65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"28" липня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/1161/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Деркач Т. Г.
за участю секретаря судового засідання Джабраїлової В. В.
розглянувши в судовому засіданні в порядку загального позовного провадження
справу № 916/1161/25
за позовом: Доброславської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “СМАРТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ПЛЮС»
про стягнення 560 339, 61 грн
за участю представників:
від прокуратури: Бойчук М. М.;
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
Доброславська окружна прокуратура Одеської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області звернулась з господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “СМАРТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ПЛЮС» (далі - ТОВ “СМАРТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ПЛЮС») грошових коштів у сумі 560 339,61 грн, з яких 319 336,33 грн - безпідставно збережені кошти пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, 202 499,19 грн - інфляційні нарахування, 38 504,09 грн - 3% річних, а також судові витрати зі сплати судового збору.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначити на 28.04.2025, із повідомленням учасників справи та представника прокуратури у підготовче засідання.
02.04.2025 господарський суд постановив ухвалу, якою задовольнив заяву Доброславської окружної прокуратури Одеської області про забезпечення позову за вх.№ 2-472/25 від 01.04.2025 у справі № 916/1161/25 та вжив заходи забезпечення позову на користь Доброславської окружної прокуратури Одеської області.
28.04.2025 підготовче засідання не відбулось через оголошення системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги та ухвалою від 29.04.2025, суд призначив підготовче засідання на 14.05.2025, із викликом учасників справи у підготовче засідання.
У підготовчому засіданні 14.05.2025 за участю представників прокуратури та відповідача, судом постановлено протокольну ухвалу, якою відкладено підготовче засідання на 09.06.2025 о 10:30, із викликом учасників справи у підготовче засідання та продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.
09.06.2025 у підготовчому засіданні за участю представника прокуратури, судом постановлено ухвалу без оформлення окремого документа, якою відкладено підготовче засідання на 07.07.2025 о 10:40, із викликом учасників справи у підготовче засідання.
Також, під час підготовчого провадження сторонами та прокурором надано до суду:
відзив на позовну заяву за вх.№13099/25 від 24.04.2025;
відповідь на відзив за вх.№13321/25 від 25.04.2025;
клопотання відповідача про продовження строку на надання заперечень на відповідь на відзив за вх.№14165/25 від 02.05.2025;
заперечення на відповідь на відзив за вх.№15154/25 від 13.05.2025;
заява прокурора за вх.№15314/25 від 14.05.2025;
клопотання відповідача про долучення доказів за вх.№17398/25 від 02.06.2025;
заперечення прокурора на клопотання відповідача про долучення доказів за вх.№17474/25 від 02.06.2025;
клопотання відповідача про відкладення розгляду справи за вх.№18100/25 від 09.06.2025;
клопотання відповідача про призначення комплексної експертизи, судової будівельно-технічної експертизи та економічної експертизи за вх.№18103/25 від 09.06.2025;
додаткові пояснення позивача у справі за вх.№18189/25 від 09.05.2025;
заперечення прокурора на клопотання про призначення комплексної експертизи за вх.№18951/25 від 10.06.2025;
клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання за вх.№21334/25 від 07.07.2025;
У підготовчому засіданні 07.07.2025 за участю представника прокуратури, судом постановлено ухвалу без оформлення окремого документа, якою відповідачу відмовлено у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи за вх. № 21334/25 від 07.07.2025 та закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.07.2025 о 12:20, із викликом учасників справи у судове засідання.
Також у підготовчому засіданні суд постановив ухвалу без оформлення окремого документа, якою відмовив у задоволенні клопотання відповідача про призначення комплексної експертизи, судової будівельно-технічної експертизи та економічної експертизи, з огляду на те, що для обрахунку величини суми пайової участі не потрібні спеціальні знання, такий обрахунок здійснюється простим математичним способом - 2 % вартості будівництва об'єкта.
У судовому засіданні 28.07.2025, за участю прокурора, суд на підставі ст. 240 ГПК України проголосив скорочене (вступну та резолютивну частини) судового рішення.
Позивач як у підготовчі засідання, так і у судові засідання не з'явився. При цьому, про судові засідання був повідомлений належним чином шляхом доставки ухвал суду до електронного кабінету позивача, про що свідчать відповідні довідки про доставку електронного документу.
Стислий виклад позиції прокурора
Прокурор стверджує, що ТОВ «СМАРТ ДЕВЕЛЛОПМЕНТ ПЛЮС» на підставі повідомлення про початок будівельних робіт № ОД061193590001 від 25.12.2019 розпочато будівництво об'єкта за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Крижанівка, вул. Генерала Бочарова, 60-б, нове будівництво багатоквартирного житлового будинку «Смарт Сіті».
На переконання прокурора, оскільки будівництво об'єкта розпочато 31.12.2019, а до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» в частині виключення статті 40 Закону від 17.02.2011 № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-VI) договір про пайову участь не укладено, у відповідача виник обов'язок упродовж 10 днів після 01.01.2020 звернутись до сільської ради з заявою про визначення розміру пайової участі та після отримання відповідного розрахунку, сплатити визначену суму до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.
Листом Фонтанська сільська рада від 20.02.2025 № 03.1-12.01/606 на запит окружної прокуратури від 14.02.2025 № 58-749вих-25 повідомила, що порядок встановлення розміру пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту станом на 01.01.2020 був урегульований Положенням про порядок залучення та встановлення розміру пайової участі замовників у створенні та розвитку інфраструктури населених пунктів Крижанівської сільської ради, затвердженим рішенням Крижанівської сільської ради № 301 від 10.02.2012, зі змінами, внесеними рішенням Крижанівської сільської ради № 580 від 25.03.2013.
Таким чином, прокурор вважає, що загальна сума безпідставно збережених ТОВ «СМАРТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ПЛЮС» коштів пайової участі, враховуючи інфляційні нарахування та 3% річних, становить 560 339,61 грн
На твердження відповідача, прокурор зазначає, що розрахунок розміру пайової участі, здійснений органом місцевого самоврядування з урахуванням наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 16.12.2020 № 311, є правомірним та арифметично правильним.
Прокурор також вказує, що звернувся з вказаною позовною заявою в інтересах держави в особі уповноваженого органу у межах встановленого строку позовної давності, оскільки сплив позовної давності, перебіг якої припав на період дії в Україні правового режиму воєнного стану, зупинено.
Щодо покликання відповідача на постанову Верховного Суду від 20.08.2024 у справі № 910/7707/19 представником відповідача спростовуються власно викладені з посиланням на вказану постанову доводи, ураховуючи недотримання замовником норм законодавства у сфері створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури.
На переконання прокурора представником відповідача не доведено передачу визначених інженерних мереж та об'єктів інженерної інфраструктури до комунальної власності, як обов'язкової складової врахування їх кошторисної вартості за умови дотримання замовником норм законодавства у сфері створення і розвитку інженерно транспортної та соціальної інфраструктури, а відтак загальна кошторисна вартість будівництва інженерних мереж та об'єктів інженерної інфраструктури встановленню в даному випадку не підлягає, до обставин, які входять в предмет доказування, не належить.
Щодо заявленої відповідачем експертизи, то прокурор вважає, безпідставними твердженнями представника відповідача щодо необхідності призначення експертного дослідження, зумовлену неправильним застосуванням норм матеріального права.
Стислий виклад позиції позивача
Позивач просить задовольнити позов прокурора повністю з огляду на таке.
В порушення вимог Закону України № 3038-VI (в редакції чинній на момент початку будівництва) Товариство з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ПЛЮС» до Фонтанської сільської ради з пропозицією розрахунку розміру пайової участі або укладання договору пайової участі у розвитку інфраструктури у зв'язку із будівництвом нового багатоквартирного житлового будинку «Смарт Сіті», розташованого за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Крижанівка, вул. Генерала Бочарова, 60-б, не зверталося. За таких обставин, Фонтанською сільською радою здійснено розрахунок розміру пайової участі враховуючи відсоткову ставку у розмірі 2% на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні».
Позивач вважає, що відповідач навмисно ухилявся від укладення договору пайової участі, з метою її несплати. Доводи відповідача щодо участі у розвитку та створенні інфраструктури населеного пункту, шляхом будівництва інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури є безпідставними, оскільки відповідач не звертався до сільської ради за отриманням дозволу на будівництво таких мереж.
Також на думку позивача, відповідач не звертався до сільської ради з питання укладення договору будівництва в рахунок сплати пайової участі. Побудовані мережі на баланс сільської ради відповідач не передавав. Будь-які об'єкти благоустрою до комунальної власності відповідачем також не передавалися.
