Справа № 127/5456/25
Провадження 2/127/919/25
28 липня 2025 року м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Горбатюк В.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді у цивільній справі за позовом Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії та гарячої води,
У провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває цивільна справа за позовом Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії та гарячої води.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 28.02.2025 відкрито провадження у цій справі та призначено її до розгляду у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 16.04.2025 задоволено клопотання ОСОБА_1. про розгляд справи в судовому засіданні із викликом (повідомленням) сторін.
Відповідач через підсистему ЄСІТС Електронний суд подав заяву про відвід судді Горбатюка В.В. у вказаній цивільній справі. Заява мотивована тим, що, на думку позивача, суддя відмовляється помічати порушення позивачем вимог ухвали про витребування доказів, не вживає заходів, що передбачені статтею 144 ЦПК України. Відповідач вважає, що суд повинен був вжити заходів процесуального примусу до позивача. Крім того, відповідач вказує на ряд наведених доводів його представником у судовому засіданні, які, на його думку, суд неправомірно не взяв до уваги. Відповідач вважає, що мотивувальна частина ухвали суду від 02.07.2025 не залишила відповідачеві сумнівів у відсутності неупередженості і об'єктивності головуючого. Відповідач вважає, що будь-який сторонній спостерігач - розумний, справедливий, обізнаний, що знається на питанні і володіє необхідною інформацією, зробив би висновок, що головуючий до початку розгляду справи по суті вже сформував думку про те, як має бути вирішена справа. За таких обставин, розгляд справи втрачає сенс, а правосуддя перетворюється на фарс. Посилаючись на вказані обставини, відповідач просить відвести суддю Вінницького міського суду Вінницької області Горбатюка Валерія Володимировича від розгляду справи № 127/5456/25.
За результатами розгляду заяви, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню з таких підстав.
У частині першій статті 2 ЦПК України вказано, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до статті 6 § 1 Конвенції право на справедливий судовий розгляд вимагає слухання справи "незалежним та безстороннім судом" (рішення ЄСПЛ від 06 травня 2003 року у справі "Клейн та інші проти Нідерландів" (Kleyn and Others v. the Netherlands) [ВП], пункт 192).
Стаття 6 § 1 Конвенції вимагає суд у межах своїх повноважень бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб'єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2000 року у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), пункт 43; рішення ЄСПЛ від 15 жовтня 2009 року у справі "Мікалефф проти Мальти" (Micallef v. Malta) [ВП], пункт 93).
Існування неупередженості повинно бути визначено за наступними критеріями (рішення ЄСПЛ від 15 жовтня 2009 року у справі "Мікалефф проти Мальти" (Micallef v. Malta) [ВП], пункт 93): суб'єктивний тест, що вивчає персональні переконання і поведінку конкретного судді, з метою визначення чи існувало неупереджене або суб'єктивне ставлення судді у конкретній справі. Відповідно до об'єктивного тесту визначається чи суд, а також, серед іншого, його структура, забезпечила відповідні гарантії для виключення легітимних сумнівів стосовно його неупередженості.
Повинно бути визначено, окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність.
Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву у неупередженості суду (рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2000 року у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), пункт 44; "Пабла Кю проти Фінляндії" (Pabla Ky v. Finland), пункт 30; від 15 жовтня 2009 року у справі "Мікалефф проти Мальти" (Micallef v. Malta) [ВП], пункт 96).
У кожному окремому випадку необхідно визначити чи характер та рівень стосунків у справі вказують на відсутність неупередженості з боку суду (рішення ЄСПЛ від 15 жовтня 2009 року у справі "Мікалефф проти Мальти" (Micallef v. Malta) [ВП],пункти 97, 102).
Підстави відводу судді перелічені у статті 36 ЦПК України. У частині першій статті 36 ЦПК України зазначено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Тобто цивільним процесуальним законом чітко визначені підстави відводу судді, одним з яких є інші обставини, що викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Відвід (самовідвід) є однією з найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Він дозволяє виключити найменшу підозру в зацікавленості судді в результатах розгляду конкретної справи, навіть якщо насправді такої зацікавленості немає, оскільки пріоритетною тут є суспільна довіра до суду.
Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
ЄСПЛ у рішенні від 03 травня 2007 року у справі "Бочан проти України" закріпив, що ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.
У постанові від 28 жовтня 1998 року у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" (Castillo Algar v. Spain) ЄСПЛ зазначив, що дійсно навіть припущення про факти, які ставлять під сумнів безсторонність суду, можуть мати певне значення; йдеться про довіру, яку суди в демократичному суспільстві повинні викликати в людей.
У рішенні від 09 листопада 2006 року у справі "Білуга проти України" ЄСПЛ наголосив, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри в недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.
