28.07.2025 Справа№914/2268/25
Суддя Господарського суду Львівської області Никон О.З., розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Тітан Інвест» про забезпечення позову
у справі №914/2268/25
за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Тітан Інвест», Львівська обл., м. Червоноград
до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестнол», Львівська обл., м. Городок
про:стягнення заборгованості, інфляційних втрат та 3% річних у загальному розмірі 463488,01 грн.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Тітан Інвест» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестнол» про стягнення заборгованості, інфляційних втрат та 3% річних у загальному розмірі 463488,01 грн.
Ухвалою від 28.07.2025 суд прийняв справу до розгляду та відкрив загальне позовне провадження, підготовче засідання призначив на 20.08.2025.
Разом із позовною заявою позивач подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідача у межах суми 463488,01 грн.
В обґрунтування поданої заяви він посилається на те, що відповідач систематично порушує договірні зобов'язання перед іншими суб'єктами господарювання в межах аналогічних господарських правовідносин, що підтверджується значною кількістю судових справ про стягнення з ТОВ «Вестнол» заборгованості, які перебували та перебувають на розгляді у Господарському суді Львівської області. Наведене свідчить про наявність у відповідача стійкої платіжної недисциплінованості та про те, що він не виконує грошові зобов'язання перед контрагентами добровільно. З урахуванням цього, наявна реальна загроза відчуження відповідачем належного йому майна з метою ухилення від виконання зобов'язань перед численними кредиторами, в тому числі перед позивачем. Така поведінка створює високі ризики фактичного унеможливлення виконання майбутнього рішення суду і, відповідно, порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
Розглянувши заяву, суд вважає за необхідне зазначити про таке.
Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Пунктом 1 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
У заяві про забезпечення позову позивач просить накласти арешт на нерухоме майно, яке належить відповідачу в межах ціни позову.
З матеріалів справи вбачається, що предметом позову у ній є матеріально-правові вимоги майнового характеру про стягнення із відповідача заборгованості, інфляційних втрат та 3% річних у загальному розмірі 463488,01 грн.
Як на підставу позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо своєчасної сплати вартості наданих позивачем послуг із перевезення згідно із Договором перевезення вантажів №10.01.2025/1 від 10.01.2025.
Надаючи оцінку щодо можливості застосування обраного позивачем заходу забезпечення позову, суд звертається до правової позиції Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеної у постанові від 17.06.2022 у справі №908/2382/21. У цій постанові суд касаційної інстанції виснував, що виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язано з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.
Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є додатковою гарантією для позивача того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.
Таким чином, розглядаючи позовні вимоги ТОВ «Тітан Інвест» про стягнення із відповідача боргу, інфляційних втрат та 3% річних, суд за наявності обґрунтованих підстав, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, може забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно відповідача.
При вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Отже, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.
Суд зазначає, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову потрібно встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Проаналізувавши доводи позивача, а також докази, подані на їх підтвердження, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, з огляду на таке.
Насамперед суд зазначає, що заявником не обґрунтовано підстав застосування пропонованого ним заходу забезпечення позову у даній справі та не підтверджено належними доказами обставини, які свідчать про те, що невжиття заходу забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Так, дійсно, у тексті заяви про забезпечення позову позивачем наведено перелік справ, у яких ТОВ «Вестнол» перебуває у статусі відповідача (справи позовного провадження) та у статусі боржника (справи наказного провадження). Проте, станом на момент постановлення цієї ухвали судові накази у справах №914/2015/25, №914/1891/25, №914/1617/25 ще не набрали законної сили (вказане простежується зі змісту відкритих відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень), а у справах №914/1887/25, №914/2188/25, №914/2070/25, №914/2012/25, №914/1696/25, №914/1727/25, №914/1797/25, №914/2216/25, №914/1258/25, №914/1700/25, №914/1649/25, №914/2121/25, №914/1836/25, №913/168/25 наразі також не прийнято судового рішення, яке б набрало законної сили.
Вказане свідчить про те, що судові рішення у цих справах не обов'язково будуть прийняті на користь заявників (позивачів), а отже існує ймовірність, що заявлені до стягнення у перелічених справах суми не будуть стягнуті із ТОВ «Вестнол».
