Провадження №4-с/447/3/25
Справа №447/2662/21
29.07.2025 Миколаївський районний суд Львівської області
у складі головуючого судді Бачуна О.І.
за участі секретаря судового засідання Данилів О.І.
розглянувши скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Сокіл Віталії Іванівни,
ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою, в якій просить: визнати незаконними дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Сокіл В.І. щодо відкриття виконавчого провадження №77147332; скасувати постанову від 11.02.2025року приватного виконавця Сокіл В.І. про відкриття виконавчого провадження №77147332 з примусового виконання судового наказу №447/2662/21 від 20.01.2025року, що видав Миколаївський районний суд Львівської області; зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Сокіл В.І. виключити відомості щодо ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 з реєстру боржників; скасувати постанови приватного виконавця Сокіл В.І. про накладення арешту на банківські рахунки ОСОБА_1 та її неповнолітніх дітей.
У судове засідання скаржниця ОСОБА_1 не прибула, подала до суду заяву про розгляд скарги у її відсутності, просить вимоги скарги задоволити.
Представник приватного виконавця Сокіл В.І. - адвокат Репак В.В. подав до суду заперечення на скаргу, вважає скаргу безпідставною, такою що не ґрунтується на нормах матеріального та процесуального права.
Представник стягувача ТОВ « Львівгаз збут» в судове засідання не прибув, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи.
У зв'язку із неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно із вимогами ч.2 ст.247 ЦПК України.
З'ясувавши обставини, на які посилаються учасники справи, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, зокрема дослідивши копію матеріалів виконавчого провадження №77147332, суд дійшов до наступного висновку з огляду на таке.
Судом установлено, що рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 28.09.2022року стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ТзОВ «Львівгаз збут» 14332,94 грн. основного боргу, 2207,27 грн. інфляційних втрат та 1074,38 грн. 3% річних. Всього стягнуто 17614 (сімнадцять тисяч шістсот чотирнадцять) гривень 59 коп. Крім цього, стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ТзОВ «Львівгаз збут» сплачений позивачем при зверненні до суду із позовною заявою судовий збір у розмірі 2270 грн. 00 коп.
Судом встановлено, що 10.02.2025року на адресу приватного виконавця Сокіл В.І. надійшла заява ТОВ « Львівгаз збут» про відкриття виконавчого провадження та оригінал виконавчого листа №447/2662/21 виданого 20.01.2025року Миколаївським районним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ТзОВ «Львівгаз збут» 14332,94 грн. основного боргу, 2207,27 грн. інфляційних втрат та 1074,38 грн. 3% річних. Всього стягнути 17614 (сімнадцять тисяч шістсот чотирнадцять) гривень 59 коп. Стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ТзОВ «Львівгаз збут» сплачений позивачем при зверненні до суду із позовною заявою судовий збір у розмірі 2270 грн. 00 коп.
11.02.2025року приватним виконавцем Сокіл В.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №77147332, яку скеровано боржнику для виконання, стягувачу до відома, що підтверджується супровідним листом №14312 від 11.02.2025
11.02.2025року приватним виконавцем Сокіл В.І. винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, згідно якої визначено стягнути з боржника ОСОБА_1 396,40 гривень.
11.02.2025року приватним виконавцем Сокіл В.І. винесено постанову ВП №77147332 про стягнення з ОСОБА_2 основної винагороди у сумі 1 988,45 грн.
12.02.2025року приватним виконавцем виконавчого коругу Львівської області Сокіл В.І. винесено постанову ВП №77147332 в межах виконання виконавчого листа №447/2662/21 про арешт коштів боржника ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
12.02.2025року приватним виконавцем Сокіл В.І. винесено постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження згідно якої визначено стягнути з боржника ОСОБА_1 загальну суму додаткових витрат в розмірі - 593,20 грн.
