Справа № 953/1792/25
Провадження № 2-а/953/139/25
18 червня 2025 року м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючої судді Глос М. Л.,
за участю секретаря Сороченко М. О.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача Суслова В. Ю.,
розглянувши у порядку спрощеного провадження у залі суду в приміщенні Київського районного суду м. Харкова адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернвся до Київського районного суду м. Харкова з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_1 ), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення № 3014 від 09.02.2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП з накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на такі обставини. Постановою №3014 від 09.02.2025 року, прийнятою начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 майором ОСОБА_2 , на ОСОБА_1 накладено штраф у сумі 17 000 грн. за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Згідно з оскаржуваною постановою ОСОБА_1 16.11.2024 року засобами поштового зв'язку було направлено повістку № 1231810 про виклик на 14.00 28.11.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 для уточнення військово-облікових даних. Проте у зазначені у повістці дату і час ОСОБА_1 не з'явився, чим в особливий період - в уммовах воєнного стану порушив вимоги абз. 2 ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз. 3 п. 1 Правил військового обліку призовників та військовозобов'язаних, викладених у додатку 2 до порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затвердженого ПКМУ від 20.12.2022 №1487, абз. 2 ч. 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу».
Зазначену постанову позивач вважає протиправною, необґрунтованою і просить скасувати її з закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення з таких підстав. Повістки про виклик на 28.11.2024 року він не отримував і не був сповіщений про необхідність прибути до ІНФОРМАЦІЯ_1 у зазначений день. Натомість відповідну повістку службові особи РТЦК вручили йому лише одночасно з постановою про притягнення його до адміністративної відповідальності. Не надав відповідач і документів на підтвердження того, що повістку було прийнято відділення поштового зв'язку для відправки на його адресу і що вчинялися передбачені чинним законодавством дії для вручення йому цього документа. Разом із тим, ОСОБА_1 в установлений законом строк - 09.07.2024 року оновив свої військово-облікові дані у застосунку «Резерв +». 03.09.2024 року позивач пройшов військово-лікарську комісію при ІНФОРМАЦІЯ_1 , за результатами якої складено протокол № 188 від 03.09.2024 року та направлено на погодження в ІНФОРМАЦІЯ_4 . 20.09.2024 року ОСОБА_1 було видано військово-обліковий документ № НОМЕР_3.
Акцентує увагу позивач і на тому, що зазначена в оскаржуваній постанові і повістці мета його виклику - для «уточнення даних» не узгоджується з вимогами спеціального законодавства, яке не містить такого терміну, а визначає конкретні підстави та мету виклику військовозобов'язаного до органу ТЦК.
Представник відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 до суду не з'явився без повідомлення причин, з заявами чи клопотаннями про відкладення судового засідання не звертався. За таких обставин неприбуття відповідача згідно з ч. 3 ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає розгляду справи.
Процесуальним правом подати відзив ІНФОРМАЦІЯ_1 не скористався.
Позивач та його представник у судовому засіданні підтримали та просили задовольнити позов з наведених у ньому доводів і міркувань.
ОСОБА_1 у своїх поясненнях у судовому засіданні акцентував увагу на тому, що він оновив свої військово-облікові дані у встановлений законом строк, у тому числі повідомив дійсне місце проживання, адресу електронної пошти і засоби зв'язку. У подальшому - у вересні 2024 року він пройшов ВЛК та отримав оновлений військово-обліковий документ. За таких обставин позивач наголошує, що він діяв виключно добросовісно, дотримуючись передбачених чинним законодавством правил військового обліку, не ухилявся і не мав наміру ухилятися від прибуття до уповноваженого органу ТЦК. Місце проживання він не змінював і постійно мешкав за адресою, задекларованою під час оновлення даних. Проте повістку про виклик на 28.11.2024 року він не одержував і не був завчасно поінформований про такий виклик, а довідався про нього лише 09.02.2025 року після отримання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Переконаний, що не отримав повістку через недотримання працівниками ТЦК та/або оператора поштового зв'язку нормативно встановлених правил направлення і вручення відповідних документів.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані позивачем докази, що мають істотне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на таке.
