79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
24.07.2025 Справа № 914/1515/25
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Медкосвісс" (Україна), м. Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ескулаб Центр», м. Львів
про стягнення 162 628,46 грн
Суддя Наталія Мороз
За участю секретаря с/з Олександри Псярук
Представники:
Від позивача: О. Карзов
Від відповідача: не з'явився
Суть спору:
Позовну заяву подано Товариством з обмеженою відповідальністю "Медкосвісс" (Україна) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ескулаб Центр» про стягнення 162 628,46 грн.
Ухвалою суду від 19.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 10.06.2025.
Ухвалою суду від 10.06.2025 позовну заяву залишено без руху на підставі ч.11 ст.176 ГПК України та надано позивачу строк для подання до суду доказів реєстрації електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.
Ухвалою суду від 16.06.2025 продовжено розгляд справи № 914/1515/25 за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 24.07.2025.
В судове засідання 24.07.2025 представник позивача з'явився, дав пояснення по суті спору. Позов просить задоволити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.
Суд зазначає, що поштова кореспонденція надсилалася на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ескулаб Центр», що вказана у позовній заяві, а також у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: м. Львів, вул. Шевченка, 313, що підтверджується відповідними списками розсилки поштової кореспонденції, наявними в матеріалах справи витягами інформації відстеження пересилання поштового відправлення з інтернет-порталу АТ «Укрпошта».
Поштове відправлення з ухвалою суду від 19.05.2025 повернуто на адресу суду з відміткою установи поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання» що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим конвертом з вкладенням та Довідкою Ф.20.
Поштове відправлення з ухвалою суду від 16.06.2025 - вручено відповідачу особисто.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи наведене, справа розглядається за наявними матеріалами.
Позиція позивача.
В обґрунтування позовних вимог зазначив про неналежне виконання відповідачем, як покупцем, умов договору поставки № 08-09-01-п від 08.09.2022 в частині своєчасної та повної оплати позивачу, як постачальнику, вартості поставленого згідно договору товару.
З підстав наведеного, позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 141 661,25 грн заборгованості, 14451,53 грн пені, 5 035,04 грн інфляційних втрат та 1 480,64 грн 3% річних.
Позиція відповідача.
Відповідач участі у судових засіданнях особисто або уповноваженого представника не забезпечив, правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 ГПК України не скористався.
Обставини справи.
08.09.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Медкосвісс" (Україна) (позивач, за договором - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ескулаб Центр» (відповідач, за договором - покупець) укладено договір поставки № 08-09-01-п.
За змістом вказаного договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця реагенти до медичного обладнання, товари медичного призначення, витратні та розхідні матеріали (надалі - товар), згідно рахунку та/або видаткової накладної, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар (п.1.1). Найменування, асортимент, загальна кількість і ціна товару, що поставляється за даним договором у власність покупця, вказується в рахунку та/або видатковій накладній (п.1.2). Ціна на товар визначається на підставі узгодженого сторонами прайсу, який є невід'ємною частиною цього договору. У випадку зміни ціни, постачальник зобов'язаний повідомити про нову ціну покупця та укласти новий прайс. Нова ціна починає діяти з дати, зазначеної в оновленому прайсі. У разі збільшення ціни покупець має право відмовитися від подальших закупівель товару. У разі відмови покупця підписати прайс з новими цінами, або від закупівлі товару за новими цінами, постачальник має право припинити поставку товару та достроково розірвати договір в односторонньому порядку (п.3.1). У разі, якщо супровідні документи на товар, видаткова накладна або рахунок постачальника містять вказівки на ціну товарів вище, ніж ціна, зазначена в узгодженому сторонами прайсі, то діє ціна, зазначена в узгодженому прайсі. Розрахунки за поставлений товар здійснюються виключно на підставі цін, зазначених у прайсі (п.3.2). Оплата кожної товарної партії здійснюється покупцем шляхом переказу коштів на банківський поточний рахунок постачальника, на підставі рахунку, виставленого постачальником (у письмовій або електронній формі) протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня поставки товару. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п.3.3). Загальна вартість договору (тобто вартість усіх поставлених (переданих у власність) за даним договором товарів) сторонами не обмежується і складається із вартості (ціни) окремих партій товару, проданих (переданих у гласність) постачальником покупцеві на підставі даного договору та зафіксованих сторонами у відповідних рахунках та/або видаткових накладних на переданий товар (п.3.4). Розрахунки за товар здійснюються в грошовій одиниці України - гривні, за курсом НБУ встановленим на дату виставлення постачальником рахунку на оплату товару (п.3.5). Замовлення на поставку приймаються на електронну адресу продавця ІНФОРМАЦІЯ_1 до кожного 5-го числа місяця та поставляються покупцю до 1-го числа наступного місяця, за умови наявності товару на складі постачальника (п.4.1). Отримавши замовлення, постачальник виписує рахунок на оплату та видаткову накладну (п.4.2). Поставка кожної партії товару здійснюється постачальником покупцю не пізніше 30 календарних днів з моменту замовлення покупцем товару відповідно до п.4.1 даного договору, за умови наявності товару на складі постачальника (п.5.2). Постачальник зобов'язаний повідомити покупця про день відправки товару та орієнтовну дату поставки товару покупцю. Поставка кожної окремої партії товару здійснюється відповідно до правил «Інкотермс-2010» на умовах DDP склад покупця за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 313 (п.5.3). Право власності на товар виникає у покупця з моменту отримання даного товару покупцем. Факт поставки та кількість переданого/отриманого товару або партії товару підтверджується сторонами видатковими накладними на переданий товар, підписаними уповноваженими представниками обох сторін (п.5.6). Датою поставки товару вважається дата, що вказана у видатковій накладній з підписом покупця (п.5.7). За несвоєчасну оплату за договором покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день протермінування платежу (п.6.3). Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2022 року. У разі, якщо за 30 календарних днів до дати закінчення терміну дії цього договору жодна із сторін в письмовій формі не заявить про його розірвання, договір автоматично пролонгується на кожний наступний рік (п.9.1).
На виконання взятих на себе за договором зобов'язань, позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 141 661,25 грн за видатковими накладними № 2687 від 28.11.2024 на суму 29 568,41 грн; № 2875 від 16.12.2024 на суму 78 888,39 грн та № 149 від 30.01.2025 на суму 33 204,45 грн. Зазначені видаткові накладні підписано електронними цифровими підписами сторін.
За фактом вказаних поставок ТзОВ "Медкосвісс" були зареєстровані в ЄРПН податкові накладні № 3100 від 28.11.2024 на суму 29 568, 41 грн; № 3276 від 16.12.2024 на суму 78 888, 39 грн та № 137 від 30.01.2025 на суму 33 204,45 грн (в матеріалах справи).
Однак, відповідач свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати за отриманий товар не виконав, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість.
Враховуючи невиконання ТзОВ «Ескулаб Центр» взятих на себе за договором зобов'язань, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 141 661,25 грн заборгованості, 14 451,53 грн пені, 5 035,04 грн інфляційних втрат та 1 480,64 грн 3% річних.
Оцінка суду.
Згідно з ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ч.1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В даному випадку, між сторонами виникло господарське зобов'язання на підставі договору поставки № 08-09-01-п від 08.09.2022.
У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Суд зазначає, що двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. З укладенням такого договору постачальник бере на себе обов'язок передати у власність покупця товар належної якості і водночас набуває права вимагати його оплати, а покупець зі свого боку набуває права вимагати від постачальника передачі цього товару та зобов'язаний здійснити оплату. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.06.2022 у справі № 922/2115/19.
У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 141 661,25 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних, підписаними електронними цифровими підписами сторін.
Суд звертає увагу на те, що положеннями законодавства України передбачена можливість підписання документів у електронному вигляді з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису.
За змістом ч. 6 ст. 18 ЗУ "Про електронні довірчі послуги", кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.
У відповідності до роз'яснення Міністерства цифрової трансформації України, електронний підпис дає змогу засвідчити згоду підписувача із змістом електронного документа, ідентифікувати підписувача, а також є підставою для виникнення юридичних фактів та є достовірними доказами в суді.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 614 ЦК України).
