Справа № 946/4487/21
Провадження № 2/946/901/25
18 липня 2025 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Пащенко Т.П.,
за участю секретаря судового засідання Топтигіної О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ізмаїлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Інформ-Ресурс» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Інформ-Ресурс» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з причини несплати ОСОБА_1 сум по кредитному договору ПАТ «Укрсоцбанк» звернувшись до Третейського суду, отримав рішення про сплату боргу, за наслідками якого Дніпровським районним судом міста Києва було видано три виконавчі листи на загальну суму 175 804,56 грн., які були пред'явлені 24.10.2013 року до відділу державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції в Одеській області (далі - ВДВС). Саме виконавче провадження, щодо стягнення боргу на користь ПАТ «Укрсоцбанк» тривало недовго, оскільки 29.01.2014 року банк звернувся із заявами до ВДВС про повернення виконавчих листів, так як відбулась реструктуризація боргу, який остаточно достроково було погашено 10.06.2014 року. 17.02.2014 року державний виконавець Парапір А.Д., у якого на виконанні перебували виконавчі листи банку, виніс постанову щодо затримання з поставкою на штрафмайданчик автомобілів, належних ОСОБА_1 . На виконання постанови, 03.04.2014 року УДАІ ГУ МВС України затримало автомобіль «Рено», д/з НОМЕР_1 , який належить позивачу та помістило автомобіль на арешт майданчик в м. Одеса, про що було проінформовано ВДВС. На наступні три роки державний виконавець Парапір А.Д. про затриманий та поставлений на арешт майданчик автомобіль «забув», стягуючи 20% з пенсії позивача на покриття виконавчого збору. Восени 2018 року вказаний автомобіль був виставлений на торги. Проте останні не відбулись, оскільки за час утримання на штрафмайданчику автомобіль перетворився на металобрухт, до того ж частково розібраний та обікрадений. Особливістю дій та бездіяльності ВДВС став борг ОСОБА_1 у розмірі 31320,00 грн. станом на 22.09.2017 року, за зберігання тимчасово-затриманого транспорту на штрафмайданчику в місті Одесі. З метою звернення до суду з вимогами про стягнення матеріальної шкоди позивачем була замовлена товарознавча експертиза, яка не була проведена вчасно, з причин не допуску експерта під різними приводами на арешт майданчик, де зберігався автомобіль. 05.08.2020 року коли позивач з експертом потрапили до штрафмайданчику, виявилося, що автомобіль передано 10.06.2020 року уповноваженій особі ДП МВС України «Інформ-Ресурс» на утилізацію згідно судового рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 30.03.2020 року. В подальшому було з'ясовано, що Миколаївський апеляційний суд рішенням від 14.07.2020 року скасував вказане рішення суду, заяву ДП МВС України «Інформ-Ресурс» залишено без розгляду. Де наразі знаходиться автомобіль марки «Renault 25», реєстраційний номер НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_1 , невідомо. Протиправне діяння ВДВС, зокрема, державного виконавця Парапіра А.Д. полягає у тому, що за постановою держаного виконавця примусово затриманий, вилучений та поставлений на штрафмайданчик автомобіль, який належав позивачу не був описаний, а відтак, не виставлений на торги більше ніж три роки, замість шести місяців, визначених ч.2 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» 1999 року. Крім того, в порушення ч.1 ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець, маючи арештоване майно (два автомобілі, квартира тощо), звернув стягнення на доходи позивача у вигляді 20% пенсії виключно для стягнення витрат на виконавче провадження. Наявність шкоди полягає в тому, що примусово затриманий, вилучений і поставлений на штрафмайданчик автомобіль, перебуваючи на відкритій площадці, без руху протягом більш ніж трьох років, піддався несприятливим погодним умовам, внаслідок чого втратив товарний вигляд, був частково розібраний та розкрадений. Тому, автомобіль не був проданий на торгах, а борг за виконавчим провадженням було погашено за рахунок пенсії позивача. Протиправність діяння ДП «Інформ - ресурси» полягає у вилученні автомобіля, який належав ОСОБА_1 на підставі судового рішення, яке скасовано. Наявність шкоди є неповернення вилученого автомобіля після того, як відпала правова підстава вилучення. Причинно-наслідковий зв'язок між протиправним діянням і шкодою в наведеному випадку спричинило збитки, оскільки позбавило позивача не тільки самого майна, а й шляхом фотодокументування показати, що автомобіль перебуваючи на штрафмайданчику розбирався та розкрадався. Позивач надає розрахунок матеріальної шкоди, розрахунок якої зводиться до того, що на момент примусового затримання, вилучення і поставлення на штрафмайданчик автомобіля, останній згідно проведеної експертизи коштував 27 650 грн., що за курсом НБУ, відповідало 2459,96 дол. США (27320 х 11,24. Тобто, на курс долара США станом на 03.04.2021 року = 2459,96). Таким чином, сума 2459,96 дол. США, тобто, вартість автомобіля на момент затримання, вилучення і поставлення на штрафмайданчик, слід помножити на 27,4166 грн. (курс 1 дол. США за НБУ, станом на 20.05.2021 рік) становить 67443,73 грн. враховуючи, що держава , в особі ВДВС безпідставно утримувала автомобіль на протязі значного часу, тобто по суті позбавила позивача права використовувати корисні властивості останнього, в тому числі продати, подарувати, обміняти, здати в оренду тощо. В свою чергу ДП МВС України «Інформ - ресурси» взагалі відібрали майно, а по суті позбавили грошових коштів, ОСОБА_1 вправі розраховувати збиток, разом з індексом інфляції. З моменту затримання, вилучення і поставлення на арешт майданчик автомобіля по момент звернення з заявою, тобто з 03.04.2014 року по 20.05.2021 рік сукупний індекс інфляції за вказаний період становить 2.769, який слід помножити на суму збитку 27 650 грн., що в кінцевому результаті становить 76 552,23 гривні. Позивач вказав також, що протиправними діями ВДВС йому завдана моральна шкода, яку він пов'язує із протиправністю затримання, вилучення та поставлення на арешт майданчик автомобіля, а також його фактичного відібрання без компенсації представниками держави. Тривала боротьба за свої законні права виснажила його, до цього часу завдає душевних страждань, що викликає знервованість, дискомфорт, почуття безперспективності витрачених зусиль та часу, зневіру в законності дій відповідачів, які є державними органами. Втрата автомобіля для позивача, єдиним джерелом доходу якого є пенсія у середньому 3000,00 грн., перетворила законну діяльність в невиправдану жорстокість, триваюче нелюдське поводження, вступаючи тим самим у протиріччя з забороною, викладеною в ст. 28 Конституції України. До того ж, покладаючи на ОСОБА_1 індивідуальний та надмірний тягар, що не узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції з прав людини і основоположних свобод. З урахуванням вразливого стану позивача, 1949 року народження, негативні емоції, викликані протиправними діями відповідачів, досягли рівня страждання у розумінні ст. 23 ЦК України, а отже, було завдано моральну шкоду. З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 завдану матеріальну шкоду у розмірі 67 443,73 грн., моральну шкоду у розмірі 200 000,00 грн., судові витрати по справі.
