65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
(додаткова)
"28" липня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/1767/25
Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,
при секретарі судового засідання Чолак Ю.В.,
розглянувши заяву (вх. № 2-1154/25 від 21.07.2025) представника Ранчашова Костянтина Юрійовича про розподіл судових витрат у справі
за позовом фізичної особи-підприємця Єремчук Тетяни Геннадіївни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до відповідача Ранчашова Костянтина Юрійовича ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 )
про стягнення 107 228,71 грн;
представники сторін:
від позивача - Шкодіна Л.В.,
від відповідача - не з'явився,
У провадженні господарського суду перебувала справа № 916/1767/25 за позовом фізичної особи-підприємця Єремчук Тетяни Геннадіївни до ОСОБА_1 про стягнення 107 228,71 грн.
Ухвалою від 16.07.2025 залишено без розгляду заяву (вх. № 21635/25 від 08.07.2025) фізичної особи-підприємця Єремчук Тетяни Геннадіївни про залишення позову без розгляду, оскільки заяву було подано з порушенням процесуального строку.
Цією ж ухвалою суд на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України залишив без розгляду позов фізичної особи-підприємця Єремчук Тетяни Геннадіївни до Ранчашова Костянтина Юрійовича про стягнення 107 228,71 грн.
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.
Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У відзиві на позовну заяву відповідач заявив про намір подати докази понесення судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, зазначивши при цьому, що попередній (орієнтовний) розмір витрат на правничу/правову допомогу складає 30 000,00 грн.
21.07.2025 представник відповідача подав до суду заяву про розподіл судових витрат, до якої у якості доказів понесення Ранчашовим К.Ю. витрат на правову допомогу долучив копію Договору про надання правової допомоги № 12/06/25-1 від 12.06.2025 з додатковими угодами № 1 від 12.06.2025 та № 2 від 20.06.2025, копію Рахунку № 1 від 17.07.2025, копію Акта про прийняття-передачу наданих послуг від 17.07.2025.
У заяві представник позивача, з урахуванням заяви про виправлення описки, просить стягнути з фізичної особи-підприємця Єремчук Тетяни Геннадіївни на користь Ранчашова Костянтина Юрійовича 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Заяву мотивує необґрунтованими діями позивача, якими вважає неявку у судове засідання, неповідомлення про причини неявки та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача або його представника.
Ухвалою від 22.07.2025 розгляд заяви призначено на 28.07.2025.
25.07.2025 від фізичної особи-підприємця Єремчук Тетяни Геннадіївни до суду надійшли письмові заперечення проти заяви про розподіл судових витрат. Так, позивач просить відмовити у задоволенні заяви у повному обсязі, покликаючись на наступні обставини:
- заяву про компенсацію витрат на правничу допомогу було подано неуповноваженою особою;
- при оформленні документів Ранчашов К.Ю. та адвокат застосовували факсиміле, що викликає сумнів у дійсності документів;
- у наданих представником відповідача документах, як і самій заяві, йдеться про надання правової допомоги в іншій справі № 916/3457/25;
- до заяви долучено виставлений адвокатом рахунок, який відповідач не оплатив, що свідчить про передчасність подання заяви про розподіл судових витрат;
- вимоги заяви не відповідають критеріям обґрунтованості та співмірності, розмір витрат є завищеним;
- посилання представника відповідача на постанову Верховного Суду від 02.12.2022 у справі № 910/12184/20 є недоречним, оскільки у цій постанові колегія суддів навпаки відступила від висновків щодо визнання необґрунтованими дій позивача через неявку у судове засідання;
- витрати на правову допомогу у відповідача виникли не внаслідок необґрунтованих дій позивача, а внаслідок реалізації відповідачем своїх процесуальних прав;
- заявником не надано до суду доказів зловживання позивачем процесуальними правами або що спір виник внаслідок неправильних дій останнього;
- справа не є складною, не містить завеликого обсягу матеріалів, складних юридичних конструкцій, підготовка до справи не потребувала дослідження значного обсягу законодавства, судової практики чи опрацювання великого обсягу документів;
- сам по собі факт залишення позову без розгляду не підтверджує ні відсутність спору позивача з відповідачем, ні відсутність предмета спору, ні свідоме порушення позивачем охоронюваних законом прав та інтересів відповідача, не свідчить про зловживання правом та не свідчить про наявність безумовних підстав для компенсації судових витрат відповідачу. Така позиція знайшла своє відображення, зокрема в ухвалі судді Господарського суду Одеської області Волкова Р.В. від 13.03.2023 у справі № 916/2027/21.
28.07.2025 до суду надійшла заява представника відповідача, в якій він просить провести судове засідання без його участі.
Представник позивача у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні заяви.
