справа № 492/715/22
провадження № 2/492/28/25
Іменем України
15 травня 2025 року м. Арциз
Арцизький районний суд Одеської області у складі:
головуючої судді - Гусєвої Н.Д.,
за участю секретаря судового засідання - Гамурар І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні дистанційно в режимі відеоконференції цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчого комітету Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області, як органу опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав, -
встановив:
Позивачка звернулась до суду із зазначеною позовною заявою до відповідача, в якій просила суд позбавити батьківських прав відповідача відносно його дітей: неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В обґрунтування позовних вимог позивачка послалася на те, що сторони перебували у шлюбі, який рішенням суду від 30 жовтня 2018 року розірвано. Відповідач з 2018 року проживає окремо від дітей, не піклується про дітей, не проявляє заінтересованості в їх подальшій долі, не переймається станом їх здоров'я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчанням, підготовку до самостійного життя, що негативно впливає на їх фізичний розвиток як складову виховання, тобто ухилився від виконання своїх обов'язків, як батька, відносно його неповнолітніх дітей, що є підставою для позбавлення його батьківських прав, у зв'язку з чим позивачка звернулась до суду із зазначеною позовною заявою.
Позивачка та її представниця, які брали участь у судовому засідання дистанційно, позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити. У разі повторної неявки відповідача в судове засідання не заперечували проти ухвалення заочного рішення у справі.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи двічі поспіль був повідомлений належним чином, що підтверджується довідками про причини невручення судової повістки, в яких є позначка «адресат відсутній за вказаною адресою», що в силу пункту 4 частини 8 статті 128 ЦПК України в такому випадку вважається, що судові виклики вручені відповідачу належним чином. Клопотання про розгляд справи за його відсутності, відзив на позов до суду не подав, про причини неявки суд не повідомив.
У постанові Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням, зокрема на відсутність за вказаною адресою, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії, а повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки.
Представник третьої особи, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, у судове засідання не з'явився, але до суду від нього надійшла заява, в якій просив суд про розгляд справи за його відсутності, не заперечував проти позову та заочного розгляду справи.
Враховуючи вказані факти, згоду позивачки та її представниці на заочний розгляд справи, суд вважає за можливе, відповідно до частини 4 статті 223 ЦПК України, ухвалити рішення у справі при заочному розгляді справи, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.
Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення учасників справи, думку дітей, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що між сторонами склалися правовідносини, що випливають із сімейного законодавства, пов'язані з ухиленням батька від виконання своїх обов'язків по вихованню та утриманню дитини, тому при вирішенні спору між сторонами слід керуватися Сімейним Кодексом України.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Між ОСОБА_2 (т. 1 а. с. 5, 6), який змінив прізвище з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 », що підтверджується свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_1 від 26 липня 2018 року (т. 1 а. с. 7), та ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 3, 4) 10 листопада 2007 року було зареєстровано шлюб, який рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 30 жовтня 2018 року було розірвано (т. 1 а. с. 13, 32).
ОСОБА_2 , відповідач у справі, є батьком неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_2 від 26 січня 2009 року, серії НОМЕР_3 від 06 вересня 2011 року (т. 1 а. с. 8, 9).
Неповнолітня ОСОБА_3 , малолітній ОСОБА_4 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_1 , позивачкою у справі, що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади від 25 липня 2022 року (т. 1 а. с. 10, 11, 12).
Згідно з актом обстеження умов проживання від 08 серпня 2022 року, затвердженим головою Дачненським сільським головою Сич Р.С., ОСОБА_2 , відповідач у справі, з 2018 року не проживає за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 20).
Відповідно до акту обстеження умов проживання від 27 березня 2023 року, неповнолітня ОСОБА_3 , малолітній ОСОБА_4 проживають за адресою: АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_1 , позивачкою у справі (т. 1 а. с. 87).
Відповідно до характеристики 06 травня 025 року за місцем навчання неповнолітньої ОСОБА_3 , учениці 10-А класу, малолітнього ОСОБА_4 , учня 8-А класу, батько вказаних дітей ОСОБА_2 , відповідач у справі, за час навчання вказаних дітей до навчального закладу не приходив, навчанням не цікавився, батьківські збори не відвідував (т. 2 а. с. 27, 28).
Як вбачається здовідки № 167 від 09 травня 2025 року, виданої КОМУНАЛЬНИМ НЕКОМЕРЦІЙНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ Усатівської сільської ради «УСАТІВСЬКИЙ ЦЕНТР ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ», діти ОСОБА_3 , ОСОБА_4 відвідують прийом лікаря супроводі матері ОСОБА_1 , позивачки у справі (т. 2 а. с. 29).
Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 29 жовтня 2018 року з ОСОБА_2 , відповідача у справі, на користь ОСОБА_1 , позивачки у справі, стягуються аліменти на утримання вказаних дітей та видано виконавчий лист (т. 1 а. с. 14, 15).
Судом достовірно встановлено, а також підтверджено письмовими доказами, дослідженими у судовому засіданні, що ОСОБА_2 , відповідач у справі, не проявляє до своїх дітей щонайменшої батьківської турботи, хоча має таку можливість та зобов'язаний, ухилився від виконання своїх батьківських обов'язків, абсолютно не цікавиться ні здоров'ям, ні долею дітей, про що підтвердили неповнолітня ОСОБА_3 , малолітня ОСОБА_4 , у зв'язку з чим суд вважає, що в судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт ухилення ОСОБА_2 , відповідача у справі, від виконання своїх батьківських обов'язків відносно вказаних його дітей.
