Справа № 331/3616/25
Провадження № 1-кп/331/627/2025
29 липня 2025 року м. Запоріжжя
Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025087020000114 від 21 травня 2025 року, відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Запоріжжя, який має неповну середню освіту, неодружений, на утриманні має малолітнього сина ІНФОРМАЦІЯ_2 , студент Фахового коледжу Класичного приватного університету, офіційно не працевлаштований, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , згідно норми ст. 89 КК України визнається особою, яка не має судимості
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України,
за участі:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого
ОСОБА_3 обвинувачення, яке визнане судом доведеним.
У квітні 2021 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючи у м. Київ, з метою отримання посвідчення водія категоріїй «В» та «В1»звернувя до одного із територіальних сервісних центрів МВС у місті Києві (точну адресу якого не пам'ятає), де склав теоретичний іспит, однак не склав практичний іспит.
Після невдалої спроби ОСОБА_3 скласти практичний іспит, до обвинуваченого підійшов невстановлений досудовим розслідуванням чоловік, який запропонував за грошову винагороду у розмірі 3000 гривень сприяти у виготовленні посвідчення водія, без проходження передбаченої законодавством процедури повторного складення іспитів.
ОСОБА_3 , достовірно знаючи, що відповідно до чинного законодавства посвідчення водія видається виключно після успішного складання особою теоретичного та практичного іспитів у сервісному центрі МВС у разі неуспішного складання практичного іспиту його потрібно буде складати повторно, маючи протиправний умисел на отримання завідомо підробленого офіційного документа з метою його подальшого використання, погодився на незаконну пропозицію невстановленої досудовим розслідувань особи і того ж дня передав йому грошові кошти у розмірі 3000 гривень в якості сплати за виготовлення недостовірного посвідчення водія на його ім'я.
Після цього, приблизно у середині квітня 2021 року, більш точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_3 отримав телефонний дзвінок від невстановленої особи, яка повідомила про готовність посвідчення. У той же день, зустрівшись із невстановленою досудовим розслідуванням особою поблизу станції метро «Славутич» у місті Києві, ОСОБА_3 отримав посвідчення водія серії НОМЕР_1 , видане 16.04.2021 на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , категорій «В» та «В1», та став зберігати при собі, усвідомлюючи його недостовірність та підроблений характер, а надалі використав за наступних обставин.
20 травня 2025 року приблизно о 15:00 ОСОБА_3 , перебуваючи у приміщенні сервісного центру №2341 МВС України, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул.. Олксандрівська, буд. 84, діючи умисно, достовірно знаючи, що посвідчення водія не видавалось уповноваженим державним органом і є підробленим, надав його працівникам сервісного центру МВС з метою заміни, у зв'язку із закінченням строку його дії, тим самим використав завідомо підроблений документ.
Відповідно до висновку експерта від 09.062025 року бланк посвідчення водія із серійним номером НОМЕР_1 , виданий 16.04.2021 на ім'я ОСОБА_3 не відповідає аналогічному зразку бланку посвідчення водія, який перебуває в офіційному обігу на території України.
ІІ. Позиція сторони захисту.
Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, підтвердив фактичні обставини, викладені у обвинувальному акті.
Пояснив, що у 2021 році проживав у м. Київ. З метою отримання посвідчення водія закінчив відповідні курси, склав іспит у школі, також склав теоретичну частину іспиту у сервісному центрі, однак, декілька разів не зумів скласти практичний іспит із керування транспортним засобом. Недалеко від приміщення сервісного центру, де він намаався скласти іспит, до нього підійшов чоловік, та сказав що за грошові кошти у сумі 3000 гривень зможе видати йому посвідчення водія. Обвинувачений погодився та передав грошові кошти. Через деякий час, на вулиці йому передали посвідчення водія на його ім'я.
Цим посвідченням він не користувався, до того моменту, поки 3 місця тому не придбав власний транспортний засіб, а тому вирішив замінити протерміноване посвідчення на нове. Співробітники ТСЦ виявили, що освідчення має ознаки підробки, а тому викликали слідчу оперативну групу.
Відповідаючи на запитання прокурора обвинувачений підвередив, що йому відома процедура отримання керування транспортним засобом і він розумів, що не склав іспит, а тому посвідчення водія є підробленим. Розкаявся у вчиненому. Просив суворо не карати, погодився із запропонованим прокурором покаранням у вигляді штрафу.
IІІ. Дослідженні докази.
