справа № 643/9910/24
провадження № 1-кп/619/211/25
іменем України
24 липня 2025 року м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області
у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - ОСОБА_4 про повернення прокурору обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12024221170001283 від 03.04.2024 за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Будапешт, Угорщина, громадянина України, освіта середня, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України,
встановив:
У провадженні Дергачівського районного суду Харківської області перебуває кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12024221170001283 від 03.04.2024 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_4 заявив клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, посилаючись на те, що обвинуваченому не були роз'яснені слідчим права про участь захисника на досудовому слідстві, а саме ст. 20 КПК України. Крім того, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України в обвинувальному акті повинні міститися відомості, окрім викладання фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, окрім правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону про кримінальну відповідальність, ще і формулювання обвинувачення. В обвинувальному акті не зазначено формулювання обвинувачення, що свідчить про невідповідність обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України, та фактичне не пред'явлення підозрюваному обвинувачення та не набуття ним статусу обвинуваченого. Відсутність формулювання обвинувачення суттєво впливає на право обвинуваченого мати повну, вичерпну інформацію про характер, обсяг і причини обвинувачення для відповідної можливості реалізації свого права на захист та підготуватися до нього. Усі обставини свідчать про невідповідність обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України, про істотне порушення права на захист підозрюваного, тому обвинувальний акт разом з додатками підлягає поверненню прокурору. На сторінці 14 обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12024221170001283 від 03.04.2024 (абзац 8) зазначено: «Кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди не завдано, потерпілі відсутні…». Сторона захисту погоджується, що на стадії досудового розслідування були допитані в якості потерпілих (свідків): ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , про що свідчать наявні в матеріалах кримінального провадження пам'ятки про процесуальні права та обов'язки потерпілих, протоколи допитів потерпілих, згідно яких вони передавали ОСОБА_5 власні грошові кошти, внаслідок чого згодом отримали матеріальні збитки. Водночас, ніхто із перелічених осіб в якості свідків у кримінальному провадженні не допитувався. Таким чином відомості обвинувального акту про відсутність потерпілих спростовуються даними, внесеними до реєстру матеріалів кримінального провадження, що створює умови невизначеності кола учасників кримінального процесу. Адже за законом у підготовчому судовому засіданні серед інших має право брати участь потерпілий, який наділений правом заявити цивільний позов, подати докази, оскаржувати ухвалені судом рішення тощо. За таких умов сторона захисту вважає, що суд не взмозі ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі без усунення прокурором вказаних протиріч між обвинувальним актом та реєстром матеріалів досудового розслідування. Крім того, захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_4 подав заперечення, в яких зазначив, що постанова слідчого від 11.06.2024 про зміну процесуального статусу не відповідає вимогам закону, внаслідок чого, зазначені в ній особи не можуть бути допитані в якості свідків під час розгляду судом по суті обвинувального акту.
Обвинувачений підтримав клопотання свого захисника.
Прокурор заперечувала проти повернення обвинувального акту, посилаючись на те, що кримінальне провадження № 12024221170001283 було зареєстровано за повідомленням УСБУ в Харківській області за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України. Після допиту потерпілих у кримінальному провадженні та аналізу одержаної інформації в ході цих допитів, слідчим винесено 21.05.2024 постанову про зміну кваліфікації кримінального правопорушення із ч.2 ст. 190 КК України на ч. 2 ст. 369-2 КК України, а в подальшому 11.06.2024 винесено постанову про зміну процесуального статусу допитаних в якості потерпілих: ОСОБА_8 , ОСОБА_15 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 - на статус свідків у кримінальному провадженні, а надалі стосовно них виділено в окреме провадження матеріали про скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369-2 КК України. Крім цього, відповідно до положень ст. 352 КПК України (допит свідка) та ст. 353 КПК України (допит потерпілого) мається різниця тільки в попередженні свідка про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань. Особи вже надали показання в якості потерпілих, тому попередження їх про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань є нелогічним. При цьому, особи попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання. Що стосується заперечення на постанову слідчого про зміну процесуального статусу, то, якщо рахувати це як рішення слідчого про відмову у визнанні осіб потерпілими, то відповідно до п.5 ч.1 ст.303 КПК України, таке рішення може бути оскаржено особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою, а не стороною захисту. Особи, які надали неправомірну вигоду обвинуваченому ОСОБА_5 , та відносно яких за цим фактом здійснюється досудове розслідування за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.369-2 КК України, не можуть бути потерпілими у кримінальному провадженні № 12024221170001283. Стосовно ОСОБА_8 , ОСОБА_15 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 - обвинувальні акти знаходяться на розгляді в судах, стосовно решти - досудове розслідування триває. Вважає, що немає протиріч між обвинувальним актом та реєстром матеріалів досудового розслідування.