Ухвалою судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Пащенко Т.П. від 16.06.2021 року прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі (а.с.157 т.1).
Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 30.12.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача - Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - державний виконавець Парапір А.Д. надав суду 28.09.2021 року відзив на позовну заяву, в якому вказав, що не погоджується з позовними вимогами позивача. Вказав, що, у нього на виконанні перебували три виконавчі провадження з примусового виконання виконавчих листів по справі №755/13436/13-ц, що видані 16.07.2013 року Дніпровським районним судом м.Києва про: стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» боргу в розмірі 173472,60 грн. (№ за ЄДРВП 40324515); стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» судового збору в розмірі 229,40 грн. (№ за ЄДРВП 40323640); стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» витрат в розмірі 2103,16 грн. (№ за ЄДРВП 40324456). 16.10.2013 року державним виконавцем, керуючись ст.ст. 17, 19, 25 Закону України «Про виконавче провадження» винесено три постанови про відкриття виконавчого провадження, копію постанов направлено боржнику для виконання, сторонам до відома, та надано строк для самостійного виконання до 23.10.2013 року. 24.10.2013 року державним виконавцем по вказаним виконавчим провадженням винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору, копію постанови направлено боржнику для виконання. В ході проведення виконавчих дій по виявленню транспортного засобу - автомобіля боржника марки Renault 25, та «ВАЗ», які належать боржнику, було встановлено, що за адресою мешкання боржника транспортні засоби відсутні, про що складено акт державного виконавця. 29.01.2014 року на адресу відділу ДВС надійшли заяви стягувача про повернення виконавчих листів по справі №755/13436/13-ц, що видані 16.07.2013 року Дніпровським районним судом м.Києва без виконання. Боржником виконавчий збір в розмірі 17580,52 грн. не сплачено. 17.02.2014 року державним виконавцем винесено постанову про розшук майна боржника, копію постанови направлено до Управління ДАІ для виконання, сторонам до відома. 09.04.2014 року до відділу ДВС надійшло повідомлення з Управління ДАІ про встановлення місцезнаходження автомобіля боржника, який затримано на арештмайданчик м.Одеса, вул. Тираспольське шосе, 31-а. 15.05.2014 року на підставі заяви стягувача про повернення виконавчого документа без виконання, державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Копії постанов та виконавчі листи направлено стягувачу. В постанові державним виконавцем зазначено, що «до відділу ДВС надійшла заява стягувача про повернення виконавчого документа без виконання. Згідно до ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» - «виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача». Постанова про стягнення з боржника виконавчого збору виведена в окреме виконавче провадження». Після, державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №4351161, №43511794 та №43511116, про стягнення з боржника на користь держави виконавчого збору в розмірі 210,32 грн., 22,94 грн. та 17347,26 грн, копії постанов направлено боржнику для виконання, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. 28.05.2014 року державним виконавцем винесено постанову про об'єднання виконавчого провадження, копію постанови направлено сторонам для відома. Номер зведеного виконавчого провадження за ЄДРВП №44078303. 12.06.2014 року до відділу ДВС надійшов лист за вих. №13909/07 від 05.06.2014 року другого Малиновського відділу ДВС Одеського МУЮ про неможливість виконати постанову у зв'язку з тим, що не проведено авансування витрат виконавчого провадження, а саме, сплату на рахунок ГУ УДАЇ ГУМВС України в Одеській області коштів за перебування автотранспортного засобу на арештмайданчику, що унеможливлює оформлення доступу на майданчик для складання акту опису та арешту майна боржника та передати його на відповідальне зберігання. 16.06.2014 року державним виконавцем направлено лист до УДАЇ ГУМВС України в Одеській області щодо надання інформації про суму коштів, які необхідно сплатити за зберігання транспортного засобу боржника, який знаходиться на арештмайданчику. Відповідь на адресу відділу ДВС не надійшла. 27.10.2014 року у зв'язку з тим, що арештований транспортний засіб боржника знаходиться на території другого Малиновського відділу Одеського міського управління юстиції, державним виконавцем по трьом виконавчим провадженням винесено постанову про закінчення виконавчого провадження та виконавчий документ направлено на виконання за належністю до другого Малиновського відділу Одеського міського управління юстиції. 12.12.2014 року на адресу відділу ДВС надійшли три постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, які винесені державним виконавцем другого Малиновського відділу Одеського міського управління юстиції, встановлюючи, що «згідно матеріалів справи боржник отримує пенсію в УПФУ в м.Ізмаїл та Ізмаїльському районі, що територіально підвідомчий ВДВС Ізмаїльського МРУЮ та державний виконавець мав би звернути на неї стягнення, оскільки згідно ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. У зв'язку із чим, в такому разі для опису й арешту майна боржника до відділу необхідно (радимо) надіслати відповідне доручення у порядку ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження». Цього ж дня державним виконавцем відділу ДВС винесено постанову про відновлення виконавчого провадження, копію постанови направлено боржнику. 29.10.2014 року боржником було подано до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області позовну заяву про визнання дій державного виконавця відділу ДВС неправомірними у винесення трьох постанов про стягнення з боржника виконавчого збору, постанов про відкриття виконавчого провадження, винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та зняття арешту з майна, яке належить боржнику на праві власності. 15.03.2013 року Апеляційним судом Одеської області винесено ухвалу (№ провадження №22-ц/785/2290/16) про задоволення скарги боржника частково, а саме, ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24.12.2015 року скасувати, провадження у справі за скаргою боржника на дії державного виконавця відділу ДВС - закрити. Підставою для закриття справи привело те, що аналогічна справа розглядається Дніпровським районним судом м.Києва. 23.01.2015 року боржник звернувся до Дніпровського районного суду м.Києва з позовною заявою про визнання дій державного виконавця неправомірними у винесенні трьох постанов про стягнення з боржника виконавчого збору, постанов про відкриття виконавчого провадження, винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та зняти арешт з майна, яке належить боржнику на праві власності. 06.02.2015 року суддею Дніпровського районного суду м.Києва винесено ухвалу по справі №755/12387/14-ц про відмову у задоволенні заяви боржника. На вищевказану ухвалу суду боржник подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати. 27.05.2015 року суддею Дніпровського районного суду м.Києва винесено ухвалу по справі №755/12387/14-ц про відхилення апеляційної скарги боржника та ухвалу Дніпровського районного суду м.