Справа № 308/5715/25
28 липня 2025 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді Іванова А.П.,
при секретарі судових засідань Боті О.І.,
за участі заявників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу в порядку окремого провадження за заявою подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
встановив:
23.04.2025 заявники звернули до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із вищезазначеною заявою про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей.
У судовому засіданні заявники просили розірвати шлюб, укладений між ними.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
02.02.2019 Тячівським районним відділом ДРАЦС ГТУЮ у Закарпатській області між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстровано шлюб, про що зроблено актовий запис №37. Прізвище після одруження чоловіка - ОСОБА_4 , дружини - ОСОБА_4 . Вказане стверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .
У шлюбі у заявників народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що стверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 .
З копії нотаріально посвідченого договору між батьками про участь у вихованні та сплату аліментів на дитину, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Малиич Н.А. від 04.04.2025, зареєстровано в реєстрі №690 (нерозбірливо), визначено місце проживання дитини з матір'ю, суму аліментів, яка сплачується батьком на утримання дитини, тощо.
Відповідно до ст. 109 СК України подружжя, яке має дітей, має право подати до суду заяву про розірвання шлюбу разом із письмовим договором про те, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також умови здійснення ним права на особисте виховання дітей.
Згідно з ч. 2 та 3 ст. 109 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.
Згідно з роз'яснень, які містяться в пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11 розірвання шлюбу судом за спільною заявою подружжя, яке має дітей (ст. 109 СК) провадиться в окремому провадженні у випадку, якщо існує взаємна згода подружжя щодо розірвання шлюбу.
Стаття 51 Конституції України передбачає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї. Аналогічні приписи викладені у ст. 24 СК України, у якій, крім іншого передбачено, що примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Виходячи із змісту ч. 3 та ч. 4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України).
Оскільки заявники наполягають на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Як вбачається з поданої заяви, подружні відносини між заявниками фактично припинені, шлюб існує формально, подальше збереження сім'ї неможливе та суперечить інтересам заявників. Спору щодо визначення місця проживання дітей між ними немає.
Враховуючи вищевикладене, суд з'ясувавши, що бажання сторін відповідають їх волі, суд приходить до висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить їх інтересам, а тому спільно подана заява про розірвання шлюбу підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 115 СК України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
На підставі викладеного, ст.ст. 104, 109, 115 Сімейного кодексу України та, керуючись ст.ст. 293, 294 ЦПК України, суд
ухвалив:
Шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 02.02.2019 Тячівським районним відділом ДРАЦС ГТУЮ у Закарпатській області (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 , актовий запис № 37) розірвати.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду А.П. Іванов