Справа № 302/1039/25
Провадження № 1-кп/302/150/25
про продовження запобіжного заходу
у вигляді тримання під вартою
29.07.2025 селище Міжгір'я
Міжгірський районний суд Закарпатської області в складі
головуючого судді ОСОБА_1
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника - адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Міжгірського районного суду Закарпатської області матеріали кримінального провадження № 12025071110000119, відомості про яке були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01 червня 2025 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 Кримінального кодексу України,
В провадженні Міжгірського районного суду Закарпатської області знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 Кримінального кодексу України.
29.07.2025 року до суду надійшло письмове клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , строком на 60 днів, мотивуючи подане клопотання тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо-тяжкого кримінального правопорушення передбаченого ст. 115 ч.1 КК України за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років, стійких соціальних зв'язків обвинувачений ОСОБА_4 немає у зв'язку з тим, що відсутнє постійне місце роботи, часто вживає спиртне, через що і немає репутації серед населення та односельчан за місцем проживання, свідки по справі, які проживають в одному населеному пункті з останнім і не виключений вплив ОСОБА_4 на свідків та на потерпілу, яка проживає в одному будинку з останнім, та подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою прокурор вважає виправданим та необхідним для забезпечення виконання завдань кримінального провадження.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав у повному обсязі клопотання та просить задовольнити подане до суду клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою за наведеними у ньому підставами. Зазначає, що ризики, передбачені ст.177 КПК України, якими обґрунтовувалося застосування раніше до ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на теперішній час не зникли та не зменшились. Вважає, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризику, передбаченому ч.1 ст.177 КПК України.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 не заперечував проти задоволення поданого прокурором клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Захисник адвокат ОСОБА_5 підтримав позицію свого підзахисного обвинуваченого ОСОБА_4 , проти клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не заперечує.
Потерпіла ОСОБА_6 в підготовче судове засідання не з'явилася.
Вислухавши думку учасників судового розгляду, вивчивши письмове клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, яким обґрунтовується доцільність продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, заслухавши позицію прокурора, думку обвинуваченого, захисника адвоката ОСОБА_5 , оглянувши матеріали кримінального провадження № 302/1039/25, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до положень ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовуються з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а відповідно до правової позиції ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Пунктом 1 статті 5 Європейської конвенції з прав людини передбачено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Пунктом 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року визначено, що продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Ухвалою слідчого судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 02.06.2025 року ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком на 60 днів, - до 30.07.2025 року.
Проте, враховуючи ті обставини, що у найближчий час 30.07.2025 року спливає раніше обраний обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою, суд, діючи відповідно до вимог ч.3 ст.331 КПК України, зобов'язаний вирішити питання доцільності продовження на даний час тримання обвинуваченого під вартою.
Відповідно до положень ст. 131,132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
У відповідності до положень ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочину діяльність.
Частина 2 ст.177 КПК України констатує, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Згідно ч.3 ст.331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Вирішуючи питання щодо доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , суд вважає, що в матеріалах кримінального провадження містяться достатні дані, які свідчать про наявність ризиків, які виправдовують тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , а також враховуючи характер та ступінь тяжкості обвинувачення інкримінованих йому кримінальних правопорушень (злочинів), суд вважає, що існують достатні підстави, відповідно до ст.331 КПК України, вважати необхідним продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів.
Суд вважає, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризику, передбаченому п.1 ч.1 ст.177 КПК України, враховуючи при цьому тяжкість вчинених кримінальних правопорушень (злочинів), за які передбачено покарання у виді позбавлення волі, а тому існує ризик того, що обвинувачений може у будь-який час залишити своє місце проживання і таким чином буде переховуватися від суду з метою уникнення відповідальності; особи, які заслуговують на довіру та могли би поручитися за виконання обвинуваченим ОСОБА_4 обов'язків, передбачених ст.194 КПК України, відсутні.
Отже ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, на теперішній час не зменшився та продовжує існувати, та виправдовує продовження застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. До того ж, фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_4 особливо тяжкого злочину свідчать про підвищену суспільну небезпеку, що у сукупності із тяжкістю можливого покарання вказують на обґрунтованість заявленого прокурором клопотання.
На думку суду, вищезазначеному ризику неможливо запобігти, застосувавши до обвинуваченого ОСОБА_4 будь-який більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, оскільки не відпали підстави для цього. На даний час не встановлені будь-які обставини, які виключають можливість тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою, судове провадження на теперішній час триває, та суд вважає, що для запобігання вищевказаного ризику застосування до ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу не буде ефективним і не сприятиме своєчасному розгляду кримінального провадження.
Таким чином, виходячи з положень ст.177,178,183,194 КПК України, ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та, враховуючи матеріали кримінального провадження, які свідчать, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 під час судового розгляду даного кримінального провадження, тому суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_4 необхідно продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів, тобто до 26 вересня 2025 року, включно.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, ст.ст. 177, 178, 331, 372, 395 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, - задовольнити.
Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк шістдесят днів, тобто до 26 вересня 2025 року, включно,
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п'ять днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя: ОСОБА_1