65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"28" липня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/1741/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Деркач Т. Г.,
розглянувши заяву Державного підприємства "РЕНІЙСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ" про забезпечення позову за вх.№2-105/25 від 10.07.2025
у справі № 916/1741/25
за позовом: Державного підприємства "РЕНІЙСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ"
до відповідача: Приватного підприємства "РЕНІЛІС"
про стягнення 10 894 150,16 грн
06.05.2025 Господарський суд Одеської області постановив ухвалу, якою відкрив провадження за позовною заявою Державного підприємства "РЕНІЙСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ" про стягнення з Приватного підприємства "РЕНІЛІС" 10 894 150,16 грн, з яких: основний борг - 9 096 986,72 грн; інфляційні витрати від прострочення платежів - 115 347, 56 грн; сума пені - 695 272, 39 грн; загальна сума 3% річних за період прострочення платежів - 34 115, 55 грн; сума штрафу - 952 427, 92 грн, а також витрати зі сплати судового збору.
25.07.2025 за вх.№2-1189/25 господарський суд одержав заяву про забезпечення позову, в якій Державне підприємство "РЕНІЙСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ" просить суд накласти арешт на кошти у розмірі ціни позову, з урахуванням часткової оплати, а саме - 10 494 150,16 грн та судового збору - 156 235,91 грн, які обліковуються, зокрема, але не виключно, на розрахунковому рахунку ПП “РеніЛіс» (ЄДРПОУ 31180381) № НОМЕР_1 в АТ “Альфа-Банк» у м. Києві та інших банківських рахунках відповідача.
Заяву обґрунтовано такими обставинами.
ПП «РеніЛіс», порушуючи вимоги ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, ухиляється від виконання своїх обов'язків зі сплати платежів, зазначених у Графіках погашення заборгованості, які є додатками до договору про реструктуризацію заборгованості за надані послуги від 09.12.2024 та договору про реструктуризацію заборгованості за надані послуги оренди від 12.12.2024.
26.05.2025 позивач отримав від відповідача лист, в якому останній інформував про поточний статус виконання зобов'язань та вираженням готовності відповідача до поступового погашення заборгованості.
Згідно з оборотно-сальдовою відомостю по рахунку 36 за період з 01.06.2025 - 25.07.2025 вбачається, що на сьогоднішній день відповідачем здійснено лише часткову оплату заборгованості у розмірі 618 000,00 грн. Наразі динаміка подальшого погашення боргу залишається вельми сумнівною.
Позивач наголошує, що невжиття заходів щодо накладення арешту на майно та грошові суми, що належать позивачу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
28.07.2025 за вх.№23627/25 господарський суд одержав заперечення Приватного підприємства "РЕНІЛІС" на заяву ДП «РМТП» від 25.07.2025 про забезпечення позову, в яких відповідач просить суд відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову від 25.07.2025 у справі № 916/1741/25, з наступних мотивів.
ПП «РЕНІЛІС» переконує, що не має наміру ухилятися від виконання своїх зобов'язань за укладеними договорами і, звісно, від виконання рішень Господарського суду Одеської області або рішень будь-яких інших судів України.
Навпаки, відповідач стверджує про перерахування в рахунок погашення загальної заборгованості ПП «РЕНІЛІС» перед ДП «РМТП» грошових коштів 11.07.2025 - 18 000 грн та 17.07.2025 - 200 000 грн, що у свою чергу не може трактуватися, як вчинення дій, направлених на ухилення від виконання своїх зобов'язань з боку ПП «РЕНІЛІС» перед ДП «РМТП» і, відповідно, відсутні ознаки того, що ПП «РЕНІЛІС» може своїми діями або бездіяльністю унеможливити виконання рішень Господарського суду Одеської області або рішень будь-яких інших судів України.
Розглянувши вказану заяву про забезпечення позову, господарський суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 ГПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Відповідно до статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно та/або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами та/або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 виснувала про те, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 щодо застосування частини першої статті 150 ЦПК України (яка є аналогічною частині першій статті 137 ГПК України) зазначено, зокрема, такі висновки:
“ 43. Цивільний процесуальний закон не забороняє вживати заходи забезпечення позову у справі, рішення у якій не підлягає примусовому виконанню, якщо забезпечення позову сприятиме ефективному захисту порушених прав позивача. І навпаки, якщо рішення у справі підлягатиме примусовому виконанню, вжиття заходів забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно, не завжди може бути необхідним та співмірним із пред'явленими вимогами позову і відповідати характеру порушеного права позивача.
44. У частині першій статті 150 ЦПК України наведено перелік видів забезпечення позову, серед яких у пункті 1 законодавець вирізняє накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
45. Жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно (грошові кошти), лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить.
46. Тому Велика Палата Верховного Суду констатує, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
47. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
48. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії».
Як встановлено судом, предметом позову є вимога майнового характеру про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 10 894 150,16 грн.
Водночас заявник, обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, посилається на те, що невжиття заходів щодо накладення арешту на майно та грошові суми, що належать позивачу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Отже, виконання судового рішення у даній справі (за умови задоволення позовних вимог) безпосередньо залежить від того, чи матиме Товариство з обмеженою відповідальністю “Ідріс Контракшн» необхідну суму грошових коштів.
