79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
17.07.2025 Справа № 914/288/25
за позовом: Акціонерне товариство “Українська залізниця» в особі філії “Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд», м. Київ
до відповідача: Вищого приватного навчального закладу “Львівський медичний фаховий коледж “Медик», м. Львів
про: стягнення заборгованості
Суддя Коссак С.М.
за участі секретаря Полюхович Х.М.
Від учасників справи:
Від позивача: Бондар М. - представник;
Від відповідача: Романець А. - представник
На розгляд до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Акціонерне товариство “Українська залізниця» в особі філії “Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд», м. Київ до відповідача Вищого приватного навчального закладу “Львівський медичний фаховий коледж “Медик», м. Львів про стягнення 2 370 764,63грн. заборгованості. Також позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 35 561,50грн.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 10.02.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 06.03.2025 року о 10:00 год.
26.02.2025 року через систему «Електронний суд» представником позивача подано заяву за вх.№5096/25 про участь у судовому засіданні 06.03.2025 року на 10год. 00хв. представника в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів, яке судом ухвалою суду від 27.02.2025 року задоволено.
В судовому засіданні 06.03.2025 року представник позивача озвучив позицію щодо справи. Оскільки доказів належного повідомлення відповідача не було, конверт до суду не повертався, суд постановив відкласти підготовче засідання на 20.03.2025 року о 13:00 год. та забезпечено участь представника позивача в режимі відеоконференції.
В судовому засіданні 20.03.2025 року судом наголошено, що від позивача через систему «Електронний суд» надійшли письмові пояснення за вх.№6785/25; від відповідача на адресу суду 19.03.2025 року надійшло клопотання за вх.№7037/25 про внесення дані представника відповідача до додаткових відомостей про учасника справи, та враховуючи клопотання представника відповідача, відкладено розгляд справи на іншу дату.
Судове засідання 03.04.2025 року не відбулося у зв'язку з замінуванням Господарського суду Львівської області, відтак ухвалою суду від 03.04.2025 року відкласти підготовче засідання на 16.04.2025 на 13:00 год.
Судове засідання 08.05.2025 року не відбулося у зв'язку з загальнонаціональною тривогою.
У судове засідання 17.07.2025 року учасники справи з'явилися, надали пояснення по справі.
У цьому ж судовому засіданні суд перейшов до стадії ухвалення рішення, скорочений текст якого озвучено в судовому засіданні.
Правова позиція учасників справи.
Позиція позивача
Позивач вважає, що термін дії Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 62 від 02.01.2003 р. закінчився 02 січня 2023 року, що стало підставою для нарахування неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення і у зв'язку із зазначеним виникла заборгованість в сумі 2 370 764,63 грн.
В обгрунтування позовних вимог посилається на лист від 25.01.2023 за № 250 за підписом начальника та заступника начальника ВСП «Львівська дирекція» філії «Центр будівельно - монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Українська залізниця» про припинення дії договору оренди № 62 від 02.01.2003.
Просить стягнути з Вищого приватного навчального закладу «Львівський медичний фаховий коледж «Медик» 2 370 764,63 грн неустойки на підставі ч.2 ст.785 ЦК України. Інших вимог не заявлено.
Аргументи відповідача.
Між Львівською державною залізницею та Товариством з обмеженою відповідальністю центр «Медик» 02 січня 2003 року' було укладено Договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 62 від р.
Відповідно до пункту 10.1. Договору цей Договір укладено строком на 20 років, що діє з 2 січня 2003 р. по 02 січня 2023 р. включно.
Позивач вважає, що термін дії Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 62 від 02.01.2003 р. закінчився 02 січня 2023 року, що стало підставою для нарахування неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення і у зв'язку із зазначеним виникла заборгованість в сумі 2 370 764,63 грн.
Відповідач заперечує цю обставину та вказує, що є всі законні підстави вважати Договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 02.01.2003р.р. № 62 продовженим на той самий термін і на тих самих умовах та відсутність підстав для нарахування неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, оскільки лист від 25.01.2023 № 250 за підписом начальника та заступника начальника ВСП «Львівська дирекція» філії «Центр будівельно - монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Українська залізниця» про припинення дії договору оренди № 62 від 02.01.2003 підписаний неуповноваженими особами, без належних повноважень. Відповідач після 02.01.2023 року використовує майно для освітніх заходів, вимог про його виселення не пред'являлося.
Просить у позові відмовити.
