Справа № 946/3677/25
Провадження № 2/946/2852/25
29 липня 2025 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області
у складі: головуючого судді - Бортейчука Ю.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Іванової Л.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ізмаїл в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У травні 2025 року представник ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтував тим, що 03.02.2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 4355363 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. На умовах, встановлених Договором, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов'язується надати Клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором. За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: Відповідно до п. 1.2. тип кредиту кредит, сума кредиту складає 15 000,00 грн.; згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів: з 03.02.2024 року по 27.01.2025 року; Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку Відповідачем вказано особисто під час укладання Договору. Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов'язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит в сумі 15 000,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану Банком АТ КБ «ПриватБанк», що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА». Кредитний договір був укладений в електронному вигляді за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем Кредитора. Кредитний договір підписано відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». 23.09.2024 року ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» на підставі Договору факторингу № 23/09/2024 за плату відступило, а ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право грошової вимоги до Відповідача. Загальна сума заборгованості за договором становить 150 00,00 грн., яка складається з: - 15 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 87 750,00 грн. - заборгованість за відсотками нарахованих первісним кредитором, 47 250,00 грн. - нараховані проценти ТОФ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» за 126 календарних днів, яку позивач просить стягнути з відповідачки, а також витрати на правову допомогу та судовий збір.
Ухвалою суду від 26.06.2025 року було відкрито провадження по справі та визначено проводити розгляд цивільної справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін (а.с.117).
Згідно відповіді відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області від 26.06.2025 року, ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідачці надіслано копію позовної заяви з доданими документами, та роз'яснено про необхідність подання в п'ятнадцятиденний строк письмового відзиву разом з наявними у неї доказами.
Вказана ухвала судді була направлена на адресу відповідачки та повернута з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою», що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Судом були вжиті вичерпні засоби для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи. Так, існуюча практика судів України, в тому числі і практика Верховного Суду, визначає, що неотримання стороною провадження судового виклику, надісланого на її адресу у визначеному законом порядку, зокрема повернення такого виклику за закінченням терміну зберігання у поштовому відділенні або відмова від отримання, вважається належним повідомленням сторони про виклик.
Зазначені обставини дають змогу суду дійти висновку про наявність даних про своєчасне сповіщення відповідача про місце і час розгляду справи.
Представник позивача повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим ровідомленням про вручення поштового відправлення.
Представник позивача надав суду заяву про розгляд справи без його участі, не заперечує проти заочного розгляду справи.
При цьому суд зазначає, що відповідно до п.2 ч.7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Таким чином, відповідачка про розгляд справи повідомлена належним чином, однак, у встановлений судом строк відповідачкою не було подано відзиву на позов, не було надано заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності відзиву на позов та заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно ч.2 ст.281 розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 03.02.2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 4355363 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Відповідно до умов укладеного договору, відповідачка отримала кредит у розмірі 15 000,00 грн. строком на 360 днів, шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ «Універсал Банк» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,50% від суми кредиту за кожен день користування. 03.02.2024 року відповідачкою по справі також підписано Паспорт споживчого кредиту. Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір укладений з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи - Веб-сайту позивача або Мобільний застосунок «Credit7».
Договір підписано відповідачкою ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором «81605».
Згідно з п.3.1. Договору, Проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт".
Пунктом 1.4.1. Договору передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 2,50% в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 Договору.
Відповідно до п. 4.1. Договору, сторони домовилися, що повернення (виплата) кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, крім випадку, визначеного в п.4.3. Договору.
За даними Розрахунку заборгованості ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» за Договором № 4355363 від 03.02.2024 року, за 126 календарних днів у період з 24.09.2024 року по 27.01.2025 року включно, ОСОБА_1 було нараховано проценти за користування грошовими коштами загальною сумою 47 250,00 грн.(а.с.61-63)
23.09.2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» було укладено Договір факторингу № 23/09/2024, відповідно до умов якого, право вимоги за договором № 4355363 про надання споживчого кредиту від 03.02.2024 року перейшло до ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ». (а.с.87-92)
Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 23/09/2024 від 23.09.2024 року від ТОВ ФК «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» до позивача перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 (а.с.95-зворот)
Згідно розрахунку заборгованості за Договором № 4355363 від 03.02.2024 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту, витягу з реєстру боржників, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 , станом на 23.09.2024 року за договором № 4355363 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 03.02.2024 року, становить 110 250,00 грн., яка складається з: - 15 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 87 750,00, заборгованість за відсотками, 7 500,00 - штрафні санкції.(а.с.51-60)
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Також, статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Статтею 205 ЦК України щодо форм правочину, способу волевиявлення встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.
