Справа № 201/9104/25
Провадження № 1-кс/201/3367/2025
23 липня 2025 року м. Дніпро
Соборний районний суд м. Дніпра у складі: слідчого судді ОСОБА_1 , з секретарем судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погодженого прокурором Правобережної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні № 12025042130000880, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.06.2025 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Миколаївка Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, громадянина України, який має середньо-спеціальну освіту, не одружений, утриманців не має, не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
В судовому засіданні приймали участь:
прокурор ОСОБА_4
слідчий ОСОБА_6
підозрюваний ОСОБА_5
Короткий виклад клопотання.
Слідчим відділом ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025042130000880, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.06.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, за яким 22.07.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
Враховуючи наявність обґрунтованої підозри і ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий просив застосувати йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб із визначенням розміру застави із утриманням в умовах Дніпровського слідчого ізолятора.
Позиції учасників.
Під час розгляду клопотання прокурор клопотання підтримав.
Підозрюваний проти задоволення клопотання заперечив, повідомив про визнання вини та активне сприяння розкриттю злочину, просив застосувати йому домашній арешт.
Встановлені слідчим суддею обставини.
ОСОБА_5 , будучи раніше судимим, останній раз 15.11.2024 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ст.75,76 КК України від відбуття покарання звільнений з іспитовим строком на 1 рік на шлях виправлення та перевиховання не став, належних висновків для себе не зробив, під час визначеного іспитового строку вчинив новий корисливий злочин, за наступних обставин.
24.02.2022 указом Президента України №64/2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався, в останнє Законом про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 05 лютого 2025 року № 12404 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» з с 05 годин 30 хвилин 09 травня 2025 року до 05 годин 30 хвилин 06 серпня 2025 року.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 16.06.2025 року у період часу з 12 годин 00 хвилин по 14 годин 00 хвилин, більш точного часу досудовим розслідуванням встановити не надалось можливим, ОСОБА_5 перебуваючи за адресою м. Дніпро, площа Соборна, 14 на території Комунального підприємства « Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова» Дніпропетровської обласної ради» разом із потерпілим гр. ОСОБА_7 на вказаній території сидячи на одній із лавок, побачив залишений потерпілим мобільний телефоном марки Xiaomi Redmi 14C 6/128 Gb Sage Green, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , що належить потерпілому ОСОБА_7 вартістю 3 645 гривень 00 копійок, який він визначив об'єктом свого злочинного посягання та в цей час у нього виник умисел направлений на таємне викрадення чужого майна вчинене повторно, в умовах воєнного стану.
Реалізуючи свій умисел на таємне заволодіння чужим майном, ОСОБА_5 знаходячись в зазначеному місці та в зазначений час, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, розуміючи, що його дії можуть бути таємними для оточуючих, діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів та особистої зацікавленості взяв з лавки мобільний телефон марки Xiaomi Redmi 14C 6/128 Gb Sage Green, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , що належить потерпілому ОСОБА_7 вартістю 3 645 гривень 00 копійок та яким таємно заволодів.
Після чого, доводячи свій злочинний умисел до кінця, ОСОБА_5 , утримуючи при собі мобільний телефон марки Xiaomi Redmi 14C 6/128 Gb Sage Green, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , покинув місце вчинення кримінального правопорушення та подальшому розпорядився викраденим майном на власний розсуд.
Умисні дії ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, в умовах воєнного стану, кваліфіковані за ознакаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
22 липня 2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Щодо обґрунтованої підозри.
Згідно зі ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Оскільки чинне законодавство не розкриває поняття обґрунтованої підозри, враховуючи ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі "Murray v.United Kingdom", 14310/88, 28.10.94, п. 55).
Уявлення про "обґрунтовану підозру" має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб'єктивному та об'єктивному.
Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка оголосила про підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні такого кримінального правопорушення, другий - що об'єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України підтверджуються зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від ОСОБА_7
- показаннями потерпілого ОСОБА_7
- протоколом пред'явлення впізнання за фотознімками за участю потерпілого ОСОБА_7
- показаннями свідка ОСОБА_8
- протоколом пред'явлення впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_8
- показаннями свідка ОСОБА_9
- протоколом пред'явлення для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_9
- протоколом огляду (вилучення);
-протоколом демонстрації відеозапису;
З огляду на викладене, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється в скоєнні тяжкого злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі від 5 до 8 років.