Наявність відкритих проваджень не є підтвердженням неможливості відповідача виконати свої зобов'язання та відповідно, жодним чином не свідчить про наявність обставин, за яких позов слід забезпечити шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачу. Наявність у останнього господарських спорів може бути лише наслідком ведення останнім звичайної господарської діяльності.
Фактів набрання законної сили судовими наказами №914/1327/25 та №914/1147/25, на переконання суду, недостатньо для формулювання висновку про те, що у майбутньому можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду про задоволення позову (у разі прийняття такого судом), зважаючи на незначний розмір сум, стягнутих із ТОВ «Вестнол».
Будь-яких інших обставин, які б вказували на те, що ненакладення арешту на нерухоме майно матиме наслідком виникнення перешкод для виконання рішення суду заявником не наведено.
Слід також зазначити, що сам по собі факт порушення відповідачем своїх грошових зобов'язань перед позивачем у розумінні процесуального законодавства, не є підставою для застосування заходів забезпечення позову, оскільки такі заходи застосовуються не в залежності від наявності заборгованості, а в залежності від наявності належних та допустимих доказів на підтвердження того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Водночас заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).
Суд переконаний, що у даній справі відсутні підстави для забезпечення позову, оскільки як сам зазначає позивач у тексті позову відповідач лише частково не виконав свої зобов'язання з оплати та все ж перерахував на користь ТОВ «Тітан Інвест» 213788,26 грн. у погашення боргу. Вказане прослідковується зі змісту наданих позивачем платіжних інструкцій та банківської виписки по рахунку.
Отже, відповідач все ж вчиняє певні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань згідно із Договором перевезення вантажів №10.01.2025/1 від 10.01.2025.
Зі змісту заяви про забезпечення позову вбачається, що позивач просить накласти арешт на нерухоме майно відповідача у межах ціни позову, не конкретизуючи при цьому конкретний об'єкт нерухомого майна, права щодо якого підлягають обмеженню. Вказане свідчить про те, що заява про забезпечення позову хоча й направлена на накладення арешту на майно у межах ціни позову, однак стосується усього майна відповідача.
З урахування цього, слід зазначити, що національне законодавство не передбачає механізму виконання ухвали про забезпечення позову про накладення арешту на усе майно боржника із врахуванням розміру грошового виразу майнових вимог позивача. У таких випадках Закон України «Про виконавче провадження» не встановлює обов'язку державного/приватного виконавця проводити оцінку належного боржнику майна для накладення арешту лише на ту частину майна, вартість якого покриватиме розмір вимог позивача.
За таких умов, задоволення заяви про забезпечення позову та подальше її пред'явлення до виконання матиме наслідком накладення арешту на усе без винятку нерухоме майно відповідача, загальна вартість якого може перевищувати розмір заявлених у цій справі позовних вимог.
Зі змісту наданого позивачем Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №436753255 від 24.07.2025 вбачається, що відповідач є власником дев'яти об'єктів нерухомого майна, три із яких є земельними ділянками загальною площею 2,9552 га, а решта - нежитловими будівлями загальною площею 10296,3 кв.м. При цьому щодо відповідних нежитлових будівель вказана вартість їх купівлі відповідачем за договорами купівлі-продажу, яка становить суму у загальному розмірі 40449000,00 грн.
Відтак, можна дійти висновку про те, що вартість належного відповідачу нерухомого майна значно перевищує розмір позовних вимог у цій справі (463488,01 грн.).
Таким чином, вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на усе майно відповідача порушить баланс інтересів сторін та призведе до невиправданого втручання у господарську діяльність відповідача.
Зважаючи на все викладене вище, суд доходить висновку, що позивачем у встановленому процесуальним законом порядку не доведено, що невжиття запропонованих ним заходів забезпечення позову може утруднити або уможливити виконання рішення суду про задоволення позову (у разі прийняття такого судом за результатами розгляду позовних вимог та вирішення спору між сторонами).
Відтак, суд не вбачає підстав для застосування заходів забезпечення позову, про котрі просить позивач.
Керуючись статтями 136-140, 144, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Тітан Інвест» про забезпечення позову - відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України та оскаржується в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Никон О.З.