справа № 619/4194/25
провадження № 3/619/1712/25
іменем України
28 липня 2025 року м. Дергачі
Суддя Дергачівського районного суду Харківської області Пруднікова О.В., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Пекарі Конотопського району Сумської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , номер обслуги-далекомірник четвертого відділення другого зенітного артилерійського взводу зенітної артилерійської батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону, молодшого сержанта,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановила:
Відповідно до ст. 11, 13, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України", кожен військовослужбовець зобов?язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та Законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов?язок, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), знати та виконувати свої обов?язки, а також утримуватись від шкідливих для здоров?я звичок.
Відповідно до листа Верховного Суду від 13.07.2018 N? 60-1543/0/2-18 вбачається, що особливий період діє в Україні з 17.03.2014, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 N? 303/2014 "Про часткову мобілізацію". Президент України рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу не приймав.
Таким чином, Верховний Суд, забезпечуючи єдність правозастосовної практики, дотримується правової позиції, згідно з якою особливий період в Україні діє.
02.07.2025 з доповіді підполковника ОСОБА_2 , командира зенітного ракетно-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , стало відомо про факт неповернення на службу з чергової відпустки військовослужбовця за мобілізацією молодшого сержанта ОСОБА_1 у визначений термін 02.07.2025 року, а саме, до місця тимчасового розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_2 .
05.07.2025, підполковник ОСОБА_3 , командир зенітного ракетно-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , доповів про повернення після самовільного залишення частини військовослужбовця за мобілізацією молодшого сержанта ОСОБА_1 до місця тимчасового розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_2 .
З пояснень молодшого сержанта ОСОБА_1 відомо, що після завершення терміну дії відпустки, у визначений термін прибуття на службу 02.07.2025 року о 08 год. 00 хв., він не повернувся до місця тимчасового розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_2 та проводив час на свій власний розсуд. В подальшому 05.07.2025 о 07 год. 30 хв., молодший сержант ОСОБА_1 повернувся до місця тимчасового розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_2 без надання будь-яких документів, які б підтверджували поважність причин та обставин відсутності на службі. Свою провину щодо вчиненого правопорушення молодший сержант ОСОБА_1 визнав повністю.
З вище вказаного, слід зробити висновок, що молодший сержант ОСОБА_1 у визначений термін 02.07.2025 не повернувся на службу з чергової відшустки та проводив час на власний розсуд без поважних причин тривалістю до трьох діб.
Таким чином, порушуючи законодавство України, щодо встановленого порядку проходження військової служби в діях молодшого сержанта ОСОБА_1 вбачаються ознаки військового адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 172-11 КУпАП, а саме відсутність без поважних причин на службі в умовах воєнного стану, який введено Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, який затвердженол Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, причину неявки суду не повідомив, про місце, дату та час судового засідання повідомлявся за допомогою SMS повідомлення, яке доставлено ОСОБА_1 24.07.2025. До того ж, ОСОБА_1 був обізнаний про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення та відповідно розгляд справи у суді, про що маються відповідні дані у протоколі. А також, в матеріалах справи знаходиться заява ОСОБА_1 про розгляд справи без його участі та про те, що вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнає.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У пункті 41 рішення Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошується, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Відповідно до положень п. 7 ч. 2 ст. 129 Конституції України, однією з основних конституційних засад судочинства є розумність строків розгляду справи судом. Розгляд справи протягом розумного строку гарантовано і ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою та судом вичерпані заходи щодо повідомлення молодший сержант ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи, до того ж, інформація щодо часу розгляду даної справи розміщена на офіційному веб-сайті судової влади України, суд вважає можливим проводити судовий розгляд справи без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Диспозицією ч. 3 ст. 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено адміністративну відповідальність, в тому числі, за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов'язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез'явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез'явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оборону України" особливий період-період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або до ведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного станув Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні з 24.02.2022 введений воєнний стан строком на 30 діб, який надалі продовжувався указами Президента України та триває досі. Таким чином, на даний час в Україні діє особливий період.
Положеннями ст. 9, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України встановлено, що військовослужбовці зобов'язані свято та непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, сумлінно вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов'язки, бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, бути хоробрим і дисциплінованим, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення, підтверджується:
-протоколом №86 про військове адміністративне правопорушення від 06.07.2025, який відповідає вимогам ст. 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення, містить виклад суті вчиненого правопорушення та є джерелом доказової інформації про подію правопорушення та особу, яка його вчинила. При цьому, у протоколі ОСОБА_1 зазначив, що свою провину визнає;
- доповіддю про факт не повернення з відпустки військовослужбовця військової служби за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_1 ;
-відпускним квитком від 16.06.2025;
- доповіддю про факт повернення після самовільного залишення військової частини військовослужбовця військової служби за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_1 ;
-поясненнями ОСОБА_1 ;
-службовою характеристикою;
-довідкою командира військової частини НОМЕР_1 ;
-витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.09.2024;
-ксерокопією паспорта ОСОБА_1 ;
-військовим квитком серії НОМЕР_2 .
Надані докази на підтвердження винуватості ОСОБА_1 є належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного.
Досліджені та перевірені судом обставини поза розумним сумнівом свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 з боку посадових осіб при складанні протоколу було упереджене та необ'єктивне ставлення. Жодних доказів про порушення законодавства посадовими особами, які склали протокол (висновок службового розслідування, рішення суду, тощо) суду надано не було.
Жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суду не надано.
Таким чином, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доведена у повному обсязі.
Відповідно до положень ст. 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Згідно зі ст. 23 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_1 , з метою виховання правопорушника та попередження наступних правопорушень, суд дійшов висновку про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Положеннями ст. 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору, міститься у ст. 5 вказаного Закону.
Проте, військовослужбовці звільняються від сплати судового збору на підставі п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 35, 172-11, 251, 280, 283-285, 287, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя -
постановила:
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,, що становить 8 500 (вісім тисяч) п'ятсот грн 00 коп.
Реквізити для сплати адміністративного штрафу:
р/р UA168999980314060542000020599, Банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), КОД ЄДРПОУ 37874947, отримувач - ГУК Харків обл/МТГ Дергачі/21081100.
Відповідно до ч. 1 ст. 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що у випадку несплати накладеного на нього штрафу у передбачений законом строк, до нього може бути застосовано подвійне стягнення штрафу в порядку ст. 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга подається до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.
Суддя О. В. Пруднікова