Справа № 473/2110/25
іменем України
"29" липня 2025 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого - судді Вуїва О.В.,
за участю секретаря судового засідання Москаленко С.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вознесенську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У квітні 2025 року ТОВ «Юніт Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому вказувало, що 13 січня 2024 року ТОВ «Авентус Україна» уклало з ОСОБА_1 . Договір про надання споживчого кредиту №7469475.
Відповідно до договору ТОВ «Авентус Україна» зобов'язалося надати та надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 15 000 грн зі строком користування коштами протягом 360 днів - до 07 січня 2025 року, який зі свого боку зобов'язався вчасно повернути кредит (згідно узгодженого графіку), а також щомісячно сплачувати проценти за користування ним у розмірі 1,10 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом протягом строку кредитування (у разі, якщо позичальник до 12 лютого 2024 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить визначену в графіку погашення заборгованості за кредитом суму першого платежу або здійснить часткове дострокове повернення кредиту), а в інших випадках проценти підлягають до нарахування за стандартною ставкою 2,20 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом.
У разі порушення позичальником взятих на себе зобов'язань ОСОБА_1 зобов'язався сплатити неустойку (штраф).
23 жовтня 2024 року ТОВ «Авентус Україна» уклало з ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» Договір факторингу №23.10/24-Ф, за яким первісний кредитор відступив ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», як фактору, за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов'язаннями, що виникли з кредитного договору №7469475 від 13 січня 2024 року.
20 січня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклало з ТОВ «Юніт Капітал» Договір факторингу №20/01/2025-01, за яким ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило позивачу за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов'язаннями, що виникли з кредитного договору №7469475 від 13 січня 2024 року.
Позичальник свої зобов'язання жодному з кредиторів належним чином не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 54 600 грн, у тому числі:
- заборгованість за кредитом - 15 000 грн;
- заборгованість за процентами за користування кредитом - 39 600 грн.
Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідача у повному обсязі.
В судове засідання представник позивача Тараненко А.І. не з'явився, проте в матеріалах справи (позові) міститься заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, судом відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи за місцем його реєстрації, причину неявки суду не повідомив.
Суд вважав можливим провести розгляд справи в заочному порядку з ухваленням заочного рішення, оскільки представник позивача у позові не заперечував проти такого порядку вирішення спору.
Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.
Зокрема, суд встановив, що 13 січня 2024 року ТОВ «Авентус Україна» уклало з ОСОБА_1 . Договір про надання споживчого кредиту №7469475.
Відповідно до договору ТОВ «Авентус Україна» зобов'язалося надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 15 000 грн зі строком користування коштами протягом 360 днів - до 07 січня 2025 року, який зі свого боку зобов'язався вчасно повернути кредит (згідно узгодженого графіку), а також щомісячно сплачувати проценти за користування ним у розмірі 1,10 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом протягом строку кредитування (у разі, якщо позичальник до 12 лютого 2024 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить визначену в графіку погашення заборгованості за кредитом суму першого платежу або здійснить часткове дострокове повернення кредиту), а в інших випадках проценти підлягають до нарахування за стандартною ставкою 2,20 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом.
У разі порушення позичальником взятих на себе зобов'язань ОСОБА_1 зобов'язався сплатити неустойку (штраф).
23 жовтня 2024 року ТОВ «Авентус Україна» уклало з ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» Договір факторингу №23.10/24-Ф, за яким первісний кредитор відступив ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», як фактору, за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов'язаннями, що виникли з кредитного договору №7469475 від 13 січня 2024 року.
20 січня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклало з ТОВ «Юніт Капітал» Договір факторингу №20/01/2025-01, за яким ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило позивачу за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов'язаннями, що виникли з кредитного договору №7469475 від 13 січня 2024 року.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
При цьому, згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).
Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір був вчинений в електронній формі. Зокрема, сторони з дотриманням положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» узгодили у договорі усі істотні умови, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» позичальник погодився з ними та підписав правочин за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Таким чином, на підставі вказаного договору ОСОБА_1 набув відповідні права та обов'язки позичальника.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 611, 612, 623-625, 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов'язку виконання зобов'язання, зокрема повинен повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.
Також, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1078, ч. 1 ст. 1082 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (ст. 514, ч. 1 ст. 1084 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається, що кредитодавець виконав взяті на себе зобов'язання шляхом перерахування позичальнику кредиту на його особисту банківську картку (реквізити якої зазначено останнім у п. 2.1 кредитного договору), що підтверджується копією повідомлення ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 31 жовтня 2024 року за вих. №2523_241031102110 (а.с. 38).
Зі свого боку ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав.
За встановленого, до ТОВ «Юніт Капітал», як фактора, перейшли всі права кредитора, що виникли з кредитного договору №7469475 від 13 січня 2024 року.
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором, станом на 22 жовтня 2024 року заборгованість за кредитним договором становить 54 600 грн, у тому числі:
- заборгованість за кредитом - 15 000 грн;
- заборгованість за процентами за користування кредитом (за період з 13 січня 2024 року до 12 травня 2024 року) - 39 600 грн.
Суд констатує, що проценти дійсно нараховані відповідно до умов кредитного договору (в тому числі за узгодженими сторонами розміром процентної ставки та строком кредитування).
