28 липня 2025 року
м. Київ
cправа № 916/3173/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н. М. - головуючий, Вронська Г. О., Кондратова І. Д.,
розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Одеської області
у складі судді Деркач Т. Г.
від 26.02.2025 та
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Богатир К. В., Аленін О. Ю., Таран С. В.
від 09.06.2025
за позовом ОСОБА_1
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Жемчужина-18"
про припинення трудового договору, стягнення заробітної плати та компенсацій,
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Жемчужина-18", в якому просила:
- припинити дію трудового договору, укладеного Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Жемчужина-18" з головою правління ОСОБА_1 на підставі пункту 5 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України, з 10.08.2021;
- стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Жемчужина-18" на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату, за період з 16.07.2021 по 10.08.2021 у розмірі 1 368,30 грн; грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної відпустки за період з 18.11.2015 по 10.08.2021 у сумі 36 032,37 грн; вихідну допомогу у розмірі 48 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зі сторони Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Жемчужина-18" має місце протиправна бездіяльність щодо незвільнення (припинення трудового договору) з посади голови правління ОСОБА_1 на підставі пункту 5 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України та виплати відповідних сум за результатами припинення правовідносин.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 26.02.2025 у справі № 916/3173/24 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою від 09.06.2025 Південно-західний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду Одеської області від 26.02.2025 у справі № 916/3173/24.
07 липня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 26.02.2025 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.06.2025 у справі № 916/3173/24; направити справу № 916/3173/24 на новий розгляд до суду першої інстанції.
Перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , Судом встановлено, що її слід залишити без руху з наступних підстав.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині 3 цієї статті.
Поряд з цим, за приписами частини 2 зазначеної статті підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
При цьому пунктом 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
В касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначено, що підставою касаційного оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 26.02.2025 та постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.06.2025 у справі № 916/3173/24 є неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права за наявністю виключних випадків, передбачених пунктами 1, 2, 3 та 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Так, скаржниця зауважує, що:
- суди застосували статтю 43 Конституції України, статті 2, 3, 21, 24 Кодексу законів про працю України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 14.05.2020 у справі № 640/1099/19 (із посиланням, що схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 27.10.2021 у справі № 2040/5412/18), від 05.03.2025 у справі № 463/10998/23 (із посиланням, що схожі за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 06.04.2020 у справі № 462/7621/15-ц, від 13.04.2020 у справі № 344/2293/19);
- існує необхідність відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 10.07.2024 у справі № 573/1020/22, від 05.11.2024 у справі № 910/11337/21, шляхом вказівки на те, що застосування додаткової підстави розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця, передбаченої пунктом 5 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України, - припинення повноважень члена виконавчого органу юридичної особи (правління, дирекції, тощо в розумінні частини 4 статті 99 Цивільного кодексу України) поширюється лише на членів виконавчого органу юридичних осіб, створених у формі товариств, без обмеження їх виду господарськими товариствами;
- відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 10 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" в частині визначення виключної компетенції загальних зборів шляхом вказівки чи є безумовно необхідним для укладення трудового договору з новообраним головою правління ОСББ визначення у протоколі загальних зборів ОСББ про обрання нового складу правління умов оплати праці його голови, за умови, що в ОСББ загальними зборами затверджений кошторис, а на його підставі - штатний розпис, які продовжують діяти, у яких визначений розмір посадового окладу особи, яка займе цю посаду? Чи може вважатися те, що затвердженим кошторисом і прийнятим на його підставі штатним розписом передбачені витрати ОСББ на винагороду голові правління та їх розмір, визначенням форми зайнятості голови правління - на підставі трудового договору;
- відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 10 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" в частині визначення повноважень правління ОСББ, у взаємозв'язку з положеннями його Статуту, які визначають виключну компетенцію голови правління ОСББ видавати накази з кадрових питань та вносити записи до трудових книжок, статтею 24 Кодексу законів про працю України та підпунктів 1.1., 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, при вирішенні питання про те, чи є достатнім доказом перебування у трудових відносинах голови правління з ОСББ виданий відповідно до компетенції, ніким не скасований і не оспорений наказ про прийняття на роботу, який містить усі необхідні реквізити, а також запис у трудовій книжці, який не визнавався недійсним, створені безпосередньо головою правління щодо себе особисто;
- суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про витребування банківських виписок, переданих ОСОБА_1 після припинення її повноважень голови правління ОСББ, за актом приймання-передачі № 7 з 2018 року по грудень 2021 року, договору про реструктуризацію заборгованості за комунальні послуги № 2/21 від 12.06.2021, укладеного між Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Жемчужина-18" та боржником ОСОБА_2 , зі змісту яких можна було встановити розмір тарифу за надання послуг утримання території, споруд та прибудинкової території ОСББ, за кошторисом 2018 року, "законність" існування якого не визнається Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Жемчужина-18" та не встановлена судами у справі № 916/3173/24;
- суд апеляційної інстанції не взяв до уваги та не дослідив належним чином відповідь ГУ ДПС в Одеській області від 19.03.2025.