28.07.2025 суд оголосив вступну та резолютивну частини додаткової ухвали.
Розглянувши заяву (вх. № 2-1154/25 від 21.07.2025) представника відповідача про розподіл судових витрат, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини першої статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (частина третя статті 123 ГПК України).
В силу приписів частини першої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Стаття 129 ГПК України регламентує загальні правила розподілу судових витрат.
Разом з тим, у статті 130 ГПК України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат, а саме випадків, коли судове рішення по суті спору не приймається (у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду).
Відповідно до частини п'ятої статті 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Норми частини п'ятої статті 130 ГПК України є проявом реалізації правила відшкодування судових витрат у випадку, коли судове вирішення спору по суті не відбулося і відсутня сторона, на користь якої ухвалене судове рішення.
При цьому за змістом цієї норми однією із умов для компенсації відповідачу, здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, є необґрунтовані дії позивача, що і зумовили відповідні витрати під час розгляду справи та пов'язані з цим розглядом.
Тобто стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, в тому числі і витрат на правничу допомогу у разі залишення позову без розгляду, можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.
Така правова позиція є сталою і послідовною, та викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 925/1372/21, від 11.05.2023 у справі № 921/811/21, від 25.04.2023 у справі № 924/341/22.
Водночас, оскільки частина п'ята статті 130 ГПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості / необґрунтованості, то такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин перебігу спірних правовідносин. Така позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 26.05.2022 у справі № 905/460/21.
Отже, у разі залишення позову без розгляду, відповідач, посилаючись на частину п'яту статті 130 ГПК України, може заявити вимоги про компенсацію понесених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Так, суд насамперед має перевірити доводи відповідача щодо необґрунтованих дій позивача, пов'язаних із поданням позову та його розглядом, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів позивача тощо.
Близька за змістом позиція наведена у постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2024 у справі № 921/357/20.
У заяві представник відповідача покликається на те, що позов у справі залишено без розгляду на підставі пункту 4 частини 1 статті 226 ГПК України внаслідок необґрунтованих дій позивача, які полягали в неявці її повноважного представника в судове засідання, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, неподанні позивачем заяви про розгляд справи за її відсутності та неповідомленні причин такої неявки. Представник відповідача наголошує, що саме нез'явлення представника позивача у судове засідання перешкоджало вирішенню спору, що, на його думку, є необґрунтованими діями з боку позивача.
Як вже було зазначено судом, ухвалою від 16.07.2025 залишено без розгляду заяву (вх. № 21635/25 від 08.07.2025) фізичної особи-підприємця Єремчук Тетяни Геннадіївни про залишення позову без розгляду, оскільки заяву було подано з порушенням процесуального строку.
Цією ж ухвалою суд на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України залишив без розгляду позов фізичної особи-підприємця Єремчук Тетяни Геннадіївни до Ранчашова Костянтина Юрійовича про стягнення 107 228,71 грн.
Мотивом для постановлення ухвали в частині залишення позову без розгляду стало те, що у судове засідання 16.07.2025 позивач не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності не подав. При цьому суд встановив, що позивач був належним чином повідомлений про день, час та місце судового засідання у справі; уповноважений представник позивача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності до суду не подав. За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 226 ГПК України, для залишення позову без розгляду.
Суд враховує, що Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02.12.2022 у справі № 910/12184/20, відступивши від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 09.07.2019 у справі № 922/592/17, зазначив, що право позивача як особи, що подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов'язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності. Отже, неявка повноважного представника позивача, належним чином повідомленого про час і місце розгляду справи, у судове засідання у разі неподання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності та неповідомлення причин такої неявки, можуть кваліфікуватися як необґрунтовані у розумінні ч. 5 ст. 130 ГПК України. У зв'язку з цим наявні підстави для вирішення питання про покладення відповідних судових витрат на позивача.
Відповідно до частини четвертої ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, здійснивши аналіз обставин даної справи, з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 02.12.2022 у справі № 910/12184/20, суд кваліфікує як необґрунтовані дії позивача, які виявилися у неявці його повноважного представника, належним чином повідомленого про час і місце розгляду справи, у судове засідання, неподанні при цьому заяви про розгляд справи за його відсутності та неповідомлення причин неявки.
Отже, суд вважає доведеною позицію відповідача, що останнім понесено судові витрати, пов'язані з розглядом справи, саме внаслідок необґрунтованих дій позивача, що є підставою для застосування приписів частини п'ятої статті 130 ГПК України.
Посилання позивача на висновки Господарського суду Одеської області, викладені в ухвалі від 13.03.2023 у справі № 916/2027/21, суд вважає необґрунтованими, оскільки у справі № 916/2027/21 позов було залишено без розгляду за заявою самого позивача, поданою до початку розгляду справи по суті. Суд встановив відповідність цієї заяви вимогам положень чинного процесуального законодавства, що і стало підставою для її задоволення.
