Справа №639/5428/25
Провадження №1-кс/639/963/25
25 липня 2025 року м. Харків
Слідчий суддя Новобаварського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові провадження заскаргою адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 в порядку ст. ст. 206, 303 КПК України,-
25 липня 2025 року захисник - адвокат ОСОБА_4 звернувся до суду із вищевказаною скаргою, в якій просить: 1) зобов'язати посадових осіб ВП №1 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про скоєння кримінального правопорушення за заявою від 24.07.2025 року в частині незаконного заволодіння майном, а саме мобільним телефоном ОСОБА_5 ; 2) зобов'язати посадових осіб ВП №1 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про скоєння кримінального правопорушення за заявою від 24.07.2025 року в частині незаконного позбавлення волі або викрадення людини; 3) зобов'язати начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 негайно звільнити ОСОБА_5 .
В обґрунтування скарги заявник посилається на те, що 22.07.2025 о 19:06 гр. ОСОБА_5 зупинений на виході із ст. м. Холодна Гора співробітниками поліції, про що повідомив дружину ОСОБА_6 . О 19 год 40 хвилин на місце прибула дружина, котра з'ясувала, що його доставляють в ТЦК Чугуївського району, як повідомили двоє співробітників поліції з двома представниками ТЦК. Через декілька годин ОСОБА_5 повідомив по телефону, що його незаконно утримують в ІНФОРМАЦІЯ_2 та забирають телефон.
23.07.2025 року ОСОБА_5 надіслав повідомлення та адресу де його утримують дружині ОСОБА_6 та повідомив, що змусили пройти ВЛК. Результати проходження медичної комісії відмовляються надавати, вказали, що надішлють на адресу його мешкання. Згоду на проходження ВЛК він не надавав, повістка йому також не вручалась, при цьому, не зважаючи на його повідомлення щодо проблем із хребтом та вадою серця, він був визнаний придатним. ОСОБА_5 незаконно утримували в ІНФОРМАЦІЯ_2 , звідки його не відпускають, не надають їжу та воду, через те що він відмовляється підписувати документи для проходження військової служби. 24.07.2025 його перевезли в ІНФОРМАЦІЯ_3 де також його незаконно утримують.
24.07.2025 р. Захисник ОСОБА_4 звернувся до начальника ВП №1 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області з інформацією про кримінальне правопорушення вчинене працівниками ТЦК та СП Новобаварського району, котрі викрали та незаконно утримують гр. ОСОБА_5 , при цьому незаконно заволоділи його майном у вигляді мобільного телефону XIAOMI Redmi вартістю на час покупки - 8000 грн. В даній заяві просив: 1. Прийняти дану заяву про кримінальне правопорушення та внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч. 3 ст. 146 КК України. 2. Розпочати за цією заявою про вчинення злочину досудове розслідування у зв?язку із вчиненням дій, які мають ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 146 КК України. 3. Залучити ОСОБА_5 в якості потерпілого в кримінальному проваджені за ч.3 ст.146 КК України та надати пам?ятку про ознайомлення з правами у якості потерпілого із кримінальному провадженні. 4. Про прийняте рішення повідомити письмово у встановленому законом порядку і строки про початок кримінального провадження
Вважає невнесення посадовими особами ВП №1 ХРУП №3 в Харківській області заяви про кримінальне правопорушення до ЕРДР незаконним з наступних підстав. ОСОБА_5 без його волі, з 22.07.2025 року утримувався на території ІНФОРМАЦІЯ_4 . На даний час його незаконно утримують на території ІНФОРМАЦІЯ_1 . Натомість, згідно копії паспорту ОСОБА_5 , останній мешкає АДРЕСА_1 , що являється зоною дії ІНФОРМАЦІЯ_5 , тобто відсутні будь-які правові підстави знаходження ОСОБА_5 на вищезазначених територіях.
В судовому прокурор заперечував проти задоволення скарги.
Заявник - адвокат ОСОБА_4 звернувся до суду з поясненнями, просив задовольнити вимоги по змісту скарги.
Представник ІНФОРМАЦІЯ_1 та представник ВП №1 ХРУП №3 в Харківській області у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином, про причину не явки суду не повідомили.
Дослідивши матеріали справи разом зі скаргою та матеріалами, доданими до неї, слідчий суддя приходить до наступного.
Статтею 206 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України), якою регламентовано загальні обов'язки судді щодо захисту прав людини, належить застосувати у комплексі із іншими нормами КПК України, в тому числі із загальними положеннями КПК України, які визначають статус слідчого судді та межі його повноважень.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 26 КПК України слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
В п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України визначено, що слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, та у випадку, передбаченому статтею 247 цього Кодексу, - голова чи за його визначенням інший суддя відповідного апеляційного суду.