Обставини, встановлені судом.
02 січня 2003 року між Львівською державною залізницею (далі - Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю центр- «Медик» (далі - Орендар) було укладено договір №62 оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно, а саме нежитлове приміщення площею 2950,0 кв.м., розміщене за адресою м. Львів вул. Поліщука, 76 на 1-му, 2-му, 3-му. поверхах.
АТ «Українська залізниця» було проведено реєстрацію права власності на майно, а саме будівлю під літерою «А-4», об'єкт нежитлової нерухомості за адресою місто Львів вулиця Поліщука В. 76 та отримано Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 03.12.2019 індексний номер витягу 191212494 номер запису про право власності 34427423.
Додатковою Угодою №1 від 03.03.2008 до Договору оренди № 62,від 02.01.2003р. пункт 1.2 Договору оренди викладено у такій редакції «Майно передається в оренду з метою розміщення приватного навчального закладу». Пункт 3.1 викладено в такій редакції «З врахуванням змін до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 із наступними змінами, в тому числі і змінами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 № 1846, орендна плата за Договором за перший повний базовий місяць (лютий 2008) після її перерахунку з березня 2008 згідно з рішенням господарського суду Львівської області від 03.03.2008 № 21/356, що є складовою частиною цієї Угоди, складає 22912,36грн. без ПДВ».
Додатковою Угодою від 01.11.2011 до Договору оренди № 62 від 02.01.2003 внесено зміни та зазначено «з врахуванням змін до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду - державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 із наступними змінами, в тому числі і змінами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 № 1846, орендна плата за Договором за перший повний базовий місяць (листопад 2011) після її перерахунку з березня 2008 складає 41773,40грн. без ПДВ».
Додатковою Угодою №3 від 17.07.2012 до Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №62 від 02.01.2003 внесено зміни до вступної частини Договору та змінено у всіх відмінках «Львівська держана залізниця» на «Державне територіально-галузеве об'єднання «Львівська залізниця».
Додатковим договором від 17.05.2018 до Договору оренди нерухомого майна від 02.01.2003 № 62 встановлено, що Орендодавцем майна, визначеного договором оренди від 02.01.2003 № 62 є ПАТ «Укрзалізниця» в особі філії ««Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».
Пунктом 3 внесено зміни у розділ 1 «Предмет договору», в пункті 1.1 слова «Дистанції цивільних споруд на ст. Львів», замінити словами - «виробничого підрозділу «Львівське територіальне управління» філії «Центр будівельно- монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». Пунктом 4 у розділ 3 «Орендна плата» п. 3.1 викладено в редакції: «Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Кабінетом Міністрів України від 04.10.1995 № 786, за базовий місяць розрахунку - листопад 2015 року становить 41773,4грн. без ПДВУ Орендна плата за перший місяць оренди - грудень 2015 визначається коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за наступний місяць». Пункт 3.3 викладено в редакції: «Орендна плата 100% перераховується на розрахунковий рахунок Орендодавця. Одержувач коштів - виробничий підрозділ «Львівське територіальне управління» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» не пізніше 10 числа місяця наступного за звітнім.
Відповідно до Протоколу № 75 загальних зборів Учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичне Училище «Медик» від 17.02.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Медичне Училище «Медик» реорганізовано, перетворено у Вищий приватний навчальний заклад «Львівський медичний фаховий коледж «Медик».
Згідно Відповіді №1104422 від 10.02.2025 року з ЄДРЮО, ФОП та ГФ ВПНЗ «Львівський медичний фаховий коледж «Медик» є приватна організація (установа, заклад), основним видом економічної діяльності якої є фахова передвища освіта, код КВЕД 85.41. ВПНЗ «Львівський медичний фаховий коледж «Медик» є правонаступником ТОВ «Медик».
Згідно п. 10.7 Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 62 від 02.0.1.2003: «Реорганізація Орендодавця чи Орендаря, або перехід права власності; на орендоване майно третім особам, не визнається підставою для зміни або , припинення чинності цього Договору і він зберігає свою чинність»
Відповідно до пункту 10.1 Договору цей Договір укладено строком на 20 років, що діє з 02 січня 2003 до 02 січня 2023 включно.