Києва від 06.02.2015 року залишити без змін. 27.04.2015 року боржник звернувся до Дніпровського районного суду м.Києва із скаргою на неправомірні дії державного виконавця у винесенні трьох постанов про стягнення з боржника виконавчого збору, постанов про відкриття виконавчого провадження, винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та зняття арешту з майна, яке належить боржнику на праві власності. 14.05.2015 року суддею Дніпровського районного суду м.Києва винесено ухвалу по справі №755/2551/15-ц про відкриття провадження по справі. 23.06.2015 року суддею Дніпровського районного суду м.Києва за вказаною справою скаргу боржника задоволено частково, а саме, визнано неправомірними діями державного виконавця щодо винесення постанов про відкриття виконавчого провадження по стягненню виконавчого збору та скасовано постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження по стягнення виконавчого збору, інші вимоги боржника залишено без задоволення. 29.09.2015 року Апеляційним судом м.Києва апеляційну скаргу відділу ДВС задоволено та ухвалу Дніпровського районного суду м.Києва від 23.06.2015 року скасовано. У задоволені скарги боржника відмовлено. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.01.2016 року відмовлено у відкритті касаційного провадження в указаній справі. 11.04.2016 року колегія суддів Судової справи у цивільних справах Верховного Суду України ухвалила, що у допуску до провадження Верховним Судом України справи за скаргою боржника на неправомірні дії та рішення відділу ДВС за заявою боржника про перегляд Апеляційного суду м.Києва від 29.09.2015 року, ухвали ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ від 18.01.2016 року відмовити. 08.08.2017 року до Малиновського ВДВС м.Одеса ГТУЮ в Одеській області було направлено відповідну постанову, якою доручено вказаному ВДВС перевірити факт місцезнаходження автомобілю боржника марки Renault 25, 1989 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на спеціальному майданчику за адресою: м.Одеса, вул. Тираспольське шосе, 31-А, та провести опис автомобілю, у разі виявлення цього майна на майданчику. 06.09.2017 року на адресу ВДВС надійшов лист з Малиновського ВДВС м.Одеса ГТУЮ в Одеській області, в якому вказано, що державним виконавцем Малиновського ВДВС м.Одеса ГТУЮ в Одеській області, не виконана постанова від 08.08.2017 року про проведення опису автомобілю боржника, у зв'язку із тим, що в матеріалах, що надійшли до ВДВС, відсутні та не завірені належним чином постанова про арешт майна боржника, постанова про розшук майна боржника, копія повідомлення про розміщення майна боржника на штрафному майданчику, що унеможливлює оформлення допуску на спеціальний майданчик. У листі також вказано, що не проведено авансування витрат виконавчого провадження, а саме - сплату на рахунок ДП «Інформ Ресурси» коштів за перебування автотранспортного засобу на арештмайданчику, що унеможливлює допуск державного виконавця на майданчик для складання відповідної постанови про опис та арешт майна боржника. 21.09.2017 року на адресу ДП «Інформ Ресурси» було направлено запит про необхідність надання інформації про суму коштів, що підлягають сплаті за зберігання автомобілю боржника марки Renault 25, 1989 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на спеціальному майданчику з період з 02.04.2014 року по теперішній час. 21.09.2017 року на адресу другого Малиновського ВДВС м.Одеса ГТУЮ в Одеській області було направлено доручення перевірити факт місцезнаходження автомобілю марки Renault 25, 1989 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на спеціальному майданчику за адресою: м.Одеса, вул. Тираспольське шосе, 31-А, та провести опис автомобілю, у разу виявлення цього майна на майданчику. Вказане доручення було направлено цінним листом із рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та отримано цим ВДВС 25.09.2017 року. 06.10.2017 року на адресу ВДВС надійшла відповідь з ДП «Інформ Ресурси», в якій вказано, що вартість зберігання майна боржника станом на 22.09.2017 року становить 31 320,00 грн. 29.11.2017 року на адресу ВДВС надійшла постанова Другого Малиновського ВДВС м.Одеса ГТУЮ в Одеській області за №08.1.2017 року від 08.11.2017 року про опис та арешт майна боржника, якою арештовано вказаний автомобіль боржника. Арештоване майно згідно до постанови передано начальнику спецмайданчику №8 Сербенюк А.П. за адресою: м.Одеса, Тираспольське шосе, 31-А. Цього ж дня державним виконавцем направлено боржнику роз'яснення про необхідність сторонам дійти згоди у оцінці арештованого майна боржника. 16.01.2018 року на адресу відділу ВДВС надійшов звіт ТОВ «ЕБ «АЙСТРА» про визначення ринкової вартості вищевказаного транспортного засобу боржника, вартість якого склала 46800,00 грн. Цього ж дня державним виконавцем направлено боржнику повідомлення про визначення вартості арештованого майна. 26.01.2018 року державним виконавцем направлено до ДП «Сетам» заявку на реалізацію арештованого майна. Перші електронні торги (28.02.2018 року, 20.03.2018 року, 10.04.2018 року) не відбулись у зв'язку з відсутністю допущених учасників торгів. 10.05.2018 року державним виконавцем направлено до Ізмаїльської ОДПІ та УДКСУ в Ізмаїльському районі щодо прийняття у власність нереалізованого рухомого майна боржника, відповідь не надходила. У зв'язку із тим, що Ізмаїльська ОДПІ та УДКСУ в Ізмаїльському районі не надали згоди щодо залишення за собою непроданого майна, тому, 03.07.2018 року державним виконавцем винесено постанову про зняття арешту з майна боржника. Стягнення виконавчого збору з пенсії боржника відбувалось з 23.04.2015 року по 18.10.2018 року на підставі постанови про звернення стягнення на доходи боржника, яка винесена державним виконавцем відділу ДВС, копію постанови направлено до УПФУ для виконання, боржнику до відома. 19.06.2015 року виконавчі провадження №4351794 та №43511611, закінчені на підставі п.8 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження». 18.10.2018 року виконавче провадження №43511116 закінчено на підставі п.9 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку із стягненням з боржника виконавчого збору в повному обсязі, копію постанови направлено до реєструючих органів з метою зняття арешту та припинення розшуку майна боржника. 12.11.2018 року головний державний виконавець Парапір А.