29 липня 2025 року Єдиний унікальний № 501/3298/25 Провадження № 1-кс/501/705/25
Іменем України
29 липня 2025 року м. Чорноморськ
Слідчій суддя Чорноморського міського суду Одеської області ОСОБА_1
номер справі № 501/3298/25 номер провадження 1-кс/501/705/25
ознайомившись з матеріалами скарги ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 в порядку ст. 206 Кримінального процесуального кодексу України, -
Стислий виклад обставин скарги.
До Чорноморського міського суду Одеської області 29 липня 2025 року надійшла скарга ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 в порядку ст. 206 Кримінального процесуального кодексу України.
Скаргу мотивовано тим, що в зв'язку з незаконним позбавлення волі її сина ОСОБА_3 утримується за адресою АДРЕСА_1 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 ) по даний момент, звертається до слідчого судді на основі ст. 206 Кримінального процесуального кодексу України з повідомленням зобов'язати тих службових уповноважених осіб та органів, які передбачені і наділені повноваженнями на такі дії, негайно доставити людину до слідчого судді та негайно його звільнити.
Дослідивши клопотання слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Мотивувальна частина та застосовані судом правові норми.
Відповідно до ч. 1 ст. 206 Кримінального процесуального кодексу України та Закону України «Про попереднє ув'язнення» слідчий суддя може зобов'язати орган державної влади чи службову особу додержатися прав такої особи, якщо вона тримається під вартою в слідчому ізоляторі Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, чи ізоляторі тимчасового тримання.
Як вбачається з матеріалів даної скарги, заявниця просить в порядку ст. 206 Кримінального процесуального кодексу України доставити її сина ОСОБА_3 , який незаконно утримується службовими особами у приміщенні РТЦК та СП за адресою: АДРЕСА_1 до слідчого судді для з'ясування обставин затримання.
Відповідно до ч. 1 ст. 206 Кримінального процесуального кодексу України, кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
З аналізу ст. 206 Кримінального процесуального кодексу України слідує, що слідчого суддю наділено повноваженнями забезпечити додержання прав особи, за умови тримання такої особи під вартою з порушенням її прав.
Тобто за наявності у слідчого судді даних про незаконне затримання, тримання під вартою, з порушенням прав особи, яка утримується слідчий суддя зобов'язаний діяти за приписом ст. 206 Кримінального процесуального кодексу України.
Так, частиною 6 ст. 206 Кримінального процесуального кодексу України передбачено ,що якщо під час будь-якого судового засідання особа заявляє про застосування до неї насильства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі (орган державної влади, державна установа, яким законом надано право здійснювати тримання під вартою осіб), слідчий суддя зобов'язаний зафіксувати таку заяву або прийняти від особи письмову заяву та: 1) забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження особи; 2) доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених в заяві особи; 3) вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки особи згідно із законодавством.
Відповідно до ч. 7 ст. 206 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя зобов'язаний діяти в порядку, передбаченому частиною шостою цієї статті, незалежно від наявності заяви особи, якщо її зовнішній вигляд, стан чи інші відомі слідчому судді обставини дають підстави для обґрунтованої підозри порушення вимог законодавства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі.
Разом з тим, зі клопотання ОСОБА_2 не вбачається, що подане нею клопотання підлягає розгляду у порядку ст. 206 Кримінального процесуального кодексу України, а правовідносини виходять із норм Кримінального процесуального кодексу України.
Відповідно до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан задля протидії військовослужбовцям російської федерації.
Указом Президента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до ч. 2 ст. 102, п. 1, п. 17, п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, оголошено про проведення загальної мобілізації в тому числі на території Івано-Франківської області, який продовжено і на теперішній час.
При цьому, зобов'язано місцеві органи виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини, а також здійснення призову військовозобов'язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України.
Відповідно до ст. 64, 65 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Відповідно до вимог ч. 3, ч. 5 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Як вбачається зі змісту клопотання у даному випадку має місце незгода сина заявниці з діями відповідальних осіб РТЦК та СП за адресою: АДРЕСА_1 пов'язаними з мобілізацією.
При цьому у клопотанні вказано лише про перебування ОСОБА_3 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 (РТЦК та СП), та про незаконні дії працівників РТЦК та СП, жодних додатків на підтвердження обставин викладених у клопотанні до заяви не додано.
Згідно норм кримінального процесуального законодавства службові (посадові) особи об'єднаного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки не є уповноваженими службовими особами, яким надано право на здійснення затримання в рамках кримінальної юрисдикції.
Відтак, ОСОБА_3 не є затриманою особою в розумінні кримінально-процесуального законодавства, а тому повноваження слідчого судді на вказані правовідносини не поширюються.
Таким чином, у слідчого судді відсутні повноваження, визначені Кримінального процесуального кодексу України для з'ясування підстав позбавлення волі особи у інших випадках, не пов'язаних із досудовим розслідуванням конкретного кримінального провадження та розгляду у порядку ст. 206 Кримінального процесуального кодексу України скарги, поданої не в рамках кримінального провадження.
Уповноважені особи ТЦК та СП не є працівниками органу досудового розслідування, слідства чи прокуратури, діяльність яких може бути предметом перевірки в порядку вимог ст. 206 Кримінального процесуального кодексу України.
Виходячи з обставин клопотання та вищевказаних правових норм, слідчий суддя приходить до висновку, що затримання громадянина працівниками ТЦК та СП, утримання його без відповідного судового рішення, не підлягає оскарженню до слідчого судді, оскільки такі правовідносини врегульовані чинним законодавством про мобілізацію та мобілізаційну підготовку, а у разі, якщо такі дії мають ознаки кримінального правопорушення - відповідними нормами Закону України «Про Державне бюро розслідувань» та ст. 214 Кримінального процесуального кодексу України.
При цьому, слідчий суддя звертає увагу заявниці на те, що у разі порушення прав чи інтересів службовими (посадовими) особами, районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, працівниками поліції чи військової частини при здійсненні ними свої повноважень, пов'язаними із мобілізацією, для судового захисту вона вправі звернутись із адміністративним позовом до компетентного адміністративного суду, а у разі вчинення щодо неї (нього) протиправних дій, що містять ознаки кримінальних правопорушень, до правоохоронного органу із заявою про вчинення кримінального правопорушення.
Слідчий суддя, як і інші службові особи органів державної влади має діяти виключно в межах наданої компетенції.
Висновок суду.
Таким чином, у слідчого судді відсутні повноваження, визначені Кримінальним процесуальним кодексом України для з'ясування підстав позбавлення волі особи у інших випадках, не пов'язаних із досудовим розслідуванням конкретного кримінального провадження та розгляду у порядку ст. 206 Кримінального процесуального кодексу України скарги, поданої не в рамках кримінального провадження.
Враховуючи викладене, слідча суддя вважає, що наявні правові підстави для відмови у відкритті провадження за поданим клопотанням .
Керуючись ст. 2, 3, 9, 24, 26, 206, 309, 372 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, -
У відкритті провадження за скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 в порядку ст. 206 Кримінального процесуального кодексу України - відмовити.
Копію ухвали надіслати ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 .
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя