Справа № 493/1237/25
Провадження № 1-кп/493/222/25
29 липня 2025 року м.Балта Одеської області
Балтський районний суд Одеської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши в підготовчому судовому засіданні в м. Балта кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12025161180000296, з угодою про визнання винуватості,
про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Гольма Одеської області, українця, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, військовозобов'язаного, раніше не судимого,
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,
за участі прокурора ОСОБА_4 , потерпілого ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника - адвоката ОСОБА_6
ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що він 17.04.2025 приблизно о 01:00 год. в умовах дії воєнного стану, введеного на території України з 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-1Х від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» та строк дії якого неодноразово продовжувався, зокрема Указом Президента України № 26/2025 від 14.01.2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 4220-IX від 15.01.2025, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 08.02.2025 строком на 90 діб, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, та знаходячись в якості гостя в житловому будинку домогосподарства ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2 , таємно викрав належний ОСОБА_5 мобільний телефон «OUKITEL», модель WP 19 8/256 GB, вартістю 5472,50 грн. В подальшому, ОСОБА_3 разом з викраденим майном залишив місце вчинення кримінального правопорушення та розпорядився ним на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_5 майнової шкоди на суму 5472,50 грн.
Дії ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
02.07.2025 року між процесуальним прокурором Подільської окружної прокуратури ОСОБА_4 та підозрюваним ОСОБА_3 за участю захисника адвоката ОСОБА_6 , за письмової згоди потерпілого прокурору на укладення такої угоди, у даному кримінальному провадженні була укладена угода про визнання винуватості у відповідності до вимог статей 468, 469, 470, 472 КПК України. Вказана угода була надіслана до суду разом з обвинувальним актом.
Відповідно до змісту угоди про визнання винуватості прокурор та підозрювана дійшли згоди щодо формулювання підозри і кваліфікації дій за ч.4 ст. 185 КК України. Згідно з угодою про визнання винуватості ОСОБА_3 повністю визнав свою винуватість у зазначеному діянні і зобов'язався беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні. Сторони угоди про визнання винуватості також погодились на призначення покарання ОСОБА_3 за ч.4 ст. 185 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі із звільненням від відбування призначеного покарання з випробуванням в порядку ст.75 КК України та покладенням обов'язків, передбачених ст.76 КК України. Крім того, прокурор ОСОБА_4 та підозрюваний ОСОБА_3 визначили наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст.473 КПК України, а також наслідки невиконання угоди про визнання винуватості передбачені ст.476 КПК України.
Крім цього, до угоди долучена згода потерпілого ОСОБА_5 на укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та ОСОБА_3 ..
Прокурор у підготовчому судовому засіданні вважав, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги КПК України і КК України, просить угоду про визнання винуватості затвердити і призначити обвинуваченому ОСОБА_3 узгоджене в угоді про визнання винуватості покарання. Водночас просив вирішити питання щодо речових доказів та стягнення з обвинуваченого процесуальних витрат.
Потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні не заперечував проти затвердження угоди про визнання винуватості, підтвердивши, що надавав згоду прокурору на укладення такої угоди з обвинуваченим, будь-яких претензій до обвинуваченого не має. Передбачені законом наслідки затвердження такої угоди судом йому роз'яснені та зрозумілі.
Обвинувачений ОСОБА_3 у підготовчому судовому засіданні повідомив, що він цілком розуміє характер обвинувачення, яке йому пред'явлено. Визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України в повному обсязі, щиро розкаявся, визнав фактичні обставини справи, встановлені під час досудового розслідування. Крім того, зазначив, що він розуміє надані йому законом права, розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ст. 473 КПК України, наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання у разі затвердження угоди та пояснив, що здатний реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання. Просив угоду про визнання винуватості, яку уклав добровільно, затвердити та призначити йому узгоджене покарання.
