29.07.2025
Справа № 482/1403/25
Номер провадження 2/482/907/2025
Іменем України
29 липня 2025 року місто Нова Одеса
Новоодеський районний суд Миколаївської області у складі: головуючого - судді Кічули В.М., за участю секретаря судового засідання Алєксєєнко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нова Одеса цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», треті особи: приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатова Аліна Анатоліївна, приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Булахевіч Степан Вікторович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», треті особи: приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатова Аліна Анатоліївна, приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Булахевіч Степан Вікторович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
На обґрунтування позову зазначено, що в травні місяці 2025 року позивач довідався, що його банківські рахунки заблоковані, і в подальшому з'ясував, що 21.11.2019 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовою А.А. вчинено виконавчий напис № 7868 про стягнення з позивача на користь ПАТ «Дельта Банк», правонаступником якого є ТОФ «ФК «ЖЕНЕВА», заборгованості по кредитному договорі від 15.01.2014 року в розмірі 23 478,09 грн., та який на даний час перебуває на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіч С.В., яким 07.05.2025 року, в межах виконавчого провадження № 61305633, винесено постанову про арешт коштів позивача.
Посилаючись на порушення процедури вчинення виконавчого напису нотаріусом, оскільки кредитний договір не був нотаріально посвідченим, позивач просив суд про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Позивач у судове засідання не з'явився, але надав до суду письмову заяву, в якій просив про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив про їх задоволення.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання, до суду не з'явився, правом надання відзиву не скористався.
Третя особа - приватний нотаріус Гамзатова А.А. у судове засідання не з'явилася, про причини неявки не повідомила.
Третя особа - приватний виконавець Булахевіч С.В. у судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомляв.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши надані докази, суд дійшов висновків про наступне.
21.11.2019 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовою А.А. було вчинено виконавчий напис, який зареєстровано в реєстрі за № 7868, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором № 005-14986-150114 від 15.01.2014 року, укладеним за ПАТ «Дельта Банк», право вимоги за яким перейшло до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева», заборгованості в розмірі 24 128,09 грн.
18.02.2020 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіч С.В. відкрито виконавче провадження № 61305633 з примусового виконання виконавчого напису № 7868 від 21.11.2019 року, виданого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовою А.А. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОФ «ФК «ЖЕНЕВА» заборгованості по кредитну в розмірі 24 128,09 грн.
07.05.2025 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіч С.В., у виконавчому провадженні № 61305633, арештовано грошові кошти ОСОБА_1 , що знаходяться на його банківських рахунках.
Ухвалою Новоодеського районного суду Миколаївської області від 26.09.2024 року по справі № 482/1936/24 задоволено заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» про заміну сторони виконавчого провадження, а саме стягувача товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на його правонаступника - товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовою А.А. № 7868 від 21.11.2019 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева» заборгованості за кредитним договором № 005-14986-150114 від 15.01.2014 року.
26.06.2025 року судом було винесено ухвалу, якою прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду, відкрито провадження у справі, а також в задоволення клопотання позивача, витребувано у товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» та приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатової Аліни Анатоліївни належним чином засвідчені копії документів, на підставі яких було вчинено виконавчий напис № 7868 від 21.11.2019 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Женева» заборгованості.
Проте зазначена ухвала відповідачем та приватним нотаріусом виконана не була, про причини невиконання нотаріусом суду не повідомлено. Листом від 30.06.2025 року ТОВ «Дебт Форс» повідомило, що у нього відсутні копії документів, на підставі яких було вчинено виконавчий напис, а кредитний договір підшито до виконавчого напису нотаріуса, який перебуває на виконанні у приватного виконавця Булахевіч С.В.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Як вбачається із тексту самого виконавчого напису № 7868 від 21.11.2019 року, він був вчинений на підставі Переліку документів, за яким стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса», для одержання виконавчого напису щодо стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі №826/20084/14, яка була залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року та Постановою Великої палати Верховного Суду від 20.06.2018 рок, було визнано незаконною та не чинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у тому числі: «Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».