04.04.2025року на адресу приватного виконавця Сокіл В.І. від боржниці ОСОБА_1 надійшла заява про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, закриття виконавчого провадження та зняття обмеження на використання грошових коштів, що належать боржнику ОСОБА_1 .
Листом приватного виконавця Сокіл В.І. №102926 від 25.04.2025 були відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 04.04.2025 про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, закриття виконавчого провадження та зняття обмеження на використання грошових коштів, оскільки відсутні правові підстави для вчинення вказаних дій.
Відповідно до вимог ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до положень статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Приписами частини 1 статті 431 ЦПК України, передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Судом встановлено, що у постанові про відкриття виконавчого провадження №77147332 приватним виконавцем повністю відтворено резолютивну частину виконавчого листа №447/2662/21 від 20.01.2025 року, виданого Миколаївським районним судом Львівської області.
Суд вважає, що приватним виконавцем дотримано приписів частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» і правомірно винесено постанову про відкриття виконавчого №77147332, оскільки ТОВ « Львівгаз збут» звернувся із відповідно заявою про відкриття такого.
Крім цього, у приватного виконавця Сокіл В.І. не було підстав для повернення виконавчого документа без прийняття до виконання передбачених ч.3 ст.5 ЗУ « Про виконавче провадження».
У відповідності до ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є, в тому числі є звернення стягнення на кошти боржника.
Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Частиною 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
При цьому стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.
Відповідно до частини першої - четвертої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.
Статтею 52 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено заборону для виконавця накладати арешт на кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом.
З наведеного вбачається, що виконавець накладає арешт на всі рахунки боржника, які виявлені в ході примусового виконання рішення, а банк в свою чергу самостійно визначає режим рахунку та приймає рішення про накладення арешту на такий рахунок.
При накладенні арешту на рахунок боржника приватний виконавець не володіє інформацією про спеціальний режим такого рахунку, а тому вказує про це в постанові про арешт коштів боржника.
Вищевказані вимоиг ЗУ « Про виконавче провадження» приватним виконавцем Сокіл В.І. під час винесення постанови ВП №77147332 від 12.02.2025 про арешт коштів боржника ОСОБА_1 було дотримано, зазначено в постанові, що не підлягають арешту в порядку встановленому Законом України « Про виконавче провадження», кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Згідно з абзацом другим частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону .
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) викладений висновок, що «стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено. Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом
Постановою Верховного Суду №338/1549/21 від 26 вересня 2024 року визначено, що саме банк, який виконує постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх обліковування на рахунку, на кошти на які заборонено накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». У разі, якщо банк не повідомив державного виконавця, що рахунок, на якому знаходяться кошти боржника, є рахунком зі спеціальним режимом використання, то дії державного виконавця щодо накладення арешту на кошти на цьому банківському рахунку та їх подальше списання не можна вважати протиправними. Аналогічні висновки викладено в постанові Верховного Суду від 14 серпня 2024 року у справі № 338/1125/23.
У ході розгляду скарги, судом з'ясовано, що при примусовому виконанні виконавчого листа про стягнення коштів з ОСОБА_1 приватним виконавцем, в межах наданих повноважень, здійснено усі необхідні виконавчі дій для встановлення наявності майна боржника, на яке може бути звернуто стягнення та за рахунок якого можливо виконати рішення суду про стягнення боргу.
Суд вважає, що в процесі примусового виконання виконавчого листа №447/2662/21 виданого 20.01.2025року Миколаївським районним судом Львівської області, приватним виконавцем Сокіл В.І. було дотримано вином чинного законодавства, не допущено жодних дій чи бездіяльності, які б порушували законні права боржника ОСОБА_1 , а тому вимоги скарги є безпідставними та задоволенню не підлягаю
Керуючись ст.ст.258-261,353,447-451 ЦПК України,суд
У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Сокіл Віталії Іванівни у виконавчому провадження ВП №77147332 відмовити. .
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.
Суддя Бачун О. І.