Кегичівський районний суд Харківської області
Справа № 624/450/25
№ провадження 2/624/270/25
Іменем України
селище Кегичівка 29 липня 2025 року
Кегичівський районний суд Харківської області, у складі
головуючого судді Куст Н.М.,
за участю т.в.о. секретаря судового засідання Ткаченко А.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №624/450/25,
позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Еліт Фінанс»),
представник позивача: Плачинда Костянтин Олександрович,
відповідач: ОСОБА_1 ,
позовні вимоги: про стягнення заборгованості,
Виклад позиції позивача.
ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором №2039016104 від 16 лютого 2022 року у сумі 27357,47 грн, стягнути понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 3028,00 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 9200,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим що, 16 лютого 2022 року ОСОБА_1 та АТ «ОТП БАНК» уклали кредитний договір № 2039016104, за умовами якого Банк надав позичальнику кредит на споживчі потреби з фіксованою ставкою 0.01% за користування кредитом. Загальний розмір кредиту 29999.00 грн.
На виконання своїх зобов'язань за кредитним договором, позивачем було видано кредит відповідачу, що підтверджується випискою по рахунку. В свою чергу позичальник не виконав умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів внаслідок чого виникла заборгованість. Згідно детального розрахунку заборгованості станом на 21 червня 2024 року загальний розмір заборгованості становив 27357,47 грн яка складалась з тіла кредиту в розмірі 27 351,30 грн, заборгованості по відсоткам за користування кредитом 6,17 грн.
21 червня 2024 року між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» було укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідача.
Таким чином, TOB «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» набуло статусу кредитора за кредитним договором №2039016104 від 16 лютого 2022 року.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
16 травня 2025 року представник позивача звернувся до суду з позовом.
Ухвалою суду від 19 травня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 03 липня 2025 року.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про місце, дату та час розгляду повідомлявся належним чином, через електронний суд надав заяву, в якій повідомляється, що позовні вимоги підтримує, просить розглянути справу без його участі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Частиною 3 ст. 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причину неявки відповідач суду не повідомив. Відзив на позов до суду від відповідача не надходив.
Крім того, згідно рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, відповідно до поштової відмітки відправлення повернуті без вручення, з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Виклики були направлені за зареєстрованою адресою місця проживання відповідача. Іншої адреси суду не повідомлено.
Відповідно до п. 2 ч. 7, п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно з ч.1 ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Ухвалою суду від 29 липня 2025 року постановлено ухвалити заочне рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.
Судом встановлено, 16 лютого 2022 року ОСОБА_1 підписано із АТ «ОТП БАНК» кредитний договір №2039016104, відповідно до якої банк надає позичальнику кредит в сумі 29409,00 грн. на придбання товару та 590,00 грн на сплату послуги банку смс+довідка, загальна сума кредиту 29999,00 грн., дата остаточного повернення кредиту 16 лютого 2024 року. Кредит надається з метою придбання ОСОБА_1 товарів в ТОВ «Комфі Трейд».
Пунктом 1.2 умов кредитного договору передбачено, що протягом дії Кредитного договору для розрахунку процентів за користування Кредитом буде використовуватись фіксована процентна ставка: у розмірі 0,01% річних.
Пунктом 2.1 умов кредитного договору передбачено, що Банк надає Позичальнику кредит безготівково, шляхом перерахування банком кредитних коштів на поточний рахунок продавця, зменшених на утримання банком комісійну винагороду за видачу кредиту (якщо суму комісійної винагороди за видачу кредиту включено до суми кредиту. А позичальник приймає кредит, зобов'язується належним чином використати та повернути Банку суму отриманого Кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом на рахунок погашення боргових зобов'язань, а також виконати всі інші зобов'язання, як вони визначені кредитним договором та Правилами кредитування.
Цього ж дня, 16 лютого 2022 року ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту, відомості за яким є аналогічними кредитному договору №2039016104 від 16 лютого 2022 рокута графік платежів та розрахунок загальної вартості кредиту.
В якості доказів позивач надав суду також копію рахунку-фактури СФNVM-0001954080 від 16 лютого 2022 року про вартість товарів в ТОВ «Комфі Трейд» на суму 41697,00 грн., з підписом ОСОБА_1 16 лютого 2022 року, копію специфікації до кредитного договору, згідно з яким ТОВ «Комфі Трейд» повідомляє, що АТ «ОТП-Банк» прийняло позитивне рішення з приводу надання гр. ОСОБА_1 кредиту згідно з рахунком-фактурою СФNVM-0001954080 від 16 лютого 2022 року, кредитний договір №2039016104, та квитанцію про оплату товарів в ТОВ «Комфі Трейд» на суму 41697,00 грн.
Також позивачем додано виписку з особових рахунків відповідача ОСОБА_1 на підтвердження позовних вимог.
21 червня 2024 року між АТ «ОТП-Банк» (клієнт) та ТОВ ФК «Еліт Фінанс» (Фактор) було укладено договір факторингу №21/06/24, згідно п. 1.1. якого клієнт (первісний кредитор) передає фактору (новому кредитору) право грошової вимоги, що належить клієнту, і фактор стає кредитор кредитором за кредитними договорами, укладеними між клієнтом і боржниками згідно реєстру боржників.
Пунктом 6.2.3 договору факторингу передбачено, що право вимоги переходить до фактора з моменту підписання сторонами цього договору.
21 червня 2024 року ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» сплачено АТ «ОТП-Банк» кошти за право грошової вимоги згідно з договором факторингу №21/06/24 від 21 червня 2024 року, що підтверджується платіжними інструкціями №3073 та 3074 від 21 червня 2024 року.