Вказані здобуті під час досудового розслідування докази є вагомими та свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою отримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.
При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
Отже, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування відносно такої особи запобіжного заходу, зокрема, у вигляді тримання під вартою.
Згідно з доводами, викладеними у клопотанні, долученими доказами, обґрунтованість підозри щодо вчинення інкримінованого кримінального правопорушення є підтвердженою.
При цьому ОСОБА_5 не зазначено обставин та не надано доказів на підтвердження існування таких обставин, які б очевидно та беззаперечно свідчили про непричетність його до кримінального правопорушення, у вчиненні якого йому повідомлено про підозру, або вказували на необґрунтованість повідомленої підозри.
Щодо існування ризиків.
Слідчий вказує на існування ризиків, передбачених п.п. 1, 5 частини 1 статті 177 КПК України.
Так, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1 статті 177 КПК України).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК України).
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Як передбачено ст. 177 КПК України, підставою як для застосування, так і для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.
На переконання слідчого судді ризики, заявлені слідчим, є доведеними і полягають у наступному.
- Ризик переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України). Так, відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, мають враховуватись вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення. Інкриміноване підозрюваному кримінальне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, відповідно до ст. 12 КК України, за ступенем тяжкості є тяжким злочином, за вчинення якого передбачене основне покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
Тобто суворість покарання беззаперечно може слугувати приводом до переховування підозрюваного від слідства та суду. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
- Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється чи обвинувачується (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України). Перебуваючи на волі ОСОБА_5 може продовжити вчиняти аналогічні правопорушення. Так, встановлено, що ОСОБА_5 засуджений 15.11.2024 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ст.75,76 КК України від відбуття покарання звільнений з іспитовим строком на 1 рік.
Проте, ОСОБА_5 на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та вчинив корисливий злочин за вищеперерахованих обставин.З огляду на викладене, в повному обсязі запобігти настанню вказаних ризиків у випадку застосування більш м'яких запобіжних заходів неможливо.
Висновки.
Слідчим суддею встановлена обґрунтованість підозри та ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на сьогоднішній день існують.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, встановлено, що органу досудового розслідування дійсно необхідно провести ряд слідчих та процесуальних дій та враховується, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), в умовах воєнного стану.
Крім того, відповідно до п.1 ч.1 ст.178 КПК України, однією з обставин, що враховується судом при застосуванні запобіжного заходу є вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, на теперішній час зібрані докази, які мають суттєве значення для доказування вини ОСОБА_5 по вказаному кримінальному провадженню, що підтверджується матеріалами кримінального провадження, тому вказана обставина може бути врахована судом, при застосуванні підозрюваному запобіжного заходу.
До того ж, слідчий суддя звертає увагу на обставини, передбачені ст. 178 КПК України, що враховуються при застосуванні запобіжного заходу.
Так, підозрюваний ОСОБА_5 є молодим чоловіком, стан його здоров'я не потребує додаткового нагляду, не має постійне джерело прибутку, не має тісні соціальні зв'язки, раніше судимий.
Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України, однією з обставин, що враховується судом при застосуванні запобіжного заходу є тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчинені кримінального правопорушення в якому він підозрюється. Вказана обставина може бути врахована судом при застосуванні до ОСОБА_5 запобіжного заходу, оскільки останній підозрюється у вчинені тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до 8 років.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. У розумінні положень, що наведені у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від З0.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Мета затримання полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання. «Для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5&1(с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання» (справа «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.2007).
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Таким чином, клопотання слідчого підлягає задоволенню.
Щодо строку дії запобіжного заходу.
У відповідності до ст. 219 КПК України досудове розслідування може бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
В подальшому згідно з ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з ч. 3 ст. 115 КПК України при обчисленні строку днями строк закінчується о двадцять четвертій годині останнього дня строку. Відповідно до ч. 5 ст. 115 КПК України, при обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк, за винятком строків тримання під вартою.
Тому, оскільки 22.07.2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру, то досудове розслідування має бути закінчено 22.09.2025, а тому саме до цього строку в межах 60 днів слідчий суддя може застосувати запобіжний захід.