Д. звернувся з доповідною щодо поновлення виконавчого провадження №40324515 про стягнення коштів з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсоцбанк» боргу в розмірі 173472,60 грн., у зв'язку з тим, що борг був сплачений на підставі ухвали по справі №755/2551/15-ц, що винесена Дніпровським районним судом 23.06.2015 року. 13.11.2018 року начальником ВДВС винесено постанову про скасування процесуального документа, а саме, скасовано постанову про повернення виконавчого документа стягувачу №40324515 від 17.05.2014 року, що видав ОСОБА_2 03.12.2018 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №40324515 від 03.12.2018 року. 10.04.2019 року на адресу відділу ДВС надійшла заява боржника про припинення розшуку транспортного засобу та направлення цієї постанови на арештмайданчик. Зі слів боржника представники арештмайданчика заявили, що їм не достатньо інформації, яка зазначена в частині 2 постанови державного виконавця №40324515 від 03.12.2018 року про закінчення виконавчого провадження, а саме: «Припинити чинність арешту майна боржника та скасувати інші заходи примусового виконання рішення». Тому, боржник просив зазначити в постанові про закінчення виконавчого провадження припинити розшук вищевказаного транспорту боржника. Постанову державного виконавця №40324515 від 03.12.2018 року про закінчення виконавчого провадження, скасовано та винесено постанову державного виконавця №40324515 від 10.04.2019 року про закінчення виконавчого провадження, в якій зазначено припинити розшук автомобіля боржника марки Renault 25, 1989 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Копію постанови направлено до реєструючих органів з метою припинення розшуку майна боржника. 31.10.2018 року на адресу відділу ДВС надійшла ухвала Великої палати Верховного суду за справою №815/4395/17 від 17.10.2018 року про прийняття до розгляду за позовом боржника до відділу ДВС про визнання незаконної бездіяльності, стягнення матеріальної та моральної шкоди, у якій ОСОБА_1 подано касаційну скаргу на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 11.09.2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017 року, та призначено справу на 06.02.2019 року. 19.02.2019 року на адресу відділу ДВС надійшла ухвала Великої палати Верховного суду за справою №815/4232/17 від 06.02.2019 року про залишення без задоволення касаційної скарги боржника та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017 року залишено без змін. Наказом Міністерства юстиції України перейменовано відділ та викладено в новій редакції - Ізмаїльський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (а.с.175-178 т.1).
Представник державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Інформ-Ресурс» в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. 18.11.2021 року надав письмові пояснення, в яких вказав, що як вбачається з листа Управління Державтоінспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області від 03.04.2014 року №7/964, співробітниками здійснено затримання транспортного засобу шляхом доставлення на арешт-майданчик за адресою: м.Одеса, вул. Тираспольське, буд. 31-А. Листом Ізмаїльський міськрайонний відділ державної виконавчої служби ГТУЮ в Одеській області від 20.12.2016 року №24986 повідомив про те, що опис та арешт майна не проводився. В матеріалах справи відсутній акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу. У зв'язку із відсутністю звернення власника майна та відомостей про вказаний транспортний засіб і дійсну причину його зберігання, для здійснення розшуку його власника було розміщено оголошення в газеті «Урядовий кур'єр» від 18.02.2020 року №31 (6645). Рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 30.03.2020 року у справі №945/451/20 позовну заяву задоволено та вирішено дозволити Державному підприємству МВС України «Інформ-Ресурси» утилізацію залишків даних транспортних засобів шляхом реалізації на металобрухт. Вказав, що ДП МВС України «Інформ-Ресурси» не може відповідати за дотримання норм матеріального та процесуального права, в тому числі бути відповідальними за виконання судового рішення, яке набрало законної сили та більш того, надавати правову оцінку його законності. Повідомляє про те, що у ДП МВС України «Інформ-Ресурси» відсутні відомості та документи, які б свідчили про отримання звернення власника та/або вимоги виконавця з вказівкою повернути транспортний засіб у межах та спосіб, визначений законодавством. Крім того, автомобіль марки Renault 25, 1989 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , у розшуку не перебуває. Власник транспортного засобу не звертався до органів Національної поліції України із заявою про вчинення кримінального правопорушення (викрадення майна), що дає підстави вважати таке майно не є втраченим. Вказав, що ДП МВС України «Інформ-Ресурси» не є органом державної влади, тому положення Закону України №4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» не можуть бути застосовані до ДП МВС України «Інформ-Ресурси». Враховуючи викладене, матеріалами позовної заяви не доведено неправомірність поведінки ДП МВС України «Інформ-Ресурси», не була доведена будь-яким судовим рішенням чи іншими належними та допустимими доказами, дії не були у причинно-наслідковому зв'язку із заподіяною позивачу шкодою, тобто, спричинена шкода не виступає об'єктивним наслідком поведінки відповідача. Відповідач по справі ДП МВС України «Інформ-Ресурси» з 2018 року перебуває у стані припинення за рішенням засновника, що підтверджується інформацією з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Так, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.10.2018 року №831 було прийнято рішення щодо припинення ДП МВС України «Інформ-Ресурси» шляхом ліквідації, утворено ліквідаційну комісію та призначено її голову (а.с.206-209 т.1).
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
За загальним правилом (ч.1 ст.13 ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких відповідно до ст.129 Конституції України, ст.ст.12,81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Відповідно до ч.3 ст.386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Як вбачається зі ст.317 ЦК України за змістом права власності власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст.11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів (пункт 8 частини другої статті 16 ЦК України).
Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (частини перша, третя статті 22 ЦК України).
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Відповідно до статті 1174 цього самого Кодексу шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Застосовуючи положення статей 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування (пункт 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17, провадження№ 12-208гс18).
Правовою підставою для цивільно-правової відповідальності за шкоду, завдану рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження, є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Протиправність (неправомірність) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця може доводитись з посиланням, зокрема, на судове рішення, яке набрало законної сили, рішення вищих посадових осіб державної виконавчої служби, а також інші докази.
Подібні правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (провадження№ 14-515цс19, пункт 26).
Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Згідно зі ч.2 ст.78 того ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_1 є власником автомобілю марки «Renault 25», р.н. НОМЕР_1 , 1989 року випуску (а.с. 37 т.1).
Як вбачається з виконавчих листів по справі №755/13436/13-ц, що видані 16.07.2013 року Дніпровським районним судом м.Києва, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» боргу в розмірі 173472,60 грн. (№ за ЄДРВП 40324515), стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» судового збору в розмірі 229,40 грн. (№ за ЄДРВП 40323640); стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» витрат в розмірі 2103,16 грн. (№ за ЄДРВП 40324456) (а.с. 11-13 т.1).