Зазначена постанова апеляційного суду у відповідності до п. 4 ст. 254 КАС України (в редакції, що діяла на момент винесення постанови) набула законної сили з моменту проголошення, з 22 лютого 2017 року, а отже з цієї ж дати законодавство не передбачало можливості вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, яка випливає із кредитних відносин.
Таким чином, в момент вчинення виконавчого напису були відсутні правові підстави для його вчинення, а отже такий виконавчий напис не підлягає виконанню.
Крім того, на думку суду, навіть у разі наявності правових підстав у відповідності до Переліку документів, за яких стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 для вчинення виконавчого напису нотаріуса, то неможливість вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, визначеної у відповідності до оскаржуваного виконавчого напису була обумовлена й іншими обставинами, наведеним нижче.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно із статтею 88 Закону України «Про нотаріат», у редакції, чинній на час вчинення спірних правовідносин, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Процедуру вчинення виконавчого напису врегульовано у Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5. Для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява (підпункт 2.1пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5), а нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172, та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року (стаття 88 Закону України "Про нотаріат", підпункти 3.1, 3.2 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5).
Для одержання виконавчого напису згідно даної редакції подаються: оригінал нотаріально посвідчено угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника.
Матеріали цивільної справи не містять доказів надавання відповідачем або попередніми кредиторами нотаріусу нотаріально посвідченого кредитного договору за яким стягнуто заборгованість за виконавчим написом нотаріуса.
Натомість відповідачем не надано жодних доказів на спростування зазначених обставин.
Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі №757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та в Порядку вчинення нотаріальних дій.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти до висновку про те , що нотаріус вчиняє виконавчі написи лише у випадку, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Визнання судом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню можливе не лише з підстав недотримання нотаріусом порядку та процедури вчинення виконавчого напису, а й у зв'язку із наявністю спору між кредитором та стягувачем щодо розміру та в цілому наявності будь-якої заборгованості.
Аналогічний правовий висновок зробив Верховний Суд України у постанові від 05 липня 2017 року при розгляді справи № 6-887цс17, предметом якої був спір про оспорення виконавчого напису нотаріуса, де суд вказав, що з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису. Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису. Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається шляхом надіслання письмової вимоги боржнику про усунення порушень.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. З огляду на наведене та з урахуванням приписів статтей 15, 16, 18 ЦК України, статтей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає у тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.
Тобто, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача, з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.
Матеріали цивільної справи не містять доказів на підтвердження того, що при вчиненні напису нотаріус отримав від банку первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту чи здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), у зв'язку з чим, у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед банком та процентів, зазначені у написі, є безспірними.
Також, у матеріалах справи відсутні докази того, що попередні кредитори або ТОВ «Дебт Форс» направляли ОСОБА_1 не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису письмову вимогу про порушення кредитних зобов'язань.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Стороною відповідача не надано суду жодних належних та допустимих доказів на спростування викладених у позові обставин, хоча оскільки він набув право вимоги до ОСОБА_1 , то у нього повинні знаходитися документи на підтвердження його вимог та він має бути зацікавленим у підтвердженні законності такого виконавчого напису.
Проаналізувавши в сукупності досліджені докази, встановлені обставини та визначені відповідно до них правовідносини сторін, враховуючи вимоги закону, суд приходить до переконання, що оспорюваний виконавчий напис був вчинений нотаріусом з порушенням чинного законодавства, тому, у даному випадку має місце порушення прав позивача, які підлягають до захисту шляхом визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а відтак з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1816,80 грн. за подання до суду позовної заяви (1211,20 грн.) та заяви про забезпечення позову (605,60 грн.).
Керуючись ст.ст. 76, 81, 89, 141, 142, 263-265, 280 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», треті особи: приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатова Аліна Анатоліївна, приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Булахевіч Степан Вікторович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 7868, вчинений 21.11.2019 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовою Аліною Анатоліївною про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева», правонаступником якого є ТОВ «Дебт Форс», заборгованості за кредитним договором № 005-14986-150114 від 15.01.2014 року в розмірі 24 128,09 грн.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» (02121, м. Київ, Харківське шосе, 201/203, літ. А, оф. 602, ЄДРПОУ 43577608) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) 1816,80 грн. судового збору.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.
Головуючий суддя В.М. Кічула