Водночас, як вже суд неодноразово зазначав, позов у справі № 916/1767/25 було залишено без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України, у зв'язку з неявкою позивача у судове засідання, неповідомленням про причини неявки та неподанням клопотання про розгляд справи без його участі.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За змістом ч. ч. 3 - 6 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За приписами ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до п.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч.ч.1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідача у справі № 916/1767/25 представляв адвокат Гришко Сергій Олександрович (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ОД № 003259 від 18.04.2018), який до відзиву на позовну заяву долучив Ордер серії ВН № 1483493 на надання правничої допомоги Ранчашову Костянтину Юрійовичу у Господарському суді Одеської області на підставі Договору про надання правової допомоги № 12/06/25-1 від 12.06.2025.
Дослідивши додані до заяви про розподіл судових витрат письмові докази, суд встановив, що 12.06.2025 між Адвокатським бюро «Гришко і Партнери» (Бюро) та Ранчашовим К.Ю. (Клієнт) було укладено Договір про надання правової допомоги № 12/06/25-1 (далі - Договір), згідно з п. 1 якого Бюро бере на себе зобов'язання надати правову допомогу Клієнту з метою захисту інтересів Клієнта в якості його захисника та представника зі всіма правами, що має Клієнт.
Згідно п. 3 Договору визначений цим Договором об'єм правової допомоги може бути змінений (збільшений/зменшений) виключно за згодою сторін, шляхом укладення додаткової письмової угоди.
За надання правової допомоги Клієнт сплачує на Бюро гонорар, розмір і порядок оплати якого погоджується сторонами у Додатку за цим Договором (п. 4 Договору).
12.06.2025 сторони також підписали Додаткову угоду № 1 до Договору, яка визначає порядок оплати юридичних послуг (гонорару) Бюро за надання правової допомоги по захисту порушених та невизнаних прав Клієнта при зверненні фізичної особи-підприємця Єремчук Т.Г. до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення заборгованості. Також сторони визначили розмір гонорару, який на етапі укладення цієї додаткової угоди становив 10 000,00 грн.
20.06.2025 сторонами підписано Додаткову угоду № 2 до Договору, якою визначено порядок оплати юридичних послуг та їх вартість. В цій додатковій угоді сторони визначили, що розмір гонорару адвоката за надання юридичних послуг, з урахуванням раніше наданого обсягу послуг згідно Додаткової угоди № 1 від 12.06.2025, становить суму в розмірі 30 000,00 грн.
Підпунктом 4.1. п. 4 Додаткової угоди № 2 передбачено, що правова допомога вважається наданою після підписання акта приймання-передачі наданої правової допомоги, який підписується сторонами та скріплюється їх печатками (за наявності).
17.07.2025 Бюро виставило Ранчашову К.Ю. рахунок № 1 від 17.07.2025 за юридичні послуги згідно Договору на суму 20 000,00 грн.
17.07.2025 сторони підписали Акт про прийняття-передачу наданих послуг на суму 20 000,00 грн.
Згідно вказаного Акта Бюро з 12.06.2025 по 17.07.2025 надало Клієнту правову допомогу відповідно до Договору про надання правової допомоги № 12/06/25-1 від 12.06.2025 та умов Додаткової угоди № 1 від 12.06.2025 та Додаткової угоди № 2 від 20.06.2025 щодо захисту прав та представлення інтересів клієнта при розгляді Господарським судом Одеської області справи № 916/3457/25 за позовною заявою фізичної особи-підприємця Єремчук Тетяни Геннадіївни до Ранчашова Костянтина Юрійовича про стягнення заборгованості 107 228,71 грн, з яких: 21 484,08 грн боргу по орендній платі; 1 514,78 грн боргу за послуги з обслуговування та експлуатації об'єкта оренди; 13 320,13 грн штрафних санкцій за несплату орендної плати; 939,16 грн штрафних санкцій за несплату послуг з обслуговування та експлуатації об'єкта оренди; 1 583,92 грн інфляційних втрат; 58,44 грн 3% річних; 11 499,43 грн штрафу відповідно до п. 10.2.1.1. договору; 56 828,77 грн штрафу відповідно до п. 10.5. договору, а Клієнт прийняв надані послуги.