Як установлено за підсумками судового розгляду, 11 квітня 2025 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Харків майор ОСОБА_2 прийняв постанову № 3014, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за неприбуття на 11:00 год. 28.11.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 за направленою повісткою № 1231810 від 16.11.2024 року для уточнення даних. Як зазначено у постанові, своєю бездіяльністю позивач порушив вимоги абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз. 3 п. 1 Правил військового обліку призовників та військовозобов'язаних, викладених у додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022 року, абз. 2 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Даючи обставинам справи правову оцінку, суд керується такими нормами процесуального і матеріального права.
З огляду на приписи ч. 2 ст. 2 КАС України критеріями правомірності рішень і дій суб'єктів владних повноважень є, серед іншого: вчинення (прийняття) їх на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використання компетентним органом (службовою особою) повноважень з метою, з якою їх надано; обґрунтованість, тобто врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); урахування права особи на участь у прийнятті рішення.
За визначенням, наведеним у ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративне правопорушення згідно зі ст. 10 КУпАП визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо допускала настання цих наслідків.
У розумінні ст. 11 зазначеного вище Кодексу адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Отже, необхідними елементами складу адміністративного правопорушення є. зокрема:
-об'єктивна сторона, тобто конкретне протиправне діяння (дії чи бездіяльність), зміст яких розкрито у диспозиціях відповідних статей (частин статей) КУпАП;
-суб'єктивна сторона, однією зі складових якої є вина у формі умислу чи необережності.
Відсутність будь-якого з цих елементів безумовно виключає наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення.
До завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення, як унормовано ст. 245 КУпАП, належить своєчасне, всебічне і повне з'ясування обставин кожної справи і вирішення її у точній відповідності з законом.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову у справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, встановлені ст. 279-9 КУпАП.
За правилами, передбаченими у частині 1 ст. 279-9 КУпАП, у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста.
Відповідно до частини 2 наведеної вище статті керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов'язані перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Отже, на процедуру розгляду органами ІНФОРМАЦІЯ_1 справ про порушення правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію поширюються встановлені ст. 268 КУпАП загальні вимоги щодо належного повідомлення особи про час і місце розгляду справи з наданням їй реальної можливості взяти участь у такому розгляді й обстоювати власну правову позицію засобами, передбаченими відповідним Кодексом. Особливостями провадження у справах цієї категорії є лише можливість звернення суб'єкта правопорушення до уповноваженої службової особи з заявою про визнання фактичних обставин інкримінованого їй проступку, винуватості у його вчиненні, згоду на розгляд справи за її відсутності і відповідно - право органу ІНФОРМАЦІЯ_1 за наведених обставин розглянути справу без участі правопорушника.
За приписами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як визначено у ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, серед іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків (за наявності), документами.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення згідно з ч. 2 ст. 283 КУпАП повинна містити, зокрема, опис обставин, установлених під час розгляду справи, і зазначення нормативного акта, що передбачає адміністративну відповідальність за вчинений проступок.
Зі змісту наведених правових норм випливає, що одним із засадничих принципів провадження у справах про адміністративні правопорушення є обґрунтованість рішення суб'єкта владних повноважень про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Прийняття такого рішення можливе лише за умови наявності події адміністративного правопорушення і складу такого правопорушення у діях особи, що підтверджено належними, допустимими і достатніми доказами. Неприпустимим є прийняття суб'єктом владних повноважень невмотивованих рішень, що ґрунтуються на припущеннях, а не конкретних фактах. Несприятливе для особи рішення суб'єкта владних повноважень, у тому числі про накладення адміністративного стягнення, повинно бути вмотивованим.
У ч. 3 ст. 210-1 КУпАП встановлено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період.
Наведена норма є бланкетною, тобто відсилає до положень спеціальних нормативно-правових актів, якими встановлено правила забезпечення оборони країни, мобілізаційної підготовки та мобілізації в особливий період.
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком її громадян згідно зі ст. 65 Конституції України, ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
За визначенням, сформульованим у ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України №65/2022 від 24.02.2022 року у нашій державі введено воєнний стан, який у подальшому неодноразово продовжувався, і оголошено про проведення загальної мобілізації.
Згідно абз.2 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у редакції Закону № 3633-IX від 11.04.2024 року), громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
За вимогами, наведеними в абз. 4 п. 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3633-IX від 11.04.2024 року, громадяни України, які перебувають на військовому обліку, були зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим нормативним актом, тобто з 18.05.2024 року, уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані.
Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Як унормовано у п. п. 1 п. 27 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560 (далі - Порядок № 560), під час мобілізації громадяни викликаються до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів з метою:
- взяття на військовий облік;
- проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби;
- уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки);
- призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.
За правилами п. 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
- день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Отже, наведений нормативно-правовий акт дійсно у певних випадках дозволяє констатувати належне оповіщення військовозобов'язаного чи резервіста про обов'язок прибути за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки навіть у разі неотримання ним повістки, проте виключно у випадках:
-відмови військовозобов'язаного чи резервіста від отримання такого документа, зафіксованої належним чином;
-повернення відповідної поштової кореспонденції, адресованої військовозобов'язаному чи резервісту, з відміткою відділення поштового зв'язку про відсутність його за місцем проживання, зареєстрованим у встановленому законом порядку або зазначеним особою під час оновлення військово-облікових даних.
Крім цього, згідно з Приміткою до ст. 210 КУпАП положення ст. 210-1 цього Кодексу, у тому числі щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності за неприбуття до органу ІНФОРМАЦІЯ_1 за повісткою про виклик, не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Суд звертає увагу, що згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності відповідних актів законодавець покладає на відповідача.
Крім цього, Європейський суд з прав людини згідно зі своєю усталеною практикою, з огляду на каральну і профілактичну мету адміністративних стягнень, а також їх зміст і процедуру накладення, прирівнює провадження у справах про адміністративні правопорушення до кримінальних і поширює на них гарантії справедливого судового розгляду, встановлені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див., зокрема рішення у справах: Надточій проти України» від 15 травня 2008 року, п.п. 21-22; «Лучанінова проти України», п. 39).
Виходячи з наведеного у справах про оскарження рішень суб?єктів владних повноважень про притягнення особи до адміністративної відповідальності всі сумніви щодо винності особи у вчиненні адміністративного проступку суд тлумачить на її користь.
Оскільки ІНФОРМАЦІЯ_1 не подав відзиву на позов у визначений судом строк і про поважність причин цього не повідомив, суд на підставі ч. 4 ст. 159 КАС України кваліфікує таку процесуальну поведінку відповідача - суб'єкта владних повноважень як визнання позову.
Водночас за підсумками дослідження й оцінки у судовому засіданні наданих позивачем доказів суд установив такі обставини.
09.07.2024 року, тобто у строк, установлений в абз. 4 п. 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3633-IX від 11.04.2024 року, ОСОБА_1 оновив свої військово-облікові дані через мобільний застосунок «Резерв+». Під час оновлення даних позивач зазначив:
- адресу проживання - АДРЕСА_1 ;
- телефон - НОМЕР_1 ;
- e-mail - ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Зазначені обставини підтверджено роздруківкою відомостей із мобільного застосунку «Резерв+», що відображає актуальну інформацію з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних і резервістів (а. с. 7).
За даними довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.09.2024 року № 12034 ОСОБА_1 03.09.2024 року пройшов військово-лікарську комісію при зазначеному ІНФОРМАЦІЯ_1 . За підсумками медичного огляду складено протокол № 188 від 09.09.2024 року, який направлено на погодження до ІНФОРМАЦІЯ_4 (а. с. 8).
Після виконання наведених вище дій 20.09.2024 року на ім'я ОСОБА_1 було видано військово-обліковий документ № НОМЕР_3 (а. с. 10).
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 № 246/1/4029 від 19.12.2024 року ОСОБА_1 за результатами медичного огляду ВЛК при зазначеному ІНФОРМАЦІЯ_4 визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення, ІНФОРМАЦІЯ_1, вищих військових навчальних закладів, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони (а. с. 9).
Отже, до направлення на адресу ОСОБА_1 повістки 16.11.2024 року позивач в установленому чинним законодавством порядку оновив свої військово-облікові дані, пройшов ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 й отримав оновлений військово-обліковий документ.
З зазначеного випливає, що на час виклику ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 відомості про оформлення на його ім'я оновленого військово-облікового документа, інформація, що міститься у цьому документі, й інші актуальні персональні дані позивача мали відображатися у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних, резервістів
З урахуванням викладеного відповідач не підтвердив об'єктивної необхідності виклику ОСОБА_1 на 28.11.2024 року на підставі п. п. 1 п. 27 Порядку № 560 для уточнення даних і неможливості уточнити їх шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Отже, ІНФОРМАЦІЯ_1 не довів відсутності обставини, яка виключає адміністративну відповідальність за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП згідно з Приміткою до статті 210 цього Кодексу.