Згідно п. 10.6. у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором. 25.01.2023 за № 250 за підписом начальника та заступника начальника ВСП «Львівська дирекція» філії «Центр будівельно - монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Українська залізниця» було направлено заяву про припинення дії договору оренди № 62 від 02.01.2003 орендарю Вищому приватному навчальному закладу «Львівський медичний фаховий коледж «Медик» у якому повідомлялось останнього, що після закінчення строку дії зазначеного Договору оренди на наступний період договір продовжуватися не буде.
Згідно даних АТ «Укрпошта» лист не вручено адресату із зазначенням, а саме «Відправлення не вручене під час доставки: інші причини» та «Невдала спроба вручення».
Згідно п. 2.4. Договору у разі припинення цього Договору Майно повертається Орендарем Орендодавцю. Орендар повертає Майно Орендодавцю аналогічно порядку, встановленому при передачі майна Орендарю за Договором. Майно вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.
Пунктом 2.5. Договору передбачено, що обов'язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає Майно іншій стороні Договору.
Позивач, вважаючи, що термін дії Договору закінчився 02 січня 2023 року, що акт приймання-передачі до Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 62 від 02.03.2003 з боку відповідача на адресу Орендодавця - АТ «Укрзалізниця» не надано, нарахував неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
На підставі п. 2 ст. 785 ЦК України, відповідачу за період з 03.02.2023 по 30.09.2024 включно було виставлено наступні рахунки:
Рахунок від 28.02.2023 № 1/02/1 на суму 269966,91 грн.,
Рахунок від 31.03.2023' № 1/03 на суму 293043,29 грн.,
Рахунок від 30.04.2023 № 1/04 на суму 293629,37 грн.,
Рахунок від 31.05.2023 N° 1/Ц5 на суму 295097,51 грн.,
Рахунок від 30.06.2023 № 1/06 на суму 297458,28 грн.,
Рахунок від 31.07.2023 № 1/07 на суму 295673,53 грн.,
Рахунок від 31.08.2023 № 1/08 на суму 291534,10 грн.,
Рахунок від 30.09.2023 № 1/09 на суму 292991,77 грн.,
Рахунок від 31.10.2023 № 1/10 на суму 295335,71 грн.,
Рахунок від 30.11.2023 № 1/11 на суму 296812,40 грн.,
Рахунок від 31.12.2023 № 1/12 на суму 298890,09 грн.,
Рахунок від 31.01.2024 № 1/01 на суму 300085,64 грн.,
Рахунок від 29.02.2024 № 1/02 на суму 300686,11 грн.,
Рахунок від 30.03.2024 № 1/03 на суму (300686,11 грн. описка в рахунку) згідно нарахування 302189,55грн.,
Рахунок від 30.04.2024 № 1/04 на суму 302793,94 грн.,
Рахунок від 31.05.2024 № 1/05 на суму 304610,70 грн.,
Рахунок від 30.06.2024 № 1/06 на суму 309455,41 грн.,
Рахунок від 31.07.2024 № 1/07 на суму 309455,41 грн.,
Рахунок від 31.08.2024 № 1/08 на суму 311312,14 грн.,
Рахунок від 30.09.2024 № 1/09 на суму 325915,51 грн.
За вказаний період перераховано в рахунок погашення заборгованості кошти, згідно банківський виписок, а саме виписка від 14.03.2023 на суму 124440,12 грн. виписка від 21.03.2023 на суму 50000,00 грн., виписка від 19.04.2023 на суму 177056,72 грн. виписка від 18.05.2023 на суму 177410,08 грн. виписка від 14.06.2023 на суму 178297,88 грн. виписка від 18.07.2023 на суму 179724,26 грн. виписка від 17.08.2023 на суму 178645,91 грн. виписка від 19.09.2023 на суму 176144,86 грн. виписка від 19.10.2023 на суму 177025,58 грн. виписка від 17.11.2023 на суму 178441,78 грн. виписка від 15.12.2023 на суму 179333,99 гри. виписка від 19.01.2024 на суму 180589,33 грн., виписка від 20.02.2024 на суму 181311,69 гри. виписка від 19.03.2024 на суму 181855,63 грн. виписка від 19.04.2024 на суму 182764,91 грн. виписка від 20.05.2024 на суму 183130,44 грн. виписка від 05.07.2024 на суму 184229.22 грн. виписка від 22.07.2024 на суму 188282,26 грн. виписка від І9.08.2024 на суму 188282,26 грн. виписка від 19.09.2024 на суму 189411,95 грн. виписка від 17.10.2024 на суму 192253,13 грн.
