Справа № 127/32578/23
Провадження № 2/127/4241/23
28 липня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючої судді Іщук Т. П.,
за участі секретаря судового засідання Гондарук В. В.,
представника третьої особи - адвоката Руденко Т. С., розглянувши в підготовчому засіданні в залі суду в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 , про поділ майна подружжя,
В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває вказана справа.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 10 листопада 2023 року відкрите загальне позовне провадження.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 14 лютого 2024 року (із занесенням до протоколу судового засідання) суд визнав явку позивача обов'язковою.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 12 березня 2024 року в даній справі призначено судову будівельно-технічну та будівельно-оціночну експертизи, провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 28 квітня 2025 року поновлено провадження у даній справі, призначено підготовче засідання.
28 липня 2025 року в підготовче засідання позивач та її представник вкотре не з'явилися, про дату, час та місце його проведення були повідомлені в порядку визначеному чинним законодавством, про причини неявки суд не повідомили, будь-яких заяв до суду не надали.
Вирішуючи питання про можливість проведення підготовчого засідання у відсутність позивача та/або її представника, зважаючи на їх неявку, за вищевказаних обставин, суд дійшов такого висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 44 ЦПК України).
Згідно із ст.196 ЦПК України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій. Підготовче засідання має бути розпочате не пізніше ніж через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.
У відповідності до ч. 2 ст. 198 ЦПК України суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках:1) визначених частиною другою статті 223 цього Кодексу; 2) залучення до участі або вступу у справу третьої особи, заміни неналежного відповідача, залучення співвідповідача; 3) в інших випадках, коли питання, визначені частиною другою статті 197 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.
Водночас, згідно із ч. 3 ст. 189 ЦПК України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини своєї неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи (п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України).
Тобто чинна редакція п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України передбачає залишення позову без розгляду й у підготовчому засіданні. Виключенням для обов'язкового залишення позову без розгляду можуть вважатися обставини, якщо позивач подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору. Тобто, суд проводить підготовче засідання за умов, якщо: позивач подав до суду заяву про проведення засідання та розгляд справи за його відсутності та його нез'явлення не перешкоджає його проведенню та вирішенню спору. При цьому, суд може розглянути можливість проведення засідання та вирішення спору за відсутності позивача (з'ясувати, чи не перешкоджає нез'явлення позивача проведенню засідання та вирішенню спору) лише якщо від позивача надійшло клопотання про такий розгляд (про проведення підготовчого засідання та розгляд справи за відсутності позивача).
З матеріалів справи не вбачається подача позивачкою та/або її представником заяви про розгляд справи у її/їх відсутність. Позивачкою було подані заяви про проведення підготовчого засідання у її відсутність лише призначених на 06 грудня 2023 року, 11 січня 2024 року, 25 січня 2024 року, 14 лютого 2024 року для розгляду клопотань про витребування доказів та призначення експертизи. Однак, ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 14 лютого 2024 року (із занесенням до протоколу судового засідання) суд визнав явку позивача обов'язковою. Щодо проведення інших засідань, зокрема після поновлення провадження в справі, у відсутність сторони позивача, заяви не надходили, причини неявки не повідомлялись, клопотання про проведення засідань в режимі відеоконференції, не надходили.
Так, в підготовче засідання, призначене на 19 травня 2025 року позивач ОСОБА_1 не з'явилася, про вказану дату повідомлена шляхом направлення судової повістки про виклик до її електронного кабінету, що відповідає положенням ч.6 ст.128 ЦПК України, та суд отримав повідомлення про її доставку 01 травня 2025 о 01:29:35 год.
19 травня 2025 року від представника позивача - адвоката Ткача Ю.А. надійшла заява про відкладення підготовчого засідання.
Підготовче засідання у даній справі було відкладено на 10 червня 2025 року.
Про вказану дату підготовчого засідання позивач була повідомлена шляхом направлення судової повістки до її електронного кабінету та суд отримав повідомлення про її доставку 20 травня 2025 року о 08:29:43 год.
Проте 10 червня 2025 року від представника позивача повторно надійшло повідомлення про відкладення розгляду справи у зв'язку із його зайнятістю в іншому судовому засіданні.
Підготовче засідання відкладено на 03 липня 2025 року та направлено судові повістки по справі, в тому числі, й позивачу до її електронного кабінету. Суд отримав повідомлення про доставку судової повістки ОСОБА_1 12 червня 2025 року об 01:51:02 год.
В підготовче засідання, призначене на 03 липня 2025 року, ні позивач, ні її представник не з'явилися, будь-яких заяв від них до суду не надходило. Це підготовче засідання було відкладене за клопотанням представника відповідача на 28 липня 2025 року.
Судову повістку на вказану дату було доставлено до електронного кабінету позивача Шумської Н.М. 03 липня 2025 року о 19:38:47 год.
28 липня 2025 року ні позивач, ні її представник вкотре не з'явилися в підготовче засідання, про причини неявки суд не повідомила, будь-яких заяв чи клопотань суду не надала.
Оскільки судові повістки позивачу ОСОБА_1 про виклик у підготовчі засідання на вищевказані дати надсилались до її електронного кабінету та були отримані нею, тому з урахуванням положень ч.8 ст.128 ЦПК України ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про вказані засідання.
Згідно ч.6 ст.128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур'єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Днем вручення судової повістки є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи (п.2 ч.8 ст.128 ЦПК України).
