КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА
Справа № 488/1329/25
Провадження № 2-а/488/43/25 р.
Іменем України
29.07.2025 року м. Миколаїв
Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого - судді Селіщевої Л.І., розглянувши у порядку письмового провадження у спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про оскарження постанови про адміністративне правопорушення,-
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду із даним адміністративним позовом, в обґрунтування якого вказав, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 за № 291/2024 від 23.08.2024 р. він був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, за якою на нього був накладений штраф у розмірі 17 000 грн.
Постанова мотивована тим, що 19.08.2024 р. о 09 год. 30 хв. в приміщенні відділення військового обліку і бронювання солдатів, сержантів запасу ІНФОРМАЦІЯ_1 було виявлено, що 09.11.2006 р. ОСОБА_1 був знятий з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_4 у зв'язку з переїздом до м. Миколаєва. 19.09.2008 р. він був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проте до теперішнього часу не звертався за місцем проживання до ІНФОРМАЦІЯ_1 для взяття на військовий облік, чим порушив вимоги абз. 5 п. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та п.п.1 та 7 ст. 1 Додатку 2 до Постанови КМУ № 1487 від 30.12.2022 р. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП під час дії особливого періоду, за що був притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн.
Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач у своєму позові зазначив, що під час зняття з військового обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4, йому було повідомлено, що його облікова справа буде направлена поштою до ІНФОРМАЦІЯ_3 . В подальшому, він звернувся із заявою про взяття на облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 , де йому повідомили, що після надходження його справи з ІНФОРМАЦІЯ_4, його поставлять на облік без його участі. На початку липня 2024 р. позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з приводу надання відстрочки від мобілізації, в серпні 2024 року пройшов ВЛК, після чого відносно нього був складений протокол за ч. 3 ст. 210 КУпАП, та оспорювана ним постанова. Під час розгляду справи він не був присутнім, не отримував копію винесеної відносно нього постанови і дізнався про її існування лише під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження у Корабельному ВДВС.
Посилаючись на викладене, позивач просив поновити йому строк звернення до суду, скасувати постанову про адміністративне правопорушення № 291/2024 від 23.08.2024 р. про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Ухвалою судді від 07.04.2025 р. було відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін.
Копія ухвали про відкриття провадження разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами, була направлена відповідачу та роз'яснено його право подати відзив та заперечення проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідач подав свій відзив, у якому заперечував проти задоволення позову, мотивуючи тим, що позивач був правомірно та обґрунтовано притягнутий до адміністративної відповідальності при обставинах, вказаних в оспорюваній ним постанові.
Ознайомившись із доводами сторін та дослідивши надані ними письмові докази по справі, суд прийшов до наступного висновку.
Згідно ч. 1 ст. 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Враховуючи, що в межах даної справи оскаржується рішення суб'єкта владних повноважень щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності, то слід звернутися до вимог ст. 286 КАС України, яка регулює особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).
З аналізу зазначених положень процесуального закону слідує, що оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності відбувається в десятиденний термін з дня її ухвалення.
Разом із цим, приписами ст. 285 КУпАП, яка регулює оголошення постанови по справі про адміністративне правопорушення і вручення її копії, передбачено, що постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови в той же строк вручається або висилається потерпілому на його прохання. Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі.
Пунктом 1 Інструкції зі складання ІНФОРМАЦІЯ_5 протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства оборони України №3 від 01.01.2024 (далі - Інструкція №3), визначено процедуру складання ІНФОРМАЦІЯ_5 протоколів та оформлення матеріалів про такі адміністративні правопорушення: порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття військово-облікових документів чи втрата їх з необережності (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Відповідно до п. 14 Інструкції № 3, постанова відповідно до ст. 285 КУпАП оголошується негайно після закінчення розгляду адміністративної справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або надсилається особі, щодо якої цю постанову винесено. Копія постанови вручається особі, притягнутій до адміністративної відповідальності, особисто під підпис. У постанові зазначається дата її вручення і ставиться підпис правопорушника. У разі якщо копія постанови надсилається поштою, про це робиться відповідна відмітка у справі, до якої долучається повідомлення про вручення поштового відправлення.
Отже, аналіз викладених норм дає підстави дійти висновку, у разі, якщо постанова по справі про адміністративне правопорушення прийнята за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та у разі її невручення правопорушнику під розписку, така постанова повинна бути направлена особі поштою з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Тому у разі неотримання правопорушником постанови у день її прийняття, строк на її оскарження почне обчислюватися тільки після відмови від отримання постанови, яка була надіслана поштою або з дати безпосереднього отримання відповідної постанови поштою.
Такий висновок суду ґрунтується на правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 12.06.2020 р. у справі №686/28291/19.
Вимогами ч. 1 ст. 121 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Зі змісту оспорюваної позивачем постанови вбачається, що вона була винесена у його відсутність, відсутня відмітка про вручення йому копії постанови чи направлення її поштою, лише проставлена відмітка про набрання нею законної сили 02.09.2024 р.