На переконання позивача, подані до суду відповідачем додаткові докази за своєю суттю є договори його господарської діяльності та не підтверджують відшкодування понесених ним витрат під час спорудження таких мереж (об'єктів) у частині, що перевищує встановлений йому розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.
Клопотання відповідача щодо призначення комплексної судової будівельно-технічної та економічної експертизи, позивач вважає безпідставним, оскільки розрахунок розміру пайової участі розрахований відповідно до вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» з урахуванням відсоткової ставки 2%. Меншої відсоткової ставки для житлової забудови Законом не передбачено.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач заперечує проти задоволення позову з наступних підстав.
На переконання відповідача, обов'язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва виникає:
- для об'єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені;
- протягом 10 робочих днів після 01.01.2020;
- для об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році;
- протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва. Згідно даних Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва повідомлення про початок будівельних робіт № ОД061193590001 зареєстровано 27 грудня 2019 року.
Отже, на думку відповідача виконання будівельних робіт на об'єкті будівництва: нове будівництво багатоквартирного житлового будинку «Смарт Сіті» за адресою: Одеська обл., Лиманський р-н, с. Крижанівка, вул. Генерала Бочарова, 60-б розпочато в грудні 2019, тобто, до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" (01.01.2020 року).
Відповідач вважає розрахунок, наданий позивачем, необґрунтованим та визначеним без врахування положень п. 2 Розділу ІІ “Прикінцевих та перехідних положень» ЗУ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", а також рішення Крижанівської сільської ради № 301 від 10.02.2012 року із змінами внесеними рішенням Крижанівської сільської ради № 580 від 25.03.2013 року.
ТОВ «СМАРТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ПЛЮС» стверджує, що позивач звернувся до суду після спливу трирічного строку позовної давності, жодних правових чи фактичних пояснень щодо можливості звернення до суду після спливу встановленого законом строку позовна заява не містить.
Відповідач зазначає, що згідно декларації № ОД1012102252188 від 22.02.2021 про готовність об'єкта в експлуатацію кошторисна вартість будівництва за проектом «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку «Смарт Сіті» за адресою: Одеська обл., Лиманський р-н, с. Крижанівка, вул. Генерала Бочарова, 60-Б» становить 11 570 160 грн. Таким чином, 2 % від 11 570 160 грн - загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта становить - 231 403,2 грн, що значно менше заявленої прокурором та розрахованої на підставі опосередкованої вартості пайової участі у розмірі - 319 336,33 грн.
На підтвердження зазначених в декларації про готовність об'єкта в експлуатацію відомостей щодо загальної кошторисної вартості об'єкта будівництва відповідач надав окремий кошторис вартості будівництва.
На переконання відповідача загальна кошторисна вартість будівництва інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури поза межами земельної ділянки становить - 8 328 604,41 грн, що підтверджується висновком експерта у сфері діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури ФОП Мішиним В. М. (кваліфікаційний сертифікат № 006970 від 27.04.2022 року) про дослідження виконаних монтажних робіт з влаштування інженерних мереж при будівництві малоповерхового комплексу «Смарт Сіті», розташованого за адресою: Одеська обл., Одеський р-н, с. Крижанівка, вул. Бувалкіна (бувша Генерала Бочарова), №60,що здійснювалося період з 2019 по 2025 рік поза межами земельної ділянки.
Відповідач вважає обґрунтованим висновок про те, що розмір пайової участі має бути зменшений на суму кошторисної вартості інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури, будівництво яких здійснено поза межами земельної ділянки та є необхідними за технічними умовами.
Обґрунтовуючи клопотання про призначення експертизи, відповідач вважає за необхідне з'ясувати, зокрема місцезнаходження збудованих об'єктів інженерної інфраструктури, чи дійсно відповідні об'єкти збудовані поза межами наданої замовнику ТОВ «СМАРТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ПЛЮС» земельної ділянки для забудови, а також перевірити достовірність та правильність розрахунків.
Обставини справи встановлені судом
ТОВ «СМАРТ ДЕВЕЛЛОПМЕНТ ПЛЮС» 27.12.2019 на підставі повідомлення про початок будівельних робіт № ОД061193590001 від 25.12.2019 розпочато будівництво об'єкта за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Крижанівка, вул. Генерала Бочарова, 60-б, нове будівництво багатоквартирного житлового будинку «Смарт Сіті».