Якщо повістку надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення (ч.8 ст.128 ЦПК України).
Відповідно до ч.3 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Суд зауважує, що явка сторони в судове засідання є суб'єктивним процесуальним правом, і як кожне суб'єктивне право це гарантовані законом вид і міра можливої або дозволеної поведінки особи і реалізація суб'єктивного права залежить від розсуду, бажання і волі уповноваженої особи.
Водночас слід зазначити, що право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов'язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності.
Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки.
Згідно ч.2 ст.44 ЦПК України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до суду. Тому, будучи ініціатором судового розгляду справи, позивач, насамперед, має активно, не зловживаючи, використовувати власні процесуальні права. При цьому, визначальними процесуальними обов'язками позивача є забезпечення представництва власних інтересів при розгляді справи.
Загальнообов'язкові процесуальні правила є своєрідною формою реалізації гарантій особи (кожного) на звернення до суду за захистом свого порушеного права чи обмеження свобод. У них іманентно презюмується, що кожен, хто звертається до суду за захистом свого права, відповідно до принципів верховенства права, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, гласності і відкритості судового процесу, змагальності сторін, диспозитивності, буде активним учасником судового провадження, зможе безпосередньо чи опосередковано через свого представника отримати судовий захист свого права.
Водночас ці правила прописують наслідки та умови, які можуть настати для особи, яка не дотримується правил (процесу) судового провадження.
Пункт 3 ч.1 ст.257 ЦПК України сформульований таким чином, що дає суду можливість не розглядати позовну заяву особи, що має вигляд застосування до особи, яка ініціювала позовне провадження, своєрідної форми відповідальності за дії, пов'язані з неявкою на засідання суду. Логіка цих норм така, що якщо позивач два і більше разів не з'явився в засідання на судові виклики, не повідомив причин неявки й не висловив свою позицію щодо можливості розгляду справи без його участі, не постав перед судом і не переконав його у тому, що відповідач порушив його права, то такими діями він фактично вказує про небажання розгляду спору.
Крім того слід також зазначити, що у п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України законодавець не застосував слова «може», «має право», «за власної ініціативи» та інші подібні у своєму значенні слова. Зазначені норми процесуального права не передбачають можливості інших варіантів дій суду, окрім залишення позовної заяви без розгляду. Формулювання «суд залишає позов без розгляду», що міститься у п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України виражає імперативну вказівку суду щодо заборони продовження розгляду справи, щодо завершення судового провадження без винесення рішення. Повноваження суду залишити позов без розгляду, передбачені цими нормами процесуального права відносяться до імперативних.
У рішеннях від 28 жовтня 1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави - учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
При цьому, слід зазначити, що процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Тобто згідно з вимогами ЦПК України суд не зобов'язаний з'ясовувати причини повторної неявки в засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Правове значення в такому випадку має лише повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність його неявки в засідання та неподання ним заяви про розгляд справи за його відсутності.
Суд також бере до уваги, що законодавче формулювання у ч. 5 ст. 223 і п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України «… його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору» означає, що суд може розглянути позов по суті, однак не зобов'язаний цього робити. Це законодавче формулювання змістовно викладене у вигляді умови, яка в кожному конкретному випадку (правовій ситуації, казусові) повинна оцінюватися окремо в межах відповідних спірних правовідносин, які диктують її застосування.
Вищевказане узгоджується із позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 04 липня 2024 у справі № 9901/489/21.
Судом установлено, що повторна неявка позивачки та/або її представника перешкоджає розгляду справи, всебічному і повному з'ясуванню дійсних обставин справи, враховуючи предмет спору і підстави звернення до суду та виконанню завдань підготовчого провадження.
Так, між сторонами виник спір щодо поділу майна, зокрема щодо житлового будинку, розміщеного за адресою: АДРЕСА_1 , який, як вказує позивачка, є спільною сумісною власністю подружжя та в порядку поділу майна просить визнати право власності на 1/2 частку цього будинку.
В межах цієї справи, як вказувалося, була проведена судова будівельно-технічна та будівельно-оціночна експертизи. Крім того, як слідує з матеріалів справи, цей житловий будинок реалізований та наразі належить іншій особі. Тобто, виходячи з підстав звернення до суду і змісту пред'явлених позовних вимог вбачається необхідність уточнення останніх, що може мати місце виключно в ході підготовчого провадження.
Суд позбавлений у зв'язку із неявкою сторони позивача з'ясувати (уточнити) зміст вимоги та є необхідність роз'яснити позивачці, зокрема способи захисту її прав.
Суд бере до уваги, що обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення справи, покладено саме на суд. Однак, самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не може призводити до зміни предмета заяви та/або обраного заявником способу захисту. Отже, саме учасник справи обирає спосіб свого захисту, який зокрема, може бути змінений в підготовчому засіданні.
Також з матеріалів справи слідує необхідність роз'яснення, зокрема стороні позивача, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи.
Неявка сторони позивача в підготовче засідання унеможливлює остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин та позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Отже, в даному випадку наявні усі підстави, передбачені п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України, для залишення позову без розгляду: сторона позивача належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи; неявка позивача у підготовче засідання є повторною; позивач не повідомив причини неявки; від позивача заяв про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов слід залишити без розгляду.
На підставі викладеного, керуючись п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 , про поділ майна подружжя- залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складений 29.07.2025.
Суддя: