Заводський районний суд м. Запоріжжя
Справа № 332/1462/25
Провадження №: 2-а/332/28/25
29 липня 2025 р.
Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:
Головуючого судді - Марченко Н.В.,
при секретарі - Петракей Р.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Заводського районного суду м. Запоріжжя адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення
25.03.2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Заводського районного суду м. Запоріжжя із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
В обґрунтування позовних вимог зазначив про те, що 20.01.2025 року під час повітряної тривоги він прямував до укриття, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1 на своєму автомобілі, який на блокпосту було зупинено. В той час коли позивача зупинили та затримали на блокпосту були ризики обстрілу міста Запоріжжя, оскільки в той час тривала повітряна тривога і цією затримкою його життя було в небезпеці, тому що місто є прифронтовим та часто підвергається обстрілам. Під примусом позивачу довелось поїхати до ІНФОРМАЦІЯ_2 і до укриття йому доїхати не надали можливості тим самим порушивши його право на безпеку життя та здоров'я. Вважає, що підстави для його затримання та доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_2 були відсутні, оскільки у розшуку він не перебував. Зауважив, що при підписанні складеного відносно нього протоколу, дата та час були в ньому відсутні. Повістка з викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 йому не видавалась.
На підставі вищевказаного протоколу 23.01.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 складено постанову № 111 за якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП із накладенням на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25 500 грн.
З даною постановою позивач не погоджується, вважає її безпідставною та такою, що підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП з підстави того, що протокол про адміністративне правопорушення складено з порушенням вимог чинного законодавства, через те, що його складено не уповноваженою особою. В обґрунтування поновлення пропущеного строку для подання позовної заяви позивач зазначив, що про існування оскаржуваної постанови він дізнався лише 21.03.2025 року у зв'язку із блокуванням його карткового рахунку.
Ухвалою судді від 26.03.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, визначено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
15.04.2025 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив, поданий представником відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , який у відзиві проти задоволення позовних вимог заперечує, обґрунтовуючи тим, що 20.01.2025 року о 10 год. 50 хв. у АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 при перевірці військово-облікових документів не мав при собі військово-облікового документу, про що було складено відповідний акт від 20.01.2025 року.
Уповноваженою особою у відповідності до ч. 6 ст. 258 КУпАП було складено протокол про адміністративне правопорушення від 20.01.2025 № 1517 в якому сповіщено ОСОБА_1 про місце і час розгляду справи, а саме 23.01.2025 о 08:00 год. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою АДРЕСА_3 . В протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 вказав, що військово-обліковий документ забув вдома.
На розгляд справи ОСОБА_1 не з'явився. Про місце, дату та час розгляду справи попереджений належним чином, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення. В матеріалах справи знаходиться акт про відсутність військово-облікового документу від 20.01.2025 року. Розглянувши матеріали справи, встановлено, що своїми діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» - у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Відповідно до ч. 8 ст. 4 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" в Україні діє особливий період. З зазначеного вбачається, що громадянин ОСОБА_1 в умовах особливого періоду, скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення. Щодо повноважень начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 розглядати справи про адміністративні правопорушення. Відповідно до положень ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. До функціональних обов'язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , затверджених начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 26.12.2023 року, прямо відноситься розгляд справ про адміністративні правопорушення, визначені ст. 235 КУпАП і накладення адміністративного стягнення.
Позивачем через канцелярію суду подано додаткові пояснення в яких зазначено про те, що протокол від 20. 01.2025 № 1517 був складений стрільцем 2 відділення охорони взводу охорони старшим солдатом ОСОБА_3 . Тобто матеріали справи не містять відомостей про те, що стрілець 2 відділення охорони взводу охорони старший солдат ОСОБА_3 дійсно є уповноваженою особою складати протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч, 3 ст. 210-1 КУпАП, за вчинення якого у подальшому справу про адміністративне правопорушення розглядає начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 - підполковник ОСОБА_4 . У відзиві представник відповідача зазначає наступне, що уповноваженою особою у відповідності до ч. 6 ст. 258 КУпАП було складено протокол про адміністративне правопорушення від 20,01.2025 року № 1517, Хоча ч. 6 ст. 258 КУпАП говорить про наступне: Протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з'явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику. Тобто взагалі не вказує на уповноважену особу, якою саме повинно виноситись протокол, що ставить ще раз під сумніви законності притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Також, сторона відповідача вказує, що позивача належним чином було повідомлено про місце, дату та час розгляду справи, проте під час підписання протоколу дата та час розгляду вказані не були, повістку позивачу не надали, протокол також.
Відповідно до пункту 21 Порядку № 560 за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Згідно із пунктами 40-41 Порядку № 560 під час вручення повістки здійснюється фото- і відеофіксація із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації представником територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейським.
Належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
Крім того, матеріали справи не містять ані копії повістки із особистим підписом позивача про її отримання, ані відеозапису процесу вручення повістки чи ознайомлення з її змістом, ані акту про відмову від отримання повістки.
