79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
23.07.2025 Справа № 914/967/25
Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Тимцан Я.А.,
розглянувши матеріали справи за позовом: ОСОБА_1 , с. Страдч Яворівського району Львівської області
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Хелмакс Форкліфт», с. Страдч Яворівського району Львівської області
про: визнання припиненими трудових відносин з директором
Представники сторін:
від позивача: Кавчук А.В. - адвокат, ордер на надання правничої допомоги серія ВС № 1356434 від 24.03.2025; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЛВ № 000536 від 23.02.2017.
від відповідача: не з'явився
На адресу Господарського суду Львівської області в систему "Електронний суд" надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Хелмакс Форкліфт» про визнання припиненими трудових відносин з директором.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.03.2025, справу № 914/967/25 розподілено для розгляду судді Долінській О.З.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.04.2025, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 30.04.2025.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.04.2025, підготовче судове засідання призначено на 28.05.2025.
27.05.2025 представником позивача подано на адресу суду в систему “Електронний суд» клопотання з додатками за вх. № 14022/25 про долучення до матеріалів справи документів, які підтверджують повноваження представника позивача.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.05.2025, продовжено строк підготовчого провадження у справі № 914/967/25 на тридцять днів з ініціативи суду. Підготовче судове засідання відкладено на 25.06.2025.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.06.2025, закрито підготовче провадження та призначено справу № 914/967/25 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 23.07.2025.
23.07.2025 представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті з'явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях, наданих в судовому засіданні. Просив позов задоволити повністю.
23.07.2025 представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з'явився, вимог ухвали суду від 01.04.2025 не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
Частиною 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до частин третьої та сьомої ст.120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу в його електронний кабінет (докази містяться в матеріалах справи).
При цьому, суд враховує, що у разі, якщо ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі, офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.
За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).
З огляду на вказане вище, відповідач повідомлявся завчасно та належним чином про час, дату та місце розгляду справи № 914/967/25 Господарським судом Львівської області, проте, своїми процесуальними правами відповідач не скористався, явки представника в судові засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, відзиву не подав.
Таким чином, в розумінні ст. ст. 120, 122, 242 ГПК України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.
З огляду на викладене, суд встановив, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк для подання сторонами своїх доводів, заперечень, відзиву, доказів тощо, у зв'язку з чим, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Беручи до уваги те, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується наявними у справі доказами, не скористався своїм правом на подання відзиву, не заперечив у визначеному Законом порядку проти розгляду справи за його відсутності, справа розглядається за наявними матеріалами, у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Стаття 43 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.
Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.
Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.
В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.
Крім того, суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).
Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), якими учасники справи обґрунтовують свої позовні вимоги та заперечення позовних вимог і які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір і здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/967/25.
В судовому засіданні 23.07.2025, відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція позивача.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що ОСОБА_1 , будучи директором Товариства з обмеженою відповідальністю “Хелмакс Форкліфт», написав заяву про звільнення з посади директора за власним бажанням на підставі ч.1 ст.38 Кодексу законів про працю України з зазначенням бажаної дати звільнення - 13.12.2024, а також надіслав учаснику товариства повідомлення про скликання Загальних зборів учасників товариства на 13.12.2024. Оскільки в день проведення Загальних зборів учасників (13.12.2024) для участі прибув та зареєструвався лише один з двох учасників товариства, такі Загальні збори не були повноважними. З метою захисту порушеного права, посилаючись на положення ст. ст. 24, 38 КЗпП України, ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом про визнання припиненими трудових відносин директора ОСОБА_1 з Товариством з обмеженою відповідальністю “Хелмакс Форкліфт», у зв'язку із розірванням трудового договору (звільненням з посади директора) на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України.
Позиція відповідача.
В судові засідання з розгляду даної справи відповідач не забезпечив явки повноважного представника, вимог ухвали суду від 01.04.2025 не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно повідомлявся про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу в його електронний кабінет (докази містяться в матеріалах справи).
Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду в процесі розгляду даної справи, не поступало.
Таким чином, відповідач у даній справі повідомлявся судом завчасно та належним чином про дату, час і місце розгляду даної справи, в розумінні ст.ст. 120, 122, 242 ГПК України.
Відповідач у визначеному законом порядку не заперечив проти позову, не скористався своїми процесуальними правами, визначеними ГПК України.