Щодо застави.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно із ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Частиною 4 статті 183 КПК України передбачений вичерпний перелік, коли суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні.
Однак, суд звертає увагу на те, що вищевказаною статтею законодавець надає право суду при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи його продовження не визначати розмір застави, однак дана стаття не є нормою прямої дії, тобто не містись обов'язкового характеру, а тому враховуючи те, що ОСОБА_5 хоча підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, втім, застосування застави є правом, а не обов'язком суду, суд, з урахуванням вищенаведених ризиків, вважає за доцільним визначити йому заставу у межах, встановлених у п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Мангурас проти Іспанії», ухваленому Великою Палатою від 28 вересня 2010 року за №12050/04, сума застави за звільнення з-під варти заявника не була надмірною. У рішенні, у справі «Мангурас проти Іспанії», Європейський суд з прав людини постановив, що не було порушено ч. 3 ст. 5 (право на свободу та особисту недоторканість) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за наступних підстав: «Відповідно до ч. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи. Органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більш того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується».
Отже, розмір застави повинен, головним чином, визначатися виходячи з особи підозрюваного/обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховуючи той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки підозрюваного/обвинуваченого до слідчого або до суду суд достатнім стримуючим фактором для нього, щоб не здійснити втечу.
При цьому Європейський суд з прав людини також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою.
Визначаючи розмір застави, а також виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання сховатися, враховуючи матеріальний стан підозрюваного, тяжкість злочину, у вчиненні якого він підозрюється, дані, що характеризують його способу і наявність вищезазначених ризиків, суд вважає, що застава у зазначених розмірах здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, тому у співставленні з існуючими ризиками призначає заставу.
Так, на думку суду, застава у зазначених у п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмірах цілком здатна забезпечити виконання належної процесуальної поведінки підозрюваним та може гарантувати виконання ним покладених на нього обов'язків і зазначений розмір застави буде належною гарантією того, що, у разі сплати його, підозрюваний вирішить не зникати через побоювання втратити цю заставу.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене та особу підозрюваного, а також обґрунтованість підозри і встановлені ризики, слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу у мінімальному розмірі, зазначеного у п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, тобто 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яку підозрюваний чи інша особа має право у будь-який момент внести на спеціальний рахунок у порядку, визначеному КМУ, після чого може бути звільнений з-під варти, при цьому у випадку внесення застави суд покладає на нього певні обов'язки.
Щодо визначення місця утримання підозрюваного, слідчий суддя виходить з того, що діючий кримінально-процесуальний закон, у тому числі, з метою проведення ефективного досудового розслідування, надає право слідчому визначати місце перебування підозрюваного, у зв'язку з чим, клопотання сторони обвинувачення щодо чіткого визначення в увалі слідчого судді місця утримання підозрюваного, є таким, що не в повній мірі відповідає процесуальному закону.
Клопотання - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 19 години 20 хвилини 20 вересня 2025 року.
ОСОБА_5 взяти під варту в залі суду негайно.
ОСОБА_5 визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 60 560,00 грн, за умови внесення якої на призначений для цього депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, його слід негайно звільнити з-під варти.
Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою-заставодавцем на депозитний рахунок № UA158201720355229002000017442 в ГУДКСУ в м. Київ, одержувач платежу ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 26239738, МФО 820172.
У разі внесення вказаної застави покласти на ОСОБА_5 наступні обов'язки:
- не відлучатися зі свого місця мешкання без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження;
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну місця свого проживання та роботи, залежно від стадії кримінального провадження;
- за наявності здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- утримуватись від спілкування зі свідками, потерпілим і експертами у цьому кримінальному провадженні.
Вказані обов'язки, в разі внесення застави, покладаються на ОСОБА_5 строком на 2 місяці, який починається з моменту звільнення з-під варти після внесення застави.
У разі невиконання вище перелічених обов'язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовуються у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України (застава, домашній арешт, тримання під вартою) та може бути накладено грошове стягнення.
Роз'яснити, що за умисне невиконання ухвали суду передбачена відповідальність за ст. 382 КК України.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора ОСОБА_4 .
Ухвала підлягає негайному виконанню з моменту її оголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1