Справа № 201/9108/25
Провадження № 1-кс/201/3368/2025
23 липня 2025 року м. Дніпро
Соборний районний суд м. Дніпра у складі: слідчого судді ОСОБА_1 , з секретарем судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погодженого прокурором Правобережної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні № 12025042130001012, внесеного до ЄРДР 22.07.2025 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, працюючого неофіційно, одруженого, на утриманні перебуває малолітня дитина, з середньою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,
В судовому засіданні приймали участь:
- прокурор ОСОБА_4
- слідчий ОСОБА_3
- підозрюваний ОСОБА_5
- захисник ОСОБА_6
Короткий виклад клопотання.
Слідчим відділом ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025042130001012 від 22.07.2025 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Враховуючи наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурор просив застосувати ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб із можливістю внесення застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Позиції учасників.
Прокурор зі слідчим підтримали клопотання з підстав, зазначених у ньому, просили задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_5 проти задоволення клопотання заперечив, повідомив, що телефон повернув потерпілому, в його діях грабежу не було, а було шахрайство, з огляду на наявність у нього тяжкого захворювання просив у задоволенні клопотання відмовити.
Захисник ОСОБА_6 підтримав думку свого підзахисного, наголосив на необґрунтованості підозри і на недоведеності ризиків.
Встановлені слідчим суддею обставини.
Слідчим відділенням відділу поліції № 2 Дніпровського районного управління поліції №1 ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025042130001012 від 22.07.2025 року, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
24.02.2022 указом Президента України №64/2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався, в останнє Законом про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 05 лютого 2025 року № 12404 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» з с 05 годин 30 хвилин 09 травня 2025 року до 05 годин 30 хвилин 06 серпня 2025 року.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 22.07.2025 року близько 12:15 годин ОСОБА_5 , перебуваючи за адресою м. Дніпро, пл.. Соборна, 14, у 19 палаті нейрохірургії Дніпропетровської обласної клінічної лікарні ім.. І.І. Мечникова, побачив раніше не знайомого йому потерпілого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 поруч з яким на ліжку лежав мобільний телефон марки «Iphone 14 pro max» серійний номер НОМЕР_1 , імей НОМЕР_2 з сім-карткою з номером телефону оператору Водафон НОМЕР_3 , що належить потерпілому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вартість якого встановлюється, який він визначив об'єктом свого злочинного посягання та в цей час у нього виник умисел направлений на відкрите викрадення чужого майна вчинене в умовах воєнного стану.
Після чого, реалізуючи свій умисел на відкрите викрадення чужого майна, вчинене в умовах воєнного стану, ОСОБА_5 , знаходячись в зазначеному місці та в зазначений час, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, розуміючи, що його дії можуть бути помічені сторонніми особами, діючи умисно, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів та особистої зацікавленості підбіг до потерпілого та своєю рукою забрав з ліжка мобільний телефон марки «Iphone 14 pro max» імей НОМЕР_2 , серійний номер НОМЕР_1 з сім-карткою з номером телефону оператору Водафон НОМЕР_3 , що належить потерпілому ОСОБА_7 .
Після чого, доводячи свій злочинний умисел до кінця, ОСОБА_5 побіг з місця вчинення кримінального правопорушення з викраденим майном та розпорядився ним на власний розсуд.
22 липня 2025 о 13-50 годині ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК.
23 липня 2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення передбаченого за ч. 4 ст. 186 КК України, тобто у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненому в умовах воєнного стану.
Щодо обґрунтованої підозри.
Згідно зі ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Оскільки чинне законодавство не розкриває поняття обґрунтованої підозри, враховуючи ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі "Murray v.United Kingdom", 14310/88, 28.10.94, п. 55).
Уявлення про "обґрунтовану підозру" має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб'єктивному та об'єктивному.
Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка оголосила про підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні такого кримінального правопорушення, другий - що об'єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.
Слідчий суддя наголошує, що на даній стадії кримінального провадження, судом лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для застосування або продовження відповідного запобіжного заходу, а тому слідчий суддя не може давати оцінку допустимості та належності доказів, оскільки справа не розглядається судом по суті пред'явленого обвинувачення.
