65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про повернення позовної заяви
"29" липня 2025 р. м. Одеса Справа № 916/2747/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,
дослідивши матеріали позовної заяви (вх.№2818/25 від 14.07.2025)
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський комбікормовий завод № 1» (вул. Грушевського Михайла, № 39-И, каб. 503/8, м. Одеса, 65047);
2) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 );
3) ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 )
про визнання недійними актів, визначення розміру статутного капіталу та розміру часток учасників,
14.07.2025 ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області з позовної заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський комбікормовий завод № 1», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в якій просить суд: визнати недійсним акт приймання-передачі частки ТОВ «Одеський комбікормовий завод № 1» від 13.02.2020, укладеного ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Бєльтюковою Є.М., зареєстрований в реєстрі за номерами 324, 325; визнати недійсним акт приймання-передачі частки ТОВ «Одеський комбікормовий завод № 1» від 13.02.2020, укладеного ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Бєльтюковою Є.М., зареєстрований в реєстрі за номерами 330, 331; визначити розмір статутного капіталу та розмір часток учасників ТОВ «Одеський комбікормовий завод № 1» наступним чином: розмір статутного капіталу 5000000,00 грн, частка громадянина України ОСОБА_1 - 33%, що в грошовому еквіваленті складає 1650000,00 грн, частка громадянина України ОСОБА_2 - 34%, що в грошовому еквіваленті складає 1700000,00 грн, громадянина Туреччини ОСОБА_5 - 33%, що в грошовому еквіваленті складає 1650000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.07.2025 позовну заяву ОСОБА_1 (вх. № 2818/25 від 14.07.2025) залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
24.07.2025 ОСОБА_1 надано до суду заяву про усунення недоліків (вх. № 23417/25), подану на виконання ухвали суду від 18.07.2025, згідно якої позивачем виконані вимоги п. 2 та п. 8 ч. 3 ст. 162 ГПК щодо зазначення вірних адрес місцезнаходження учасників справи, а також щодо зазначення переліку документів та відомостей стосовно наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Водночас, під час дослідження наданої позивачем заяви про усунення недоліків та доданих до неї документів, суд дійшов висновку, що визначені ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.07.2025 недоліки позовної заяви позивачем усунуто не в повному обсязі.
Згідно з ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення.
Таким чином, залишаючи позовну заяву без руху, судом встановлено спосіб усунення виявлених недоліків поданого позову, за умови усунення яких саме у спосіб, встановлений судом, позовна заява підлягає прийняттю до розгляду, а провадження у справі за таким позовом - відкриттю в силу приписів ст. 176 Господарського процесуального кодексу України.
Так, в ухвалі Господарського суду Одеської області від 18.07.2025 було зазначено про порушення вимог п.1 ч.1 ст.164 та ч.1 ст.172 ГПК України ГПК України стосовно надання належних доказів надсилання копії позовної заяви з додатками відповідачам (опис вкладення у цінний лист з поіменним переліком документів).
Між тим, як вбачається з поданої заяви та додатків до неї, позивачем залишено поза увагою вказані недоліки позовної заяви, оскільки матеріали заяви так і не містять належних доказів надсилання копії позовної заяви з додатками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Суд повторно наголошує, що пунктом 61 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 встановлено, що у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля.
Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.
Наказом Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» від 12 травня 2006 № 211 затверджено Порядок пересилання поштових відправлень, в п. 3.2.1 якого наведено зразок оформлення опису вкладення за формою 107.
Так, за формою 107 відправник складає опис вкладення поштового відправлення у двох примірниках із зазначенням у ньому найменування одержувача та його адреси, поіменного переліку предметів, загальної вартості вкладення і підписує його.
Таким чином, належним доказом направлення сторонам копії заяви та доданих до неї документів є оригінал опису вкладення, з зазначенням адреси і найменуванням адресанта, заповнений відповідно до переліку додатків, долучених до позовної заяви.
З наведеного вбачається, що звертаючись до суду із позовом, на позивача покладений обов'язок додати документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів листом з описом вкладення, який має містити поіменний перелік додатків до позовної заяви та номер поштового відправлення.