За таких умов і при тому, що відповідачем не надано до відзиву доказів, які б доводили протилежне, суд приходить до висновку про поважність причин пропуску позивачем строку звернення до суду із даним позовом, та вважає необхідним поновити такий строк.
Щодо правомірності винесеної відносно позивача постанови, суд вважає необхідним зазначити наступне.
Зі змісту постанови № 291/2024 від 23.08.2024 р, яку оскаржує позивач, вбачається, що 19.08.2024 р. о 09 год. 40 хв. в приміщенні відділення військового обліку і бронювання солдатів, сержантів запасу ІНФОРМАЦІЯ_1 було виявлено, що 09.11.2006 р. ОСОБА_1 був знятий з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_4 у зв'язку з переїздом до м. Миколаєва. 19.09.2008 р. він був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проте до теперішнього часу не звертався за місцем проживання до ІНФОРМАЦІЯ_1 для взяття на військовий облік, чим порушив вимоги абз. 5 п. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та п.п.1 та 7 ст. 1 Додатку 2 до Постанови КМУ № 1487 від 30.12.2022 р. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП під час дії особливого періоду, за що був притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом тощо.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд, яке включає в себе право на доступ до правосуддя.
У статті 1 Конституції України, Україна проголошується правовою державою.
Як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини та громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя. Зобов'язання держави забезпечувати право кожної людини на доступ до ефективних і справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплено як основоположні принципи в Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов'язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 62 Конституції України визначено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли маються підстави для звільнення від доказування. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах стосовно оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Належними є докази, які містять інформацію відносно предмета доказування. Предметом же доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду певної справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені у відповідності до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) ІНФОРМАЦІЯ_5, ІНФОРМАЦІЯ_5 Автономної Республіки Крим, областей, м. Києва та м. Севастополя (ч.7 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ).
Згідно з п.1 Положення про ІНФОРМАЦІЯ_5, затв. постановою КМУ від 23.02.2022 р. за № 154, - ІНФОРМАЦІЯ_5 є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 р. "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від № 2102-ІХ від 24.02.2022 р., в Україні введений воєнний стан у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Згідно з Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 р. "Про загальну мобілізацію", затвердженим Законом України № 2105-ІХ від 24.02.2022 р., оголошується та проводиться загальна мобілізація (в подальшому відповідними Указами Президента воєнний стан та строк загальної мобілізації було неодноразово продовжено і вони продовжують існувати на час розгляду даної справи).
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснює, зокрема, Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII від 25.03.1992 р.
Статтею 1 цього Закону визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає:
-підготовку громадян до військової служби;
-взяття громадян на військовий облік;
-прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу;
-проходження військової служби;
-виконання військового обов'язку в запасі;
-проходження служби у військовому резерві;
-дотримання правил військового обліку.
Згідно вимог ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-ХІІ від 21.10.1993 р. (із внесеними змінами), мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу.
В цьому ж Законі визначено поняття "особливий період" як період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, котрий настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє станом на теперішній час.
Указом Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 р. оголошено про проведення загальної мобілізації.
Згідно абз. 11 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Частиною 3 ст. 210 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період. Примітка. Положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 р., є Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Правила).
Згідно пп. 7 п. 1 Правил, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_5 (органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік.
Підпунктом 1 п. 1 Правил визначений обов'язок призовників, військовозобов'язаних та резервістів перебувати на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) ІНФОРМАЦІЯ_5 (військовозобов'язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов'язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу).
Частиною 11 ст. 38 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» визначено, що призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
Відповідно до ст. 235 КУпАП ІНФОРМАЦІЯ_5 розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. ст. 210, 210-1, 211 КУпАП, а саме: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені ІНФОРМАЦІЯ_5 розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники ІНФОРМАЦІЯ_5.
Відповідно до пункту 1 Положення про ІНФОРМАЦІЯ_5, затвердженого Постановою КМУ№ 154 від 23.02.2022 р., - ІНФОРМАЦІЯ_5 є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно п. 7 цього ж Положення ІНФОРМАЦІЯ_5 Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства. Районні ІНФОРМАЦІЯ_5 є відокремленими підрозділами відповідних ІНФОРМАЦІЯ_5 Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.
Керівник ІНФОРМАЦІЯ_5, в силу п. 12 вищевказаного Положення, має право, зокрема, видавати у межах своїх повноважень накази та розпорядження, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач - ОСОБА_1 був знятий з реєстраційного обліку місця проживання у м. Рені Одеської області 27.11.2006 р., після чого 06.11.2007 р. зареєстрував місце свого проживання у АДРЕСА_2 , а починаючи з 19.09.2008 р. його місце проживання зареєстровано у АДРЕСА_1 .
Судовим розглядом встановлено, що після зняття з військового обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 у 2006 р. у зв'язку зі зміною місця проживання, позивач не став на облік за місцем свого проживання у ІНФОРМАЦІЯ_3, що він не заперечував як у своєму адміністративному позові, так і у поясненнях до протоколу про адміністративне правопорушення № 291/2024 від 19.08.2024 р. Зокрема, у даному протоколі позивач вказав, що він не став на військовий облік та визнає свою провину в порушенні законодавства.
Слід зазначити, що на час зміни позивачем місця проживання, відповідно до ч. 3 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у діючій на той час редакції), - призовники та військовозобов'язані після прибуття до нового місця проживання були зобов'язані в семиденний строк стати на військовий облік. Крім цього, ч. 10 ст. 38 цього ж Закону (у редакції, яка діяла на час існування правовідносин), - призовники та військовозобов'язані в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи і посади зобов'язані були особисто в семиденний строк повідомити про це орган, де вони перебувають на військовому обліку.
Адміністративну відповідальність за порушення військовозобов'язаними чи призовниками законодавства про військовий обов'язок і військову службу станом на час, коли позивач змінив своє місце проживання, передбачала ст. 210 КУпАП (у відповідній редакції), частина перша якої визначала, що порушення військовозобов'язаними чи призовниками правил військового обліку, неявка їх на виклик до військового комісаріату без поважних причин або несвоєчасне подання в обліковий орган, де вони перебувають на військовому обліку, відомостей про зміну місця проживання, освіти, місця роботи, посади, а також порушення порядку проходження навчальних зборів (занять) у навчальних закладах Товариства сприяння обороні України та професійно-технічних навчальних закладах - тягнуть за собою накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За такого доводи позивача про відсутність відповідальності за порушення правил військового обліку станом на 06.11.2006 р., суд знаходить такими, що не заслуговують увагу.
Суд також вважає необхідним зазначити, що Законом України № 3633-ІХ від 11.04.2024 р. , який набрав чинності 18.05.2024 р., були внесені зміни до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», і зокрема, ст. 1 цього Закону була викладена у новій редакції. Так, згідно ч. 10 ст. 1 Закону, - громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:
-уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у ІНФОРМАЦІЯ_5;
-прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) ІНФОРМАЦІЯ_5 (далі - відповідні районні (міські) ІНФОРМАЦІЯ_5), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
-проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_5, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;
-проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі;
-виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Строк, визначений ч. 10 ст. 1 Закону (60 діб), закінчився 17.07.2024 року, однак доказів того, що позивач у визначений час, оновив свої облікові дані шляхом звернення до ІНФОРМАЦІЯ_5 або через електронний кабінет чи через центр надання адміністративних послуг, матеріали справи не містять.
При цьому, згідно діючого законодавства, постановлення на військовий облік є не правом, а обов'язком військовозобов'язаних. Однак в спірних правовідносинах позивачем не було дотримано встановленого законодавством обов'язку кожного військовозобов'язаного повідомляти в семиденний строк відповідні ІНФОРМАЦІЯ_5 про зміну персональних даних.
Доводи позивача про порушення порядку притягнення його до адміністративної відповідальності, суд сприймає критично і з цього приводу вважає необхідним зазначити, що відповідно до приписів ч.ч. 1,3 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частинах девятій і десятій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді). адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210? цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Верховний Суд у складі колегії суддів КАС , у своїй постанові від 23.08.2018 року (справа № 489/4756/16-а) дав визначення триваючого правопорушення і вказав, що це - проступок, пов'язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об'єктивно існує цей обов'язок, виконанням обов'язку відповідним суб'єктом або припиненням дії відповідної норми закону.
Подібна правова позиція щодо застосування норм права викладена і у постанові Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі №804/401/17.
Суд також вважає, що правопорушення, вчинене позивачем, підпадає під визначення триваючого, і було виявлено відповідачем лише у серпні 2024 року, після того як позивач звернувся з приводу надання йому відстрочки від мобілізації. За такого відповідачем було притягнуто позивача до адміністративної відповідальності у межах строків, визначених ст. 38 КУпАП.
Крім, того, в обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення був проведений відповідачем у його відсутність, що є порушенням вимог законодавства.
Згідно положень ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення № 291/2024 від 19.08.2024 р., вбачається, що позивача під підпис було повідомлено про дату розгляду його справи , - 23.08.2024 р. о 15 год. 20 хв. у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1. З урахуванням вимог ст. 268 КУпАП відповідач у даному випадку мав право розглянути справу про адміністративне правопорушення у відсутність позивача, який був належним чином повідомленим про місце і час розгляду справи, і клопотань про відкладення розгляду справи не заявляв. Натомість позивач не скористався своїм правом бути присутнім під час розгляду справи, давати пояснення, користуватися правовою допомогою, подавати докази, заявляти клопотання тощо.
Згідно статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Приписами статті 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
-- залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
-- скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
-- скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
- змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що притягнення позивача до адміністративної відповідальності відбулося згідно діючого законодавства, і з огляду на це, знаходить позов необґрунтованим і недоведеним та не вбачає підстав для його задоволення.
Керуючись ст. ст. 5-6; 8-9, 11, 241 - 245, 250, 293, 295 КАС України, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про оскарження постанови про адміністративне правопорушення - відмовити.
Рішення може бути оскаржено протягом 10 днів з дня його проголошення до П'ятого апеляційного адміністративного суду. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Суддя Л.І. Селіщева