с-ще Новомиколаївка
Іменем України
29 липня 2025 року Справа № 322/1070/25 (Провадження № 3/322/619/25)
Суддя Новомиколаївського районного суду Запорізької області Губанов Р.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла до суду 18.07.2025 з військової частини НОМЕР_1 за ч.4 ст.172-11 КУпАП, щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який перебуває на посаді навідника гранатометного відділення взводу вогневої підтримки роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ,
встановив:
27.06.2025 приблизно о 19 год 30 хв ОСОБА_1 самовільно залишив місце розташування військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 . Після чого 28.06.2025 о 20:30 повернувся до місця розташування підрозділу.
На розгляд справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином. При складанні протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 зазначив проханням про розгляд справи за його відсутності.
Враховуючи вказані обставини і норми ст.268 КУпАП, суддя дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі ОСОБА_1 .
Суддею досліджені письмові докази у справі: протокол про військове адміністративне правопорушення серія в/ч НОМЕР_1 №20 від 29.06.2025 за ч.4 ст.172-11 КУпАП, копія доповіді №1881 по факту самовільного залишення частини, копія доповіді № НОМЕР_3 по факту повернення до військової частини, письмові пояснення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , службова характеристика ОСОБА_1 , витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) за №249 від 04.09.2023 (зарахування до списків особового складу), витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) за №290 від 21.09.2024 (призначення на посаду), копії паспорта, картки фізичної особи платника податків і військового квитка ОСОБА_1 .
Протокол підписаний ОСОБА_1 без зауважень, у відповідній графі ним зроблений запис «27.06.25 р., я відчував себе погано морально, тому вирішив поїхати до дружини додому. Але вдома зрозумів, що це кримінальний проступок та рішив повернутися. 28.06.25 р. я був вже в розположенні частини. Судове засідання прошу провести без мене, бо я знаходжусь на «0», та не маю можливості приїхати. Вину визнаю».
Вирішуючи питання про наявність підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності, суд виходить з такого.
За правилами статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Частиною третьою статті 172-11 КУпАП передбачена відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби (далі СЗЧ) військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов'язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез'явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез'явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.
Частиною другою статті 407 КК України передбачена кримінальна відповідальність за СЗЧ військовослужбовцем (крім строкової служби), а також нез'явлення його вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад десять діб, але не більше місяця, або хоч і менше десяти діб, але більше трьох діб, вчинені повторно протягом року.
Частиною четвертою статті 172-11 КУпАП передбачена відповідальність за діяння, передбачені частинами першою або третьою цієї статті, вчинені в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.
За визначенням статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 №1932-ХІІ, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
З наведеного визначення випливає, що воєнний стан є одним із видів особливого періоду.
17 березня 2014 року, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію», в Україні розпочав діяти особливий період.
Натомість воєнний стан в Україні введено з 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року і на день розгляду цієї справи воєнний стан триває.
Разом з цим, частиною четвертою статті 407 КК України передбачена кримінальна відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, а також нез'явлення його вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинені в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.
Частиною п'ятою статті 407 КК України передбачена кримінальна відповідальність за СЗЧ, а також нез'явлення його вчасно на службу без поважних причин, вчинені в бойовій обстановці, а так само ті самі дії тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану.
Таким чином, відповідальність військовослужбовця не строкової служби за СЗЧ, а також нез'явлення його вчасно на службу без поважних причин в умовах саме воєнного стану прямо передбачена лише частиною п'ятою статті 407 КК України.
Водночас, змінами до частини п'ятої статті 407 КК України, внесеними Законом України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо усунення суперечностей у караності кримінальних правопорушень» від 13.07.2023 №3233-ІХ, встановлено обов'язкову кваліфікуючу ознаку СЗЧ, а також нез'явлення його вчасно на службу без поважних причин, вчинених в умовах воєнного стану, - тривалість понад три доби, чим фактично декриміналізовано такі діяння, що тривають до трьох діб.
Виключенням, що дозволяє кваліфікувати дії військовослужбовця за ч.5 ст.407 КК України незалежно від тривалості СЗЧ, а також нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, є вчинення таких дій в бойовій обстановці.