Однак умови кредитного договору та відповідні нарахування в цій частині частково суперечать вимогам Закону України «Про споживче кредитування».
Зокрема, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX (який набрав чинності 24 грудня 2023 року) статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено: ч. 4 цієї статті, у якій зазначено формулу розрахунку денної процентної ставки за споживчим кредитом; ч. 5 цієї статті, у якій визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
При цьому, у п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
За встановленого, оскільки кредитний договір укладений після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, яким внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування» (в частині обмеження розміру денної процентної ставки), проте без урахування його положень, а тому відповідні умови договору щодо нарахування процентів у розмірі, що перевищує 1,5 % на день, починаючи зі 121 дня з дня набрання чинності Законом від 22 листопада 2023 року № 3498-IX (тобто з 22 квітня 2024 року) є нікчемними.
Зокрема, денна ставка за договором, розрахована згідно ч. 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», виходячи з умов кредитного договору, у тому числі стандартної процентної ставки, становить 2,20 % (п. 1.7.1 договору), з чим суд, перевіривши відповідні обрахування, погоджується.
Згідно договору, кредитодавець здійснював нарахування позичальнику процентів за стандартною ставкою 2,20 % за кожен день користування кредитом, тобто частково з порушенням вимог закону (починаючи з 22 квітня 2024 року).
Таким чином, проценти підлягали до нарахування:
- з 13 січня 2024 року до 21 квітня 2024 року за встановленою в договорі процентною ставкою - 2,20 % на день;
- з 22 квітня 2024 року до 12 травня 2024 року за ставкою 1,50 % на день.
Тобто, належна заборгованість за процентами до стягнення за період нарахування становить:
- з 13 січня 2024 року до 21 квітня 2024 року - 32 670 грн (згідно наданого розрахунку заборгованості);
- з 22 квітня 2024 року до 12 травня 2024 року - 4 725 грн (15 000 грн (сума кредиту) х 1,5 %/100 х 21 (день користування кредитом)).
Таким чином, загальний розмір процентів за період кредитування, розрахований з урахуванням вимог Закону України «Про споживче кредитування», який підлягає стягненню, становить 37 395 грн.
Тому встановлена судом заборгованість на підставі ст.ст. 526, 530 ЦК України підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Юніт Капітал».
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача (згідно розміру задоволених вимог) також підлягають стягненню 2 324,65 грн судового збору.
Що стосується вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн, то в цій частині суд виходить з наступного.
Дійсно, відповідно до вимог ст.ст. 133, 137, 141 ЦПК України суд в залежності від результату розгляду справи зобов'язаний розподілити між сторонами витрати на професійну правничу допомогу.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав суду копію Договору про надання правничої допомоги від 10 лютого 2025 року №10/02/25-02, укладеного між ТОВ «Юніт Капітал» та АБ «Тараненко та партнери», з додатками у вигляді Протоколу узгодження тарифів, Додаткової угоди від 10 лютого 2025 із реєстром боржників, копії Акту приймання-передачі наданих послуг від 10 лютого 2025 року, що містять перелік, опис та узгоджену сторонами вартість виконаних робіт, необхідних для надання правничої допомоги, зокрема: вивчення матеріалів справи - 2 год., вартість послуги - 1 000 грн; підготовка запиту щодо зарахування кредитних коштів на рахунок боржника - 1 год., вартість послуги - 500 грн; підготовка та подача клопотання про витребування інформації щодо зарахування кредитних коштів на рахунок боржника - 1 год., вартість послуги - 500 грн; складання позовної заяви - 2 год, вартість послуги - 5 000 грн (що відповідає узгодженим тарифам).
Проте у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.
Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу стягнення заборгованості за кредитним договором.
Даний спір є спором незначної складності, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною, справа не передбачає необхідності виконання значного обсягу дій та робіт, необхідних для її підготовки та розгляду.
Водночас є сумнівними з точки зору розумності адвокатські послуги щодо складання позовної заяви у стандартній справі незначної складності за ставкою, що значно перевищує середній розмір аналогічних послуг.
Отже, зважаючи на категорію даної справи, яка є нескладною, враховуючи усталену практику, суд вважає, що визначені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеними і не являються співмірними, обґрунтованими і пропорційними об'єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, а тому дійшов висновку про необхідність зменшення розміру відшкодування витрат на правничу допомогу (з урахуванням розміру задоволених вимог) до 4 000 грн.
Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 282, 284, 289 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, 4-А, офіс 10; код ЄДРПОУ 43541163) заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту від 13 січня 2024 року №7469475, що утворилася станом на 22 жовтня 2024 року, а саме: заборгованість за кредитом у розмірі 15 000 (п'ятнадцять тисяч) гривень; заборгованість за процентами за користування кредитом (за період з 13 січня 2024 року до 12 травня 2024 року) - 37 395 (тридцять сім тисяч триста дев'яносто п'ять) гривень, а всього 52 395 (п'ятдесят дві тисячі триста дев'яносто п'ять) гривень, а також 6 324 (шість тисяч триста двадцять чотири) гривні 65 копійок судових витрат.
Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя: О.В. Вуїв