У зв'язку із зазначеним у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за період з 03.02.2023 по 30.09.2024 в сумі 2370764,63 грн.
На виконання вказівки № ЦКМ-13/454 11.04.2018 відповідно до рішення правління ПАТ «Укрзалізниця» (протокол № Ц-64/33 Ком.т. засідання правління ПАТ “«Укрзалізниця» від 30.03.2018 було повідомлено Орендаря про те, що договір оренди від 02.01.2003 № 62 після закінчення строку продовжуватись не буде. На цей лист відповідачем було надано відповідь (лист від 10.05.2018 № 44), у якому орендар посилаючись на п. 10.2 Договору оренди від 02.01.2003 повідомив, що умови договору зберігають силу протягом всього терміну дії, а в частині зобов'язань Орендаря щодо орендної плати до виконання зобов'язань. Також зазначив, що відповідно до п. 10.7 Договору реорганізація Орендодавця чи Орендаря, або перехід права власності на орендоване майно третім особам не визнається підставою для зміни або припинення чинності цього Договору і він зберігає свою чинність для нового власника орендованого майна.
Позивач стверджує, що, оскільки протокольне рішення засідання правління ПАТ «Укрзалізниця» № Ц- 64/33 від 30.03.2018 є необмеженим в часі і діє до повного його виконання- керівництву підрозділу ВСП «Львівська дирекція», для написання Заяви про припинення договору оренди № 62 від 02.01.2003 року окремої вказівки не потрібно. Така заява написана 25.01.2023 року № 250 після завершення строку дії договору відповідно до вказаного рішення ПАТ «Укрзалізниця» та у відповідності до умов ч.2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» в редакції на дату укладання договору та з врахуванням розділу VI Положення про організацію" процедур розпорядження майном в АТ «Укрзалізниця», затвердженого рішенням від 04.06.2020 (протокол № ІД-45/50Ком.Т.).
Норми права та мотиви суду.
Предметом доказування у справі щодо стягнення неустойки в порядку ч.2 ст.785 ЦК України як подвійної плати за користування орендованим майном є: факт припинення договору оренди у зв'язку зі спливом строку його укладення, обставини, пов'язані з невжиттям орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об'єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин, наявність обставин, які би перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк, умисним ухиленням орендаря від обов'язку щодо повернення орендодавцю об'єкта оренди, утриманням орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджанням орендарем у доступі орендодавця до належного йому об'єкта оренди; відсутністю з боку орендодавця бездіяльності та невчиненням ним дій, спрямованих на ухилення від обов'язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна.
Обставини вчинення орендарем дій з повернення орендованого майна та відсутність у нього умислу на ухилення від повернення об'єкта оренди виключають можливість застосування орендодавцем до орендаря відповідальності у вигляді неустойки в порядку ч.2 ст.785 ЦК України. Аналогічна за змістом правова позиція наведена, зокрема, у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.12.2019 у справі № 910/20370/17 та постанові Верховного Суду від 19.07.2023 у справі № 924/746/22.
Правовідносини оренди (найму) врегульовані положеннями глави 58 "Найм (оренда)" розділу ІІІ "Окремі види зобов'язань" книги п'ятої "Зобов'язальне право" ЦК України та статей 283- 291 ГК України.
Згідно із ч.1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частинами першою та шостою ст. 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У частині першій ст. 284 ГК України законодавець як істотні умови договору оренди, визначив, зокрема, строк, на який укладається договір оренди; орендну плату з урахуванням її індексації; умови повернення орендованого майна або викупу.
За частиною першою ст.773 ЦК України на наймача покладений обов'язок користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.
Частиною першою ст. 763 ЦК України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Аналогічні за змістом положення містить ч.4 ст. 284 ГК України, відповідно до якої строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є однією з підстав його припинення.
Виняток з наведеного правила передбачено ч.1 ст. 764 ЦК України, відповідно до якої в разі якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.
Частиною першою ст. 785 ЦК України передбачено, що в разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Відповідно до ч.2 цієї ж статті Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.
Відповідно до п.10.6. Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна від 02.01.2003 № 62 у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або змін цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.
25.01.2023 за № 250 за підписом начальника та заступника начальника ВСП «Львівська дирекція» філії «Центр будівельно - монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Українська залізниця» було направлено заяву про припинення дії договору оренди № 62 від 02.01.2003 орендарю Вищому приватному навчальному закладу «Львівський медичний фаховий коледж «Медик» у якому повідомлялось останнього, що після закінчення строку дії зазначеного Договору оренди на наступний період договір продовжуватися не буде.