У контексті наведеного суд звертає увагу, що можливе некоректне чи несвоєчасне відображення відомостей у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних, резервістів чи інших інформаційно-комунікаційних системах, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, через недоліки функціонування таких систем є сферою відповідальності держави. Перекладання тягаря негативних наслідків цього на людину, яка в установлений чинним законодавством спосіб виконала свої юридичні обов'язки, є неприпустимим.
Не надав відповідач і жодних доказів завчасного направлення ОСОБА_1 повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 28.11.2024 року, отримання позивачем цього документа або відмови від його отримання, зафіксованої у встановленому законом порядку, чи повернення відповідної поштової кореспонденції з відміткою про відсутність ОСОБА_1 за місцем проживання, зазначеним ним під час оновлення військово-облікових даних, за умови належного виконання працівниками оператора поштового зв'язку передбачених спеціальним законодавством дій, спрямованих на вручення документа адресату.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що ІНФОРМАЦІЯ_1 не довів належного оповіщення позивача про виклик його до цього органу на 11:00 год. 28.11.2024 року.
За таких обставин суд позбавлений можливості констатувати своєчасну поінформованість ОСОБА_1 про виникнення у нього обов'язку прибути за викликом у зазначені у повістці дату і час, а отже - і спрямованість умислу на невиконання відповідного обов'язку.
Крім цього, послідовність дій позивача щодо дотримання правил військового обліку - оновлення даних через мобільний застосунок «Резерв+» у встановлений законом строк, проходження ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 і ІНФОРМАЦІЯ_4 й отримання оновленого військово-облікового документа, на переконання суду, свідчить про добросовісність поведінки ОСОБА_1 , спрямованість діяти у правовому полі і відсутність мети та мотиву ухилятися від прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Виходячи з наведеного суд вважає недоведеною наявність у діях позивача обов'язкових елементів складу адміністративного правопорушення, поставленого йому за провину:
-об'єктивної сторони - протиправності, тобто неприбуття без поважних причин до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за викликом, який був би здійснений на підставах та у порядку, встановлених законом;
-суб'єктивної сторони - вини у формі умислу або необережності, мети та мотиву.
Окрім наведеного, у судовому засіданні ОСОБА_1 повідомив, що його не було повідомлено і про розгляд начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 справи про адміністративне правопорушення 09.02.2025 року, справу розглянуто без його участі та лише вручено позивачу оскаржувану постанову після її прийняття.
Будь-яких доказів протилежного відповідач не надав. Виходячи з викладеного суд визнає недоведеним належне повідомлення ОСОБА_1 про час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, неприбуття його для участі у такому розгляді без поважних причин або ж звернення до відповідача з заявою про визнання винуватості у вчинені адміністративного правопорушення і згоду на розгляд справи без його участі. Водночас невиконання уповноваженим органом чи службовою особою вимог ст. 268 КУпАП щодо сповіщення особи, котра притягується до адміністративної відповідальності, про час і місце розгляду справи позбавляє таку особу можливості взяти участь у провадженні, навести доводи в обґрунтування своєї позиції, надати докази на їх підтвердження і нівелює право на захист, що вже саме по собі є істотним порушенням встановленої законом процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.
За таких умов сама лише постанова у справі про адміністративне правопорушення без надання доказів на підтвердження обставин, викладених у ній, не дає підстав вважати рішення відповідача правомірним і свідчить про його необґрунтованість.
Виходячи з наведеного, дослідивши подані позивачем докази в сукупності, оцінивши їх за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи, суд дійшов висновку про недоведеність поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Пунктом 3 ч. 3 ст. 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про необхідність скасування як протиправної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України у разі задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час вирішенні питання про розподіл судових витрат суд установив, що процесуальны витрати позивача складаються із суми сплаченого ним судового збору у розмірі 605,60 грн.
Отже, оскільки позов підлягає задоволенню, з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути на користь позивача судовий збір в сумі 605, 60 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 77, 205, 211, 217, 241, 246, 250, 255, 257-263, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задовольнити
Визнати протиправною і скасувати постанову № 3014 від 09.02.2025 року, прийняту начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення на у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн.
Закрити справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 цього Кодексу у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції
Суддя М. Л. Глос