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 20-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територіальних громад Одеської області» затверджено територію Фонтанської територіальної громади у складі: Фонтанської, Крижанівської, Новодофінівської та Олександрівської територіальних громад.
Пунктом 3 постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17.07.2020 № 807-IX Лиманський район в Одеській області ліквідовано. Фонтанську сільську раду визначено у складі Одеського району.
Розпорядженням Одеського міського голови від 22.03.2024 № 183 «Про перейменування об'єктів топоніміки на території міста Одеси» вулицю Генерала Бочарова перейменовано на вулицю Владислава Бувалкіна.
Надалі Декларацією № ОД1012102252188, зареєстрованою Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області 22.02.2021 засвідчено готовність об'єкта до експлуатації.
Зазначеною декларацією встановлено наступні основні відомості та показники об'єкта будівництва: найменування згідно з проєктом - Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку «Смарт Сіті» за адресою Одеська область, Лиманський район, с. Крижанівка, вул. Генерала Бочарова, 60-б, замовник - ТОВ «СМАРТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ПЛЮС», дата початку будівництва - 27.12.2019, дата завершення будівництва - 14.12.2020, строк введення об'єкта в експлуатацію - 22.02.2021, загальна площа квартир - 1 259,61 м2. Відомості щодо пайової участі за вказаним об'єктом відсутні.
Листом Фонтанська сільська рада Одеського району Одеської області від 12.02.2025 № 03.1-12.01/481 повідомила окружну прокуратуру про відсутність відповідних договірних відносин з ТОВ «СМАРТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ПЛЮС».
Вказану Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації № ОД1012102252188 від 22.02.2021 оприлюднено в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва.
У листі від 12.02.2025 № 03.1-12.01/481 позивач здійснив розрахунок розміру пайового внеску у зв'язку з будівництвом об'єкта за адресою: Одеська область, с. Крижанівка, вул. Владислава Бувалкіна (Генерала Бочарова), 60- б, а також розрахунок інфляційних втрат та 3% річних за несвоєчасне виконання зобов'язання.
Висновки суду
Щодо підстав звернення прокурора з даним позовом до суду
На підставі ч. ч. 1, 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист таких інтересів, у випадках та порядку, встановлених законом.
Прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді за одночасної наявності двох елементів: порушення або загрози порушення інтересів держави та нездійснення чи неналежного здійснення захисту таких інтересів відповідним суб'єктом владних повноважень, а також у разі його відсутності.
Згідно з ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених до його компетенції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
З викладеним корелюються й положення ч. ч. 3 та 4 ст. 53 ГПК України, за якими у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, передбачені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також указує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування, згідно ст. 142 Конституції України, зокрема, є і інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Згідно з статтею 145 Конституції України права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.
Відповідно до п. 4-1 ч. 1 ст. 71 Бюджетного кодексу України кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту спрямовуються до бюджету розвитку місцевого бюджету.
Частиною 3 ст. 16 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Бюджетом розвитку згідно з п. 19 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» визнаються доходи і видатки місцевого бюджету, які утворюються і використовуються для реалізації програм соціально- економічного розвитку та зміцнення матеріально-фінансової бази.
Ураховуючи викладене, органом, уповноваженим державою на здійснення захисту у спірних правовідносинах, є Фонтанська сільська рада Одеського району Одеської області.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України прокуратура в Україні здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно ст. ст. 4, 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Законодавством чітко не визначено, що необхідно розуміти під “нездійсненням або неналежним здійсненням суб'єктом владних повноважень своїх функцій», у зв'язку з чим прокурор у кожному випадку обґрунтовує та доводить наявність відповідних фактів самостійно з огляду на конкретні обставини справи.
Так, у постанові від 19.07.2018 у справі № 822/1169/17 Верховний Суд зазначив, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор.
Однак, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. Неналежність захисту серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. З урахуванням того, що “інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з частковою державною власністю у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних тощо) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності України, гарантування її державної, економічної безпеки, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання, в тому числі й територіальних громад.
Так, згідно з пунктом 1 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного суду України, прокурори та їх заступники подають позовні заяви саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ, організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави.
