вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"02" червня 2025 р. Справа № 911/549/25
Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., за участю секретаря судового засідання Литовки А.С., розглянув матеріали справи
за позовом першого заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації
до Студениківської сільської ради
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України»,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Комунальна установа «Спеціальна адміністрація регіональний ландшафтний парк «Студениківський»
про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,
за участю представників
прокуратури: Набок Ю.В. - посвідчення № 069103 від 01.03.2023, Скляр Д.Ю. - посвідчення № 069117 від 01.03.2023;
позивача: не з'явився;
відповідача: Кобилянський В.А. - адвокат, ордер серії АА № 1221854 від 05.02.2025;
третьої особи на стороні позивача: Олійник А.В. - самопредставництво;
третьої особи на стороні відповідача: Сич Г.І. - самопредставництво.
Перший заступник керівника Київської обласної прокуратури (далі - прокурор) звернувся в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (далі - позивач, КОДА) до Господарського суду Київської області із позовною заявою від 03.02.2025 № 12/2-112вих-25 до Студениківської сільської ради (далі - відповідач), у якій просить суд витребувати на користь держави в особі КОДА земельну ділянку з кадастровим номером 3223386800:03:014:0031 площею 58,7985 га з цільовим призначенням «для іншого лісогосподарського призначення», яка розташована в межах Студениківської сільської територіальної громади Бориспільського району Київської області (за межами населеного пункту).
Позов пред'явлено з підстав порушення відповідачем вимог статей 25, 46, 46-1, 50, 56, 57 Закону України «Про землеустрій», статей 149, 122, 116 (частини п'ятої) Земельного кодексу України, оскільки земельну ділянку сформовано, зареєстровано (фактично відведено) на підставі технічної документації, а не відповідного проекту із землеустрою, без врахування інтересів власника земельних ділянок держави в особі КОДА, а також землекористувача - Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (далі - ДП «Ліси України»). При цьому, за твердженнями прокуратури, рішенням органу місцевого самоврядування фактично здійснено вилучення земель як неуповноваженим органом з постійного користування ДП «Ліси України», без згоди землекористувача.
Ухвалою від 03.03.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та вирішив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на 24.03.2025. Цією ж ухвалою суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ДП «Ліси України».
18.03.2025 Студениківська сільська рада подала через підсистему «Електронний суд» клопотання про залишення позовної заяви без руху, заяву про залучення третьої особи на стороні відповідача, а також відзив.
Заперечуючи проти позову, відповідач звертає увагу на те, що прокурор не надав жодних доказів того, що третя особа (або її правопопередник) отримала спірну земельну ділянку в постійне користування до 01.01.2002. Втім прокурор посилається на розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області від 15.07.2003 № 443 «Про передачу земель лісового фонду у постійне користування Переяслав-Хмельницькому держлісгоспу для ведення лісового господарства», яке, на думку відповідача, не відповідає вимогам чинного на момент його прийняття законодавства, а також не дозволяє встановити про які саме ділянки в ньому йдеться, оскільки не містить жодної інформації про місце розташування конкретних ділянок та їхню площу.
Відповідач звертає увагу, що спірна земельна ділянка була надана в постійне користування колективному сільськогосподарському підприємству «ім. Леніна», проте у матеріалах справи відсутні докази припинення права користування земельною ділянкою, які прямо передбачені Земельним кодексом України.
Також відповідач вважає, що прокурор не надав належним чином оформлених планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, які б підтверджували належність спірної земельної ділянки до лісового фонду, зокрема в частині наявності встановлених та погоджених меж.
Відповідач зазначає, що прокурор в позовній заяві виходить з припущення, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення, проте, як мінімум з 18.03.1996, остання мала призначення для сільськогосподарського виробництва. Прокурор не надав доказів того, що цільове призначення спірної земельної ділянки було змінено на землі лісогосподарського призначення.
