Справа № 211/6537/25
Провадження № 1-кс/211/1358/25
29 липня 2025 року слідчий суддя Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора Криворізької східної окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 поданого в межах кримінального провадження № 42025042090000014 про арешт майна,-
До Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу надійшло клопотання прокурора ОСОБА_3 в межах кримінального провадження, про накладення арешту на майно, що було виявлено та вилучено в ході проведення обшуку.
Власник майна ОСОБА_4 до суду не з'явився.
Прокурор ОСОБА_3 звернувся із заявою про розгляд клопотання без його участі.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснювалось.
Дослідивши надані суду матеріали, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Згідно клопотання, СВ ВП № 1 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування у кримінальному проваджені № 42025042090000014 від 30.01.2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 369-2, ч. 2 ст. 369-2 КК України.
17.07.2025 року в ході санкціонованого обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено та вилучено майно, а саме мобільний телефон та банківську картку, які у даному кримінальному провадженні мають значення речових доказів, тому з метою їх збереження прокурор у клопотанні просить накласти арешт.
Як визначено ч.1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Частиною 2 цієї ж статті визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.
Згідно ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Виходячи з ч. 3 ст. 132 КПК України, доведення необхідності застосування заходів забезпечення кримінального провадження покладено на слідчого, прокурора.
Згідно ч.1 ст.173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першоїст.170 цього Кодексу.
Відповідно до ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Відповідно дост.13 Конституції України «держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності». Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і ніхто не може бути протиправне позбавлений права власності (ст..41 Конституції України).
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод установлено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до сформованої Європейським судом з прав людини практики перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля.
Слідчий суддя вирішуючи питання про арешт майна, яке було виявлено та вилучено в ході обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 , згідно ст. 173 КПК України враховує зазначені в клопотанні підстави для арешту, наслідки арешту цього майна для власника ОСОБА_4 , який не є особою якій повідомлено про підозру за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 369-2, ч. 2 ст. 369-2 КК України.
Посилаючись у клопотанні на необхідність накладення арешту на майно, прокурор повинен був зібрати та надати слідчому судді достатні на цьому етапі досудового розслідування докази на підтвердження такого висновку.
Між тим, жодних належних і допустимих доказів цьому в клопотанні про арешт майна та в матеріалах, які додані до клопотання, не міститься, тобто в матеріалах провадження відсутні відомості, які б давали розумні підстави і підозри вважати, що вилучене в ході обшуку майно, а саме мобільний телефон і банківська картка, містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Прокурором не доведено неможливість зняття інформації без вилучення та арешту даного майна, також відомостей, що власниками майна був обмежений доступ до наявної в ньому інформації.
Також прокурором у клопотанні не зазначено який стосунок вилучені речі мають до даного кримінального провадження, які саме відомості про кримінальне правопорушення можуть бути доведені за допомогою вилучених речей і також не зазначено, які відомості містять електронні носії інформації вилучені у особи, яка не має у кримінальному провадженні жодного процесуального статусу.
Слід також зазначити, що накладення арешту на майно у даному випадку може призвести до незаконного позбавлення власника права володіти, користуватися та розпоряджатися майно м, що є неприпустимим.
А відтак, враховуючи вищевикладене слідчий суддя приходить до висновку, що відсутні підстави для арешту майна, вказаного у клопотання прокурора. А тому в задоволенні клопотання слідчий суддя відмовляє.
На підставі вищенаведеного, керуючись вимогами ст.ст. 170-173, 175 КПК України,-
В задоволенні клопотання прокурора Криворізької східної окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 поданого в межах кримінального провадження № 42025042090000014 від 30.01.2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 369-2, ч. 2 ст. 369-2 КК України про арешт майна - відмовити.
Майно, що було виявлено та вилучено 17.07.2025 року в ході проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон марки Iphone 16 Pro Max, ІМЕІ 1 - НОМЕР_1 , ІМЕІ 2 НОМЕР_2 з сім карткою НОМЕР_3 та ЕСІМ НОМЕР_4 ; Банківську картку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_5 , повернути власнику ОСОБА_4 , негайно.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1