У даному випадку прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у зв'язку з порушенням вимог містобудівного, інвестиційного та бюджетного законодавства відповідачем, який ухилився від сплати коштів пайової участі замовника будівництва у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури до місцевого бюджету, а також через нездійснення Крижанівською сільською радою Лиманського району Одеської області (наразі - Фонтанською сільською радою Одеського району Одеської області) повноважень щодо захисту інтересів держави шляхом звернення до суду із позовом.
Наведені порушення у вигляді несплати коштів пайової участі замовником будівництва - ТОВ “СМАРТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ПЛЮС» зумовлюють ненадходження до місцевого бюджету коштів пайової участі, що призводить до відсутності належного фінансування проєктів та програм у сферах інженерно-транспортної, соціальної інфраструктури та має наслідком погіршення рівня життя мешканців територіальної громади. Надмірна формалізація “інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).
У постанові Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України “Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України “Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
При цьому підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва. У такому випадку суд зобов'язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся (постанова Верховного Суду від 18.08.2020 у справі № 914/1844/18).
У постанові від 14.07.2021 у справі № 911/3211/19 Верховний Суд вказав: якщо за обставинами справи вбачається, що відповідному органу було відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про таке порушення, але такий орган не здійснював та/або не здійснює захист порушених інтересів, то у такому випадку вимога про надання відповідному органу “розумного строку» для самостійного реагування на порушення і, як наслідок, залишення позову прокурора без розгляду з цих підстав є проявом правового пуризму та надмірного формалізму, який порушує право на справедливий розгляд справи.
З наведеного слід зробити висновок, що норми законодавства не вимагають від прокурора надання відповідному суб'єкту додаткового строку для реагування на вже встановлений прокурором факт порушення інтересів держави, про який достеменно відомо органу з попереднього листування з прокурором, та за наявності підтвердженої бездіяльності уповноваженого органу впродовж достатнього для захисту порушених інтересів часу.
25.02.2025 прокурор направив Фонтанській сільській раді повідомлення № 58-974ВИХ-25 у порядку ч. 4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» щодо звернення до суду з відповідним позовом.
Беручи до уваги викладене, прокурор правомірно звернувся до суду з позовом в інтересах держави.
Щодо змісту позовних вимог
Предметом позову у даній справі є стягнення грошових коштів у сумі 560 339,61 грн, з яких 319 336,33 грн - безпідставно збережені кошти пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, 202 499,19 грн - інфляційні нарахування, 38 504,09 грн - 3% річних.
Відповідно до ст. 40 Закону № 3038-VI, чинної станом на дату початку будівництва, замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, що полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Величина пайової участі (внеску) замовника у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування.
Зміст статті 40 Закону № 3038-VI (у вказаній редакції) свідчить, що у наведених у цьому Законі випадках перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту є обов'язком, а не правом забудовника, який виникає на підставі положень закону, а положення договору лише визначають суму, що належить до перерахування. Тому, укладення в таких випадках договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який опосередковує відповідний платіж, було обов'язковим на підставі закону.
При цьому, частиною 9 статті 40 Закону № 3038-VI було передбачено, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.
Відповідно до Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» статтю 40 Закону № 3038-VI виключено з 1 січня 2020 року. Таким чином, починаючи з 01.01.2020 передбачений до цього статтею 40 Закону № 3038-VI обов'язок замовників забудови земельної ділянки у населеному пункті щодо необхідності укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту перестав існувати.
Водночас частиною 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» встановлено, що Договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.
Зазначеною нормою установлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку:
Розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом): для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта; для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування; пайова участь не сплачується у разі будівництва: об'єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів; будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення; будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла; індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках; об'єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів; об'єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об'єктів соціальної інфраструктури; об'єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру; об'єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів; об'єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об'єктів енергетики, зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу); об'єктів у межах індустріальних парків на замовлення ініціаторів створення індустріальних парків, керуючих компаній індустріальних парків, учасників індустріальних парків; об'єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства; об'єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель промислових; об'єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до силосів для зерна та складських майданчиків (для зберігання сільськогосподарської продукції); замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва; пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію; кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту; інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об'єкта до експлуатації або в акті готовності об'єкта до експлуатації.
Відповідну правову позицію Верховний Суд виснував у постанові від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21, відповідно до якої, передбачений Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» (Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні») порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для: об'єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені; об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.
У вказаних двох випадках, ураховуючи вимоги підпункту 3, 4 абзацу 2, пункту 2 Розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об'єкта в експлуатацію.