Зі змісту Акта вбачається, що Адвокат надав Клієнту наступні послуги:
- дві консультації адвоката по 30 хв., разом - 60 хв.;
- складення та направлення заяви про ознайомлення з матеріалами справи - 15 хв.;
- ознайомлення з матеріалами справи № 916/3457/25, роздрукування позовної заяви та наданих документів, вивчення та аналіз наданих позивачем документів - 90 хв.;
- підготовка письмового юридичного звіту за результатом ознайомлення з матеріалами справи № 916/3457/25 та доказами, наданими зі сторони Клієнта - 90 хв.;
- вибір стратегії подальших дій та підготовка стратегії захисту інтересів клієнта - 30 хв.;
- підготовка відзиву на позовну заяву, направлення його позивачу та до суду - 90 хв.;
- підготовка та направлення двох заяв про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - 20 хв.;
- аналіз відповіді на відзив та наданих документів - 45 хв.;
- підготовка заперечень на відповідь на відзив, направлення його позивачу та до суду - 90 хв.;
- підготовка та складення необхідних документів для звернення до суду із заявою про розподіл судових витрат по справі № 916/3457/25 - 120 хв.
Суд зазначає, що в силу приписів наведених вище норм ст.ст. 126, 129 ГПК України, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала висновок щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу, зокрема, зазначивши, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Так, суд погоджується з доводами позивача про те, що розмір понесених відповідачем витрат на правничу допомогу є завищеним.
Суд враховує, що справа № 916/1767/25 не є складною, а навпаки у розумінні ч. 5 ст. 12 ГПК України є малозначною, розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, не містить завеликого обсягу матеріалів, підготовка до справи не потребувала дослідження значного обсягу законодавства, судової практики чи опрацювання великого обсягу документів, ціна позову складає 107 228,71 грн, розрахунки стягуваних сум також не є складними та не потребували багато часу для їх аналізу, а сукупність наведених в Акті від 17.07.2025 послуг фактично охоплюються двома з них - підготовкою та поданням до суду відзиву та заперечень на відповідь на відзив.
Враховуючи вищевикладене, розглянувши заяву представника відповідача про розподіл судових витрат, встановивши наявність необґрунтованих дій позивача у справі, що перешкодили вирішенню спору по суті, оцінивши додані до заяви докази, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, з урахуванням принципу справедливості, верховенства права та встановлення, що розмір гонорару у даному випадку є завищеним, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви шляхом стягнення з позивача на користь відповідача 4 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Щодо інших доводів позивача суд зазначає наступне.
Суд вважає необґрунтованою позицію позивача стосовно подання заяви про розподіл судових витрат неуповноваженою особою, оскільки, як було встановлено судом, заяву від імені відповідача подав адвокат Гришко Сергій Олександрович, керуючий Адвокатським Бюро «Гришко і Партнери» (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ОД № 003259 від 18.04.2018), який до відзиву на позовну заяву долучив Ордер серії ВН № 1483493 на надання правничої допомоги Ранчашову Костянтину Юрійовичу у Господарському суді Одеської області на підставі Договору про надання правової допомоги № 12/06/25-1 від 12.06.2025.
Стосовно аргументів про використання факсиміле при підписанні Договору про надання правової допомоги та інших документів суд зазначає, що правочин згідно ст. 204 ЦК України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Доказів недійсності договору позивач не представила, у зв'язку з чим доводи в цій частині судом відхиляються.
Щодо аргументів відносно зазначення у документах іншого номера справи суд зазначає, що дійсно, додаткові угоди до Договору про надання правової допомоги та Акт про прийняття-передачу наданих послуг містять помилки в номері судової справи (помилково зазначено № 916/3457/25 замість правильного - № 916/1767/25). Водночас такі описки є несуттєвими та не впливають на висновки суду про підтвердження позивачем факту понесення витрат на правову допомогу. У контексті зазначеного суд звертається до правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 12.09.2023 у справі № 925/1073/22, згідно якого не можуть бути підставою для прийняття рішення про відмову у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу формальні (несуттєві) помилки, недоліки в оформленні заяви та доказів, що подаються разом із такою заявою, які не впливають на зміст заяви або документів та інформації, зокрема, технічні помилки та описки.
Щодо доводів про ненадання відповідачем доказів оплати послуг адвоката суд зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено (Постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
Відповідно до частини третьої ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Враховуючи не ухвалення судом рішення суду за результатами розгляду даної справи, суд вважає необхідним розподіл заявлених до відшкодування витрат здійснити шляхом постановлення додаткової ухвали.
Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 130, 221, 232, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву (вх. № 2-1154/25 від 21.07.2025) представника Ранчашова Костянтина Юрійовича про розподіл судових витрат у справі - задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Єремчук Тетяни Геннадіївни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Ранчашова Костянтина Юрійовича ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) 4 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
3. У задоволенні решти заяви - відмовити.
4. На виконання ухвали видати наказ.
Вступну та резолютивну частини додаткової ухвали оголошено 28 липня 2025 р. Повну ухвалу складено та підписано 28 липня 2025 р.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги в строк, визначений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Р.В. Волков