Справа № 309/1081/25
Провадження № 1-кп/309/77/25
про продовження строку тримання під вартою
29 липня 2025 року м. Хуст
Хустський районний суд Закарпатської області
у складі: головуючого-судді: ОСОБА_1
секретаря судового засідання: ОСОБА_2
з участю прокурора: ОСОБА_3
обвинуваченого: ОСОБА_4
захисника: ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12025071050000186 від 19.03.2025 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, -
До Хустського районного суду Закарпатської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025071050000186 від 19.03.2025 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Ухвалою слідчого судді Хустського районного суду Закарпатської області від 29.05.2025 р. обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 31.08.2025 року включно.
Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого, оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів, застосованих до обвинуваченого не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечила проти задоволення клопотання прокурора. Просила суд змінити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт або ж зменшити розмір застави.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав думку свого захисника.
Заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, суд вважає, що клопотання прокурора підлягає до задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до п.3 ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту "c" пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання.
Ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права».
Зважаючи на практику Європейського суду, суд враховує, що тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи, рішення ЄСПЛ від 06.04.2000 року у справі «Лабіта проти Італії». Крім цього, судом взято до уваги позицію Європейського суду з прав людини, яка висвітлена в рішенні ЄСПЛ від 20.05.2010 року у справі «Москаленко проти України», в якому зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , суд враховує вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В даному випадку, фактичні обставини справи свідчать про те, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке закон класифікує, як тяжкий злочин, що карається позбавленням волі на строк від шести до десяти років, а тому з урахуванням серйозності висунутого проти нього обвинувачення, що свідчить про його суспільну небезпеку, як особи та тяжкість покарання, що загрожує у разі доведеності його винуватості у вчиненні злочину, дає суду достатньо підстав з певною вірогідністю стверджувати, що останній може переховуватися від суду.
Заявлені ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, не зменшилися і виправдовують обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки за вчинення інкримінованого злочину йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років, що дає достатні підстави вважати про реальність таких ризиків з боку обвинуваченого.
У зв'язку із існуванням вищенаведених ризиків застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу буде недостатньо для запобігання настанню цих ризиків, а також забезпечення належного судового розгляду даного кримінального провадження.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків передбаченого ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.
Суд також приймає до уваги ту обставину, що підстави, за яких судом раніше було обрано обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не відпали, що також унеможливлює застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінуються ОСОБА_4 , позбавляє його можливості перешкодити інтересам правосуддя.
Суд вважає, що інші більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою із визначенням певного розміру застави, не зможуть запобігти ризикам, встановленим судом.
Оцінюючи можливість застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений при застосуванні до нього більш м'якого запобіжного заходу обов'язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Доводи захисника про недоведеність існування вищевказаних ризиків є непереконливими, адже при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу дається оцінка сукупності обставин, які можуть свідчити про існування чи відсутність саме ризиків (можливості) вчинення дій, передбачених ч.1 ст.177 КПК, а не факту конкретного їх вчинення.
ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні тяжкого кримінального правопорушення, за яке кримінальним законодавством України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років, ніде не працює, не має постійного джерела доходів, не одружений, а отже відсутні міцні соціальні зв'язки, які б утримували його за місцем проживання, а також обставини по справі з часу обрання запобіжного заходу не змінились, а ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшились, то в разі застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, не виключається наявність настання ризиків, визначених ст. 177 КПК України.
Отже, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, за яким обвинувачується ОСОБА_4 , особу обвинуваченого, а також докази і обставини, на які посилається прокурор, є всі підстави вважати, що такі ризики є доведеними і для їх запобігання є необхідність в продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 .
Керуючись ст. ст. 177, 331, 369 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 строк тримання під вартою на 60 днів з 31 липня 2025 року до 28 вересня 2025 року включно.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому, захиснику, надіслати начальнику Закарпатської УВП №9 ДДВП.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом 7 днів з дня її оголошення через суд першої інстанції.
Для обвинуваченого ОСОБА_4 строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення йому копії ухвали.
Суддя Хустського
районного суду: ОСОБА_1