Відповідно до ст.526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного Кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 2 ст. 1054 Цивільного Кодексу України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ч. 1 ст.1049 Цивільного Кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі, що були передані йому позикодавцем) в строк та в порядку, що встановлені договором.
За правилами ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.
Разом з тим, відповідно до п.1.1. Договору факторингу № 23/09/2024 від 23.09.2024 року: за цим договором Фактор зобов'язується передати грошові кошти у розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язання за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.
Відповідно до п.1.3. Договору № 4355363, строк кредиту 360 днів.
Станом на дату укладання Договору факторингу від 23.09.2024 року № 23/09/2024, строк дії Договору № 4355363 від 03.02.2024 року не закінчився.
Так, в межах строку дії Договору, укладеного між Первісним кредитором та Відповідачем, ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» у період з 24.09.2024 року по 27.01.2025 року (126 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою у сумі 47 250,00 грн. (15 000,00 грн.*2.5% = 375 грн*126 календарних дні= 47 250,00 грн.).
Відповідачкою розрахунок заборгованості не спростований, належних та допустимих доказів, які б спростовували посилання позивача щодо наявності заборгованості та її розміру, суду не надано. На час розгляду справи судом відповідачкою не надано жодних даних, які б свідчили про погашення заборгованості у добровільному порядку.
Приймаючи до уваги те, що відповідачка ОСОБА_1 належним чином свої зобов'язання не виконує, суд приходить до висновку щодо можливості задоволення позовних вимог.
При вирішенні питання що відшкодування позивачеві витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, суд керується наступним.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
Положеннями ч. 4 ст. 137 ЦПК України перебачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесених витрат, пов'язаних з наданням позивачеві правової допомоги, суду надані: копія договору № 01/08/2024-А від 01.08.2024 року про надання юридичних послуг, укладений між ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» та адвокатом Дідухом Є.О., акту приймання-передачі наданих послуг № 4355363 до Договору № 01/08/2024-А про надання юридичних послуг від 01.08.2024 року, з яких вбачається, що підготовка та подача позовної заяви про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , вартість цієї послуги склала 10000,00 грн.
Відповідно до вимог ст.ст.12,13,78,81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Враховуючи викладене, з огляду на те, що доказів проти наданого позивачем розрахунку суду відповідачем не надано, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, а саме, стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» заборгованості за кредитним договором №4355363 від 03.02.2024 року у розмірі 150 000,00 грн., а також, витрат на професійну правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати зі сплати судового збору, які підтверджені платіжною інструкцією №10983 від 05.05.2025 року у розмірі 2422,40 грн. (а.с.1).
Керуючись ст.12, 13, 18, 81, 141, 247, 259, 263-265, 280-284, 354 ЦПК України, ст. 526, 536, 610, 628, 629, 1048, 1054 ЦК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ», адреса місце знаходження: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, приміщення 2 до ОСОБА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» (ЄДРПОУ 40966896, місце реєстрації юридичної особи: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, приміщення 2), у погашення заборгованості за Договором № 4355363 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 03.02.2024 року грошові кошти в сумі 150 000 (сто п'ятдесят тисяч) грн. 00 копійок, яка складається з: 15 000,00 заборгованість за тілом кредиту; 87 750,00 заборгованість за відсотками нарахованими первісним кредитором; 47 250,00 грн. заборгованість за відсотками нарахованими ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» за 126 календарних днів.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» (ЄДРПОУ 40966896, місце реєстрації юридичної особи: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, приміщення 2) судовий збір в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: Ю.Ю.Бортейчук