Отже, оскільки відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_5 не мають зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС та у них відповідно до частини шостої статті 6 ГПК України відсутній обов'язок реєстрації електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд звертає увагу позивача, що належним доказом направлення копії позовної заяви з додатками вказаним відповідачам відповідно до пункту 1 частини першої статті 164 та частини першої статті 172 ГПК України з врахуванням Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, є такі документи: поштова накладна з інформацією про направлення відповідачу поштового відправлення цінним листом (з оголошеною цінністю (з описом вкладення)); фіскальний чек про оплату поштового відправлення та опис вкладення у цінний лист з поіменним переліком документів, виданий відправникові поштового відправлення.
При цьому, згідно із долучених до позову описів вкладення в цінний лист відповідачам не зазначено поіменного переліку додатків до позовної заяви, лише вказано «позовна заява з додатками 11.07.2025», що не відповідає вимогам чинного законодавства та не дає можливості суду перевірити, які саме додатки були направлені на адресу відповідачів.
Відтак, зазначені описи вкладення у цінний лист не відповідають вимогам пункту 61 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 № 270, а тому не можуть бути взяті до уваги як належні та допустимі докази направлення відповідачам копії позовної заяви та доданих до неї документів.
Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 13.01.2020 по справі №910/28408/15, від 26.03.2020 по справі №910/9962/16.
Більш того, як встановлено судом, наданий позивачем до заяви про усунення недоліків опис вкладення від 23.07.2025 про направлення позовної заяви з додатками, на якому зазначений номер поштового відправлення 6504700074285, свідчить про направлення її на адресу ОСОБА_2 - АДРЕСА_4 . Також, позивачем додано поштову накладну та відповідний фіскальний чек від 23.07.2025, з яких вбачається прийняття оператором поштового зв'язку поштового відправлення для пересилання, якому присвоєно номер 6504700074285. Водночас, поштова накладна з трек-номером 6504700074285 свідчить, що зазначене поштове відправлення направлено одержувачу - ОСОБА_2 до відділення 68820 у с. Котловина Ізмаїльського району Одеської області, що, в свою чергу, свідчить про направлення позовної заяви з додатками не на адресу місцезнаходження ОСОБА_2 .
Відтак, суд доходить до висновку, що позивачем не виконано вимоги ухвали суду від 18.07.2025 в частині належного виконання вимог п.1 ч.1 ст.164 та ч.1 ст.172 ГПК України, оскільки заява (вх. №23417/25 від 24.07.2025) із доданими до неї документами свідчать, що позивачем не надано належних доказів направлення відповідачам 2, 3 копії позовної заяви з додатками.
Натомість, часткове усунення недоліків, не може вважатись усуненням недоліків у розумінні ст. 174, 176 Господарського процесуального кодексу України, оскільки такі недоліки повинні бути усунуті в повному обсязі.
Відповідності з частинами 4, 6, 7 ст. 174 ГПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою. Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що неусунення будь-якого з недоліків позовної заяви у строк, встановлений в ухвалі суду про залишення позову без руху, має наслідком повернення вказаної позовної заяви.
Зазначене свідчить, що причиною повернення позову є не надмірний формалізм суду, а невиконання саме позивачем приписів вказаних вище нормативно-правових приписів та його відповідне відношення до підготовки документів, що надаються суду.
Суд також звертає увагу позивача на те, що:
- системний аналіз наведених вище норм процесуального закону свідчить, що реалізація особою права на подання позову та інших заяв, клопотань до суду здійснюється шляхом дотримання визначеної процесуальним законом процедури (порядку), яка передбачає виконання чітких та передбачуваних вимог Господарського процесуального кодексу України щодо форми, змісту заяв, документів, які додаються до них, недотримання яких має відповідні процесуальні наслідки для заявника;
- норми процесуального права побудовані на чіткій позиції дисциплінованості як суду так і учасників справи, а зазначене покладено в основу засад господарського судочинства з метою спрощення судового розгляду справи, скорочення судового розгляду, а також розвитку поваги в учасників справи як один до одного, так і до суду.