Прокурор посилається на висновок експерта № 3692 від 09.07.2024, наданий в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 4202311200000116 від 04.07.2023, який, на думку відповідача, є недопустимим доказом, оскільки: експертизу було призначено і проведено не відповідно до законодавства про господарське судочинство; відповідач був позбавлений можливості запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на його думку, потребує висновку експерта; експерту не були надані матеріали цієї справи.
Через підсистему «Електронний суд» 24.03.2025 від Київської обласної прокуратури надійшла відповідь на відзив (документ сформований в системі «Електронний суд» 21.03.2025).
Прокурор зазначає, що з моменту набрання чинності пунктом 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України 29.03.2006 у ДП «Переяслав-Хмельницький лісгосп» наявне належне підтвердження права користування землями лісогосподарського призначення - планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
Прокурор також наголошує, що станом на 2003 рік розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації від 15.07.2003 № 443 стосувалося передачі земель лісового фонду у постійне користування Переяслав-Хмельницькому держлісгоспу. На підставі вказаного розпорядження в установленому законодавством порядку розроблено матеріали лісовпорядкування, які, з огляду на норми Лісового кодексу України, слугують достатньою доказовою базою для висновку, що спірні земельні ділянки вже на той час відносилися до земель лісогосподарського призначення та знаходилися у фактичному користуванні постійного лісокористувача.
На думку прокурора, отримавши у період між 15.07.2003 до 16.01.2020 матеріали лісовпорядкування (у тому числі планово-картографічні матеріали), ДП «Переяслав-Хмельницький лісгосп» стало фактичним користувачем спірних земельних ділянок, а розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області від 15.07.2003 № 443 «Про передачу земель лісового фонду у постійне користування Переяслав-Хмельницькому держлісгоспу для ведення лісового господарства» реалізовано та вичерпало свою дію фактом свого виконання.
Прокурор зауважує, що відповідно до підпункту в) пункту 24 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України землі лісогосподарського призначення не увійшли до складу земель комунальної власності через факт своєї належності до вказаної категорії земель. У даному випадку, як вважає прокурор, не має значення факт перебування у постійному користуванні постійного лісокористувача спірних земель, достатнім є факт їх належності до земель лісогосподарського призначення.
Щодо планово-картографічних матеріалів прокурор зазначає, що до позовної заяви додано копії планово-картографічних матеріалів Студениківського лісництва ДП «Переяслав-Хмельницького держлісгоспу» 2003 року. Також від ДП «Ліси України» отримано копію протоколу другої лісовпорядної наради від 14.04.2005 з розгляду проекту організації і розвитку лісового господарства «Переяслав-Хмельницького держлісгоспу Київської області за 2004 - 2013 роки (складений за даними розширеного безперервного лісовпорядкування 2003 року), а також копії з проекту організації розвитку лісового господарства 2004 року. Вказані документи, на переконання прокурора, підтверджують, що з 2003-2004 року у постійного лісокористувача (на цей час ДП «Ліси України») були в наявності правовстановлюючі документи на спірну земельну ділянку. У будь-якому разі вказані матеріли у сукупності підтверджують належність спірних земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення та їх використання ДП «Ліси України».
Прокурор також зауважує, що Виробниче об'єднання «Укрдержліспроект» виконало роботи із співставлення меж земельної ділянки з кадастровим номером 3223386800:03:014:0031 на матеріали лісовпорядкування Студениківського лісництва ДП «Переяслав-Хмельницький лісгосп» (наразі ДП «Ліси України»), за результатами яких встановлено, що згідно з матеріалами лісовпорядкування 2014 року земельна ділянка з кадастровим номером 3223386800:03:014:0031 накладається на квартали №№ 69, 70, 95 Студениківського лісництва філії «Бориспільське лісове господарство» (у матеріалах лісовпорядкування 2014 року зазначене ДП «Переяслав-Хмельницький лісгосп»).