Згідно даних АТ «Укрпошта» лист не вручено адресату із зазначенням, а саме «Відправлення не вручене під час доставки: інші причини» та «Невдала спроба вручення».
За змістом статей 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов'язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов'язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового обов'язку, що узгоджується з нормами статті 610 ЦК України та статті 216 ГК України.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).
Законодавець у частині першій статті 614 ЦК України визначив, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Невиконання наймачем передбаченого ч.1 ст. 785 ЦК України обов'язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов Договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до ч.2 ст. 785 ЦК України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Отже, відповідно до статті 614 ЦК України, для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 цього Кодексу, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов'язання. Тобто судам потрібно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов'язку не виконав.
Матеріали справи містять Довіреність від 23.01.2023 року, видану філією «Центр будівельно - монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Українська залізниця» (Довіритель), що уповноважує начальника дирекції ВСП «Львівська дирекція» філії «Центр будівельно - монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Українська залізниця» Рябця М.І., заступника начальника Сича В.О., заступника начальника Зайла А.Є.представляти інтереси Довірителя, пов'язані з діяльністю філії «Центр будівельно - монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Українська залізниця», зокрема, вчиняти правочини, укладати, змінювати та розривати будь-які договори(в т.ч. внутрішні зобов'язання), з урахуванням обмежень, передбачених пунктами 5.6. та 5.7. Положення про Філію, лише після попереднього отримання письмового дозволу Довірителя.
Відповідно до п.5.6.Положення про філію «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Укрзалізниця», затвердженого правлінням АТ «Укрзалізниця» від 17.10.2022 року, у разі коли виконання зазначених у пункті 5.5 цього Положення повноважень передбачає розпорядження майном (крім грошових коштів), у тому числі його відчуження та списання, та/або укладання договорів (угод) (у тому числі й з одним контрагентом та/або щодо одного класу товару / робіт / послуг сукупно за рік) на суму, більшу ніж 1 000 000 (один мільйон) гривень, директор виконавчий Філії має право здійснювати такі дії тільки після попереднього отримання письмового дозволу правління Товариства.
Відповідно до п.5.7. цього положення будь-які договори, довіреності та інші документи, зокрема щодо листування з третіми особами (крім банківських документів) від імені Товариства вважаються належним чином укладеними (вчиненими) та мають юридичну силу для Філії, Товариства та третіх осіб лише в разі, коли вони укладені (вчинені) з дотриманням правила двох підписів, скріплені підписами щонайменше двох уповноважених на це посадових осіб Філії, які діють на підставі довіреності, виданої Товариством (директор виконавчий та заступники директора виконавчого Філії, керівники виробничих підрозділів Філії або інша уповноважена на це посадова особа Філії тощо). Довіреності, правочини та інші вихідні документи від імені Товариства, адресовані третім особам, вважаються належним чином укладеними (вчиненими) Філією, якщо вони укладені (вчинені) відповідно до Статуту Товариства, внутрішніх документів Товариства та законодавства України.
Представником відповідача було направлено адвокатський запит б/н від 22.03.2023, що пов'язаний з наданням правової допомоги ВПНЗ Львівський медичний фаховий коледж «МЕДИК» стосовно повноважень начальника та заступників ВСП «Львівська дирекція» на вчинення дій від імені філії «Центр будівельно- монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Укрзалізниця» та намірів філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Укрзалізниця» про розірвання Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна від 02.01.2003 р. № 62.
Отримані листи від 17.04.2023 р. № Ц-6-91/850-23 та від 05.05.2023 р. № Ц-6-91/997- 23. до листа від 17.04.2023 р. № Ц-6-91/850-23 була додана копія довіреності від 23.01.2023 р. щодо уповноваження начальника та заступників начальника дирекції ВСП «Львівська дирекція» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Укрзалізниця» на представлення інтересів Філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Укрзалізниця», в якій у п. 9 вказано, що начальник та заступники начальника дирекції ВСП «Львівська дирекція» філії «Центр будівельно- монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Укрзалізниця» відповідно: Ребець Михайло Іванович, Сич Віталій Олександрович та Зайло Андрій Євгенович уповноважені вчиняти правочини, укладати, змінювати та розривати будь-які договори (в т.ч. внутрішні зобов'язання) з урахуванням обмежень, передбачених пунктами 5.6 та 5.7 Положенням про Філію, лише з попереднього отримання письмового дозволу Довірителя.