Системний аналіз зазначених норм та обставин дає підстави для висновку, що обов'язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва виникає: для об'єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020; для об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.
Відтак колегія суддів Касаційного господарського суду вважає, що для об'єктів, будівництво яких розпочато раніше (однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію і якщо договори про сплату пайової участі до 01.01.2020 не були укладені) або будівництво яких розпочате у 2020 році, абз. 2 п. 2 Розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» визначено обов'язок (за винятком передбачених п.п. 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об'єкта в експлуатацію.
Відповідні висновки Верховного Суду у цій справі відповідають загальним принципам рівності та справедливості, є націленими на те, щоб замовник будівництва, який розпочав його до 01.01.2020 та добросовісно виконав встановлений законом обов'язок щодо пайової участі, був у однакових ринкових умовах із забудовником, який аналогічно розпочав будівництво у попередні роки до 01.01.2020, але до цієї дати такого обов'язку не виконав, можливо навіть свідомо затягуючи процес здачі об'єкта будівництва в експлуатацію до 01.01.2020 з метою уникнення сплати пайової участі.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2022 у справі № 910/21307/21. За змістом зазначених норм, відсутність укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не усуває зобов'язання забудовника сплатити визначені суми, таке зобов'язання повинне бути виконане до прийняття новозбудованого об'єкта в експлуатацію і спір у правовідносинах щодо сплати таких сум може виникнути лише щодо їх розміру. Аналогічні за змістом висновки були викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 911/594/18, від 22.08.2018 у справі № 339/388/16-ц, від 22.09.2021 у справі № 904/2258/20.
Беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд вважає його правильним та обґрунтованим.
Доводи відповідача щодо власного розрахунку пайової участі, не беруться судом до уваги, оскільки після 01.01.2020 набула чинності норма п. 13 р. І Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», якою скасовано обов'язок забудовників укладати договори пайової участі з органами місцевого самоврядування, закріплений у ст. 40 Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», тому, враховуючи, що під час дії цієї норми договір пайової участі не укладено, а відтак правовідносини з оплати участі в інфраструктурі населеного пункту до її виключення із Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» не виникли.
При цьому відсутність звернення замовника будівництва з відповідною заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва на виконання вищевказаних вимог Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» та ненадання ним передбачених документів, не є перешкодою для самостійного визначення органом місцевого самоврядування розміру пайової участі на підставі наявних у нього документів.
Згідно з підпунктом 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», розмір пайової участі для житлових будинків становить 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.
За змістом п .1.2 Порядку визначення та застосування показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затвердженого наказом Державного комітету України з будівництва та архітектури від 27.09.2005 № 174, основний показник опосередкованої вартості спорудження житла - вартість будівництва в розрахунку на один квадратний метр загальної площі квартир будинку, визначений на підставі вартості будівництва об'єкта-представника. Відповідно до декларації про готовність об'єкта до експлуатації № ОД1012102252188 від 22.02.2021 загальна площа квартир у будинку становить 1 259,61 м2.
Таким чином, підлягає відмежуванню величина пайової участі під час дії ст. 40 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності», яка визначалась з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, яка включає вартість позамайданчикових інженерних мереж та комунікацій, від величини пайової участі після виключення вказаної норми, яка визначається виходячи з загальної площі квартир у будинку, що виключає віднесення вартості позамайданчикових інженерних мереж та комунікацій до розрахункової бази.
За змістом підпункту 3 пункту 2 Розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об'єкта в експлуатацію.
Постановою Верховного Суду від 03.12.2024 справі № 910/6226/23, колегія суддів виснувала, що прийняття об'єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зобов'язання зі сплати пайової участі, у зв'язку з чим, ключовим і визначальним у цьому спорі, з врахуванням підстави позовних вимог та можливості застосування статті 1212 ЦК України, є саме строк, коли забудовник порушив визначенні законом зобов'язання.
На підставі викладеного, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, повертаючи справу № 910/6226/23 на новий розгляд до суду першої інстанції, виснував про необхідність врахування показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, які були чинні станом на момент введення спірних об'єктів будівництва до експлуатації.
Отже, розрахунок розміру пайової участі, здійснений органом місцевого самоврядування з урахуванням наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 10.09.2021 № 230, є правомірним та арифметично правильним.