Доводи представника відповідача, наведені у відзиві, щодо відсутності даних про віднесення спірних земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення, на дуку прокурора, не заслуговують на увагу, оскільки до матеріалів позову долучено належні та допустимі докази щодо вказаного.
Ухвалою від 24.03.2025 суд залучив до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Комунальну установу «Спеціальна адміністрація регіональний ландшафтний парк «Студениківський», а також відклав підготовче засідання на 21.04.2025.
Через підсистему «Електронний суд» 18.04.2025 від Студениківської сільської ради надійшло клопотання про виклик експерта.
Через підсистему «Електронний суд» 18.04.2025 від Київської обласної прокуратури надійшла заява, яка за своїм змістом є запереченнями на клопотання відповідача про залишення позовної заяви без руху.
У підготовчому засіданні 21.04.2025 суд розглядав клопотання Студениківської сільської ради про виклик експерта, у якому відповідач просив суд викликати експерта Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Корінець Тетяну Олександрівну для надання роз'яснень висновку експертизи і надання відповідей на питання суду та учасників справи.
Обгрунтовуючи клопотання, відповідач посилався на те, що до позовної заяви додано висновок експерта № 3692 за результатами проведення судової експертизи з питань землеустрою за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023112100000116 від 04.07.2021, складеного 12.07.2024 (далі - Висновок).
Відповідач вважав, що існує необхідність у виклику експерта до суду для участі в судовому засіданні з метою, аби суд та учасники справи мали нагоду поставити експерту питання, що вимагають спеціальних знань, заслухати роз'яснення експерта стосовно проведених досліджень та їх результатів, зокрема для роз'яснення таких питань: « 1. На сторінці 80 Висновку містить посилання на матеріали лісовпорядкування 2014 року. 1.1. На чиє замовлення та на якій підставі були розроблені дані матеріали? 1.2. Чи надавалися на дослідження експерта матеріали лісовпорядкування, розроблені до 2014 року? 1.3. Чи були за матеріалами лісовпорядкування сформовані земельні ділянки? 1.4. Чи містять зазначені матеріали лісовпорядкування інформацію про встановленні межі земельних ділянок (їхні координати), погодження цих меж та винесення їх в натуру? 2. На сторінці 82 Висновку зазначено що спірні земельні ділянки накладаються на матеріали лісовпорядкування. 2.1. На які саме земельні ділянки накладаються спірні земельні ділянки? 2.2. Якою є площа накладок? 2.3. Чи встановлені координати частин земельних ділянок з накладками? 3. Роз'ясніть, в чому саме полягає невідповідність дослідженої технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель нормам пункту 5 Прикінцевих положень ЛК України та пункту 24 ЗК України?».
Крім того відповідач має намір з'ясувати наявність у експерта повноважень щодо надання висновків з поставлених експерту питань в межах судової експертизи з питань землеустрою.
Присутня у підготовчому засіданні 21.04.2025 прокурор усно заперечила проти задоволення вказаного клопотання.
Суд, розглянувши клопотання відповідача про виклик експерта та заслухавши усні пояснення прокурора і представника відповідача, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання, з огляду на таке.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про судову експертизу», незалежно від виду судочинства та підстави проведення експертизи судовий експерт зобов'язаний на вимогу особи або органу, які залучили експерта, судді, суду дати роз'яснення щодо даного ним висновку.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 69 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) експерт зобов'язаний надати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок на поставлені йому питання. Експерт зобов'язаний з'явитися до суду за його викликом та роз'яснити свій висновок і відповісти на питання суду та учасників справи.
Частинами першою, другою статті 98 ГПК України визначено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
Частиною п'ятою статті 98 ГПК України передбачено, що суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що виклик експерта для надання усних пояснень щодо його висновку є правом суду, яке реалізується з урахуванням доцільності, необхідності та впливу такої дії на повноту та всебічність розгляду справи.