Крім того, явка учасників справи не визнавалась судом обов'язковою, як вбачається із ухвал Господарського суду Львівської області, що постановлені у даній справі.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду докази, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, здійснивши огляд документів, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
Відповідно до Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю “Хелмакс Форкліфт», затвердженого протоколом Загальних зборів учасників (засновників) № 1 від 15.01.2019, Учасниками Товариства є дві фізичні особи: ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Яворівським РВ УМВС України у Львівській області 04 грудня 2009 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (з часткою у статутному капіталі у розмірі 25 000,00 грн, що становить 50% статутного капіталу Товариства); ОСОБА_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Франківським РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області 12 березня 2001 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (з часткою у статутному капіталі у розмірі 25 000,00 грн, що становить 50% статутного капіталу Товариства).
Рішенням загальних зборів учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю “Хелмакс Форкліфт», яке оформлено протоколом № 1 від 15.01.2019, ОСОБА_1 (позивач у справі) обрано директором Товариства з обмеженою відповідальністю “Хелмакс Форкліфт» (відповідач у справі)
Згідно з наказом Товариства з обмеженою відповідальністю “Хелмакс Форкліфт» № 1к від 16.01.2019, ОСОБА_1 приступив до виконання обов'язків директора.
У 2024 році Позивач вирішив звільнитися з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю “Хелмакс Форкліфт». З метою звільнення з посади директора Товариства Позивач: 1) написав заяву від 07.11.2024 про його звільнення з посади директора за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України із зазначенням бажаної дати звільнення - 13.12.2024; надіслав учаснику Товариства - ОСОБА_2 повідомлення від 08.11.2024 № 08-11/24 про скликання Загальних зборів учасників Товариства на 13.12.2024 на 18:00, додатком до якого є заява позивача про звільнення з посади директора за власним бажанням.
11.11.2024 Позивач надіслав повідомлення та заяву учаснику Товариства - ОСОБА_2 на адресу, що зазначена в Статуті Товариства та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: АДРЕСА_2 .
Документи надіслані на вказану адресу двома способами: цінним листом з описом вкладення із залученням перевізника АТ «Укрпошта» - поштове відправлення № 7900500070540; із залученням перевізника ТОВ «Нова пошта» - поштове відправлення № 59001256877934.
Обидва поштові відправлення ОСОБА_2 не прийняв, що підтверджується інформацією (трекінгами) з офіційних веб-сайтів АТ «Укрпошта» та ТОВ «Нова пошта» (докази містяться в матеріалах справи).
В день проведення Загальних зборів учасників (13.12.2024) для участі в Загальних зборах учасників прибув та зареєструвався лише один з двох учасників Товариства, а саме, ОСОБА_1 , що підтверджується Реєстром учасників, що прибули для участі в Загальних зборах учасників ТОВ “Хелмакс Форкліфт» від 13.12.2024.
Учасник (засновник) Товариства ОСОБА_2 не з'явився, про причини своєї неявки не повідомив.
Присутнім учасником Товариства - позивачем, складено наступні документи: Акт про відсутність учасника Товариства ОСОБА_2 від 13.12.2024; Акт щодо проведення Загальних зборів учасників Товариства від 13.12.2024, в якому зафіксовано про обставини скликання зборів, а також, що збори товариства не є повноважними; Протокол Загальних зборів № 13-12 від 13.12.2024, в якому зафіксовано, що збори товариства не є повноважними.
У зв'язку з тим, що Загальні збори учасників Товариства, скликані на 13.12.2024, не були повноважними, на зборах не було прийнято жодних рішень, в тому числі рішення про звільнення Позивача з посади директора Товариства.
Враховуючи наведене, з метою захисту порушеного права, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом про визнання припиненими трудових відносини директора з товариством.
Оцінка суду.
Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Так, для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 910/7164/19.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Конституційний Суд України у рішенні від 12.01.2010 № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний фінансово-правовий консалтинг" про офіційне тлумачення ч.3 ст. 99 ЦК України, у попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13.05.2014 № 1255-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів" зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об'єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу, мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним.
Кодекс законів про працю України регулює усі трудові відносини, які виникають між працівниками та юридичними особами. Проте, положення даних законів не врегульовують відносини виконавчого органу товариства та засновників, які врегульовані ст. 99 ЦК України.
Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (тобто розірвання з ним трудового договору) на підставі положень Кодексу законів про працю України. Саме тому, можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах Кодексу законів про працю України, а у ст. 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права.
Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу, стосується також наділення їх повноваженнями на управління товариством або позбавлення таких повноважень на управління товариством. Хоч такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.
Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.
Таким чином, норми трудового законодавства не розповсюджуються на спори між виконавчими органами товариства та самими товариствами, а є корпоративними, отже повинні розглядатися у порядку господарського судочинства.
Правова позиція щодо підсудності спору про звільнення керівника товариства в порядку господарського судочинства викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 145/1885/15-ц, від 19.02.2020 у справі № 145/166/18, від 10.04.2019 у справі № 510/456/17, де вказано, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування, мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Як встановлено у ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи, може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно з ч. 1 ст. 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, підставою припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.
Частиною 1 ст. 38 КЗпП України визначено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні.
Як встановлено ч. 1 ст. 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", загальні збори учасників є вищим органом товариства.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 4 ст. 98 ЦК України, загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.
Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 99 ЦК України, загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов'язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.
До компетенції загальних зборів учасників належать, зокрема обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства (ч. 2 ст. 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").
Процедура звільнення з ініціативи працівника визначена ст. 38 КЗпП України, ст. ст. 30, 39 ЗУ "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", відповідно до яких право директора на звільнення кореспондує обов'язок учасників товариства розглянути заяву директора про звільнення.
Як зазначено вище, питання щодо звільнення директора вирішується тільки за рішенням загальних зборів учасників, тому позивач як директор товариства не має самостійних повноважень щодо вирішення питань про своє звільнення з посади директора.
У постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 911/719/21 викладено висновок, що передбачений ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України порядок розірвання трудового договору з ініціативи директора передбачає попередження ним про це власника або уповноваженого органу письмово за два тижні та ініціювання скликання загальних зборів учасників. У випадку вчинення директором відповідних дій, на учасників товариства покладено обов'язок розглянути заяву директора про звільнення та прийняти відповідне рішення про таке звільнення. При цьому на особу, яка ініціює питання проведення загальних зборів, покладено обов'язок належного повідомлення інших учасників товариства про скликання зборів у порядку, встановленому чинним законодавством та статутом підприємства.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивачем були вчинені всі необхідні дії, направлені на реалізацію свого права на звільнення з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Хелмакс Форкліфт».
Судом встановлено, що станом на час розгляду справи в суді, заява позивача про звільнення з посади директора від 07.11.2024 загальними зборами учасників відповідача у встановленому порядку не розглянута, рішення про звільнення не прийнято.
Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.
Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначав, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.
Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.
Разом з тим, особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства.
У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 520/11437/16-ц, у постанові Верховного Суду від 24.12.2019).
Отже, відповідно до трудового законодавства України, керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні. Разом із тим, особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18.
Матеріали справи не містять доказів у розумінні статей 77-79, 91 ГПК України на підтвердження розгляду по суті уповноваженим на звільнення директора органом товариства заяви позивача про звільнення з посади директора відповідача за власним бажанням від 07.11.2024, а також фактичного звільнення ОСОБА_1 з посади директора товариства на підставі рішення загальних зборів учасників відповідача у передбачений чинним законодавством України строк і внесення змін до відомостей про наведену юридичну особу про зміну її керівника.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним відповідачем, а відтак позовні вимоги підлягають до задоволення.
Згідно ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд також звертає увагу, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового засідання.
Суд констатує, що при розгляді даної справи судом враховано та здійснено належне дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів, з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів, визначених ГПК України.
Судові витрати.
Згідно з п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі, відтак, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 120, 122, 123, 129, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202, п. 1 ч. 3 ст. 202, ст.ст. 236-241, 242, 327 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Визнати припиненими трудові відносини директора ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) з Товариством з обмеженою відповідальністю “Хелмакс Форкліфт» (81076, Львівська область, Яворівський район, с. Страдч, вул. Лісова, буд. 15; код ЄДРПОУ № 42756954) у зв'язку із розірванням трудового договору (звільненням з посади директора) на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України.
3. Стягнути з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Хелмакс Форкліфт» (81076, Львівська область, Яворівський район, с. Страдч, вул. Лісова, буд. 15; код ЄДРПОУ № 42756954) на користь позивача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) 2 422,40 грн. понесених витрат на сплату судового збору.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.
5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне рішення складено 29.07.2025.
Суддя Долінська О.З.