Постановою державного виконавця Парапіра А.Д. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 16.10.2013 року накладено арешт на все майно та нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_1 , заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику ОСОБА_1 (а.с.29 т.1).
Постановою державного виконавця Парапіра А.Д. від 17.02.2014 року оголошено розшук майна: доручено співробітникам УДАІ ГУМВС України в Одеській області та ВДАІ Ізмаїльського МВ (з обслуговування м. Ізмаїл та Ізмаїльського району) ГУМВС України в Одеській області, провети процедуру затримання транспортних засобів з постановкою на штраф майданчик автомобіль марки ВАЗ 21061, д/н НОМЕР_3 ,1988 року випуску та автомобіль марки «Renault 25», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1989 року випуску, що належить боржнику ОСОБА_1 (а.с.35).
Згідно листів ПАТ «Укрсоцбанк» від 21.01.2014 року №08.506-297/37-400, №08.506-297/37-399, №08.506-297/37-398 від 18.09.2012 року було реструктуризовано заборгованість ОСОБА_1 та підписано додаткові угоди з ПАТ «Укрсоцбанк». У зв'язку із цим ПАТ «Укрсоцбанк» просить повернути виконавчі листи Дніпровського районного суду м.Києва №755/13436/13-ц від 16.07.2013 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 2103,16 грн., заборгованості у розмірі 229,40 грн., заборгованості у розмірі 173472,60 грн. без виконання (а.с. 30-32 т.1).
Постановами державного виконавця Парапіра А.Д. від 15.05.2014 року повернуто виконавчі документи стягувачеві, а саме, виконавчі листи №755/13436/13-ц від 16.07.2013 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 173472,60 грн., №755/13436/13-ц від 16.07.2013 року про стягнення з ОСОБА_1 у розмірі боргу у розмірі 229,40 грн., №755/13436/13-ц від 16.07.2013 року про стягнення з ОСОБА_1 витрат пов'язаних з вирішенням спору у розмірі 2103,16 грн. (а.с.42, 43, 44 т.1)
Згідно довідки ПАТ «Укрсоцбанк» від 12.06. 2014 року заборгованість за договором кредиту №208/28-13/31 від 06.06.2008 року повністю погашена в червні 2014 року.
Постановами про відкриття виконавчого провадження від 28.05.2014 року державним виконавцем Парапіром А.Д. відкрито виконавчі провадження з примусового стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 17347,26 грн. (№ за ЄДРВП 43511116); стягнення виконавчого збору в розмірі 22,94 грн. (№ за ЄДРВП 43511794); стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 210,32 грн. (№ за ЄДРВП 43511611) (а.с. 45-47 т.1).
Згідно постанови головного державного виконавця ВДВС Парапіра А.Д. про звернення стягнення на доходи боржника від 23.04.2015 року постановлено звернути стягнення на пенсію ОСОБА_1 в розмірі, необхідному для погашення виконавчого збору у розмірі 17580,52 грн, встановити суму відрахувань з пенсії боржника після утримання усіх податків та обов'язкових платежів у розмірі 20 відсотків, встановити, що утриманні з боржника кошти мають перераховуватись одночасно з виплатою пенсії за встановленими реквізитами (а.с. 51 т.1).
Як вбачається з постанови головного державного виконавця ВДВС Парапіра А.Д. про закінчення виконавчого провадження від 27.10.2014 року виконавче провадження з примусового виконання постанови №40324515 від 24.10.2013 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 17347,26 грн. закінчено (а.с. 48 т.1).
Згідно листа Управління Державтоінстпекції Головного управління МВС в Одеській області №7/964 від 03.04.2014 року повідомлено Начальника ВДВС Ізмаїльського МУЮ, що 03.04.2014 року під час несення служби співробітниками взводу з обслуговування СП№1 Роти ДПС ДАІ на 21 км +350 м. «обхід м. Одеси» «2 стовпа», на підставі показника роботи АПК «Рубіж» було виявлено автомобіль Рено д/з НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , мешкає: АДРЕСА_1 . На вказаний автомобіль накладено арешт та оголошено в розшук, згідно постанови в/л 75513436/13 ВДВС Ізмаїльського РУЮ від 17.03. 2014 року, автомобіль затримано на арешт майданчик м. Одеса, вул. Тираспольське шосе, 31-а. (а.с. 36 т.1)
В листі Ізмаїльського міськрайонного відділу державного виконавчої служби від 20.12.2016 року №24986 вказано, що державним виконавцем опис та арешт майна не проводився, так як до відділу ДВС надійшов лист за вих. №13909/07 від 05.06.2014 року другого Малиновського відділу ДВС Одеського МУЮ про неможливість виконати постанову у зв'язку із тим, що не проведено авансування витрат виконавчого провадження, а саме, сплату на рахунок ГУ УДАЇ ГУМВС України в Одеській області коштів за перебування автотранспортного засобу на арештмайданчику, що унеможливлює оформлення доступу на майданчик для складання акту опису та арешту майна боржника (а.с. 54 т.1).
У відповідь на лист головного державного виконавця Ізмаїльського МВ ДВС ГТУЮ в Одеській області Парапір А.Д. 22.09.2107 року ДП МВС України «Інформ-Ресурси» надало інформацію, що розмір плати за зберігання тимчасово затриманого транспортного засобу Рено р/н НОМЕР_1 , доставленого 02.04.2014 року на спеціальний майданчик за адресою: м. Одеса, Тираспольське шосе, 31-а розраховується відповідно до Наказу Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Міністерства фінансів України від 10.10.2013 року №967/1218/869 та станом на 22.09.2017 року складає 31320 грн. (а.с.62 т.1).
Рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 30.03.2020 року по справі №946/451/20 автомобіль марки Renault 25, 1989 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , визнано безхазяйним та непридатним для використання, дозволено державному підприємству Міністерства внутрішніх справ України «Інформ-Ресурс» утилізацію даного транспортного засобу шляхом реалізації на металобрухт (а.с.125-133 т.1).
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 14.07.2020 року по справі №945/451/20 рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 30.03.2020 року по справі №946/451/20 скасовано та ухвалено нове рішення. Заяву державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Інформ-Ресурс», заінтересована особа Департамент патрульної поліції, про встановлення юридичного факту про визнання транспортних засобів у кількості 2903 одиниць безхазяйними і непридатними для використання та надання дозволу на утилізацію залишків даних транспортних засобів шляхом реалізації на металобрухт залишено без розгляду (а.с.134-143 т.1).