Наведені норми матеріального законодавства свідчать, що СЗЧ військовослужбовцем нестрокової служби, яке вчинене в умовах воєнного стану носить більший рівень суспільної небезпеки ніж СЗЧ вчинене в умовах особливого періоду чи без воєнного стану, і ще більший ніж в умовах взагалі без особливого періоду.
Втім декриміналіція СЗЧ в умовах воєнного стану тривалістю до трьох діб, і наявне в диспозиції ч.4 ст.172-11 КУпАП застереження: «крім воєнного стану», обумовлюють кваліфікацію дій особи, яка вчинила СЗЧ в умовах воєнного стану тривалістю до трьох діб виключно за ч.3 ст.172-11 КУпАП.
За приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v.Russia», рішення від 30.05.2013, заява №36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v.Russia», заява №926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її.
Отже обставини, які викладені у фабулі Протоколу вказують на те, що дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати саме за ч.3 ст.172-11 КУпАП.
Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить норми, що б передбачала перекваліфікацію дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому суддя вважає, що у даному випадку необхідно застосувати аналогію закону, як засіб заповнення прогалини у законодавстві, який полягає у застосуванні врегульованих конкретною нормою правовідносин, норми закону, що регламентує подібні відносини у кримінальному процесуальному законодавстві.
Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 11 жовтня 2011 року №10-рп/2011 зазначає, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у Рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення».
У пункті 3.6 цього рішення Конституційний Суд України вказує, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.
У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року (заява №7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення у справі OZTURKv.GERMANY від 21 лютого 1984 року, пункт 53), справи про адміністративні правопорушення, враховуючи, зокрема, розмір та характер стягнень, для цілей статті 6 ЄКПЛ належать до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, на дану категорію справ поширюються гарантії статті 6 ЄКПЛ.
Згідно з вимогами ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997, та набрала чинності для України 11.09.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст.7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення, згідно з національним законом або міжнародним правом; також не може бути призначене суворіше покарання ніж те, що підлягало застосуванню на час вчинення кримінального правопорушення.
З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Таким чином, суддя вважає за необхідне дії ОСОБА_1 перекваліфікувати з ч.4 на ч.3 ст.172-11 КУпАП. Перекваліфікація дій не порушує права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та не змінює фактичних обставин правопорушення.
При визначенні міри відповідальності, суддею враховано характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини.
Відповідно до ч.2 ст.34 КУпАП, суддя визнає обставинами, які пом'якшують відповідальність той факт, що ОСОБА_1 приймає участь у відсічі збройної агресії російської федерації, що самовільно залишив військову частину лише на 1 добу. Обставини, які обтяжують відповідальність, передбачені ст.35 КУпАП, не встановлені.
З огляду на вказане, з метою виховного впливу та запобіганню вчиненню нових правопорушень, суддя вважає необхідним піддати ОСОБА_1 адміністративному стягненню, передбаченому санкцією ч.3 ст.172-11 КУпАП, найменшого виду суворості, а саме штрафу, в мінімальному розмірі - п'ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Крім цього, відповідно до ст.40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
За правилом ст.283 КУпАП, постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору.
Згідно з ч.1, п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Керуючись ст.ст.40-1, 221, 283 - 285, 294 КУпАП, суддя
постановив:
піддати ОСОБА_1 адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі п'ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500,00 грн (вісім тисяч п'ятсот гривень 00 коп) за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-11 КУпАП.
Роз'яснити, що відповідно до ст.ст.307, 308 КУпАП, штраф має бути сплачений через установу банку України не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а вразі оскарження постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу в зазначений строк, постанову буде надіслано судом для примусового виконання до органу державної виконавчої служби. У порядку примусового виконання постанови стягується подвійний розмір штрафу.
Реквізити для оплати штрафу: отримувач: ГУК у Зап. обл./ТГ смт. Новомик/ 21081100, код отримувача: (ЄДРПОУ): 37941997, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку: UA 348999980313040106000008499, код класифікації доходів бюджету: 21081100.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605,60 грн (шістсот п'ять гривень 60 коп).
Реквізити для оплати судового збору: отримувач: ГУК у Зап. обл./ТГ смт. Новомик/ 22030101, код отримувача (ЄДРПОУ): 37941997, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), номер рахунку: UA 458999980313131206000008499, код класифікації доходів бюджету: 22030101.
Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Новомиколаївський районний суд Запорізької області, шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Р.О. Губанов