З огляду на те, що єдиним доказом оповіщення позивача про необхідність з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_2 є протокол та спірна постанова, які засвідчені службовими особами стрільцем 2 відділення охорони взводу охорони старшим солдатом ОСОБА_3 та начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , при цьому обов'язкові фото- і відеофіксація із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації під час вручення 20.01.2025 повістки та протоколу не здійснювались (доказів зворотного матеріали справи не містять), відповідачем не доведено дотримання встановленого законом порядку вручення такої та, як наслідок, не спростовано сумніву у достовірності та правдивості фактів, засвідчених вказаними особами, оскільки останні є безпосередньо зацікавленими в ході та результаті розгляду справи, а тому такі докази беззаперечно не можуть бути взяті за основу в якості підтвердження обставин вручення повістки чи протоколу з вказаною датою коли саме буде розглядатись справа.
Крім того, протокол про адміністративне правопорушення від 20.01.2025, який у відповідності до вимог статті 256 КУпАП має містити необхідні відомості про обставини вчинення правопорушення, не містить жодного посилання на обставини, за яких мені вручалась повістка чи здійснювалось будь-яке інше оповіщення про необхідність з'явитись до ТЦК, що в свою чергу ставить під сумнів взагалі вручення на дату складення вказаного протоколу та розгляду справи про адміністративне правопорушення.
З урахуванням вищенаведеного, позивач вважає, що вина, яка полягала у порушенні правил Порядку № 1487 та ухиленні від виконання вимог частини 10 статті 1 Закону № 2232-ХІ1 та частини 1 статті 22 Закону № 3543-ХІІ, не доведена належними та достатніми доказами, а відтак, у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210 КУпАП.
Також позивачем зауважено, що у протоколі не зазначено адресу проживання свідків. За таких підстав, вважає постанову безпідставною та такою, що підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП
У судове засідання позивач не з'явився, через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, заяв та клопотань від нього до суду не надходило.
У зв'язку з неявкою у судове засідання учасників справи на підставі ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось
Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позовних вимог з наступних підстав.
Указом Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію» у зв'язку із військовою агресією РФ проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової та мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань оголошено про загальну мобілізацію.
Період з моменту оголошення рішення про мобілізацію чи з моменту введення воєнного стану в Україні визначається як особливий період (ст. 1 Закону України «Про оборону України»).
Згідно зі статтями 1,3 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України. Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закони України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію».
Відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію передбачена статтею 210-1 КУпАП.
Судом встановлено, що 20.01.2025 року стрільцем 2 відділення охорони взводу охорони старшим солдатом ОСОБА_3 складено протокол № 1517 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 з підстави того, що 20.01.2025 о 10-50 годині у АДРЕСА_2 ОСОБА_1 , не мав при собі військово-облікового документу та не пред'явив його за вимогою представника у період проведення мобілізації та протягом дії режиму воєнного стану, чим порушив вимоги ч. 6 с т. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». В протоколі міститься повідомлення про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення призначено на 08:00 год. 23.01.2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 кабінет № 9. Факт вчиненого правопорушення підтверджують свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Від пояснень, підпису у протоколі позивач відмовився. У протоколі в графі «пояснення, і зауваження щодо змісту протоколу, як додаються до протоколу, особою, яка притягається до адміністративної відповідальності зауваження» зазначено: військово - обліковий документ забув вдома. Також, за фактом відсутності військового - облікового документу у ОСОБА_1 складено відповідний акт 20.01.2025 року (а.с.38-38 зворот.).
На підставі вищевказаного протоколу 23.01.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , який на розгляд справи не з'явився складено постанову за справою про адміністративне правопорушення № 111 за якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП із накладенням на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25 500 грн.
Зі змісту оскаржуваної постанови, вбачається, що 20.01.2025 о 10-50 годині у АДРЕСА_2 ОСОБА_1 , при перевірці військово - облікованих документів не мав при собі військово-облікового документу, про що складено акт від 20.01.2025 року. Своїми діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» - у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Відповідно до ч. 8 ст. 4 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" в Україні діє особливий період.
Постановою головного державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гайдаш О.С. 14.03.2025 року відкрито виконавче провадження за заявою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_2 (а.с.14-16).
Позивач вказує, що ним, із поважних причин було пропущено строк на оскарження постанови за справою про адміністративне правопорушення № 111 від 23.01.2025 року, обґрунтовуючи тим, що існування оскаржуваної постанови він дізнався лише після відкриття відповідного виконавчого провадження з їх примусового виконання в рамках якого, було здійснено накладення арешту на рахунки позивача.
Перевіряючи обґрунтованість вимог щодо поновлення строку на оскарження постанов у даній справі, суд приймає до уваги те, що відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідно рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Згідно із ч. 6 ст. 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Враховуючи вищевикладене, а також приймаючи до уваги те, що докази на підтвердження отримання позивачем у встановленому законом порядку оскаржуваних постанов в матеріалах справи відсутні, з урахуванням відкритого виконавчого провадження 14.03.2025 року за постановою за справою про адміністративне правопорушення № 111 від 23.01.2025 року, суд визнає причину пропуску строку на подання до суду позовної заяви поважною та вважає доцільним поновити строк для звернення до суду із позовною заявою позивачу.
