28.07.2025 Справа № 914/2259/25
Господарський суд Львівської області у складі судді Н.Є. Березяк, розглянувши матеріали заяви: Львівського комунального підприємства «Агенція ресурсів Львівської міської ради», м. Львів,
до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю «У-КАН Інтерсервіс», м. Львів,
про видачу судового наказу: про стягнення заборгованості у розмірі 2905,76 грн
Представники сторін не викликались (не повідомлялись).
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла заява Львівського комунального підприємства «Агенція ресурсів Львівської міської ради» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «У-КАН Інтерсервіс» заборгованості у розмірі 2905,76 грн.
В обґрунтування поданої заяви заявником зазначено обставини щодо невиконання боржником ТзОВ «У-КАН Інтерсервіс» умов укладеного між сторонами Договору про надання послуг з утримання нежитлового будинку, його частин, спору, групи будинків № 443 від 20.01.2020, а саме зобов'язань щодо своєчасної оплати вартості наданих внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 2905,76 грн.
На адресу суду 24.07.2024 за допомогою системи «Електронний суд» від заявника ЛКП «Агенція ресурсів ЛМР» надійшла заява (вх.№19758/24) про відкликання заяви про видачу судового наказу.
Розглянувши заяву ЛКП «Агенція ресурсів ЛМР» про відкликання заяви про видачу судового наказу, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 5 ст. 150 ГПК України заявник має право відкликати заяву про видачу судового наказу до її розгляду судом.
Відповідно до ч. 10 ст. 11 ГПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).
В постанові від 08.06.2022 у справі № 2-591/11 (провадження № 14-31цс21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що інститут аналогії закону і аналогії права первісно був доктринально обґрунтований і застосовувався судами задовго до часткового відображення цього інституту в законодавстві.
Необхідність інституту аналогії (аналогії закону та аналогії права) випливає з того, що закон призначений для його застосування в невизначеному майбутньому, але законодавець, встановлюючи регулювання, не може охопити всі життєві ситуації, які можуть виникнути. Крім того, життя перебуває у постійному русі, змінюється і розвивається, внаслідок чого виникають нові життєві ситуації, які законодавець не міг передбачити під час ухвалення закону.
Суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні.
Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права. Велика Палата Верховного Суду неодноразово застосовувала аналогію у процесуальному праві, зокрема у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 905/1956/15 (провадження № 12-62гс19, пункт 6.27), від 27 листопада 2019 року у справі № 629/847/15-к (провадження № 13-70кс19), від 16 червня 2020 року у справі № 922/4519/14 (провадження № 12-34гс20, пункт 6.19), від 13 січня 2021 року у справі № 0306/7567/12 (провадження № 13-73кс19, пункт 28), від 28 вересня 2021 року у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20, пункт 105).
Саме застосування аналогії у процесуальному праві в певних випадках дає змогу ухвалити справедливе рішення. Наприклад, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 905/1956/15 (провадження № 12-62гс19, пункт 6.27) застосування аналогії дозволило замінити одного відповідача двома, що і забезпечило справедливість постанови.
Тому відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.
Враховуючи вищевикладене, а також відсутність процесуальної норми, яка б врегульовувала процесуальні наслідки вирішення судом питання щодо відкликання заяви про видачу судового наказу, суд застосовує до спірних правовідносин процесуальну аналогію, а саме положення п. 3 ч. 5 ст. 174 ГПК України.
Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо до постановлення ухвали про відкриття провадження у справі від позивача надійшла заява про врегулювання спору або заява про відкликання позовної заяви.
Судом встановлено, що заява про відкликання заяви про видачу судового наказу підписана повноважною особою, а саме керівником Львівського комунального підприємства «Агенція ресурсів Львівської міської ради», що підтверджується наявним в справі витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Таким чином, з огляду на вказані обставини та враховуючи те, що заявником подано заяву про відкликання заяви про видачу судового наказу до її розгляду судом, суд, з урахуванням вказаних норм чинного законодавства, вважає за необхідне заяву ЛКП «Агенція ресурсів ЛМР» про відкликання заяви про видачу судового наказу задовольнити та повернути ЛКП «Агенція ресурсів ЛМР» про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами.
Керуючись ч. 5 ст. 150, п. 3 ч. 5 ст. 174, 233-235, 254-259 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Львівського комунального підприємства «Агенція ресурсів Львівської міської ради» про відкликання заяви про видачу судового наказу задоволити.
2. Повернути Львівському комунальному підприємству «Агенція ресурсів Львівської міської ради» заяву про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «У-КАН Інтерсервіс» заборгованості у розмірі 2905,76 грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку та строки, визначені статтями 255-259 ГПК України.
Суддя Березяк Н.Є.