Наведені вище доводи визнаються Судом належним обґрунтуванням наявності виключних випадків касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 та 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, для відкриття касаційного провадження.
Водночас доводи ОСОБА_1 щодо неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 23.01.2018 у справі № 273/212/16-ц, від 03.07.2024 у справі № 761/970/22, від 15.01.2025 у справі № 453/94/23, не містять вказівки щодо застосування якої саме норми права (норм права) викладені висновки у наведених постановах.
Суд звертає увагу, що якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність виключного випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, він повинен чітко та конкретно вказати норму/норми (пункт, частину, статтю) права, яку, на його думку, невірно застосували суди першої та/або апеляційної інстанцій, навести постанову Верховного Суду (номер справи і дату її ухвалення), в якій викладено висновок щодо застосування саме цієї норми права, який не врахували суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень.
Крім того, відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Оскільки у даній справі позов поданий у липні 2024 року, то для вирахування розміру сплати судового збору застосовується 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 3 028,00 грн, оскільки статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2024 року встановлений у розмірі 3 028,00 грн.
Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент звернення з позовною заявою) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно із підпунктом 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент звернення з позовної заявою) за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент звернення з касаційною скаргою) за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Згідно із частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною 2 цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З огляду на наведене, при зверненні з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 26.02.2025 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.06.2025 у справі № 916/3173/24 судовий збір підлягав сплаті у сумі 9 689,60 грн, а саме (3 028,00 грн (за 1 вимогу немайнового характеру: припинення дії трудового договору) + 3 028,00 грн (мінімально гранична сума судового збору за подання позовної заяви майнового характеру: стягнення грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки та вихідної допомоги)) х 200% х 0,8. Суд при цьому враховує, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" скаржниця звільнена від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях у справах, зокрема, про стягнення заробітної плати.
Втім до касаційної скарги ОСОБА_1 додана квитанція до платіжної інструкції № 50850665 від 07.07.2025 про сплату 3 028,00 грн судового збору та клопотання про зменшення розміру судового збору за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 26.02.2025 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.06.2025 у справі № 916/3173/24 до 3 028,00 грн. Посилаючись на статтю 8 Закону України "Про судовий збір" скаржниця зазначає, що її фінансовий стан не дозволяє сплатити суму судового збору повністю, та зауважує, що вона розлучена та на її утриманні знаходиться неповнолітня дитина ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ); аліменти на утримання дитини отримуються нею у сумі 3 500,00 грн щомісяця; батьки потребують фінансової підтримки з огляду на стан здоров'я батька, який у січні 2025 року переніс інсульт; окрім квартири, в якій вона проживає разом із дитиною, скаржниця не має жодного іншого майна; за нею утворилась заборгованість з оплати комунальних платежів, погасити яку нині не вдається; у 2023 році Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Жемчужина-18" у судовому порядку стягнуло з неї заборгованість зі сплати внесків та платежів на управління багатоквартирним будинком та за послуги водопостачання та водовідведення за період з 21.07.2021 - 27.10.2022 в розмірі 13 550,41 грн, яка досі не погашена; за травень 2025 року скаржниця заборгувала 6 714,20 грн за послуги теплопостачання, 8 337,64 грн - енергозабезпечення, 34 170,25 грн - утримання будинку та прибудинкової території, водопостачання; скаржниця не отримує пенсії, інші види соціальних виплат чи допомог, на обліку як безробітна не перебуває; у цій справі скаржницею вже сплачено судовий збір у сумі 6 056 грн - у суді першої інстанції та майже 7 300,00 грн - у суді апеляційної інстанції; правнича допомога забезпечується їй з системи БПВД. За вказаних обставин ОСОБА_1 просить зменшити розмір судового збору за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 26.02.2025 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.06.2025 у справі № 916/3173/24 до 3 028,00 грн. До вказаного клопотання додані: рахунок за послуги водопостачання за травень 2025 року на суму 6 714,20 грн; рахунок за електроенергію за травень 2025 року на суму 8 337,64; рахунок на утримання будинку та прибудинкової території, водопостачання, ремонті роботи на суму 34 981,57 грн; довідка Одеського обласного центру зайнятості від 04.07.2025 № 202507030036503; виписка з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_4 від 04.07.2025; довідка Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 04.07.2025; довідка Управління соціального захисту населення в Київському районі м. Одеси № 2011 від 03.07.2025; вступна та резолютивна частини рішення від 23.11.2023 у справі № 947/18936/22; копія свідоцтва про народження ОСОБА_5 (нині ОСОБА_1 ) серії НОМЕР_1 від 27.04.1974; копія свідоцтва про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_2 від 08.01.2013; копія талону про прийняття звернення про надання безоплатної вторинної правової допомоги до звернення від 12.01.2023 № 2023-2665153; ухвала від 17.05.2021 у справі № 947/18344/20; відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 06.01.2025 за період з 1 кварталу 2023 року по 4 квартал 2023 року; виписка Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" по картці ОСОБА_1 за період з 03.07.2025 по 03.07.2025.