Водночас у вищезгаданому листі від 17.04.2023 р. № Ц-6-91/850-23 зазначається, що за повідомленням філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Укрзалізниця», зобов'язання, листи чи інші розпорядчі документи щодо припинення строк дії Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна від 02.01.2003 р. № 62 Філією виробничому структурному підрозділу «Львівська дирекція» не надавалися.
Як встановлено судом, АТ «Українська залізниця», що є Орендодавцем за Договором, було проведено реєстрацію права власності на майно, а саме будівлю під літерою «А-4», об'єкт нежитлової нерухомості за адресою місто Львів вулиця Поліщука В. 76 та отримано Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 03.12.2019 індексний номер витягу 191212494 номер запису про право власності 34427423. Вказане майно є предметом договором оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 62 від 02.01.2003.
17 травня 2018 року укладено додатковий договір до договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна від 02.01.2003 р. № 62 між ПАТ «Укрзалізниця» (за текстом - Орендодавець) в особі директора філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Укрзалізниця» та заступника директора філії, що діють на підставі довіреності від 17.05.2028 року, які підписали цей договір та ТОВ «Медичне училище Медик». На підставі цього додаткового договору укладено Акт приймання - передачі в оренду нерухомого майна, у якому у п.2 зазначено, що об'єкт оренди обліковується на балансі виробничого підрозділу «Львівське територіальне управління «філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Українська залізниця».
Відповідно до рішення Правління ПАТ «Укрзалізниця» (протокол №Ц-64/33 ком.т. засідання правління ПАТ «Укрзалізниця від 30.03.2018 року) та листа від 11.04.2018 року за підписом директора Департаменту майнової політики АТ «Укрзалізниця», підготовленого на виконання згаданого рішення правління, адресованого філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» ПАТ «Укрзалізниця» з переліком договорів оренди майна по філії, за якими не перебрані функції орендодавця, передбачено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна від 02.01.2003 р. № 62. У цьому листі, зокрема, зазначено про необхідність одночасно з підписанням додаткових договорів повідомити орендарів від імені ПАТ «Укрзалізниця» про те, що договори оренди, зазначені у додатку до цього листа (прим. - спірний договір), після закінчення строку їх дії продовжуватися не будуть. Підписантами додаткових договорів та листів-повідомлень від імені ПАТ «Укрзалізниця» виступають: перший підписант - директор філії, другий підписант - особа, визначена директором філії. При цьому суду зазначає, що балансоутримувачем, згідно додатку до цього протоколу є філія «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» ПАТ «Укрзалізниця».
Про те заява від 25.01.2023 № 670 про припинення договору оренди №62 від 02.01.2003 року надіслана Орендарю (відповідачу у справі) ВСП «Львівська дирекція» Філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Укрзалізниця» за підписом начальника та заступника начальника з пропозицією припинити дію Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна від 02.01.2003 р. № 62.
Верховний суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 06 вересня 2019 року у справі №910/7364/18 відзначає, що саме власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України), які він може реалізовувати на власний розсуд. Тобто лише власник має право на визначення юридичної долі свого майна, у тому числі й шляхом надання майна іншим особам, а також повернення (вилучення) цього майна від відповідних суб'єктів. Оскільки чинне законодавство не надає право балансоутримувачу виступати орендодавцем щодо орендованого нерухомого майна та мати права орендодавця, то відповідно балансоутримувач не вправі заявляти вимогу про зобов'язання орендаря повернути орендоване майно та повідомляти відповідача про відсутність наміру продовжити договір. Об'єднана палата підтримує доводи касаційної скарги про те, що у балансоутримувача відсутні повноваження щодо здійснення повідомлення відповідача про відсутність наміру продовжити договір.
Враховуючи наведене вище, суд доходить висновку, що зазначені особи та ВСП «Львівська дирекція» Філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Укрзалізниця» не мали повноважень на скерування та надсилання від імені Акціонерного товариства «Українська залізниця» заяви про припинення договору оренди із вказівкою про неможливість його продовження. При цьому у листі №250 зазначено, що орендодавцем є АТ «Укрзалізниця».
Таким чином, позивач не довів належними та допустимими доказами факт припинення договору оренди у зв'язку зі спливом строку його укладення.