Захисник ОСОБА_6 у підготовчому судовому засіданні підтримав зазначену угоду про визнання винуватості, просив її затвердити, зазначивши, що угода укладена добровільно, в його присутності та відповідає вимогам, встановленим нормами КПК України.
Розглядаючи в порядку п.1 ч.3 ст.314 КПК України, питання про можливість затвердження угоди про визнання винуватості суд, заслухавши думку прокурора, потерпілого, обвинуваченого, його захисника приходить до наступного висновку.
Як відомо із змісту статті 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.
У відповідності до статті 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Положеннями п.1 ч.4 ст.469 КПК України визначено, що угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо: кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України, віднесене кримінальним законом до категорії тяжкого злочину, внаслідок якого шкода завдана інтересам окремих осіб, потерпілий надав письмову згоду прокурору на укладення угоди, тому угода не суперечить вимогам закону.
Свою винуватість у вчиненому кримінальному правопорушенні обвинувачений визнав беззастережно, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, відшкодував матеріальну шкоду. Обставин, що обтяжує покарання, судом не встановлено.
При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_3 цілком розуміє права, передбачені п.1 ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, характер обвинувачення та вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин ніж ті, що передбачені угодою про визнання винуватості.
Також судом перевірено угоду про визнання винуватості на відповідність вимогам КПК України, в тому числі щодо змісту та порядку її укладення, та КК України, в тому числі щодо узгодженої міри покарання, підстав для відмови в її затвердженні не встановлено.
ОСОБА_3 погодився із прокурором на призначення йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років зі звільненням, на підставі ст.75 КК України, від відбування покарання з наданням іспитового строку та покладення на нього обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
При узгодженні покарання, сторонами враховано обставини, згідно ст.ст.66, 67 КК України, ступінь суспільної небезпеки та тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, умови угоди про визнання винуватості, її форма та зміст відповідають вимогам КПК України та КК України, діям обвинуваченого надана правильна правова кваліфікація за ч.4 ст. 185 КК України, укладення угоди про визнання винуватості не порушує права потерпілого, оскільки останній надав письмову згоду прокурору на укладення цієї угоди, що відповідає положенню абз.5 ч.4 ст.469 КПК України, а тому наявні всі правові підстави для затвердження вказаної угоди та призначення ОСОБА_3 узгодженої сторонами міри покарання, яка визначена із врахуванням загальних засад призначення покарання, передбачених ст.65 КК України.
Цивільний позов по справі не заявлено.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Котовського міськрайонного суду Одеської області від 29.04.2025 року, слід скасувати.
Питання про долю речових доказів вирішити згідно вимогст.100 КПК України.
У відповідності до ч.2 ст.124 КПК України, слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави, процесуальні витрати по справі за проведення експертизи №СЕ-19/116-25/10302-ТВ від 28.04.2025 року на суму 1782,80 грн.
Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.
Керуючись ст.ст.100,368-371,374,474-476 КПК України, суд
Затвердити угоду про визнання винуватості від 02.07.2025 року, укладену в кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025161180000243 від 03.04.2025 року, між прокурором Подільської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_4 та підозрюваним ОСОБА_3 в присутності захисника - адвоката ОСОБА_6 .
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 (два) роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.
Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирати.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Котовського міськрайонного суду Одеської області від 29.04.2025 року.
Речові докази: мобільний телефон марки «OUKITEL» модель WP 19, чорного кольору, imei 1: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 , який було поміщено до сейф пакету NPU 2032466, та дві сім-картки операторів «Київстар» НОМЕР_3 та «Vodafone» НОМЕР_4 , які було поміщено до сейф пакету 0012125, які згідно квитанції № 000661, зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів Подільського РУП ГУНП в Одеській області, повернути потерпілому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової експертизи у розмірі 1782 (одна тисяча сімсот вісімдесят дві) гривні 80 копійок.
Роз'яснити ОСОБА_3 про те, що у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, про скасування вироку.
Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Балтський районний суд Одеської області протягом 30 днів з часу його проголошення з підстав, передбачених ст.394 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.