Частиною 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" унормовано, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Згідно з частиною 2 статті 8 зазначеного вище Закону суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині 1 цієї статті.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18, з аналізу статті 8 Закону України "Про судовий збір" чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Крім того, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини 1 статті 8, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, які перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу за попередній календарний рік, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена. Окремо слід зазначити, що встановлений статтею 8 Закону України "Про судовий збір" перелік умов, за яких особа може бути звільнена від сплати судового збору, також є вичерпним.
Однак, положення статей Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про судовий збір" не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Вирішення питання про відстрочення, розстрочення або звільнення від сплати судового збору, враховуючи майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов'язки), має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити судовий збір та стадію, на якій перебуває розгляд справи на певний момент. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати судового збору.
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2005 у справі "Княт проти Польщі" ("Kniat v. Poland"), заява № 71731/01; пункти 63-64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" ("Jedamski and Jedamska v. Poland"), заява № 73547/01).
З урахуванням зазначених рішень Європейського суду з прав людини, Верховний Суд, у постановах від 21.10.2022 у справі № 905/1059/21 та від 30.11.2022 у справі № 905/1060/21, зробив висновок, що скрутний майновий стан підтверджується відповідними доказами, які містять інформацію, у тому числі, щодо наявності/відсутності коштів (на банківських або депозитних рахунках), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів.
Верховний Суд також неодноразово вказував, що загальна сума отриманих доходів фізичною особою може бути підтверджена довідкою про доходи фізичної особи за попередній календарний рік, виданою органом Державної податкової служби України, інформацією із Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та довідкою Пенсійного фонду України форми ОК-5 або ОК-7 (див. ухвали Верховного Суду, зокрема, від 26.04.2024 у справі № 910/5346/23, від 18.07.2024 у справі № 924/681/22.).
Таким чином у кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням, у порядку статті 86 та з дотриманням статей 73, 76- 79 Господарського процесуального кодексу України.
Аналіз вказаної норми дає підстави для висновку про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним поняттям та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.
Втім, ОСОБА_1 на підтвердження свого фінансового становища, надала, зокрема, відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 06.01.2025 за період з 1 кварталу 2023 року по 4 квартал 2023 року та виписку Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" по картці ОСОБА_1 за період з 03.07.2025 по 03.07.2025 (тобто станом на 1 день - 03.07.2025). При цьому скаржницею не надано інших документів, як то довідки Пенсійного фонду України форми ОК-5 або ОК-7.
Оцінивши доводи ОСОБА_1 , наведені в обґрунтування клопотання про зменшення розміру судового збору за подання касаційної скарги, та докази, додані до нього, з огляду на відсутність інших документів, які б свідчили, що розмір судового збору перевищує 5% розміру річного доходу скаржниці за попередній календарний рік, Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні даного клопотання, оскільки скаржницею не вжито всіх можливих заходів задля доведення відсутності у неї реального доходу.
Згідно із частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини 6 статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Відповідно до приписів частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом 2 частини 1 цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 цього Кодексу
З урахуванням наведеного, касаційна скарга ОСОБА_1 залишається без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, із наданням скаржниці строку, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали, для усунення недоліків шляхом:
- уточнення щодо якої саме норми права (норм права) викладені висновки Верховного Суду у постановах від 23.01.2018 у справі № 273/212/16-ц, від 03.07.2024 у справі № 761/970/22, від 15.01.2025 у справі № 453/94/23, які не враховані судами першої та/або апеляційної інстанцій;
- надання Суду доказів доплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 26.02.2025 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.06.2025 у справі № 916/3173/24 у сумі 6 661,60 грн (таким чином, щоб у загальному розмірі, разом із вже сплаченими 3 028,00 грн, загальна сума складала 9 689,60 грн).
Згідно із частиною 4 статті 174 та частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про зменшення розміру судового збору за подання касаційної скарги.
2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 26.02.2025 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.06.2025 у справі № 916/3173/24 залишити без руху.
3. Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.
4. Роз'яснити ОСОБА_1 , що якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий Н. М. Губенко
Судді Г. О. Вронська
І. Д. Кондратова