Представник відповідача ДП МВС України «Інформ - ресурси» вказує у поясненнях, що в матеріалах справи відсутній акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу належного ОСОБА_1 , а останнім не доведено належними та допустимими доказами втрату транспортного засобу.
Порядок тимчасового затримання працівниками уповноважених підрозділів Національної поліції транспортних засобів та їх зберігання, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1102 (далі Порядок).
Згідно п. 4 цього Порядку, у разі затримання транспортного засобу складається Акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу згідно з додатком.
В матеріалах справи дійсно відсутній акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу.
Однак, як вбачається з відповіді Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби від 14.12.2017 року №42810 02.04.2014 року ІДПС СП №1 складено акт прийому затриманого транспортного засобу, що належить боржнику та переданий вказаний автомобіль охоронцю спеціального майданчика «Гамазову», що розташований за адресою: м.Одеса, Тираспольське шосе, 31-а, про що свідчить вказаний акт (а.с. 64-65 т.1).
Згідно листа ДП МВС України «Інформ-Ресурси» з майданчику за адресою: м.Одеса, Тираспольське шосе, 31-В, вилучено транспортний засіб марки Renault 25, 1989 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який підлягає утилізації відповідно до рішення суду №945/451/20 від 30.03.2020 року та який перебуває на зберіганні ДП МВС України «Інформ-Ресурси» (а.с. 102-103 т.1).
Крім того, факт прийняття на зберігання та охорони цього автомобіля підтверджується листом від 22.09.2107 року ДП МВС України «Інформ-Ресурси», згідно якого розмір плати за зберігання тимчасово затриманого транспортного засобу Рено р/н НОМЕР_1 , доставленого 02.04.2014 року на спеціальний майданчик за адресою: м. Одеса, Тираспольське шосе, 31-а розраховується відповідно до Наказу Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Міністерства фінансів України від 10.10.2013 року №967/1218/869 та станом на 22.09.2017 року складає 31320 грн.(а.с.62 т.1) А також судовими рішеннями Миколаївського районного суду Миколаївської області від 30.03.2020 року по справі №946/451/20 та Миколаївського апеляційного суду від 14.07.2020 року по справі №945/451/20. (а.с. 125-143 т.1).
Також, в листі №25/28/0з від 13.11.2020 року Центр забезпечення Головного управління Національної поліції в Одеській області повідомив адвокату Мельничуку В., що з 02.04.2014 року транспортний засіб Рено р/н НОМЕР_1 зберігався на спец майданчику №8, розташованому за адресою: м. Одеса, Тираспольське шосе, 31 - В, який на той час підпорядковувався Одеській філії державного підприємства МВС України «Інформ - ресурси». В травні 2019 року, у зв'язку з ліквідацією даної філії, транспортні засоби, які у кримінальних провадженнях визнані речовими доказами, передані на відповідальне зберігання Головному управлінню національної поліції в Одеській області. Автомобіль Renault 25, реєстраційний номер НОМЕР_1 , до ГУНП не передавався, однак до червня поточного року перебував на вказаному спеціальному майданчику та рахувався як майно, що знаходилось на зберіганні ДП МВС України «Інформ - ресурси». У зв'язку з ліквідацією вказаного підприємства та н можливістю зберігання ним транспортних засобів на спеціальних майданчиках, а також за відсутністю власників, які бажали повернути свій транспорт тривалий час представники ДП МВС України «Інформ - ресурси» звернулися до Миколаївського районного суду Миколаївської області про надання права на утилізацію залишків безхазяйних транспортних засобів. В червні 2020 року уповноваженою особою даного підприємства, на підставі рішення вказаного райсуду, автомобіль Renault 25, реєстраційний номер НОМЕР_1 вилучений зі спеціального майданчика, розташованого по вул. Тираспольське шосе, 31-В, в м. Одесі. Враховуючи вищевикладене, іншими відомостями про даний транспортний засіб, центр забезпечення ГУНП в Одеській області не володіє. (а.с 145 т.1)
Таким чином, у матеріалах справи наявні беззаперечні докази прийняття на зберігання, безпосереднього зберігання та здійснення охорони автомобіля відповідачем ДП МВС України «Інформ - ресурси», який належить на праві власності позивачу.
Як вбачається з листа директора Департаменту державної виконавчої служби від 04.06.2019 року державним виконавцем 15.05.2014 року по виконавчим провадженням з примусового виконання виконавчих листів по справі №755/13436/13-ц, що видані 16.07.2013 року Дніпровським районним судом м.Києва про: стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» боргу в розмірі 173472,60 грн. (№ за ЄДРВП 40324515); стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» судового збору в розмірі 229,40 грн. (№ за ЄДРВП 40323640); стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» витрат в розмірі 2103,16 грн. (№ за ЄДРВП 40324456) на підставі п.1 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві. Оскільки боржником виконавчий збір по зведеному виконавчому провадженню не сплачено постанови про стягнення з боржника виконавчого збору виведено в окремі виконавчі провадження №№4351161, 43511794, 43511116, які були завершені у зв'язку з фактичним виконанням рішення в повному обсязі. По виконавчому провадженню №40324515 постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві скасовано та винесено на п.9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» постанову про закінчення виконавчого провадження (а.с. 89 т.1).
Листом центру забезпечення ГУ НП в Одеській області від 27.02.2020 року №25/198 повідомлено, що станом на 26.02.2020 року транспортний засіб Рено, р/н НОМЕР_1 , зберігається на спецмайданчику №8 в м.Одеса, Тираспольське шосе, 31-В. Під час пожежі, яка сталася 10.02.2020 року за вказаною адресою вказаний автомобіль не постраждав та знаходиться у задовільному стані (як т.з., що зберігається на відкритому майданчику майже шість років) (а.с. 94 т. 1).
Відповідно до протоколів №318992 від 28.02.2018 року, №322304 від 20.03.2018 року, №325620 від 10.04.2018 року торги за лотами «Легковий автомобіль «Renault 25», 1989 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , № кузову НОМЕР_4 », за стартовими цінами 46 800,00 грн., 35 100,00 грн., 23 400,00 грн., відповідно, не відбулися (а.с.67, 68, 69 т.1).
Підсумовуючи викладене вище, судом встановлено і підтверджено доказами, що 17.06.2017 року автомобіль «Renault 25», 1989 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є позивач, був вилучений та поміщений на спеціальний майданчик ДП МВС «Інформ-Ресурси» у місті Одеса (м.Одеса, Тираспольське шосе, 31-В), який забезпечував зберігання транспортних засобів, тимчасово затриманих на підставі постанов про оголошення у розшук майна боржника, перебував там протягом тривалого часу, звідки в подальшому вилучений, що підтверджується Листом центру забезпечення ГУ НП в Одеській області від 27.02.2020 року №25/198.