21 червня 2024 року між АТ «ОТП-Банк» та ТОВ ФК «Еліт Фінанс» підписано акт приймання-передачі реєстру боржників №1 та №2 до договору факторингу №21/06/24 від 21 червня 2024 року.
Згідно з витягом з реєстру боржників №1 до Договору факторингу №21/06/24 від 21 червня 2024 року, АТ «ОТП-БАНК» відступлено ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» право вимоги відносно боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №2039016104 від 16 лютого 2022, сума боргу 27357,47 грн., з яких: 27351,30 грн заборгованість за тілом кредиту, 6.17 грн. заборгованість за відсотками.
З розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість відповідача за кредитним договором №2039016104 від 16 лютого 2022 року, станом на 21 червня 2024 року, складає 27357,47 грн., з яких: 27351,30 грн заборгованість за тілом кредиту, 6.17 грн. заборгованість за відсотками.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).
Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків визначені в статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.
Відповідно до ч 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до положень ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (ч.1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч.3).
Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною 1 статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до частини 1 статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
У постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019 року у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами частини 1 статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина 1статті 519 ЦК України).
У постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц (провадження № 61-16754св19), від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц (провадження № 61-22158св19) вказано, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом із тим відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що виписки за картковими рахунками (за кредитним договором) можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Верховний Суд у постанові від 07 квітня 2021 року у справі № 478/300/ 19 зауважив, що під схваленням правочину можуть розумітися будь-які дії, спрямовані на виконання укладеного правочину, у тому числі, приймання майна для використання, реалізація інших прав та обов'язків відповідно до укладеного правочину (узятих учасниками правовідносин на себе конкретно визначених зобов'язань).
Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що визначено частино 2 статті 77 ЦПК України.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, суд вважає, що позивачем доведено укладання 16 лютого 2022 року між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 кредитного договору №2039016104 умови якого виконані первісним кредитором. Однак, в порушення умов кредитного договору, відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, а також не сплатив погоджені сторонами відсотки. Також позивачем доведено, що він набув право майнової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.
Отже, враховуючи, що ОСОБА_1 взятих на себе кредитних зобов'язань належним чином не виконав, доказів, які б спростовували правильність складеного позивачем розрахунку заборгованості, або його часткового погашення, не надав, підстав для звільнення його від обов'язку з повернення використаних ним кредитних коштів у вказаному розмірі, або для зменшення вказаної суми боргу, матеріали справи не містять, суд дійшов висновку про те, що позов є обґрунтованим та з відповідача підлягає стягненню на користь позивача, як нового кредитора, заборгованість за кредитним договором №2039016104 від 16 лютого 2022 року в розмірі 27357,47 грн яка складалась з тіла кредиту в розмірі 27 351,30 грн, заборгованості по відсоткам за користування кредитом 6,17 грн.
Щодо судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1,2 ст.141ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1)у разі задоволення позову-на відповідача; 2) у разі відмови в позові -на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при поданні позову заявлено вимогу про стягнення судового збору за подачу позовної заяви у розмірі 3028 грн, а також 9200 грн витрат на правову допомогу.
У зв'язку з повним задоволенням позову, враховуючи положення ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сплачений останнім судовий збір у розмірі 3028 гривень.
Відповідно до частини 1, 2 статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до положень статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Частинами 1, 2 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Відповідно до положень ч.6 ст. 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Верховний суд в постанові №275/150/22 від 13 березня 2025 року зробив висновок, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.
Матеріали справи свідчать, що 03 липня 2024 року між ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» та адвокатом Литвиненко О.І. укладено Договір про надання правничої допомоги №03-07/24, за яким адвокат надає послуги захисту прав та інтересів клієнта під час розгляду судом будь-якої інстанції справи у якій клієнт є учасником.
15 липня 2024 року сторонами складено акт приймання-передачі наданих послуг, відповідно до якого адвокатом надано такі послуги: надання первинної консультації у справі 0.5 год, 1000 грн, правовий аналіз наявних документів у замовника, правової ситуації із застосування відповідного законодавства, правових висновків Верховного Суду та Європейського суду з прав людини 2 год, 4000,00 грн, підготовка та подання позовної заяви 2,1 год, 4200 грн. Всього 9200 грн.
Вказана сума була сплачена ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС», відповідно до платіжної інструкції №4932 від 01 жовтня 2024 року.
Заперечень проти суми витрат на правову допомогу від відповідача не надходило.
Таким чином, враховуючи відсутність заперечень відповідача щодо суми витрат позивача на правову допомогу, крім того, беручи до уваги повне задоволення позову, а також враховуючи доведеність позивачем понесення таких витрат, суд вважає, що з відповідача необхідно стягнути на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9200,00 грн.
Керуючись ст. 1, 2, 4, 12, 76-82, 95, 141, 263-268, 354, 355 ЦПК України, суд
Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» заборгованість за кредитним договором №2039016104 від 16 лютого 2022 року у сумі 27357 (двадцять сім тисяч триста п'ятдесят сім) грн 47 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн та витрати на правову допомогу в розмірі 9200 (дев'ять тисяч двісті) грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до п.п.15.5 п.15 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи Харківському апеляційному суду або через Кегичівський районний суд Харківської області, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування (ім'я) сторін:
позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Еліт Фінанс»), місцезнаходження: 03035, Київська область, м. Київ, пл. Солом'янська, буд. 2, код ЄДРПОУ: 40340222,
представник позивача: Плачинда Костянтин Олександрович,
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт № НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Н.М. Куст