Оскільки чинне законодавство та умови договору не надають права ВСП «Львівська дирекція», що згідно Положення про ВСП «Львівська дирекція» Філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Укрзалізниця», затвердженого наказом філії від 07.09.2021 року №142, входить до складу філії виступати орендодавцем щодо спірного нерухомого майна та мати права орендодавця, останній не вправі самостійно, всупереч п.10.8. Договору заявляти вимогу про зобов'язання Орендаря припинити умови договору, повернути орендоване майно, а відтак суд вважає, що обставини, пов'язані з невжиттям орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об'єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин відсутні.
Враховуючи правомірні очікування на продовження орендних правовідносин, позивач не довів умисне ухилення Орендаря від обов'язку щодо повернення Орендодавцю об'єкта оренди, утриманням орендованого майна у володінні Орендаря та перешкоджанням Орендарем у доступі Орендодавця до належного йому об'єкта оренди, а відтак у правомірності стягнення неустойки на підставі ч.2 ст.785 ЦК України, що є предметом позову у цій справі. Доказів ухилення відповідача від сплати орендної плати, існування заборгованості позивачем не надано. Також позивачем не надано суду доказів вжиття заходів щодо примусового повернення орендованого майна.
Суд погоджується з позиціє відповідача, що особи, які підписали лист від 25.02.2023 № 670 від ВСП «Львівська дирекція» Філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Укрзалізниця» з пропозицією припинити дію Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна від 02.01.2003 р. № 62, не мали повноважень на його скерування та надсилання від Акціонерного товариства «Українська залізниця» чи Філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Укрзалізниця».
Суд зазначає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19 зазначено, що правове регулювання процедури припинення орендних правовідносин, наведене у статті 764 Цивільного кодексу України, спрямовано на досягнення справедливого балансу між правом орендодавця як власника майна володіти, користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд і правом орендаря очікувати на стабільність та незмінність його майнового становища. У контексті наведених вище норм настання наслідків у вигляді припинення чи продовження договору є пов'язаним з дотриманням сторонами орендних правовідносин добросовісної та послідовної поведінки, обумовленої змістом укладеного договору, положеннями господарського законодавства, а також усталеними звичаями ділового обороту та документообігу.
Одночасно Велика Палата Верховного Суду визначила, що повідомлення орендаря про припинення договору є юридично значимою дією, яка засвідчує наявність такого волевиявлення та забезпечує своєчасну обізнаність з ним іншої сторони, є передумовою для настання обумовлених таким одностороннім правочином наслідків також для іншої особи за правилами абзацу 3 частини третьої статті 202 Цивільного кодексу України. Наявність відповідної заяви орендодавця та належних доказів її надсилання орендарю за наданими орендарем реквізитами відповідно до встановлених судами обставин справи свідчить про добросовісність звернення позивача до відповідача, вчинення позивачем залежних від його волі необхідних дій у спірних правовідносинах на відміну від відповідача, а відтак і про припинення договірних відносин між сторонами відповідно до приписів чинного законодавства.
У постановах Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 904/1207/19, від 28.05.2019 у справі № 911/2980/17, від 12.06.2018 у справі № 910/15387/17, від 05.06.2018 у справі № 904/7825/17, від 29.05.2018 у справі № 923/854/17, надано правовий висновок стосовно особливостей направлення вимоги про припинення договірних правовідносин. Зокрема, було визначено, що відповідна вимога про припинення чи зміну договору оренди не повинна називатися виключно заявою. Така заява може бути направлена однією із сторін у формі листа, телеграми, факсограми тощо. Істотне значення у даному випадку має зміст такої заяви, оскільки вона обов'язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди, та факт її отримання іншою стороною.
Як встановлено судом, гідно даних АТ «Укрпошта» лист від 25.01.2023 року №250 не вручено адресату із зазначенням, а саме «Відправлення не вручене під час доставки: інші причини» та «Невдала спроба вручення».
Відповідно до висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, добросовісність - це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (пункт 55 постанови). Принцип добросовісності передбачає, що сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації їхніх прав і передбаченого договором та/або законом виконання їхніх обов'язків (пункт 60 постанови). Введення у цивільне законодавство принципу добросовісності є заходом, спрямованим на зміцнення моральних засад цивільно-правового регулювання. Саме з позиції моральності слід підходити до оцінки поведінки суб'єкта права як добросовісного або недобросовісного (пункт 61 постанови).
