28 липня 2025 року
м. Київ
cправа № 916/273/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,
розглянувши матеріали касаційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «Пирятинський Делікатес» на постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.07.2025 (колегія суддів: Богацька Н. С., Савицький Я. Ф., Принцевська Н. М.) та рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2025 (суддя Петров В. С.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пирятинський Делікатес» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порт Інжинірінг» про: стягнення 421 292,71 грн,
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порт Інжинірінг» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Пирятинський Делікатес» про: стягнення 1 242 002,78 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Пирятинський Делікатес» (далі - ТОВ «Пирятинський Делікатес) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порт Інжиніринг» (далі - ТОВ «Порт Інжиніринг) про стягнення грошових коштів за договором транспортно-експедиторського обслуговування № 33-05/23 від 31.05.2023 у розмірі 421 292,71 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що у ТОВ «Пирятинський Делікатес «наявна переплата за вказаним договором у розмірі 421 292,71 грн, яку відповідач станом на день подання позову не повернув.
21.02.2025 від ТОВ «Порт Інжиніринг» до господарського суду надійшла зустрічна позовна заява до ТОВ «Пирятинський Делікатес» про стягнення заборгованості у розмірі 1 242 002,78 грн. шляхом зарахування із вимогою за первісним позовом у частині 421 292,71 грн та безпосереднього стягнення іншої частини у сумі 820 710,07 грн.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.04.2025, яке залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.07.2025, первісний та зустрічний позови задоволено, проведено зустрічне зарахування грошових сум та судових витрат, що підлягають стягненню за первісним і зустрічним позовами, як наслідок, стягнуто з ТОВ «Пирятинський Делікатес» на користь ТОВ «Порт Інжиніринг» заборгованість у загальному розмірі 820 710,07 грн.
22.04.2025 ТОВ «Порт Інжинірінг» звернулося до суду із заявою про уточнення суми судових витрат та винесення додаткового рішення, в якій просило стягнути з ТОВ «Пирятинський Делікатес» витрати на професійну правничу допомогу, пов'язану з розглядом справи в суді першої інстанції, у загальному розмірі 150 000,00 грн.
Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 08.05.2025 у задоволенні заяви ТОВ «Порт Інжинірінг» відмовлено повністю.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.07.2025 додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 08.05.2025 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким заяву ТОВ «Порт Інжиніринг» задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Пирятинський Делікатес» на користь ТОВ «Порт Інжиніринг» 50 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, пов'язану з розглядом справи в суді першої інстанції.
10.07.2025 ТОВ «Пирятинський Делікатес» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та залишити в силі додаткове рішення місцевого господарського суду. Крім того, скаржник заявив клопотання про зупинення касаційного провадження у даній справі до закінчення перегляду в касаційному порядку справи № 909/399/24, яку ухвалою Верховного Суду від 17.06.2025 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Також, просить зупинити виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.07.2025 у цій справі до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2025 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Краснова Є. В. - головуючого, Рогач Л. І., Мачульського Г. М.
16.07.2025 ТОВ «Пирятинський Делікатес» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду (в частині задоволення зустрічного позову) та прийняти рішення, про відмову у задовільні зустрічного позову. Крім того, скаржник заявив клопотання про зупинення виконання постанови апеляційного господарського суду від 01.07.2025 у даній справі до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.07.2025 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Краснова Є. В. - головуючого, Рогач Л. І., Мачульського Г. М.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, зважаючи на таке.
Частиною другою статті 6 та частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
За приписами пункту 1 частини першої статті 293 ГПК суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом первісного позову є стягнення 421 292,71 грн які є переплатою згідно договору транспортно-експедиторського обслуговування, в той же час предметом зустрічних позовних вимог є стягнення 1 242 002, 78 грн, які є сумою заборгованості ТОВ «Пирятинський Делікатес» за договором, проте без урахування передплати на користь ТОВ «Порт Інжинірінг», отже загальна сума позовних вимог у дані справі становить 1 242 002, 78 за не виконане грошове зобов'язання ТОВ «Пирятинський Делікатес» перед ТОВ «Порт Інжинірінг», оскільки стягнення 421 292, 71 грн передплати поглинається розміром зустрічних позовних вимог, що становило менше п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2025 (500 х 3 028,00 грн = 1 514 000,00 грн).
Отже, з огляду на наведене постанова апеляційного господарського суду та рішення місцевого суду у цій справі не підлягають касаційному оскарженню як такі, що ухвалені у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, вказаних у пункті 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
Як зазначено вище, у пункті 2 частини третьої статті 287 ГПК України унормовано випадки, за яких судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, може бути предметом касаційного оскарження.
Визначені підпунктами "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки, є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.
Водночас тягар доказування наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.
Разом з тим скаржник не зазначив у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
Отже, скаржник не дотримався умови допуску справи до касаційного оскарження, в якій предметом позову є стягнення грошових коштів, розмір яких не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Щодо, оскарження в касаційному порядку постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.07.2025, якою додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 08.05.2025 скасовано.
Верховний Суд зазначає, що за змістом статті 244 ГПК України додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід'ємною складовою та ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Отже, зі змісту зазначеної норми вбачається, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід'ємною складовою та ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати (постанови Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.05.2021 у справі № 905/1623/20, Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 922/2665/17).
Таким чином, положення пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України поширюються і на випадки оскарження додаткового судового рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" (заява №24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу. Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" [рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57)].
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 1996 року "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що не перевіряє викладені доводи скаржника у касаційній скарзі по суті щодо прийняття судами оскаржуваних судових рішень, адже скаржник не вказав та не довів виключних випадків, за наявності яких судове рішення у малозначній справі може бути предметом розгляду Верховним Судом відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
Законодавець надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у частині першій статті 293 ГПК України, і це повністю узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.
З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами ТОВ «Пирятинський Делікатес» на постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.07.2025 та рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2025, оскільки вони подані на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, клопотання про: зупинення касаційного провадження у даній справі до закінчення перегляду в касаційному порядку справи № 909/399/24 Великою Палатою Верховного Суду, зупинення виконання постанов Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.07.2025 у цій справі до закінчення їх перегляду в касаційному порядку Верховним Судом не розглядаються.
Керуючись статтями 12, 234, пунктом 2 частини третьої 287 та пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 916/273/25 за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Пирятинський Делікатес» на постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.07.2025 та рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2025.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Краснов
Суддя Г. М. Мачульський
Суддя Л. І. Рогач