У рішенні від 01 жовтня 1982 року у справі "П'єрсак проти Бельгії" (Piersack v. Belgium) ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості або, навпаки, її наявність може бути перевірено різноманітними способами, провів розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання громадянина в конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу.
У деяких випадках додаткову гарантію безсторонності судді надає вимога об'єктивної безсторонності (рішення ЄСПЛ від 10 червня 1996 року у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. the United Kingdom)). У цьому сенсі навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення ЄСПЛ від 26 жовтня 1984 року у справі "Де Куббер проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium)).
Вимога "безсторонності" згідно з судовою практикою ЄСПЛ (рішення у справах "Білуха проти України", "Салов проти України", "Мироненко проти України", "Фельдман проти України") характеризується двома критеріями: перший полягає у намаганні визначити особисте переконання судді у конкретній справі, а другий - у з'ясуванні того, чи забезпечив суддя достатні гарантії для виключення будь-якого розумного сумніву з цього приводу у сторін.
У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення ЄСПЛ у справі "Мироненко і Мартиненко проти України").
У своєму рішенні від 08 квітня 2010 року у справі "Фельдман проти України" (заяви №76556/01 та 38779/04) ЄСПЛ визнав порушенням статті 6 § 1 Конвенції незабезпечення суддею достатніх гарантій для виключення будь-якого розумного сумніву з приводу його безсторонності.
У пункті 25 розділу "Критерії неспроможності" Монреальської універсальної декларації про незалежність правосуддя встановлено, що суддя не може слухати судову справу, якщо є об'єктивні побоювання, що він не зможе розглядати справу неупереджено або його участь у цій справі може спровокувати конфлікт інтересів, що несумісний з виконанням ним судових функцій.
Пунктом 12 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів передбачено, що незалежність судової влади означає повну неупередженість з боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього і в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
У пункті 66 рішення ЄСПЛ від 10 грудня 2009 року у справі "Мироненко і Мартенко проти України" (заява № 4785/02) зазначено, що згідно з усталеною практикою суду наявність безсторонності має визначатися для цілей пункту 1 статті 6 § 1 Конвенції за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. Так, за суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді.
Відповідно до об'єктивного критерію необхідно визначити, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (рішення ЄСПЛ від 24 лютого 1993 року у справі "Фей проти Австрії", від 21 грудня 2000 року у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland)).
Необхідність відводу судді від участі в розгляді справи у будь-якому випадку, коли у стороннього спостерігача лише могли б виникнути сумніви в неупередженості судді, та про задоволення такої заяви підтвердила і Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 04 лютого 2020 року у справі № 908/137/18 (провадження № 12-106гс19), в якій виснувала, що хоч поведінка судді-доповідача й не дає жодних об'єктивних підстав вважати, що вона не є безсторонньою або що їй бракує неупередженості під час розгляду справи, а також для того, щоб за суб'єктивним критерієм з боку стороннього спостерігача не виникали сумніви в неупередженості судді-доповідача під час вирішення справи, клопотання про відвід судді-доповідача необхідно задовольнити.
Тобто, розгляд питання про відвід є виконанням вимог статті 6 § 1 Конвенції щодо забезпечення принципів незалежності та неупередженості суду, який має бути максимально безстороннім та об'єктивним, а також з метою усунути будь-які сумніви в забезпеченні незалежною державою принципу справедливості судочинства.
Згідно з частинами другою та третьою статті 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі (частина сьома статті 40 ЦПК України).
За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу (частина одинадцята статті 40 ЦПК України).
Обставини, викладені ОСОБА_1 в заяві про відвід щодо дій судді, які він вважає необ'єктивними та упередженими, є надуманими і необґрунтованими.
Доводи відповідача щодо неупередженості судді Горбатюка В.В. ґрунтуються на його особистих припущеннях та є результатом його незгоди із ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 02.07.2025, якою суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача у витребуванні додаткових доказів. Однак, оскільки у відповідача склалося тверде переконання про упередженість судді, суд вважає, що з метою недопущення сумніву позивача в справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді і вирішенні вказаної цивільної справи, є доцільним прийняти відвід відповідно до вимог ст. 36, 40 ЦПК України.
Керуючись статтями 36, 40, 260, 263 ЦПК України,
Задовольнити заяву ОСОБА_1 про відвід судді Горбатюка В.В. в цивільній справі №127/5456/25 за позовом Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії та гарячої води.
Матеріали цивільної справи №127/5456/25 передати до відділу прийому Вінницького міського суду Вінницької області для повторного автоматизованого розподілу справи між суддями відповідно до вимог статті 33 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. В. Горбатюк