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри повністю підтверджується доданими до клопотання доказами, а саме:
- рапортом інспектора Мошковського, відповідно до якого на лінію 102 звернулись лікар нейрохірург, який повідомив, що у пацієнта ОСОБА_7 інший пацієнт ОСОБА_5 викрав мобільний телефон Iphone 14 pro max.;
- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від ОСОБА_7 ,
- показаннями потерпілого ОСОБА_7 ;
- пред'явленням особи для впізнання за фотознімками за участю потерпілого ОСОБА_7 ;
- показаннями свідка ОСОБА_8 ;
- пред'явленням особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_8 ;
-показаннями свідка ОСОБА_9 ;
-показаннями понятих, які були залучені в ході затримання ОСОБА_5
- протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, в ході якого у ОСОБА_5 вилучили мобільний телефон Iphone 14 pro max.;
- протоколом огляду мобільного телефону Iphone 14 pro max.;
Вищевказані докази, зібрані під час досудового розслідування, свідчать про те, що підозрюваним ОСОБА_5 могло бути вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 186 КК України, тобто підозра стосовно останнього є обґрунтованою.
При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
Діючий Кримінальний процесуальний Кодекс України встановлює обов'язок розглядати обґрунтованість підозри, що за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» («Нечипорук і Йонкало проти України», no. 42310/04, §219, 21 квітня 2011 року).
Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 §1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 §1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» («K.-F. проти Німеччини», 27 листопада 1997, §57).
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок слідчого судді про необхідність обрання на даній стадії досудового розслідування, підозрюваній запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів може виявитися не достатнім для забезпечення існуючих ризиків, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону і правовими позиціями ЄСПЛ.
Крім того, слідчий суддя враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Більш того, слідчий суддя звертає увагу, що з урахуванням результатів досудового розслідування будуть перевірені доводи сторони захисту щодо існування у захисту сумнівів щодо обґрунтованості підозри.
Слідчий суддя констатує, що у відповідності до положень ч. 2 ст. 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі доказі в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою у відповідності до положень ч.1 ст.94 КПК України.
Відповідно до ст.ст. 89, 94 КПК України, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті. При цьому підстав для визнання доказів недопустимими, які передбачені в ч. 2 ст. 87 КПК України, стороною захисту слідчому судді не наведено.
З урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, в якому ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні тяжкого злочину та практики ЄСПЛ, слідчий суддя вважає, що надані органом досудового розслідування до клопотання про застосування запобіжного заходу докази, в своїй сукупності, на даній стадії досудового розслідування, вказують на обґрунтованість висунутої йому підозри у вчиненні інкримінованого йому діяння.
Слідчий суддя наголошує, що на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування відносно такої особи запобіжного заходу, зокрема, у вигляді тримання під вартою.
Згідно з доводами, викладеними у клопотанні, долученими доказами, обґрунтованість підозри щодо вчинення інкримінованого кримінального правопорушення є підтвердженою.
При цьому, стороною захисту не зазначено обставин та не надано доказів на підтвердження існування таких обставин, які б очевидно та беззаперечно свідчили про непричетність підозрюваного до кримінального правопорушення, у вчиненні якого йому повідомлено про підозру, або вказували на необґрунтованість повідомленої підозри.
Щодо існування ризиків.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1 статті 177 КПК України).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК України).
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Слідчий в своєму клопотанні вказує на існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Як передбачено ст. 177 КПК України, підставою як для застосування, так і для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.
На переконання слідчого судді, ОСОБА_5 спроможний переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, враховуючи, що згідно із ст. 12 КК України, обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі строком до 10 років, а тому, на думку слідчого судді, підозрюваний з високою ймовірністю зможе вжити заходи щодо переховування від слідства та/або суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Прокурор у судовому засіданні формально вказав на наявність ризику, передбаченого 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, який у судовому засіданні не довів, а лише процитував загальні положення КПК. При цьому наявність вказаного ризику у клопотанні обґрунтовано судимостями ОСОБА_5 в 2009, 2013, 2015, 2020 роках, за які ОСОБА_5 відбув покарання.
Отже, слідчим суддею встановлений ризик, передбачений п. 1 частини 1 статті 177 КПК України.
Висновки.
Слідчим суддею встановлена обґрунтованість підозри та ризик, передбачений п. 1 частини 1 статті 177 КПК України, який на сьогоднішній день існує.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Надані стороною обвинувачення кримінального провадження дані не свідчать про те, що застосування більш м'яких запобіжних заходів є недостатнім для запобігання ризику, доведеному в судовому засіданні.