Нормами статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації здійснюється у строк, встановлений виконавцем, але не раніше ніж через п'ять робочих днів після накладення арешту.
Згідно з ч. 1 ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження» майно, на яке накладено арешт, крім майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), що призначені виконавцем у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника, під розписку. Копія постанови видається боржнику, стягувачу, а якщо обов'язок щодо зберігання майна покладено на іншу особу - також зберігачу.
Звертаючись до суду з позовом позивач просить стягнути шкоду з Державного бюджету, посилаючись на те, що шкода йому завдана органом державної влади, Ізмаїльським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Однак, матеріали справи не містять судового рішення про визнання незаконними чи неправомірними дії (бездіяльність) посадових осіб державної виконавчої служби при здійснені виконавчих дій, пов'язаних із арештом, передачею на зберігання, чи з іншими діями, які застосовувалися державним виконавцем щодо належного позивачу автомобіля, що у свою чергу виключає їх відповідальність за заподіяну йому шкоду.
Крім того, визначення відповідача у справі на підставі положень ст. ст. 12, 13 ЦПК України належить до виключної дискреції позивача, у разі якщо суд дійде висновку про безпідставність заявлених вимог до конкретного відповідача, це є підставою для відмови в задоволенні позову щодо нього.
Тому, є не обґрунтованими і не підлягають задоволенню, вимоги позивача в частині стягнення шкоди з Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Однак, суд вважає, що втрата транспортного засобу відбулась з вини працівників Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-Ресурси", на штраф площадці якого автомобіль належний позивачу перебував на тимчасовому зберіганні.
Відповідно до ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.
За правилами ст. 937 ЦК України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.
Згідно зі ст. 938 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.
В статті 942 ЦК України визначено, що зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов'язаний піклуватися про річ, як про свою власну.
Стаття 949 ЦК України регламентує обов'язок зберігача повернути річ. Так, зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.
Згідно зі ст. 950 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця. Зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності.
Відповідно до ст. 951 ЦК України у разі втрати (нестачі) речі збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у розмірі її вартості.
Судом беззаперечно встановлено, що транспортний засіб марки «Renault 25», 1989 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , перебував на штрафмайданчику Одеської філії ДП МВС "Інформ-Ресурси" по вул. Тираспольське шосе, 31-В в м. Одесі, він був прийнятий на тимчасове зберігання, про що складено відповідний акт (том 1 а.с. 65).
З огляду на вищевикладене, Одеська філія ДП МВС "Інформ-ресурси" здійснювала тимчасове зберігання транспортного засобу «Renault 25», 1989 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , проте всупереч вимогам ст.ст. 938, 942, 949 ЦК України не забезпечила його схоронність, внаслідок чого транспортний засіб втрачений, у зв'язку з чим позивачу завдані збитки.
На підставі ст.ст. 950, 951 ЦК України ДП МВС "Інформ-Ресурси", як юридична особа, зобов'язана відшкодувати власнику автомобіля його вартість.
Законом України № 475/97 від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та Перший протокол до Конвенції, а відтак в силу статті 9 Конституції України вони є частиною національного законодавства України.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
При цьому відповідно до положень статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Порушення 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції в цій справі проявилися у діях працівників ДП МВС "Інформ-Ресурси", які виразились в незабезпеченні збереження майна, переданого на зберігання, належного позивачу, які підлягають відшкодуванню.
Згідно з ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Звертаючись до суду з позовом позивач просив стягнути на свою користь 67 000 грн. майнової шкоди, в обґрунтування якої долучив висновки експерта ОСОБА_3 №20-1626 експертного автотоварознавчого дослідження автомобіля Renault 25, реєстраційний номер НОМЕР_1 , складеного 22.09.2020 року та №21-2346, складеного 20.05.2021 року з ринковою вартістю автомобіля марки Renault 25 станом на 02.04.2014 року, становить 27320 грн. та станом на 03.04.2014 року, становить 27650 грн. (том 1 а.с. 69-70).
Згідно висновку експерта №20-1626 експертного автотоварознавчого дослідження автомобіля Renault 25, реєстраційний номер НОМЕР_1 , складеного 22.09.2020 року судовим експертом Перегонцевим А.П., середня ринкова вартість автомобіля марки Renault 25, 1989 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , № кузову НОМЕР_4 на момент постановки на спеціальний майданчик для зберігання тимчасово затриманих автомобілів, тобто, на 02.04.2014 року, становить 27320 грн. (з урахуванням курсу встановленого НБУ на 02.04.2014 року 1 дол. США = 11,10 грн.); середня ринкова вартість автомобіля марки Renault 25, 1989 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , № кузову НОМЕР_4 , станом на момент винесення постанови про зняття арешту з майна боржника, тобто, 03.07.2018 року, становить 33580 грн. (з урахуванням курсу встановленого НБУ на 03.07.2018 року 1 дол. США = 26,23 грн.); середня ринкова вартість автомобіля марки Renault 25, 1989 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , № кузову НОМЕР_4 , на момент проведення автотоварознавчого дослідження, становить 33580 грн. (з урахуванням курсу встановленого НБУ на 15.09.2020 року 1 дол. США = 27,75 грн.) (а.с.104 - 110 т.1).
Згідно висновку експерта №21-2346 експертного автотоварознавчого дослідження автомобіля Renault 25, реєстраційний номер НОМЕР_1 , складеного 20.05.2021 року судовим експертом Перегонцевим А.П., середня ринкова вартість автомобіля марки Renault 25, 1989 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , № кузову НОМЕР_4 , на момент постановки на спеціальний майданчик для зберігання тимчасово затриманих автомобілів, тобто, на 03.04.2014 року, становить 27650 грн. (з урахуванням курсу встановленого НБУ на 03.04.2014 року 1 дол. США = 11,24 грн.) (а.с.117 - 119 т.1).
В зв'язку з зазначеним з ДП МВС "Інформ-Ресурси" на користь позивача підлягає стягненню сума у розмірі 27650 грн., в рахунок відшкодування матеріальної шкоди завданої позивачу.
Крім того, позивач вказує, що ним здійснено сплату судовому експерту за автотоварознавче дослідження у розмірі 3774,73 грн., оплата підтверджена рахунком №21-2346 та квитанцією за послуги банку, які також підлягають стягненню з ДП МВС "Інформ-Ресурси" на користь позивача (а.с.121, 122 т.1).
Стаття 625 ЦК розміщена в розділі "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань.
Відповідно до статті 509 ЦК зобов'язання виникають із підстав, встановлених статею 11 ЦК.
