Справа №463/5355/25
Провадження №1-кс/463/5352/25
11 червня 2025 року слідчий суддя - ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 розглянувши клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Львові) ТУ ДБР у м. Львові ОСОБА_6 , яке погоджене з прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного Регіону ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо -
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Росляково, Мурманська область, російська федерація, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , із середньою спеціальною освітою, неодруженого, в силу статті 89 КК України раніше не судимого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат»,
Слідчий Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Львові) ТУ ДБР у м. Львові ОСОБА_6 , як сторона кримінального провадження, звернувся з клопотанням до слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова, яке погоджене з прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного Регіону ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 .
Клопотання мотивує тим, що громадянин ОСОБА_4 08.02.2023 був призваний по мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 у подальшому був направлений наступного дня для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ).
Відтак, ОСОБА_4 з моменту відправлення у військову частину НОМЕР_2 з ІНФОРМАЦІЯ_3 набув статусу військовослужбовця Збройних Сил України.
У подальшому, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 29.03.2025 № 90 солдата ОСОБА_4 , який прибув з військової частини НОМЕР_3 , зараховано до списків особового складу військової частини та призначено на посаду солдата резерву 301 запасної роти військової частини НОМЕР_1 та він вважається таким що справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов'язків.
Відповідно до положень ч. 1 п. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу під час мобілізації, на особливий період, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) військового комісаріату.
Будучи військовослужбовцем по мобілізації і проходячи військову службу у військовій частині НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний неухильно додержуватись Конституції та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався нормативно-правовими актами та триває до теперішнього часу.
Згідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 2 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі за текстом - Статут) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Статті 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, а також необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків, зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місця служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Однак солдат ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки, та бажаючи їх настання, не маючи наміру назавжди ухилитися від проходження військової служби, не отримавши дозволу відповідного начальника, в умовах воєнного стану, 01.04.2025 приблизно о 09 годині 50 хвилин, без поважних причин самовільно залишив на понад три доби військову частину НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_3 та був відсутній на службі до 10.06.2025, а саме до моменту встановлення його місця перебування співробітниками Військової служби правопорядку.
Тобто, військовослужбовець ОСОБА_4 у період з 01.04.2025 по 10.06.2025 проводив час на власний розсуд, обов'язки військової служби не виконував, свою належність до Збройних Сил України, а також той факт, що він незаконно перебуває за межами місця служби приховував. Під час незаконного перебування за межами місця служби солдат ОСОБА_4 до органів місцевої влади та військового управління з питань подальшого проходження військової служби не звертався, хоча об'єктивно мав можливість це вчинити.
Таким чином, ОСОБА_4 , підозрюється у самовільному залишенні військової частини військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, пояснив, що на його думку, необхідність взяття під варту підозрюваного є обґрунтованою, оскільки ОСОБА_4 , перебуваючи на волі,може продовжувати свою злочинну діяльність, перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, чинити тиск на свідків, переховуватись від органів досудового розслідування та суду, може вчинити інші кримінальні правопорушення, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачено покарання у вигляді позбавленні волі на строк до 10 років, а тому в органу досудового розслідування є об'єктивні підстави вважати, що застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 такого виду запобіжного заходу, як тримання під вартою забезпечить йому належну процесуальну поведінку та дозволить виконати завдання і досягти мети кримінального провадження, для забезпечення виконання з ним процесуальних рішень, що унеможливлює запобігання вищевказаним ризикам шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечив проти задоволення вказаного клопотання. Просив не обирати такий суворий запобіжний захід.
Захисник заперечив проти даного клопотання, вказав, що підозра є повністю необгрунтованою, жодні ризики,які наведені у згаданому клопотанні прокурором є не підтверджені, а відтак просив відмовити у задоволенні такого клопотання в повному обсзяі.
Заслухавши пояснення прокурора, підозрюваного, його захисника, оглянувши і перевіривши надані матеріали клопотання, приходжу до наступного.
До Єдиного реєстру досудового розслідування внесені дані за вказаним вище злочином з правовою кваліфікацією за ч. 5 ст. 407 КК України та розпочато кримінальне провадження № 62025140120000632 від 16.04.2025
11 червня 2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у скоєнні злочину передбаченого ч.5 ст. 407 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні вказаного злочину підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами, а саме: повідомленням про злочин від військової частини; протоколи допитів свідків, матеріалами службового розслідуваннята іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
В ході розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_4 підозрюється у вчинені злочину, який передбачає покарання до 10 років позбавлення волі. Вік та стан підозрюваного ОСОБА_4 дозволяє застосування до нього запобіжного заходу, пов'язаного з обмеженням волі та свободи пересування, враховуючи міру покарання, яка загрожує підозрюваному в майбутньому він може переховуватись від органів досудового слідства та суду. Також підозрюваний може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, та вчинити новий злочин.
Слід також взяти до уваги і рішення ЄСПЛ справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування»; п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.2007 «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім цього, враховуючи практику Європейського суду та положення ч.1 ст. 178 КПК України, при розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою, суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Як бачимо, одною з підстав правомірного обмеження права на свободу й особисту недоторканність у кримінальному провадженні є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово тлумачив термін «обґрунтована підозра» і робив висновки про наявність чи відсутність такої у конкретних справах. Так, у п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», ЄСПЛ вказує: Суд повторює, що термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчините правопорушення (див. рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom) від З0 серпня 1990 року, п.32, Series A, № 182). Мета затримання для допиту полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання (див. рішення у справі "Мюррей проти Сполученого Королівства" (Murray v. the United Kingdom) від 28 жовтня 1994 року, п.55, Series A, № 300-A). Однак, вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою.
Окрім цього, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).
При розгляді даного клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя вважає, що прокурор на даному етапі слідства довів обґрунтованість підозри, висунутої підозрюваному.
Враховуючи наведене, з метою унеможливити переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду та з метою запобігти вчиненню інших кримінальних правопорушень, а також можливості незаконно впливати на свідків даного кримінального провадження, прихожу до переконання, що до підозрюваного слід застосувати запобіжний захід тримання під вартою.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Згідно з ч. 4ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Враховуючи, що не визначення розміру у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст. 407 КК України, є правом, не обов'язком слідчого судді, з огляду на особу підозрюваного, який раніше не судимий, тяжкість інкримінованого злочину, майновий стан підозрюваного та його стан здоров'я, слідчий суддя вважає за необхідне визначити розмір застави, в межах визначених ст. 182 КПК України, - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить складає 242 240 гривень.
Керуючись вимогами статей 177, 178, 182, 183, 186, 194, 196, 197, 395 КПК України, -
клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Львові) ТУ ДБР у м. Львові ОСОБА_6 , яке погоджене з прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного Регіону ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою- задоволити частково.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою в Львівській установі виконання покарань (№ 19) Управління Державної пенітенціарної служби України у Львівській області.
Строк дії ухвали становить шістдесят днів з моменту оголошення ухвали о 16-10 годині 11 червня 2025 року до 16-10 години 09 серпня 2025 року.
Визначити підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , заставу в розмірі 80 прожиткових мінімуму для працездатних осіб в сумі 242 240 грн. ( двісті сорок дві тисячі двісті сорок )гривень .
У випадку внесення вказаного розміру застави, на відповідний рахунок, ОСОБА_4 , звільняється з-під варти в порядку визначеному ч. 4 ст. 202 КПК України.
У випадку звільнення з-під варти на підозрюваного ОСОБА_4 покладаються такі обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Копію ухвали вручити підозрюваному,захиснику,прокурору та направити у Львівську установу виконання покарань № 19 УДПтСУ у Львівській області.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1