При цьому суд звертає увагу на те, що закріплення на конституційному та галузевому рівнях права на звернення до суду за судовим захистом, з якого найчастіше і виводиться принцип доступності правосуддя, означає, що держава гарантує кожній особі можливість звернутися до суду за захистом своїх прав, а суд зобов'язаний відкрити провадження у справі та вчинити всі необхідні дії щодо надання такого захисту. Проте це не означає, що держава не може на рівні галузевого законодавства передбачити умови, додержання яких внаслідок специфічності діяльності щодо здійснення правосуддя є необхідним для реалізації вказаного права.
Підтвердженням наведеного вище висновку є припис частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України: право на звернення до господарського суду в установленому цим кодексом порядку гарантується. Таким чином, кожен вправі звернутися до господарського суду за захистом своїх прав, проте таке звернення повинно підпорядковуватися процесуальним правилам.
Потрібно наголосити і на тому, що доступ до правосуддя стосується не лише позивача, а й відповідача, до якого звернуті певні вимоги. Відповідачу також закон гарантує дотримання його прав, у тому числі щодо відсутності зловживань позивача чи щодо дотримання строків вирішення спору.
В ухвалі від 18.07.2025 суд детально вказав на виявлені недоліки позовної заяви та надав строк для їх усунення. Наведені в зазначеній ухвалі приписи процесуального закону є цілком чіткими та однозначними.
Попри те, що наведені правила можуть видаватися формальними, це не означає, що їх дотримання не є обов'язковим. Більше того, їх наявність зумовлена потребою в дотриманні певних завдань господарського судочинства, які спрямовані на ефективний, у розумні строки розгляд господарської справи.
Необхідно зауважити, що процесуальний закон визначає за обов'язок позивача надати відповідні підтвердження чи виконати конкретні процесуальні дії саме на стадії відкриття провадження у справі, а не на пізніших стадіях господарського процесу. Суд та інші учасники справи не повинні виконувати ці дії на стадіях, коли це не передбачено. Інший спосіб розуміння цих процесуальних приписів призводить до затягування господарського процесу та можливого порушення строків вирішення спору.
В даному випадку господарським судом було ретельно вивчено матеріали позовної заяви, та, з урахуванням приписів ст.174 ГПК України, надано можливість позивачу усунути недоліки позовної заяви, надати відповідні докази.
За наведених обставин, приймаючи до уваги, що визначений судом в ухвалі від 18.07.2025 строк для усунення недоліків позовної заяви позивача сплив, позивач своїм правом скористався на власний розсуд, недоліки позовної заяви усунув частково, у зв'язку з чим позовну заяву ОСОБА_1 слід вважати неподаною і повернути позивачу на підставі частини 4 статті 174 ГПК України.
При цьому, суд звертає увагу на те, що повернення позовної заяви не є перешкодою в доступі до правосуддя.
Слід також зазначити, що статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Конституцією України визначено основні засади судочинства і до них, зокрема, належать законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини та змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ст. 129 Конституції України).
Статтею 9 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак, - а отже прийняття до розгляду заяви, поданої без дотримання статтей 162, 164, 172 ГПК України може бути витлумачено як надання переваги заявникові, що є неприпустимим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 зазначено, що право на суд може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов'язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотримання вимог Конвенції залишається за судом.
Враховуючи наведені норми права, які передбачають порядок звернення до господарського суду та імперативні вимоги, які ставляться до учасників справи з метою дотримання порядку такого звернення, а також практику Європейського суду з прав людини щодо тлумачення і застосування положень пункту 1 статті 6 Конвенції, суд зазначає, що передбачений положеннями ГПК України процесуальний механізм залишення позовної заяви без руху та повернення позовної заяви у разі не усунення встановлених недоліків позовної заяви, не призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд та доступ до правосуддя.
Разом з тим, суд вважає за доцільне звернути увагу позивача на приписи частини 8 статті 174 ГПК України, за змістом яких, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до суду в загальному порядку після усунення недоліків, що у даному випадку свідчить про відсутність перешкод в реалізації позивачем права на доступ до правосуддя.
Керуючись ч. 4 ст. 174, ст.ст. 164, 172, 232, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 (вх.№2818/25 від 14.07.2025) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський комбікормовий завод № 1», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійними актів, визначення розміру статутного капіталу та розміру часток учасників, з доданими до неї документами - повернути заявнику.
Ухвала набрала законної сили 29.07.2025 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя О.В. Цісельський