У цьому контексті варто зауважити, що подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача у будь-який момент як розпорядитися коштами, що знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що у майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За наведених умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача у будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Такого висновку дійшла об'єднана палата Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду в постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 06.12.2023 у справі № 917/805/23, від 11.10.2023 у справі № 916/409/21, від 15.09.2023 у справі № 916/2359/23, від 08.08.2023 у справі № 922/1344/23, від 27.04.2023 у справі № 916/3686/22, від 22.04.2024 у справі № 922/3929/23, від 08.07.2024 у справі № 916/143/24, що свідчить про усталеність судової практики з цього питання.
У постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 905/446/22 зазначено, що у разі звернення із позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить в суду позивач, зокрема і ту обставину, що застосовані заходи забезпечення позову створять перешкоди його господарській діяльності. У вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти чи майно відповідача, суд повинен дотриматися розумного балансу між необхідністю забезпечити можливе майбутнє виконання судового рішення та неприпустимістю блокування господарської діяльності відповідача з огляду на значний розмір заявленого у позовній заяві боргу.
Таким чином, із врахуванням наданих позивачем доказів, господарський суд погоджується, що такий захід забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах ціни позову, з урахуванням часткової оплати, а саме - 10 494 150,16 грн та судового збору - 156 235,91 грн, є релевантним з предметом позову і зможе забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Тобто, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із заявником, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Забезпечення позову в даному випадку виступає запорукою виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, а тому вимоги про забезпечення позову є співмірними позовним вимогам.
Беручи до уваги наведене, господарський суд дійшов висновку про задоволення заяви Державного підприємства "РЕНІЙСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ" про забезпечення позову.
Часткові оплати відповідача за період з 01.06.2025 по 25.07.2025 на суму 618 000 грн, не свідчать про відсутність наміру ухилення відповідача від виконання своїх зобов'язань, з огляду на значний розмір заявленого у позовній заяві боргу.
ПП «РЕНІЛІС» у запереченнях щодо забезпечення позову вказало, що потенційними джерелами отримання майбутнього прибутку є укладені: договір №1106 від 11.06.2025 про надання транспортноекспедиторських послуг з перевалки зріджених вуглеводних газів у порту Рені (на території ДП «РМТП»); договір №05/25 від 05.06.2025 про надання транспортно-експедиторських послуг з перевалки зріджених вуглеводних газів у порту Рені (на території ДП «РМТП»). ПП «РЕНІЛІС» запевнило, що орієнтовний дохід з виконанню договорів буде достатнім для погашення заборгованості перед ДП «РМТП» та сплаті інших обов'язкових платежів перед бюджетом та іншими контрагентами.
Водночас господарський суд звертає увагу, що для оцінки платоспроможності та можливостей виконати зобов'язання перед контрагентами необхідно проаналізувати фінансовий стан ПП «РЕНІЛІС» та відповідні показники фінансового аналізу: ліквідність, рентабельність, ділову активність і платоспроможність підприємства.
Натомість ні фінансової звітності, ні бухгалтерських документів, за результатами фінансового аналізу яких господарський суд мав би можливість дійти висновку про спроможність погасити борг відповідач не надав.
Додані зазначені вище два договори про надання послуг без оцінки фінансового стану підприємства в цілому не є свідченням того, що борг буде погашений.
Одночасно суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальних прав сторін, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди заявнику. Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до вирішення спору по суті.
Окрім того, арешт коштів на рахунках означає, що грошові кошти залишаються у власності відповідача і знерухомлюються з метою недопущення виведення грошових коштів з рахунків боржника й уникнення виконання судового рішення у майбутньому, якщо судове рішення буде постановлено на користь позивача. Тобто, можливість боржника розпоряджатися грошовими коштами обмежується лише на певний час і лише щодо частини коштів, якої стосується спір. Таке саме стосується й арешту майна відповідача, яким обмежується лише право розпорядження відповідачем відповідним майном.
Щодо зустрічного забезпечення, то законом не встановлено обов'язку суду вимагати від особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (ч. 1 ст. 141 ГПК України), відповідна вимога лише може висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову.
Керуючись ст. 136, ст. 137, ст. 140, ст. 234 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву Державного підприємства "РЕНІЙСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ" про забезпечення позову за вх.№2-105/25 від 10.07.2025 у справі № 916/1741/25 - задовольнити.
2. Вжити заходи забезпечення позову на користь Державного підприємства "РЕНІЙСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ" (68800, Одеська обл., Ренійський р-н, місто Рені, вул. ДУНАЙСЬКА, буд. 188, ідентифікаційний код 01125809) шляхом:
накладення арешту на кошти у розмірі ціни позову з урахуванням часткової оплати, а саме - 10 276 150,16 грн та судового збору - 156 235,91 грн, які обліковуються, зокрема, але не виключно, на розрахунковому рахунку Приватного підприємства "РЕНІЛІС" № НОМЕР_1 в АТ «Альфа-Банк» у м. Києві та інших банківських рахунках Приватного підприємства "РЕНІЛІС" (68800, Одеська область, Ізмаїльський р-н, м. Рені, вул. Дунайська, буд. 188 "Г", ідентифікаційний код 31180381).
Стягувачем за цією ухвалою є: Державне підприємство "РЕНІЙСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ" (68800, Одеська обл., Ренійський р-н, місто Рені, вул. ДУНАЙСЬКА, буд. 188, ідентифікаційний код 01125809).
Боржником за цією ухвалою є: Приватне підприємство "РЕНІЛІС" (68800, Одеська область, Ізмаїльський р-н, м. Рені, вул. Дунайська, буд. 188 "Г", ідентифікаційний код 31180381).
Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складання повної ухвали.
Повну ухвалу складено 28.07.2025.
Суддя Деркач Тетяна Григорівна