м. Одесі - 11.11.2008.
Вказана інформація була сформована головним спеціалістом Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради Добровою А.І. 15.11.2024.
Отже, вказана обставина не була виявлена під час здійснення верифікації, а виявлена головним спеціалістом Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради під час проведення додаткової перевірки 15.11.2024, тобто понад рік після набрання Постановою № 709 законної сили (11.09.2023). При цьому як вже зазначалось судом відповідних рекомендацій з Міністерства фінансів України щодо проведення додаткової перевірки інформації, що містить невідповідності. Доказів протилежного стороною позивача суду не надано
У заяві, яку відповідачка подавала при постановлені її на облік як внутрішньо переміщену особу та на призначення їй допомоги, вказувала обидві ці квартири: у м. Миколаєві та у м. Одесі, відомості про право власності на які, як вже наголошувалось судом, внесені до Реєстру речових прав на нерухоме майно 24.12.2019 (стосовно квартири у м. Миколаєві) та 11.11.2008 (стосовно квартири у м. Одесі). При цьому надала згоду на обробку персональних даних, що надавало можливість уповноваженим суб'єкта здійснити своєчасну та повну перевірку обставин, які унеможливлювали здійснювати подальшу виплату допомоги на проживання внутрішньо переміщеної особи.
Суд приймає аргументи позивача щодо застосування норм статті 1215 ЦК України, відповідно до яких не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Суд наголошує, що орган, який уповноважений призначати дані виплати, мав достеменно встановити факт переплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі у зв'язку із поданням недостовірних відомостей, що враховуються при їх обчисленні, та з чиєї вини нараховано суми соціальних виплат, що суперечить Постанові №709.Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20 травня 2019 року у справі № 489/205/16-а та від 03 жовтня 2019 року у справі № 487/3380/16-а.
Отже, повернення надмірно сплачених сум допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі передбачає стягнення зазначених сум лише у випадку, якщо така надмірна сплата відбулась з вини отримувача, а саме, через зловживання, зокрема у випадку надання недостовірної інформації або взагалі ненадання відповідної інформації. З урахуванням викладених у відзиві аргументів, просить відмовити у позовних вимогах.
Відповідачка у свою чергу надала правдиві відомості про місце реєстрації, зазначила правдиву інформацію про місце, до якого переміщується, а також надала згоду на обробку персональних даних, що навало можливість позивачу здійснити перевірку відомостей, які містяться у Реєстрі речових прав на нерухоме майно. Також відповідачка під час звернення до Управлінні соціального захисту населення в Київському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради із відповідною заявою повідомила про наявність у її власності двох квартир: у м. Миколаєві та м. Одесі (1/2 частки квартири).
Ураховуючи вказані обставини та той факт, що особа вказала при заповненні заяви реальні факти про своє місце реєстрації ( АДРЕСА_2 ) та місце проживання як внутрішньо переміщеної особи; під час здійснення верифікації Міністерством фінансів розбіжностей не встановило, додатковою перевіркою вказаний факт виявлений після спливу більш ніж одного року з дня набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2023 № 709 - 15.11.2024; ураховуючи норми пункту 2постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2023 № 709, що виплата допомоги припиняється за результатами верифікації, яка була проведена станом на 1 серпня 2023 та розбіжностей стосовно інформації відповідачки не виявлено; інформація про право власності відповідачки на нерухоме майно містилась в Реєстрі речових прав на нерухоме майно до звернення до уповноваженого органу про отримання статусу внутрішньо переміщеної особи та отримання відповідної соціальної виплати, суд дійшов висновку, що у даному випадку до встановлених обставин мають застосовуватись норми ст. 1215 ЦК України , як наявність підстав, які не дозволяють здійснювати стягнення безпідставно набутої допомоги по якої виплата проведена юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, що є підставою для відмови у задоволенні відповідних позовних вимог Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради.
Щодо невиконання відповідачкою обов'язку, передбаченого п. 9 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам № 332, щодо повідомлення упродовж 14 календарних днів про наявність у ОСОБА_2 у власності нерухомого майна, суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 9 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332 (далі - Порядок №332), уповноважена особа зобов'язана протягом 14 календарних днів після виникнення змін, які впливають на визначення права на отримання допомоги, поінформувати про це засобами поштового/електронного зв'язку (за технічної можливості з накладенням електронного підпису або використанням засобів електронної ідентифікації з високим або середнім рівнем довіри відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги») орган соціального захисту населення, уповноважену особу виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або центр надання адміністративних послуг.
Ураховуючи, що позивачем не доведено факт обізнаності відповідачкою про внесені зміни до Порядку № 332, які виключають правові підстави продовження виплат на проживання внутрішньо переміщеним особам, а з 19.09.2022 (дата звернення відповідачки з відповідною заявою про отримання статусу внутрішньо переміщеної особи та призначення виплат) зміни у ОСОБА_1 щодо придбання у власність нерухомого майна не відбулись, а існували ще з 2008 та 2019 року, суд вважає н доведеним факт порушення відповідачки п. 9 Порядку № 322.
Отже, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування норми ст. 1215 ЦК України, які не дозволяють здійснювати стягнення безпідставно набутої допомоги по якої виплата проведена юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, що є підставою для відмови у задоволенні відповідних позовних вимог Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 258,259, 263-265,268,273,354 ЦПК України, суд
У задоволенні позовних вимог Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплаченої суми щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам у розмірі 30000,00 гривень відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради, ЄДРПОУ 36290160, адреса: 65022, м. Одеса, вул Косовська, 2-Д.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , місце перебування/проживання згідно з довідкою ВПО: АДРЕСА_1 .
Рішення підписане 29.07.2025.
Суддя Ю. А. Скриль