Згідно зі статтею 11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Таким чином, грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і факту завдання майнової шкоди іншій особі.
Отже, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія положень частини 2 статі 625 ЦК.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18) зазначила, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством.
Оскільки виконавче провадження №43511116 закінчено 18.10.2018 року на підставі п.9 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку із стягненням з боржника виконавчого збору в повному обсязі, суд приходить до висновку щодо стягнення індексу інфляції за період з 18.10.2018 року по 20.05.2021 рік. Індекс інфляції за цей період складає - 1.18523475. 27 650,00 x 1.18523475 - 27 650,00 = 5 121,74 грн. Період прострочення грошового зобов'язання 946 днів. 27 650,00 (вартість автомобіля) + 5 121,74 (інфляційне збільшення) = 32 771,74 грн.
Отже, стягненню з ДП МВС "Інформ-Ресурси" на користь позивача підлягає сума матеріальної шкоди в розмірі 27 650,00 грн. та інфляційне збільшення 5 121,74 грн.
Щодо стягнення моральної шкоди слід зазначити наступне.
За приписами ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Тобто, підставою для відшкодування шкоди є не просто неправомірність дій, а неправомірність, яка призвела до порушення гарантованих особі прав, які підлягають захисту.
Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна (п.п. 2, 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України).
Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 23 ЦК України якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року у справі №464/3789/17. Зокрема, суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту.
Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.
При цьому слід враховувати, що порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.
Дослідивши письмові матеріали, встановивши фактичні обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення на користь позивача моральної шкоди з огляду на наступне.
Судом достовірно встановлено, що позивачу завдані матеріальні збитки у вигляді втрати належного позивачу транспортного засобу внаслідок неправомірних дій відповідача ДП МВС "Інформ-Ресурси".
Безперечно такі дії викликали у позивача негативні емоції, занепокоєння, переживання, стрес, тривалу невизначеність, втрату звичайного способу життя, призвели до необхідності вживати додаткові заходи для усунення порушень та відновлення порушеного права.
Внаслідок вилучення транспортного засобу позивач був позбавлений можливості вільно пересуватися і користуватись своїм майном, розпоряджатися ним.
Суд враховує поведінку відповідача ДП МВС "Інформ-Ресурси", а також те, що позивач вимушений був неодноразово звертатися з численними клопотаннями, в яких просив надати інформацію про місце перебування його майна.
Визначаючи розмір суми моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь позивача, суд враховує, що останній протягом тривалого часу був обмежений як в праві на володіння своїм майном, так і в праві на отримання від компетентних органів та установ інформації про належний йому транспортний засіб, про місце його перебування, суд бере до уваги, що транспортний засіб був вилучений у квітні 2014 року, а лише в 2020 році позивачу стало відомо, що його транспортний засіб фактично зник, тобто порушення прав позивача є триваючим.
Виходячи із засад розумності і справедливості, суд визначає розмір морального відшкодування в сумі 30 000,00 грн.
Суд вважає, що такий розмір моральної шкоди буде ефективним засобом юридичного захисту порушеного права позивача і здатен компенсувати понесені ним психоемоційні втрати немайнового характеру.
Разом з тим, суд не погоджується з доводами позивача в частині вимог щодо стягнення з ДП МВС "Інформ-Ресурси" коштів Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку, з огляду на наступне.
Зі змісту витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, вбачається, що ДП МВС "Інформ-Ресурси" є окремою юридичною особою, відповідно до ст. 96 ЦК України самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями та на даний час перебуває в стані припинення (а.с. 54 т.1)
Таким чином, з огляду на те, що ДП МВС "Інформ-Ресурси" є окремою юридичною особою, не є державним органом, а є державним підприємством (а.с. 74 т.1), то відповідальність за його зобов'язаннями не може нести держава.
Відомості про внесення до ЄДРПОУ запису про припинення ДП МВС "Інформ-Ресурси" в матеріалах справи відсутні.
Беручи до уваги те, що в ході судового розгляду встановлено, що шкода позивачу завдана внаслідок неправомірних дій працівників державного підприємства ДП МВС України "Інформ-Ресурси", суд задовольняє позовні вимоги частково і стягує з ДП МВС "Інформ-Ресурси" на користь ОСОБА_1 завдану майнову шкоду в розмірі 27650 грн., інфляційне збільшення у розмірі 5 121,74 грн. та моральну шкоду в розмірі 30 000,00 грн.
Також, з відповідача ДП МВС "Інформ-Ресурси" на користь позивача ОСОБА_1 підлягають сплаті судові витрати, які позивач сплатив за складання експертизи у розмірі 3774,73 грн., які підтверджені документальними доказами.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
За правилами ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Вирішуючи питання про судові витрати, суд керується правилами ст.141 ЦПК України, з урахуванням часткового задоволення позову, стягує судовий збір з відповідача на користь позивача пропорційно сумі задоволених позовних позовних вимог.
Згідно платіжного доручення від 10.02.2021 року (а.с.1 т.1) позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 908,00 грн.
Враховуючи, що позов підлягає частковому задоволенню, то з відповідача відповідно до вимог ст.141 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір пропорційно сумі задоволених позовних позовних вимог у розмірі 213,12 грн. (25,22%).
Керуючись ст.ст.12,13,76-81,83, 95,141, 258, 259, 263 - 265, 268, 280-289, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 317,386, 936, 937,938, 942,949,950, 1166, 1173,1174 ЦК України суд,-
Позов ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , до Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), адреса місцезнаходження юридичної особи: 68600, Одеська область, м.Ізмаїл, просп. Миру, 23, державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Інформ-Ресурс», адреса місцезнаходження юридичної особи: 01103, м.Київ, проїзд Військовий, буд. 8, про стягнення матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути із Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-Ресурси", ЄДРПОУ 32248749, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , суму у розмірі 27650,00 (двадцять сім тисяч шістсот п'ятдесят гривень нуль копійок) гривень на відшкодування завданої матеріальної шкоди, суму у розмірі 5 121,74 (п'ять тисяч сто двадцять одна гривня сімдесят чотири копійки) гривень інфляційне збільшення, суму у розмірі 30 000,00 (тридцять тисяч гривень нуль копійок) гривень моральної шкоди.
Стягнути із Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-Ресурси", ЄДРПОУ 32248749, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , судові витрати за проведення експертного дослідження у сумі 3774,73 (три тисячі сімсот сімдесят чотири гривні сімдесят три копійки) гривень та судовий збір у розмірі 213,12 (двісті тринадцять гривень дванадцять копійок) гривень.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя: Т.П.Пащенко