Щодо заявлених позовних вимог, суд зазначає.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ч. 6 ст. 55 Конституції України закріплено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно із ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію» статтю 210-1 КУпАП викладено в новій редакції, і ці зміни набули чинності 19.05.2024.
Так, диспозиція ч. 1 ст. 210 КУпАП передбачає відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, а ч. 3 ст. 210 КУпАП -за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) згідно ст.235 КУпАП розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч. 2ст. 251 КУпАП).
Згідно з ст.254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Відповідно до ст. 256 КУпАП в протоколі про адміністративне правопорушення зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по-батькові особи, яка склала протокол, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, інші відомості, необхідні для вирішення справи.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Аналізуючи наведені положення законодавства, слід дійти висновку, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для ініціювання притягнення особи до адміністративної відповідальності. Протокол про адміністративне правопорушення як підстава для притягнення особи до відповідальності та як один із засобів доказування (ст.251 КУпАП) у будь-якому разі повинен відповідати вимогам ст.256 КУпАП. Протокол складається у присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, з роз'ясненням їй прав та обов'язків, а також врученням їй копії протоколу.
Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон від 25.03.1992 року №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу».
Правила військового обліку встановлені Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі - Порядок), Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154.
За змістом цих нормативно-правових актів, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період.
За визначенням у Законі України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.
Частиною 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у період проведення мобілізації (крім цільової) на громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років покладений обов'язок мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Відповідно до частин 5, 6 статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути негайно оголошене через медіа.
Відповідно до п.п. 1-11 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559, військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов'язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 "Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа". Військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається (замінюється): в електронній формі - засобами Електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста, Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони та Єдиного державного веб-порталу електронних послуг (далі - Портал Дія), зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації); у паперовій формі - на бланку, форма якого затверджується постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559. Особа може мати на бланку лише один військово-обліковий документ.
Відомості, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку Збройних Сил, СБУ, розвідувального органу, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів. У разі коли відомості, зазначені у графах 1-5, 13 та 14 військово-облікового документа на бланку, не відповідають відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, він вважається недійсним.
Відповідність відомостей, зазначених у військово-обліковому документі на бланку, відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, перевіряється через:
електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста;
районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відділ (орган СБУ, розвідувальний орган).
У разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін:
у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку;
в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку.
Військово-обліковий документ в електронній формі та військово-обліковий документ у паперовій формі мають однакову юридичну силу.
Відомості про сформований військово-обліковий документ в електронній формі відображаються у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014 року, коли був оприлюднений Указ Президента України від 17.03.2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на час ухвалення рішення судом.
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено про загальну мобілізацію. Строк проведення загальної мобілізації продовжувався відповідними Указами Президента і триває на час розгляду справи судом.
Отже, позивач є повнолітнім громадянином України чоловічої статі, який не досягнув 60-річного віку, а тому у період мобілізації, яка наразі діє в Україні, зобов'язаний:
1) мати військово-обліковий документ;
2) мати при собі військово-обліковий документ;
3) пред'являти військово-обліковий документ за вимогою уповноваженого представника ТЦК та СП або поліцейського, або представника Державної прикордонної служби України у період перебування в прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі, на пунктах пропуску через державний кордон України.
Як встановлено судом, позивач військово-облікового документу уповноваженому представнику територіального центру комплектування та соціальної підтримки не пред'явив, зазначаючи, що забув його вдома. Встановивши відсутність при собі у позивача військово-облікового документу представником територіального центру було складено протокол, який в подальшому розглянуто з прийняттям постанови. При винесенні постанови враховувались положення Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь вини, обставини, які пом'якшують чи обтяжують відповідальність. Оскаржувана постанова прийнята уповноваженим органом, у порядку та на підставах, визначених законом.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154.
Відтак, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки законодавцем наділені повноваженнями розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 210-1 КУпАП.
Твердження позивача про те, що він не був повідомлений про дату розгляду справи про адміністративне правопорушення, суд відхиляє, оскільки в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, роз'яснено положенняст.63 Конституції України, його права та обов'язки, передбаченіст.268 КУпАП, та повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 08:00 год. 23.01.2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 кабінет № 9.
Разом з цим, позивач відмовився від підписання та отримання примірника протоколу, що засвідчено підписами свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З врахуванням встановлених обставин та наведених вище положень чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що винесена постанова у справі про адміністративне правопорушення № 111 від 23.01.2025 року якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 25500 гривень є законною та такою, що не підлягає скасуванню, а отже у задоволені позовних вимог слід відмовити.
Керуючись ст.ст.243-246 КАС України, суд -
Поновити ОСОБА_1 строк на подачу адміністративної позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення- відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя Н.В. Марченко