Справа №461/5181/25
23 липня 2025 року м.Львів
Галицький районний суд м. Львова
в складі:
головуючого судді Радченка В.Є.
при секретарі судового засідання Чорнію Н.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження у м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ), в інтересах якої діє адвокат Найда Ірена Андріївна (адреса: 79013, м. Львів, вул. Здоров'я, 16), до ОСОБА_2 (остання відома адреса проживання: АДРЕСА_1 ; місце реєстрації: невідомо) про розірвання шлюбу,-
Позивач звернувся до суду із позовною заяву до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. В обґрунтування поданого позову покликається на те, що 12.07.2023 року було зареєстровано шлюб між сторонами, про що складено актовий запис № 274. Спільних дітей від шлюбу у сторін народжено не було. Позивач стверджує, що фактично шлюбних відносин сторони не підтримують, кожен має різні погляди на шлюб та сім'ю. Проживають окремо з 16.01.2025 року, спільного господарства не ведуть. Тому просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 26.06.2025 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження та призначено до судового розгляду.
Позивач та її представник в судове засідання не з'явилися. Належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи. Представник позивача подала до суду заяву, відповідно до якої просить проводити розгляд справи у їх відсутності, а також просить не стягувати судовий збір з відповідача.
Відповідач у судове засідання не прибув, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи шляхом скерування судової повістки за останньою відомою адресою проживання, що підтверджується матеріалами справи. Крім того, додатково повідомлення відповідача про судове засідання на 23.07.2025 року здійснювалось через оголошення, яке розміщене на сайті Галицького районного суду м.Львова.
Відповідно до ч.3 ст.223 ЦПК України у разі неявки в судове засідання учасника справи без поважних причин, суд розглядає справу за відсутності такого учасника.
Суд вважає, що справу можливо слухати у відсутності позивача, його представника та відповідача, оскільки в матеріалах справи є достатньо належних доказів про права, обов'язки та взаємовідносини сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до копії ухвали Верховного Суду від 25.04.2025 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Найди І.А., про визначення підсудності справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу відмовлено.
Згідно зі статтею 497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згоду на обов'язковість якого надано Верховною Радою України.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм:
- хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою;
- об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави;
- юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.
Встановлено, що відповідач ОСОБА_3 є громадянином Республіки Туреччина.
Отже, у правовідносинах наявний іноземний елемент.
Статтею 58 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлено, що шлюб між громадянами України, шлюб між громадянином України та іноземцем, шлюб між громадянином України та особою без громадянства, що укладений за межами України відповідно до права іноземної держави, є дійсним в Україні за умовами додержання щодо громадянина України вимог Сімейного кодексу України.
Верховний Суд у постанові від 24 липня 2020 року у справі №357/12676/18 зазначив, що визначаючи матеріальне право якої держави підлягає застосуванню національним судом під час вирішення спору про розірвання шлюбу з іноземним елементом, суди мають керуватися правилами статей 60, 63 Закону України «Про міжнародне приватне право».
Припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу (стаття 63 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
Згідно зі статтею 60 Закону України «Про міжнародне приватне право», наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином.
Згідно із ст. 23 Угоди між Україною та Турецькою Республікою про правову допомогу та співробітництво в цивільних справах, ратифікованої Законом №2605-III від 05.07.2001, у випадку, коли один з подружжя є громадянином однієї Договірної Сторони, а інший - громадянином другої, розгляд справи про розірвання шлюбу та роздільне проживання подружжя визначатиметься законодавством Договірної Сторони, на території якої вони мають спільне місце проживання.
Враховуючи, що відповідач є громадянином Туреччини, про якого відсутні відомості щодо проживання поза межами території України, а позивач є громадянкою України, останнє спільне місце проживання подружжя знаходиться на території України, то спір повинен розглядатися за законодавством України.
У відповідності до положень ч.2 ст. 104, ч.3 ст. 105, ч.1 ст. 110 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
Відповідно до ст. 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Суд встановив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебувають у шлюбі з 12.07.2023 року. Шлюб було зареєстровано Франківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління юстиції, про що складено актовий запис №274, що стверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 . У шлюбі сторони дітей не мають.
Як вбачається із змісту позовної заяви, позивач та відповідач мають різні погляди на подружнє життя та сім'ю, спільних дітей не мають, проживають окремо, спільне господарство не ведуть, шлюбних стосунків не підтримують. Шлюбні відносини фактично припинені. Шлюб існує формально. Подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу не є можливим та суперечило б інтересам позивача та відповідача.
Як роз'яснено у п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя №11 від 21.12.2007 р., проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Відповідно до ч.3 ст.105 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст. 110 Сімейного Кодексу.
Згідно зі ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст.110 СК України). Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Відповідно до ч.2 ст.112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
Згідно ч.2 ст.114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Відповідно до ч.3 ст.115 Сімейного кодексу України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Таким чином, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, оскільки сторони подружніх відносин не підтримують, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу є неможливим, суперечитиме інтересам позивача та відповідача.
Керуючись ст.ст. 259, 351 - 355 ЦПК України, суд, -
Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ), в інтересах якої діє адвокат Найда Ірена Андріївна (адреса: 79013, м. Львів, вул. Здоров'я, 16), до ОСОБА_2 (остання відома адреса проживання: АДРЕСА_1 ; місце реєстрації: невідомо) про розірвання шлюбу.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_4 (остання відома адреса проживання: АДРЕСА_1 ; місце реєстрації: невідомо), зареєстрований Франківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Львові Західного міжрегіонального управління юстиції, актовий запис 274 від 12.07.2023 року.
Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки до Львівського апеляційного суду. Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 28.07.2025 р.
Суддя В.Є. Радченко