Покликання відповідача на те, що загальна кошторисна вартість будівництва інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури поза межами земельної ділянки складає - 8 328 604,41 грн, що підтверджується висновком експерта у сфері діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури ФОП Мішиним В. М., господарський суд не бере до уваги, вказуючи таке.
Частиною 5 ст. 30 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції станом на 27.12.2019 видачі повідомлення про початок будівництва) якщо технічними умовами передбачається необхідність будівництва замовником інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури (крім мереж, призначених для передачі та розподілу електричної енергії, трубопроводів, призначених для розподілу природного газу, транспортування нафти та природного газу) поза межами його земельної ділянки, розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму їх кошторисної вартості, а такі інженерні мережі та/або об'єкти передаються у комунальну власність.
У разі якщо кошторисна вартість будівництва інженерних мереж та/або об'єктів інженерної інфраструктури (крім мереж, призначених для передачі та розподілу електричної енергії, трубопроводів, призначених для розподілу природного газу, транспортування нафти та природного газу) перевищує розмір пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту, орган місцевого самоврядування приймає рішення про відшкодування замовнику різниці між здійсненими витратами та розміром пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту
Натомість побудовані мережі на баланс сільської ради відповідач не передавав та будь-які об'єкти благоустрою до комунальної власності відповідачем також не передавалися, а підключення будинку до мереж інфраструктури та здійснення благоустрою є обов'язком забудовника та є необхідною умовою для здачі будинку в експлуатацію.
Також, будь-яка участь у розвитку та створенні інфраструктури населеного пункту, шляхом будівництва інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури та благоустрою на землях комунальної власності за межами земельних ділянок на яких проводилось будівництво відповідачем не здійснювалося. Будь-які роботи, які проводились відповідачем на землях приватної власності не можуть бути зараховані у вартість пайової участі.
Крім того, відповідач здійснив підключення будинку до мереж, які не перебувають на балансі сільської ради.
Подані до суду відповідачем додаткові докази за своєю суттю є договори його господарської діяльності та не підтверджують відшкодування понесених ним витрат під час спорудження таких мереж (об'єктів) у частині, що перевищує встановлений йому розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.
Доводи відповідача щодо спливу позовної давності спростовуються наступним.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжено дотепер.
Згідно з Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ “Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 19 відповідно до якого у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Отже, з метою забезпечення визначеного Конституцією України права на доступ до суду законодавцем передбачене продовження на період дії воєнного стану строку, протягом якого особа може реалізувати своє право на звернення до суду з метою захисту своїх прав та інтересів.
Наведене узгоджується зі сталою правовою позицією Верховного Суду в постанові від 21.06.2023 у справі № 727/4133/22, в постанові від 28.03.2024 у справі № 903/877/20, від 01.02.2024 у справі № 916/411/23.
За наведених обставин, загальна позовна давність, перебіг якої припав на період дії в Україні правового режиму воєнного стану, продовжена законодавцем на період дії такого правового режиму. Водночас продовження строків свідчить, що їх перебіг, який відбувається у період дії воєнного стану, не зараховується при обчисленні.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Приписи статті 79 ГПК України встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1-3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
За наведених обставин, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову.
На підставі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст .ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ПЛЮС» (вул. ім. В. Сосюри, буд. 364, кв. 2, м. Лисичанськ, Луганська обл., 93100, ідентифікаційний код 43114872) на користь Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області (вул. Степна, 4, с. Фонтанка, Одеський район, Одеська обл., 6757, ідентифікаційний код 04379746) грошові кошти у сумі 560 339,61 грн, з яких 319 336,33 грн - безпідставно збережені кошти пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, 202 499,19 грн - інфляційні нарахування, 38 504,09 грн - 3% річних.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ПЛЮС» (вул. ім. В. Сосюри, буд. 364, кв. 2, м. Лисичанськ, Луганська обл., 93100, ідентифікаційний код 43114872) на користь Одеської обласної прокуратури (отримувач коштів - Одеська обласна прокуратура (адреса: 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3), код отримувача (код ЄДРПОУ) - 03528552, рахунок отримувача - UA808201720343100002000000564, банк отримувача - ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача - 820172, код класифікації доходів бюджету - 22030101) витрати зі сплати судового збору у розмірі 6724,07 грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Повне рішення складено 29 липня 2025 р.
Суддя Т.Г. Деркач