У клопотанні відповідача про виклик експерта не наведено належних підстав, які б свідчили про неможливість оцінки письмового висновку експерта судом без особистої участі останнього. Зокрема, поставлені відповідачем запитання стосуються, переважно, з'ясування змісту і джерел, використаних під час проведення експертизи, а також уточнень щодо технічних аспектів накладення земельних ділянок, змісту матеріалів лісовпорядкування тощо. Крім того, деякі питання, поставлені відповідачем, зокрема щодо відповідності технічної документації нормам Лісового і Земельного кодексів України, мають характер питань права, що виходить за межі повноважень експерта.
Відповідач не навів переконливих аргументів або доказів того, що саме усні пояснення експерта матимуть суттєве значення для правильного вирішення справи. Клопотання не містить чіткої вказівки на те, які саме положення висновку є незрозумілими або суперечливими, що унеможливлює суду оцінити доцільність виклику експерта.
До того ж, в силу статті 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність передбачених законом підстав для виклику експерта, у зв'язку з чим відмовив у задоволенні відповідного клопотання відповідача.
Ухвалою від 21.04.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 05.05.2025.
У судовому засіданні 05.05.2025 суд розпочав розгляд справи по суті та заслухав вступні слова представників учасників справи щодо вимог заявленого позову, а також стосовно змісту та підстав заперечень проти позову, після чого оголосив перерву в судовому засіданні до 19.05.2025.
У судовому засіданні 19.05.2025, врахувавши клопотання ДП «Ліси України» про відкладення розгляду справи, суд оголосив перерву до 30.05.2025.
Через підсистему «Електронний суд» 29.05.2025 від ДП «Ліси України» надійшли пояснення, які суд залучив до матеріалів справи.
У судовому засіданні 30.05.2025 суд перейшов до стадії з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами, під час якої представник відповідача заявив усне клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні задля підготовки клопотання про виклик експерта.
Присутні в судовому засіданні представники прокуратури усно заперечили проти вказаного клопотання.
Суд, заслухавши представників учасників справи, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про відмову у задоволенні усного клопотання відповідача про оголошення перерви в судовому засіданні для підготовки письмового клопотання про виклик експерта, з огляду на таке.
Відповідно до положень частини першої і другої статті 13 ГПК України, суд розглядає справи на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Частина третя цієї статті встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом частини другої статті 86 ГПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Як вбачається з матеріалів справи, у підготовчому засіданні відповідач заявляв відповідне письмове клопотання про виклик експерта для надання пояснень щодо висновку, яке суд розглянув та відхилив з урахуванням обставин справи, характеру поставлених питань та вимог процесуального закону.
У свою чергу, заявляючи у судовому засіданні по суті усне клопотання про оголошення перерви у зв'язку з наміром повторно подати клопотання про виклик експерта, відповідач не зазначив нових обставин чи обґрунтованих підстав, які не могли бути враховані або заявлені раніше у попередньому клопотанні.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що заявлене усне клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні з метою підготовки повторного клопотання про виклик експерта не підлягає задоволенню.
У судовому засіданні 30.05.2025 після закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами представник відповідача заявив усне клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні у зв'язку з необхідністю додаткового часу для підготовки до судових дебатів.
Суд зазначене усне клопотання задовольнив та оголосив перерву в судовому засіданні до 02.06.2025.
У судовому засіданні 02.06.2025 представники учасників справи виступили із заключними словами, посилаючись на обставини і докази, досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши заключне слово представників учасників справи, суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, оголосив перерву в судовому засіданні та час проголошення рішення в судовому засіданні 02.06.2025.
Після перерви, 02.06.2025 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
З метою збереження та збагачення довкілля, визначення якісного стану земельних ділянок, їх меж, розміру, складу угідь, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення Державного земельного кадастру, Студениківська сільська рада прийняла рішення № 1015-ХХ-VIII від 22.02.2022 «Про проведення інвентаризації земель лісогосподарського призначення», яким вирішила: провести інвентаризацію земель комунальної власності лісогосподарського призначення, розташованих в межах Студениківської сільської територіальної громади, шляхом розробки технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель лісогосподарського призначення (пункт 1); розроблену технічну документацію із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель лісогосподарського призначення в межах Студениківської сільської територіальної громади Бориспільського району Київської області подати на затвердження до сесії Студениківської сільської ради (пункт 2).