Досліджуючи предмет позову та правові підставі його обгрунтування суд також зазначає таке.
Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу договору оренди нерухомого майна державної власності, строк дії якого завершився під час дії правового режиму воєнного стану. Орендар вважає, що договір оренди було автоматично продовжено, а орендодавець вважає такий договір припиненим, тому просить в межах даної справи стягнути неустойку на підставі ч.2 ст.785 ЦК України.
Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частинами першою, третьою ст. 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк; особливості найму (оренди) державного і комунального майна встановлюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна".
27.12.2019 набрав чинності Закон України від 03.10.2019 № 157-ІХ "Про оренду державного та комунального майна" (далі - Закон), який введено в дію 01.02.2020, та відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень якого на правовідносини щодо продовження договору оренди після 01.07.2020 поширюється дія саме цього Закону.
Закінчення строку договору оренди 02.01.2023 року припало на час дії воєнного стану в Україні. У зв'язку із цим, до спірних правовідносин підлягає застосуванню спеціальне законодавство.
Законом України від 01.04.2022 № 2181-IX було внесено зміни до Прикінцевих та перехідних положень Закону шляхом доповнення пунктом 6.1., яким унормовано, що під час дії воєнного стану Кабінет Міністрів України може встановити інші правила передачі в оренду державного та комунального майна, ніж ті, що передбачені Законом, зокрема щодо: продовження договору оренди, шляхом запровадження можливості автоматичного продовження договорів оренди, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану, на строк до припинення чи скасування та на чотири місяці після припинення чи скасування воєнного стану.
На виконання вказаних законодавчих приписів Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 634 від 27 травня 20222 року «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану».
У пункті 5 цієї постанови (в редакції на час закінчення строку дії договору оренди 02.01.2023 року) було встановлено, що договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.
Верховний Суд у постанові від 21.02.2024 у справі № 916/309/23 вказав, що зміст наведених норм права свідчить про автоматичне продовження договорів оренди, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану. При цьому для продовження договору оренди на строк до припинення чи скасування воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, окреме рішення орендодавця не вимагається, про що прямо зазначено у пункті 5 Постанови КМУ № 634. Винятки з цього правила прямо передбачені пунктом 5 Постанови КМУ № 634 (балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону).
У листі від 25.01.2023 року №250 не зазначено підстав для непродовження договору оренди, що визначені ст.19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
З огляду на викладене та враховуючи вимоги пункту 16 Постанови №634 від 27.05.2022, суд зазначає, що вказаними положеннями нормативно-правового акта, який набув чинності 01.06.2022, на орендодавця державного та комунального майна покладено обов'язок забезпечити продовження та припинення договорів оренди відповідно до пункту 5 Постанови №634, починаючи з 24.02.2022. Тобто, має місце надання зворотної сили нормативно-правовому акту в часі (ретроактивна дія) шляхом прямої вказівки про це в такому нормативно-правовому акті, і такий темпоральний прояв не суперечить принципу, вираженому в статті 58 Конституції України, оскільки ретроактивна дія вказаної Постанови уточнює початкові наміри законодавця забезпечити правову визначеність орендаря в умовах воєнного стану, який запроваджено в Україні з 24.02.2022.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у постанові від 12.04.2023 у cправі №917/565/22.
За змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 цього Кодексу).
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до статей 76 та 77 ГПК України докази мають бути належним та допустимими. Пункт 5 частини третьої статті 162 ГПК України покладає саме на позивача обов'язок у позовній заяві викласти обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, зазначити докази, що підтверджують вказані обставини, а також вказати правові підстави позову. Тобто, саме на позивача покладено обов'язок у позовній заяві викласти обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, зазначити докази, що підтверджують вказані обставини, а також вказати правові підстави позову, а суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, при розгляді справи повинен надати правильну правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, і вирішити спір відповідно до норм матеріального і процесуального права, що підлягають застосуванню у конкретному випадку з урахуванням принципів господарського судочинства, закріплених у статті 2 ГПК України, зокрема, диспозитивності, змагальності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом та судом.
Враховуючи наведене вище, суд доходить висновку про відмову у задоволені позову про стягнення неустойки на підставі ч.2 ст.785 ЦК України.
Судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 237, 238, 241 ГПК України, суд
В задоволені позову відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому Розділом IV ГПК України.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua
Повний текст рішення складено 28.07.2025 року.
Суддя Коссак С.М.