Суд, дослідивши обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення, зокрема, повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Відповідно до положень статті 291 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3-1) анкетні відомості викривача (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу; 9) дату та місце його складення та затвердження.
До обвинувального акта додається: 1) реєстр матеріалів досудового розслідування; 2) цивільний позов, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування; 3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу); 4) розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; 5) довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації.
Надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється.
Аналіз положень ст. 314, 315 КПК України дає можливість суду зробити висновок, що основним завданням підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні є вирішення організаційно-розпорядчих питань, які пов'язані виключно з підготовкою справи до розгляду по суті з тією метою, щоб судовий розгляд у кримінальному провадженні здійснювався ефективно, оперативно та відповідно до завдань кримінального провадження, що визначені у ст. 2 КПК України. Тобто, під час підготовчого судового засідання за винятком окремих випадків (надходження угоди у кримінальному провадженні або наявність чітко визначених підстав для закриття кримінального провадження) суд не має права досліджувати докази та на основі них встановлювати, підтверджувати чи спростовувати у будь-який спосіб обставини та факти, що викладені в обвинувальному акті, стосуються суті обвинувачення чи в будь-якій інший спосіб з'ясовувати питання, які стосуються розгляду обвинувачення по суті.
Оцінка фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, доказів та правової кваліфікації кримінального правопорушення, визначеного обвинувальним актом, здійснюються та вирішуються виключно на стадії судового розгляду та оформлюється відповідним судовим рішенням.
Враховуючи викладене, твердження сторони захисту щодо протиріччя між обвинувальним актом та реєстром матеріалів досудового розслідування, які сторона захисту бачить в статусі учасників кримінального провадження - не є підставою для повернення обвинувального акту прокурору та підлягає перевірці в ході судового розгляду.
Обвинувальний акт містить формулювання обвинувачення у цьому кримінальному провадженні.
Визначення способу та обсягу викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, правову кваліфікацію кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення в обвинувальному акті належить до дискреційних повноважень прокурора. Адже виключно прокурор уповноважений підтримувати державне обвинувачення в суді, відмовлятися від підтримання державного обвинувачення, змінювати його або висувати додаткове обвинувачення у порядку, встановленому КПК України. При цьому кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, кваліфікації дій особи, зобов'язувати його змінювати цей обсяг та/або статтю Закону України про кримінальну відповідальність.
Вказана позиція кореспондується з правовою позицією Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 3 липня 2019 року по справі № 273/1053/17 (провадження № 51-8914км18). Відповідно до названої позиції, кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов'язувати його змінювати цей обсяг, у тому числі й у сторону збільшення, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв'язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора.
Вказане означає, що визначення обсягу та способу викладення фактичних обставин кримінального правопорушення у тексті обвинувального акта належить до повноважень прокурора, а тому ані суд, ані інші учасники судового провадження не можуть вимагати змінити їх виклад.
Більше того, дискреційні повноваження прокурора щодо викладу фактичних обставин, здійснення правової кваліфікації, формулювання обвинувачення на власний розсуд не позбавляють сторону захисту права доводити наявність інших обставин, які можуть бути витлумачені на користь обвинуваченого.
Отже, формулювання обвинувачення є дискреційними повноваженнями прокурора, а тому викладається в обвинувальному акті у такому виді, як це вважає за необхідне прокурор.
З огляду на вищезазначене суд дійшов висновку, що стороною захисту не наведено, а судом не встановлено такої невідповідності обвинувального акта вимогам КПК України, яка б слугувала беззаперечною підставою для його повернення прокурору.
За таких обставин у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - ОСОБА_4 про повернення обвинувального акту прокурору слід відмовити.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 219, 284, 290, 291, 303, 314, 369-372, ч. 2 ст. 376 КПК України, суд
постановив:
В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - ОСОБА_4 про повернення прокурору обвинувального акту за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України - відмовити.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області протягом семи днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали оголошено 29.07.2025 о 12 год.
Суддя ОСОБА_1