Кримінальне провадження це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (п. 10 ч. 1 ст. 3 КПК України).
Положеннями п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України передбачено, що досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Аналіз наведених вище положень КПК України свідчить про те, що слідчий суддя уповноважений на здійснення ним судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у конкретному кримінальному провадженні на стадії його досудового розслідування та його повноваженнями не охоплюється вирішення питання щодо законності позбавлення особи свободи, яке здійснюється у межах процедур, врегульованих іншими, окрім КПК України, нормативно-правовими актами (у тому числі Законам України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «;Про військовий обов'язок і військову службу» тощо).
Із змісту ч. 2,3 ст. 206 КПК України, на яку посилається скаржник, обґрунтовуючи вимоги клопотання, слідує, що якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи. Слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Тобто слідчий суддя за наслідками розгляду клопотання, поданого у порядку ст. 206 КПК України на стадії досудового розслідування кримінального провадження, наділений правом ухвалити лише рішення про звільнення особи, яка тримається під вартою та за наявності двох підстав: 1) не надання органом державної влади чи відповідною службовою особою судового рішення, яке набрало законної сили, яке би уповноважувало їх на таке утримання особи під вартою; 2) не доведення органом державної влади чи відповідною службовою особою наявності інших правових підстав для позбавлення особи свободи шляхом її тримання під вартою.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про попереднє ув'язнення» підставою для попереднього ув'язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом, рішення суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, а також постанова прокурора, прийнята у випадках та порядку, передбачених статтею 615 КПК України.
Згідно зі ст. 4 Закону України «Про попереднє ув'язнення», установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадицій ний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.
Слідчим суддею були скеровані запити до уповноважених органів з вимогою надати відомості про місцеперебування ОСОБА_5 , підстави його затримання та утримування.
Проте, будь-яких відповідей на зазначений запит до суду не надходило.
Із змісту досліджених судом письмових доказів та пояснень заявника вбачається, що ОСОБА_5 не є особою, яка тримається під вартою у зв'язку із застосованим відносно нього запобіжним заходом, не є затриманим у порядку ст. 208 КПК України та не є особою, затриманою не уповноваженою службовою особою у порядку ст. 207 КПК України, не утримається правоохоронними органами у зв'язку із розслідуваним ними кримінальним правопорушенням у межах жодного порушеного кримінального провадження.
Згідно пояснень заявника - адвоката ОСОБА_4 , ОСОБА_5 22.07.2025 о 19:06 зупинили на виході із ст. м. Холодна Гора співробітниками поліції Через декілька годин ОСОБА_5 повідомив по телефону, що його незаконно утримують в ІНФОРМАЦІЯ_2 та забирають телефон. 23.07.2025 року ОСОБА_5 надіслав повідомлення та адресу де його утримують дружині ОСОБА_6 та повідомив, що змусили пройти ВЛК. Згоду на проходження ВЛК він не надавав, повістка йому також не вручалась, при цьому, не зважаючи на його повідомлення щодо проблем із хребтом та вадою серця, він був визнаний придатним. ОСОБА_5 незаконно утримували в ІНФОРМАЦІЯ_2 , звідки його не відпускають, не надають їжу та воду, через те що він відмовляється підписувати документи для проходження військової служби. 24.07.2025 його перевезли в ІНФОРМАЦІЯ_3 де також його незаконно утримують.
Слідчий суддя наголошує, що призов громадянина на військову службу під час мобілізації не є позбавлення особи права на свободу, а є обов'язком громадянина України, що передбачений ст. 65 Конституції України, відтак, не є незаконним утриманням особи, якщо такі обставини буде встановлено.
У п.59 рішення «Engeland Others v. the Netherlands» від 08.06.1976 Європейський суду з прав людини зазначив, що необхідність проживання військовослужбовців у казармах не суперечить вимогам статті 5 Конвенції, бо таке обмеження «не виходить за рамки звичайної військової служби». Навіть «легкі форми арешту», коли військовослужбовці мають перебувати в житлових приміщеннях, армійських корпусах чи спорудах, не створює порушення статті 5 Конвенції, бо «вони продовжують перебувати в більш або менш звичайних рамках свого армійського життя». Водночас подібні обмеження щодо цивільних осіб є неприйнятними.
Так, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до ч.2 ст.102, п.1,17,20 ч.1 ст.106 Конституції України, Указом Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022, оголошено про проведення загальної мобілізації.
У відповідності до ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Таким чином, у слідчого судді відсутні повноваження, визначені КПК України, для з'ясування підстав позбавлення волі особи у інших випадках, не пов'язаних із досудовим розслідуванням конкретного кримінального провадження та розгляду клопотання у порядку ст. 206 КПК України, а отже відсутні повноваження і до вчинення інших дій передбачених ст. 206 КПК України, зокрема, щодо медичного обстеження.
