Справа № 645/1856/25
Провадження № 2-п/645/45/25
29 липня 2025 року м. Харків
Немишлянський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Алтухової О.Ю.,
секретар судових засідань - Півінська С.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду від 17 червня 2025 року у цивільній справі № 645/1856/25,-
У провадженні Немишлянського районного суду м. Харкова знаходилась цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ- КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Заочним рішенням суду від 17.06.2025 року були задоволені позовні вимоги ТОВ «ФК «КРЕДИТ- КАПІТАЛ» та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «КРЕДИТ- КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором №200303164 від 22.10.2020 в сумі 103170,14 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 54889,48 грн;·заборгованість за відсотками - 48280,66 грн, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.
15.07.2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» надійшла заява відповідача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник - адвокат Данілюк О.В., про перегляд заочного рішення суду від 17.06.2025 у цивільній справі № 645/1856/25 (сформована в системі «Електронний суд» 14.07.2025). В обґрунтування заяви зазначено, що відповідач не з'являвся у судові засідання та не подав відзив на позов у зв'язку з тим, що не був обізнаний про розгляд справи через тимчасове перебування поза межами м. Харкова в період з березня по червень 2025 року з огляду на необхідність проходження лікування, яке не могло бути здійснене у Харкові через постійні обстріли міста. Також, заявник заперечує проти вимог позивача, посилаючись на те, що строк дії кредитного договору становив 11 місяців, натомість нарахування процентів здійснювалося за період, що перевищує погоджений строк кредитування. Таке нарахування, на думку заявника, суперечить вимогам законодавства та не узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 28.03.2018 у справі № 14-10цс18. У зв'язку з наведеним просить скасувати заочне рішення та призначити справу до розгляду в загальному порядку.
25.07.2025 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» Усенка М.І. надійшли заперечення проти заяви про перегляд заочного рішення. Заперечення обґрунтовані тим, що заочне рішення ухвалене з дотриманням вимог цивільного процесуального законодавства, відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, однак у засідання не з'явився без поважних причин, відзиву не подав, клопотань не заявляв, про причини неявки суд не повідомив, а твердження відповідача про порушення порядку розгляду справи не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами. Щодо тверджень відповідача про неправомірне нарахування процентів після закінчення строку дії договору, представник позивача навів посилання на ст. 638, ч. 2 ст. 1050, ч. 2 ст. 1054, ст. 1048 та ст. 611 ЦП України, відповідно до яких кредитний договір укладається за взаємною згодою сторін, а зобов'язання, які не були виконані у межах строку, передбаченого договором, не припиняються і мають виконуватись у повному обсязі. Окрім того зазначив, що проценти за кредитом нараховувались відповідно до умов договору та в межах строків, погоджених сторонами. Факт укладення договору та ознайомлення відповідача з усіма умовами підтверджується його підписом на заяві (оферті), що є частиною матеріалів справи. Окрім того, посилаючись на практику Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 14.02.2024 у справі № 911/94/23, зазначив, що закінчення строку дії договору саме по собі не припиняє зобов'язань, які залишилися невиконаними. Такі зобов'язання повинні виконуватись або припинятись у порядку, визначеному умовами договору або законом, а сторони мають діяти добросовісно, виконуючи погоджені умови договору незалежно від формального строку його дії. Враховуючи викладене представник просив суд заяву про перегляд заочного рішення від 17.06.2025 залишити без задоволення.
У судове засідання заявник ОСОБА_1 та його представник - ОСОБА_2 не з'явились, причини неявки суду невідомі.
Представник ТОВ «ФК «КРЕДИТ- КАПІТАЛ» - Усенко М.І. у судове засідання не з'явився, у запереченнях просив проводити розгляд справи без участі представника.
Відповідно до ч. 2 ст. 286 ЦПК України заява про перегляд заочного рішення повинна бути розглянута протягом п'ятнадцяти днів з дня її надходження.
Згідно з ч. 1 ст. 287 ЦПК України заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
У рішенні від 10.07.2017 у справі «Гінчо проти Португалії» Європейський суд з прав людини зазначив, що держави-учасниці Ради Європи зобов'язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень пункту 1 статті 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку.
При цьому, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.89 у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідність до положень ч.2 ст. 247 ЦПК України, судом не здійснювалося.
Суд, перевіривши доводи заяви про перегляд заочного рішення та матеріали справи, доходить наступного висновку.
Ухвалою суду від 25.03.2025 року провадження у справі №645/1856/25 відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, відповідачу направлено копію ухвали про відкриття провадження та судову повістку за адресою його реєстрації, зазначену в позові та перевірену судом у порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України з Єдиного державного демографічного реєстру, а саме: АДРЕСА_1 .
У судові засідання призначені на 05.05.2025 року та 17.06.2025 року відповідач не з'явився, внаслідок чого суд дійшов висновку, що здійснив належне повідомлення відповідача та 17.06.2025 року, в зв'язку з повторною неявкою належним чином повідомленого відповідача, ухвалив заочне рішення.
З матеріалів справи вбачається, що вся поштова кореспонденція, як судові повістки так і заочне рішення, направлялись відповідачу за адресою його реєстрації, а конверти зі зворотними повідомленнями та зворотні повідомлення повертались на адресу суду.
Будь-яких доказів на підтвердження поважності причин неявки ОСОБА_1 у судові засідання відповідачем та його представником суду не надано.
До такого висновку прийшов Верховний Суд у поставові від 21 листопада 2018 року у справі № №804/10056/15.
Верховий Суд у постанові від 13 травня 2024 року у справі №755/4829/23, дійшов висновку про правильність зробленого судом висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується відповідними поштовими відправленнями, які повернулися до суду з відмітками «за закінченням терміну зберігання» та «адресат відсутній за вказаною адресою», що є належним повідомленням учасника справи. Днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України).