Враховуючи те, що під час розгляду клопотання прокурором не надано доказів про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначених в клопотанні (п.3 ч.1 ст.194 КПК України), слідчий суддя, згідно положень ч. 4 ст. 194 КПК України, має право застосувати більш м'який запобіжний захід, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_5 одружений, на утриманні перебуває малолітня дитина, він має реєстрацію і постійне місце проживання.
Крім того, відповідно до виписки із медичної карти № е11389, ОСОБА_5 перебував на стаціонарному лікуванні в КП «ДОКЛ імені І.І. Мечнікова ДОР» з 14.07.2025 по 21.07.2025 з відкритою проникаючою черепно-мозковою травмою, забоєм головного мозку ІІ ступеню та пов'язаними із цією травмою захворюваннями. Йому проведена нейрохірургічна операція, зроблена пластика ТОГМ аутотканинами, зроблена пластика дефекту правої тім'яної кістки динамічною титановою пластиною та титановими шурупами. Рекомендовано продовжити консервативну відновну терапію за місцем проживання, зняття швів у хірурга на 12 добу після операції та прийняття певних ліків. Відповідно до листка призначень ОСОБА_5 проходить курс замісної терапії - метадонова програма.
Також з матеріалів клопотання встановлено, що телефон повернутий потерпілому.
За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку про можливість застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, а саме запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту з покладенням на обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, що дозволить йому закінчити лікування, пов'язане з нейрохірургічною операцією, внаслідок отримання ним черепно-мозкової травми, та продовжити проходження курсу замісної терапії.
Застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обумовлюється відповідним ризиком, який встановлений слідчим суддею і є підтвердженим, і, на думку слідчого судді, у випадку незастосування йому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, підозрюваний з високою ймовірністю зможе вжити заходи щодо переховування від слідства та/або суду.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно підозрюваного, слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Враховуючи вказані обставини, слідчий суддя переконаний, що такий запобіжний захід як нічний домашній арешт у повній мірі забезпечить дотримання підозрюваним процесуальних обов'язків під час досудового слідства, у зв'язку з чим клопотання підлягає частковому задоволенню.
Щодо строку дії запобіжного заходу.
У відповідності до ст. 219 КПК України досудове розслідування може бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
В подальшому згідно з ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з ч. 3 ст. 115 КПК України при обчисленні строку днями строк закінчується о двадцять четвертій годині останнього дня строку. Відповідно до ч. 5 ст. 115 КПК України, при обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк, за винятком строків тримання під вартою.
Тому, оскільки ОСОБА_5 повідомлено про підозру 23.07.2025, то досудове розслідування має бути закінченим до 23.09.2025 року, а тому саме до цього строку в межах 60 днів слідчий суддя може застосувати запобіжний захід.
Керуючись ст. ст. 110, 131-132, 176-178, 183-187, 193-194, 196-197, 205, 369-372, 392-393 КПК України, -
Клопотання - задовольнити частково.
Застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на строк 60 днів, тобто до 20 вересня 2025 року включно.
ОСОБА_5 звільнити з-під варти негайно.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на ОСОБА_5 на строк дії ухвали суду наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду, залежно від стадії кримінального провадження;
- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю або суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання, місця навчання та місця роботи (за наявності);
- не залишати місце постійного проживання з 22-00 години до 06-00 години кожного дня, за винятком випадків переміщення до найближчого укриття на час дії сигналу «Повітряна тривога» та подальшого невідкладного повернення до житла після відбою сигналу «Повітряна тривога»;
- не відлучатись з території м. Дніпра без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду, залежно від стадії кримінального провадження (за виключенням випадків безпосередньої загрози життю та здоров'ю внаслідок збройної агресії РФ проти України);
- утриматися від спілкування зі свідками і потерпілим у даному кримінальному провадженні;
- за наявності, здати на зберігання до органів міграційної служби свій паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
Роз'яснити ОСОБА_5 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Попередити ОСОБА_5 про наслідки невиконання обов'язків, передбачених ст.194 КПК України, роз'яснивши, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Виконання ухвали слідчого судді покласти на прокурора Правобережної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_4 .
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення, але може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1