Також слідчий суддя звертає увагу скаржника на те, що уразі порушення його прав чи інтересів службовими (посадовими) особами територіального центру комплектування та соціальної підтримки, військової частини при здійсненні ними своїх повноважень, пов'язаних із мобілізацією, для судового захисту він вправі звернутись із адміністративним позовом до компетентного адміністративного суду, а у разі вчинення щодо нього протиправних дій, що містять ознаки кримінальних правопорушень, - до правоохоронного органу із заявою про вчинення кримінального правопорушення.
Положеннями КПК України не врегульовано питання щодо відмови у задоволенні скарги, поданої в порядку ст. 206 КПК України.
Однак, згідно з ч. 6 ст. 9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 307 КПК України передбачено, що ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 4) відмову у задоволенні скарги.
Відповідно до частини першої статті 214 Кримінального процесуального кодексу України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Згідно п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України, до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена, зокрема бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Згідно з ч. 3 ст. 26 КПК України слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що віднесені на його розгляд сторонами кримінального провадження та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
Згідно зі ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: скасування рішення слідчого чи прокурора; скасування повідомлення про підозру; зобов'язання припинити дію; зобов'язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.
Зі змісту скарги та викладених в ній фактичних обставин дійсно слідує, що між ОСОБА_5 , та уповноваженими особами ТЦК та СП виникли правовідносини, що врегульовані законодавством про мобілізацію та мобілізаційну підготовку.
Слід зауважити, що уповноважені особи цього органу не є працівниками органу досудового розслідування, слідства чи прокуратури, діяльність яких може бути предметом перевірки в порядку вимог ст. 206 КПК України.
Окрім того, у скарзі не наведено даних про те, що дійсно відносно ОСОБА_5 було винесено постанову про адміністративне затримання, і не спростовуються дані, що він призваний на військову службу та проходить відповідну підготовку. Також у скарзі вказано, що ОСОБА_5 перебуває у військовій частині де проходить підготовку, а не утримується під вартою, що може бути предметом перевірки слідчого судді в порядку вимог ст. 206 КПК України. При цьому дані про те, що ОСОБА_5 утримується на гаупвахті або ізоляторі тимчасового тримання, що може свідчити про те, що до особи застосовано попереднє ув'язнення в скарзі та матеріалах справи відсутні.
А тому за відсутності об'єктивних даних, що дійсно ОСОБА_5 не порушив вимог закону про мобілізацію, та відносно нього було здійснено адміністративне затримання та пред'явлено підозру у вчиненні кримінального правопорушення, за відсутності відомостей, що він утримується під вартою, гаупвахті, не можна достеменно стверджувати, що особа незаконно позбавлена свободи, оскільки у скарзі вказано лише про його перебування на території ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_6 , через незаконні дії працівників ТЦК та СП.
За таких обставин, з урахуванням положень ст. 206 КПК України, слідчий суддя не уповноважений на з'ясування підстав проходження служби у військовій частині не пов'язаних із сферою дії кримінального процесуального закону.
Положеннями ст. 303 КПК України визначено вичерпний перелік рішень, дій, бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідуванню.
З огляду на викладені скаржником фактичні обставини, які по своїй суті врегульовані чинним законодавством про мобілізацію та мобілізаційну підготовку, та за відсутності ознак кримінального правопорушення, вказані спірні правовідносини щодо незаконного затримання ОСОБА_5 , призову на проходження службу підлягають оскарженню в порядку передбаченому законом, як до начальника ТЦК та СП так і до адміністративного суду, та у разі наявності в діях осіб ознак злочину у встановленому КПК поряду.
Оцінюючи зібрані по справі докази, слідчий суддя приходить до висновку, що скарга заявника - адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 в порядку ст. ст. 206, 303 КПК України підлягає частковому задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст. 206, 303, 304, 309, 369-372, 392 КПК України, слідчий суддя,
Скаргу адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 в порядку ст. ст. 206, 303 КПК України - задовольнити частково.
Зобов'язати посадових осіб ВП №1 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про скоєння кримінального правопорушення за заявою від 24.07.2025 року в частині незаконного заволодіння майном, а саме мобільним телефоном ОСОБА_5 та повідомити заявника про вказані процесуальні дії в порядку, передбаченому КПК України.
В задоволенні скарги в частині зобов'язання посадових осіб ВП №1 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про скоєння кримінального правопорушення за заявою від 24.07.2025 року в частині незаконного позбавлення волі або викрадення людини- відмовити.
В задоволенні скарги в частині зобов'язання начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 негайно звільнити ОСОБА_5 - відмовити.
Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Повний текст ухвали складено та оголошено 28.07.2025 року о 15 год. 30 хв.
Слідчий суддя ОСОБА_1