Ухвала від 28.07.2025 по справі 10/Б-743

УХВАЛА

28 липня 2025 року

м. Київ

cправа № 10/Б-743

Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Васьковського О.В., Погребняка В.Я.

перевіривши касаційну скаргу Фонду державного майна України

на окрему ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 27.01.2025

та на постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.06.2025

у справі №10/Б-743

за заявою кредитора: Державної податкової інспекції у Теребовлянському районі, до боржника: Державного підприємства "Струсівський комбінат продтоварів" про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 10.04.2006 порушено провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Струсівський комбінат продтоварів" за заявою ініціюючого кредитора Державної податкової інспекції у Теребовлянському районі Тернопільської області.

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 17.06.2008 у справі №10/Б-743 боржника визнано банкрутом, відкрито щодо Державного підприємства "Струсівський комбінат продтоварів" ліквідаційну процедуру.

Окремою ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 27.01.2025 постановлено окрему ухвалу у справі №10/Б-743 направити Фонду державного майна України для усунення виявлених судом недоліків та вчинення дій передбачених чинним законодавством. Окрему ухвалу надіслати до Генеральної прокуратури України, Бюро економічної безпеки України, Служби безпеки України, Національного антикорупційного бюро України для встановлення наявності або відсутності складу кримінального правопорушення, а також можливих ознак корупційних правопорушень при відчуженні державного майна ДП "Струсівський комбінат продтоварів", та в подальшому не вчинення дій для повернення відчуженого державного майна. Про результати розгляду окремої ухвали повідомити Господарський суд Тернопільської області протягом тридцяти днів.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.06.2025 апеляційну скаргу Фонду державного майна України вих.№10-79-6584 від 13.03.2025 (вх. №01-05/698/25 від 14.03.2025) залишено без задоволення. Окрему ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 27.01.2025 у справі №10/Б-743, залишено без змін. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції покладено на скаржника.

09.07.2025 через систему «Електронний суд» до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Фонду державного майна України на окрему ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 27.01.2025 та на постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.06.2025 у справі №10/Б-743, в якій просить суд поновити строк на касаційне оскарження; скасувати оскаржувані судові рішення.

З аналізу статей 55, 129 Конституції України вбачається, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Серед основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція ЄСПЛ) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Суд зазначає, що право на доступ до суду є одним із аспектів права на суд згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції ЄСПЛ та повинно бути "практичним та ефективним", а не "теоретичним чи ілюзорним" (Рішення ЄСПЛ від 04.12.1995 у справі "Беллє проти Франції"). Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції ЄСПЛ, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд. Водночас, право на доступ до суду, закріплене у статті 6, не є абсолютним, воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак, Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 Конвенції ЄСПЛ, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").

Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Розглянувши касаційну скаргу, Суд дійшов до висновку про відмову у прийнятті касаційної скарги Фонду державного майна України, з наступних підстав.

Згідно з ч. 3 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно вимог частини першої статті 304 Господарського процесуального кодексу України, ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 частини першої ст.287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу, зокрема, на ухвали суду першої інстанції, зазначені в п. 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 ч. 1 ст. 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Отже, ухвали суду першої інстанції, переглянуті в апеляційному порядку, не зазначені в пункті 2 частини першої статті 287 ГПК України, касаційному оскарженню не підлягають.

Як вбачається з матеріалів скарги, Фонд державного майна України не погоджується з постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.06.2025, якою окрему ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 27.01.2025 залишено без змін

Водночас, окрема ухвала (пункт 15 частини першої статті 255 ГПК України) відсутня в переліку ухвал, на які згідно з пунктом 2 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу після їх перегляду в апеляційному порядку.

Наведене виключає можливість касаційного перегляду окремої ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду, прийнятої за результатом перегляду цієї ухвали в апеляційному порядку.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом, зокрема, в ухвалах від 08.08.2024 у справі № 925/367/20(925/157/24) від 03.07.2024 у справі № 905/2330/21, від 05.09.2023 у справі № 920/24/23, від 19.07.2023 у справі № 925/1360/22.

Відповідно до п.1 частини першої ст. 293 ГПК України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

У разі прийняття до касаційного провадження касаційної скарги Фонду державного майна України на вказані судові рішення судів попередніх інстанцій, суд касаційної інстанції буде діяти не як "суд встановлений законом" в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини, що в сукупності з положеннями норм статті 287 ГПК України, виключає можливість касаційного перегляду.

У зв'язку з вищевикладеним, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки Фондом державного майна України подано касаційну скаргу на постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.06.2025 яка прийнята за результатами перегляду в апеляційному порядку окремої ухвали Господарського суду Тернопільської області від 27.01.2025, яка виходячи із вимог ст.ст. 255, 287 та 304 Господарського процесуального кодексу України не підлягає касаційному скарженню.

На підставі викладеного та керуючись статтями 3, 234, 235, 255, 287, 293 Верховний Суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фонду державного майна України на окрему ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 27.01.2025 та на постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.06.2025 у справі №10/Б-743.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя Огороднік К.М.

Судді Васьковський О.В.

Погребняк В.Я.