За змістом ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, відповідачем не подано.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що відповідач свій обов'язок щодо оплати вартості поставленого позивачем товару у строки та розмірах, визначених умовами договору не виконав, відтак, вимога про стягнення з ТзОВ «Ескулаб Центр» 141 661,25 грн основного боргу підлягає до задоволення. Доказів зворотнього суду не надано.
Внаслідок неналежного виконання зобов'язання щодо оплати за поставлений товар, позивачем нараховано відповідачу 14 451,53 грн пені, 5035,04 грн інфляційних втрат та 1 480,64 грн 3% річних, у відповідності до розрахунку, доданого до позовної заяви та за вказані в ньому періоди.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Норми ст. 625 ЦК України спрямовані в першу чергу на те, щоб через неправомірні дії боржника (прострочення) право власності кредитора не було порушене, оскільки внаслідок знецінення національної грошової одиниці купівельна спроможність коштів, які б кредитор міг одержати за належного виконання боржником своїх грошових зобов'язань, буде значно меншою, що має відповідно наслідком зменшення майнового блага кредитора.
Згідно з п.6 ст.231 ГК України, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань підлягають стягненню штрафні санкції у вигляді пені, розмір якої повинен визначатися обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами та узгоджуватися в договорі.
Так, сторони у п.3.3 договору поставки погодили, що за несвоєчасну оплату за договором покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день протермінування платежу.
Відповідач, уклавши договір поставки № 08-09-01-п, погодився на викладені в ньому умови, в тому числі і умову про нарахування пені за порушення або неналежне виконання зобов'язань.
Однак, cуд зазначає, що при здійсненні розрахунку позивачем не було взято до уваги положення п. 3.3 договору, а саме - оплата кожної товарної партії здійснюється покупцем шляхом переказу коштів на банківський поточний рахунок постачальника, на підставі рахунку, виставленого постачальником (у письмовій або електронній формі) протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня поставки товару.
З урахуванням наведеного, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, інфляційних втрат та пені у відповідності до чинного законодавства за допомогою програми «Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій» платформи «LIGA:ZAKON» онлайн ресурсу «ІПС:LIGA360», суд встановив, що вірний розмір 3% річних становить - 1 115,03 грн, інфляційних втрат - 4 383,82 грн, а пені - 11 114,95 грн.
З аналізу матеріалів справи та наявних доказів у сукупності вбачається, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним відповідачем.
Таким чином, станом на день прийняття рішення, сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору та порушенням строків оплати за отриманий товар - підтверджена матеріалами справи та становить 141 661,25 грн основного боргу, 1 115,03 грн 3% річних, 4 383,82 грн інфляційних втрат та 11 114,95 грн пені. Доказів зворотнього суду не надано.
Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст.78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Суд констатує, що при розгляді даної справи судом враховано та здійснено належне дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів, що стосуються укладеного між сторонами договору з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів визначених ГПК України.
Судові витрати.
Згідно з п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд також звертає увагу позивача, що нормативно-правовим актом, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору є Закон України "Про судовий збір".
Відповідно до ст. 4 вказаного Закону, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір", ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня - 3028 гривень.
Згідно з ч.3 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
В даному випадку, за подання до господарського суду через систему «Електронний суд» позову майнового характеру позивач повинен сплатити судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачено 3 028,00 грн судового збору, згідно платіжного документа № 3687 від 30.04.2025.
Судом встановлено, що позивач наділений правом на повернення з Державного бюджету України судового збору у розмірі 605,60 грн (у зв'язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом).
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
З підстав відсутності клопотання позивача про повернення судового збору, суд зазначає про відсутність правових підстав для такого повернення. Проте, вказане не позбавляє позивача права на звернення до суду із відповідним клопотанням в майбутньому.
Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 124, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ескулаб Центр» (79069, м. Львів, вул. Шевченка, 313, ідентифікаційний код 44589291) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Медкосвісс" (Україна) (м. Львів, вул. Пластова, 2, ідентифікаційний код 33495882) - 141 661,25 грн основного боргу, 1 115,03 грн 3% річних, 4 383,82 грн інфляційних втрат, 11 114,95 грн пені та 2 357,48 грн судового збору.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Рішення складено 29.07.2025
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України.
Суддя Мороз Н.В.