На підставі положень ч. 3 ст.349 КПК України, з урахуванням повного визнання вини обвинуваченим ОСОБА_3 , думки обвинуваченогог, який повідомив, що бажає закінчити судове слідство по справі без дослідження доказів, що містяться в матеріалах кримінального провадження, думки прокурора, докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, не досліджувалися. Судом роз'яснено обвинуваченому обмеження у праві на апеляційне оскарження вироку суду посилаючись на невизнання обставин, які не оспорювалися під час розгляду справи. Обвинувачений також підтвердив, що йому зрозуміло, що він обвинувачується у використання завідомо підробленого документа, також підтвердив, що повністю розуміє наслідки своїх дій, повного визнання вини та відмови від дослідження усіх доказів по справі.
За обставин, викладених у обвинувальному акті, зважаючи на той факт, що прокурор та обвинувачений, не оспорювали обставини, встановлені органом досудового розслідування, учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, суд ухвалив проводити розгляд справи відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.
Враховуючи викладене, суд, допитавши у судовому засіданні обвинуваченого, дослідивши матеріали, які характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведені повністю.
ІV. Кваліфікація дій обвинуваченого за законом України про кримінальну відповідальність
Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 358 КК України як використання завідомо підробленого документа.
В судовому засіданні судом встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке згідно ст.12 КК України є проступком.
V. Призначення покарання.
При призначенні покарання, суд бере до уваги особу обвинуваченого, який вину в скоєному визнав, на обліках у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, має місце реєстрації та проживання, має на утриманні малолітню дитину, визнається особою, яка не має судимовтей, характер і ступінь тяжкості суспільно небезпечних діянь, які закон відносить до проступків.
Відповідно до ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Відповідно до ст.66 КК України, судом встановлені наступні пом'якшуючі покарання обвинуваченого ОСОБА_5 обставини - визнання своєї провини та сприяння встановленню істини по справі.
У судовому засіданні суд отримав підтвердження від прокурора, що на підставі інформації, повідомленої обвинуваченим щодо процедури отримання ним підробленого посвідчення водія, матеріали за фактом підробки за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, виділені у окреме провадження.
Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_5 суд не встановив.
Санкцією ст. 358 КК України передбачений широкий перелік покарань, які можуть бути призначені судом. З огляду на характеристики обвинуваченого та обставини вчиненого кримінального правопорушення, суд вважає, що покарання у вигляді арешту та обмеження волі буде занадто суворим. Отже суд приходить до висновку, що саме покарання у вигляді штрафу зможе сприяти досягненню мети покарання.
Вирішуючи питання щодо розміру штрафу, суд враховує пояснення, надані сторонами кримінального провадження у судових дебатах (сторона обвинувачення та сторона захисту просили призначити покарання у вигляді штрафу у мінімальному розмірі).
Враховуючи викладене вище, суд вважає, що відповідно до ст. 50 КК України необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, здійснення виховного впливу та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, є призначення йому покарання в межах санкції за ч. 4 ст. 358 КК України - у вигляді штрафу у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Призначення ОСОБА_3 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду». Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст. 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
VІ. Інші рішення, щодо питань, які вирішуються Судом при ухваленні вироку.
Питання про речові докази вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися. Клопотань про їх застосування до набрання вироком законної сили до суду не надходило.
У даному кримінальному провадженню була проведена судово-технічну експертизу, висновок №СЕ-19/108-25/11495-ДД від 09.06.2025 року, вартість якої складає 3 565 грн. 60 коп..
З цих підстав,
Керуючись ст.ст.368,370,374 КПК України,суд
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України і призначити йому покарання у вигляді штрафу у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 680 (шістсот вісімдесят) гривень 00 копійок.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили не обирати.
Речові докази:
-посвідчення водія з серійним номером КВЕ 980654 на ім'я ОСОБА_3 разом із первинною упаковкою, поміщений до сейф-пакету Експертної служби МВС №5617864 - переданий на відповідальне зберігання до Відділу поліції № 2 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області - знищити.
-диск із відеозаписом камери спостереження ТСЦ №2341 за 20.05.2025 року,долучений до матеріалів кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №12025087020000114 від 21.05.2025 - залишити у матеріалах кримінального провадження
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати у розмірі 3565, 60 грн. (три тисячі п'ятсот шістдесят п'ять гривень 60 копійок)
Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Олександрівський районний суд міста Запоріжжя протягом 30 днів з моменту його проголошення. Для осіб, які перебувають під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення копії судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1