Згідно висновку виконавчого комітету Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області, як органу опіки та піклування, від 07 липня 2022 року виконавчий комітет Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області, як орган опіки та піклування, вважає доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , відповідача у справі, відносно його дітей: неповнолітньої ОСОБА_3 , малолітнього ОСОБА_4 (т. 1 а. с. 23, 24).
Відповідно до частини 2, частини 3 статті 171 СК України діти, які можуть висловити свою думку, мають бути вислуханими при вирішенні спору про позбавлення їх батька батьківських прав; суд має право постановити рішення всупереч думці дітей, якщо цього вимагають їх інтереси.
Згідно зі статтею 3 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року, ратифікованої Україною 03 серпня 2006 року (дачі - Європейська конвенція), діти, які внутрішнім законодавством визнаються такими, що мають достатній рівень розуміння, під час розгляду судовим органом справи, що їх стосується, наділяються правами, використання яких вони можуть вимагати: а) отримувати всю відповідну інформацію; b) отримувати Консультацію та мати можливість висловлювати свою думку; с) бути поінформованими про можливі наслідки реалізації цієї думки та про можливі наслідки будь-якого рішення.
Статтею 6 «Порядок прийняття рішення» Європейської конвенції визначено, що під час розгляду справи, що стосується дітей, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дітям висловлювати їх думку, якщо внутрішнім законодавством діти визнаються такими, що мають достатній рівень розуміння, і приділяє належну увагу думкам, висловленим дітьми.
З цією метою дітям, зокрема, надається можливість бути заслуханими в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що стосується дітей, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що діти є особистостями, з думками яких потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо їх стосуються.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року у справі № 640/15771/19 (провадження № 61-11061св21).
Допитані в судовому засіданні неповнолітня ОСОБА_3 , малолітній ОСОБА_4 пояснили суду, що останній раз бачили свого батька у 2018 році. Батько не цікавиться їх життям, не займається їх вихованням та їм не відомо, де він знаходиться, вони не хочуть такого батька, що за їх забув.
Відповідно до частини 3 статті 51 Конституції України, сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дітей. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дітей. Батьки мають право і зобов'язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дітей, готувати їх до самостійного життя та праці (частина 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
В силу частини 7 статті 7 СК України, дітям має бути забезпечена можливість здійснення їх прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дітей. Дітям забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для їх благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки їх батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за них за законом.
Згідно з частинами 2, 3 статті 150 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дітьми повної загальної середньої освіти, готувати їх до самостійного життя.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 164 СК України, батько може бути позбавлений судом батьківських прав, якщо він ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дітей та/або забезпечення здобуття ними повної загальної середньої освіти.
Аналіз пункту 2 частини 1 статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батька, свідомого нехтування ним своїх обов'язків.
Відповідно до статті 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має один з батьків.
Звертаючись до суду із позовною вимогою про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , відповідача у справі, стосовно його дітей позивачка посилалася, зокрема, на те, що відповідач ухилився від виконання своїх батьківських обов'язків відносно своїх дітей, що негативно вплинуло на розвиток дітей.
Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька так і для дітей.
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дітей, захист їх інтересів та ін.), що надане батькові до досягнення дітьми повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з ним, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батька, відповідача у справі, до дітей.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дітей лише за умови винної поведінки батька дітей, свідомого нехтування ним своїми обов'язками. Крім того, зазначені чинники, повинні мати систематичний та постійний характер.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батька у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у його діях.
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ: Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні від 16 липня 2015 року справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дітей є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дітей у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дітей буде збереження їх зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дітей буде забезпечення їх розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаній категорії справ, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин.
При вирішенні такої категорії спорів судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують, особистості батька, як особи, що становить реальну загрозу для дітей, їх здоров'ю та психічного розвитку.
Діти мають право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.
Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав відносно дітей вже несе в собі негативний вплив на свідомість дітей, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дітей.
Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18. від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18. від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц. від 08 травня 2019 року у справі №409/1865/17-ц.
Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.
Однакове застосування закону забезпечує загально обов'язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Між інтересами дітей та інтересами батька повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дітей, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батька.
З огляду на вищевикладене, обставин справи та досліджених судом доказів, які дають суду дійти висновку, що ОСОБА_2 , відповідач у справі, свідомо знехтував своїми обов'язками батька перед своїми неповнолітньою ОСОБА_3 , малолітнім ОСОБА_4 , оскільки він взагалі не цікавиться їх життям, не забезпечує їх необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням, що негативно впливає на фізичний розвиток дітей, як складову виховання; не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу, тобто ухилився від виконання своїх обов'язків щодо утримання і виховання дітей.
Враховуючи викладене, беручи до уваги, що в судовому засіданні були встановлені усі підстави, які дають суду дійти висновку щодо необхідності позбавлення ОСОБА_2 , який свідомо ухилився від виконання своїх батьківських обов'язків, батьківських прав відносно вказаних його, виходячи лише з інтересів дітей, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачки є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 1 статті 169 СК України батько, позбавлений батьківських прав, має право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою від 22 жовтня 2022 року позивачку звільнено від сплати збору.
Беручи до уваги, що на підставі вказаної ухвали позивачка звільнена від сплати судового збору, звернулася до суду із зазначеним позовом 18 серпня 2022 року, на підставі статті 141 ЦПК України, судовий збір в сумі 992,40 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь держави у зв'язку з задоволенням позову позивачки про позбавлення батьківських прав.
Керуючись статтями 7, 12, 13, 15, 19, 43, 48, 53, 76-83, 89, 95, 128, 133, 141, 212, 223, 258-259, 280-283, 284, 289, 354, 355 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно його дітей: неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ) в дохід держави судовий збір в розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного рішення суду.
Позивач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Арцизького районного суду
Одеської області Гусєва Н.Д.