Вказана позиція узгоджується висновком Верховного Суду у постанові від 10 травня 2023 року в справі № 755/17944/18.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Отже, судом вжито всіх можливих заходів з метою належного повідомлення відповідача про дату, час та місце судового розгляду справи, а тому посилання відповідача, що він не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи є безпідставними, що свідчить по відсутність підстав визнання поважними причини неявки відповідача в судове засідання з
Щодо твердження відповідача про неправомірність стягнення з нього відсотків, які нараховувались після сплину 11 місяців зазначених в паспорті споживчого кредиту суд зазначає наступне.
Відповідно до паспорту споживчого кредиту Позичальнику надається кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії (до 100 000 грн. під час укладення договору, до 200 000 грн у випадку збільшення ліміту) шляхом безготівкового зарахування на рахунок Позичальника строком на 11 місяців, який може бути збільшений згідно з Умовами надання та обслуговування платіжних карток. Процентна ставка по ліміту - 48%.
Згідно з пп.1.1-1.3 Заяви-Оферти №200303164 позичальник просить випустити на його ім'я платіжну картку, відкрити на його ім'я поточний рахунок, що буде використовуватись в рамках Договору про Картку, в тому числі для розміщення коштів та відображення операцій, здійснених з використанням Картки, з дебетно-кредитним порядком обслуговування рахунку; для здійснення операцій з Рахунком Картки, сума яких перевищує залишок грошових коштів на Рахунку Картки, встановити йому Ліміт, в межах якого він має право здійснювати операції з використанням Картки за рахунок наданого Банком кредиту під операції з Карткою та здійснювати кредитування Картки.
Згідно з п.п.1.4.3,1.4.4 Заяви-Оферти №200303164 позичальник погодився з тим, що розмір ліміту буде встановлений банком самостійно на підставі відомостей, наданих мною Банку, та повідомлений мені згідно Умов по карткам; строк дії ліміту під операції з карткою буде відповідати строку дії Договору про картку (якщо інше не буде обумовлено в Умовах по карткам).
Згідно зі статтею 9 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Цією ж правовою нормою визначено зміст вказаної інформації (умови кредиту: тип кредиту, сума кредиту, строк кредитування, мета та спосіб отримання, тип процентної ставки (фіксована, змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок її зміни, види забезпечення за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту тощо), порядок ознайомлення з нею споживача, форму надання такої інформації (паспорт споживчого кредиту) та термін її актуальності. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця, з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту (частина друга статті 9 Закону України "Про споживче кредитування"). Тобто інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (паспорт споживчого кредиту), є пропозицією до укладення кредитного договору (офертою).
Термін «паспорт споживчого кредиту» вживається у Законі України «Про споживче кредитування» лише в розділі II «Інформаційне забезпечення договору про споживчий кредит та дії, що передують його укладенню» та у Додатку 1 зі стандартизованою формою такого паспорта. Приписи про умови договору про споживчий кредит, його форму, порядок укладення та розірвання визначені у розділі III «Договір про споживчий кредит» цього Закону. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», чинного на момент виникнення спірних правовідносин). З огляду на ці норми закону паспорт споживчого кредиту є довідкою для споживача про умови кредитування, з якими банк зобов'язаний його ознайомити для прийняття споживачем усвідомленого рішення про наступне укладення кредитного договору. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, підписання такого паспорта не означає укладення кредитного договору. Паспорт споживчого кредиту не є тим документом, який Закон України «Про споживче кредитування» включає до форми договору про споживчий кредит (стаття 13).
Також у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2020 року у справі № 583/3343/19 (провадження №61-22778св19), від 21 жовтня 2020 року у справі № 194/1387/19 (провадження №61-7416св20) у спорах між фізичною особою та банком, суди виходили з того, що матеріали справи містять паспорт споживчого кредиту, тобто інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма). Вказаний документ підписано позичальником, при цьому вказано, що він підтверджує отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних ним умов кредитування. Тобто суди виходили з того, що паспорт споживчого кредиту є пропозицією укласти кредитний договір, коли особа, ознайомившись із паспортом споживчого кредиту, власним підписом підтверджує отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, наданою виходячи із обраних ним умов кредитування.
Отже, потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеної в постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20).
Згідно з ч.1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позов з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Тобто, заочне рішення підлягає скасуванню за обов'язкової наявності двох умов разом, оскільки для скасування заочного рішення необхідно не лише встановити поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, щоб його аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення. Лише за сукупності цих двох умов можна говорити про наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку.
У своїй заяві про перегляд заочного рішення заявник повинен зазначити такі обставини та надати такі докази на їх підтвердження, що якби вони були відомі суду при ухваленні заочного рішення, суд дійшов би до іншого висновку та ухвалив би принципово інше рішення. Таких доказів заявник при розгляді заяви про перегляд заочного рішення суду не надав.
Із заяви про перегляд заочного рішення не вбачається одночасної наявності обставин, визначених ч.1 ст.288 ЦПК України, які є підставами для скасування заочного рішення суду.
Згідно з ч. 3 ст. 287 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.
Таким чином, оскільки підставами скасування заочного рішення є поважність причин неявки в судове засідання відповідача та наявність істотних доказів у справі в обґрунтування заперечень проти вимог позивача, за відсутності зазначених обставин у їх сукупності, суд доходить висновку, що заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення слід залишити без задоволення, що не перешкоджає відповідачу оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 260, 284, 287, 288, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду від 17 червня 2025 року у цивільній справі № 645/1856/25- залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України - в 30-ти денний строк з дня складення повного судового рішення про відмову з задоволенні заяви про перегляд заочного рішення.
Повний текст ухвали складено 29.07.2025 року.
Суддя О.Ю. Алтухова