На підставі вказаного рішення Товариство з обмеженою відповідальністю «Регіонземсервіс» розробило у 2022 році Технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель лісогосподарського призначення комунальної власності в межах Студениківської сільської територіальної громади Бориспільського району Київської області (далі - Технічна документація).
У пункті 2 пояснювальної записки до Технічної документації вказано, що об'єктом землеустрою є землі лісогосподарського призначення комунальної власності, які мають наступні характеристики:
- місце розташування - за межами населених пунктів на території Соснівської сільської ради Бориспільського району Київської області;
- категорія земель за основним цільовим призначенням - землі лісогосподарського призначення (код - 700);
- цільове призначення - для іншого лісогосподарського призначення, шифр згідно класифікатора видів цільового призначення земельних ділянок - 09.02;
- склад угідь - земельні лісові ділянки, вкриті лісовою рослинністю (58,7985 га).
У складі Технічної документації наявна копія державного акту на право постійного користування землею серії II-КВ № 002264 від 18.03.1996, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 31. Вказаний державний акт видано Колективному сільськогосподарському підприємству ім. Леніна Соснівською сільською Радою народних депутатів Переяслав-Хмельницького району Київської області у тому, що зазначеному землекористувачу надається у постійне користування 108,3 га землі для сільськогосподарського виробництва.
На підставі Технічної документації сформовано земельну з кадастровим номером 3223386800:03:014:0031 площею 58,7985 га з цільовим призначенням «для іншого лісогосподарського призначення» (КВЦПЗ 09.02), що розташована на території Студениківської сільської ради.
06.12.2022 Студениківська сільська рада прийняла рішення № 1293-ХХІХ-VIII «Про затвердження технічної документації щодо інвентаризації земель лісогосподарського призначення та реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку», яким вирішила: затвердити матеріали технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель лісогосподарського призначення комунальної власності з цільовим призначенням - для іншого лісогосподарського призначення (КВЦПЗ 09.02), площею 58,7985 га, з кадастровим номером 3223386800:03:014:0031, що розташована на території Студениківської сільської територіальної громади, Бориспільського району Київської області (пункт 1); зареєструвати у Державному реєстрі речових прав речове право (право комунальної власності) Студениківської сільської ради на земельну ділянку лісогосподарського призначення (КВЦПЗ 09.02 - Для іншого лісогосподарського призначення) площею 58,7985 га, з кадастровими номером 3223386800:03:014:0031 (пункт 2); провести державну реєстрацію права комунальної власності земельних ділянок зазначених у пункті 2 даного рішення відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (пункт 3).
На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 66051817 від 09.01.2023 за Студениківською сільською радою зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223386800:03:014:0031 площею 58,7985 га; цільове призначення: для іншого лісогосподарського призначення.
Рішенням Київської обласної ради від 17.10.2023 № 672-21-VІІІ «Про оголошення регіонального ландшафтного парку «Студениківський» на території Київської області» оголошено регіональний ландшафтний парк «Студениківський» загальною площею 2104 га, на території без вилучення земель у землекористувачів, згідно з переліком, що додається; доручено Київській обласній військовій адміністрації (Київській обласній державній адміністрації) забезпечити розробку положення про оголошений регіональний ландшафтний парк із зазначенням можливості проведення на його території археологічних досліджень; передачу території під охорону підприємствам, установам та організаціям, у віданні яких вони перебувають із оформленням охоронного свідоцтва. У Додатку до вказаного рішення наведено перелік оголошених територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення площею 2104 га за межами сіл Студеники, Козлів, Строкова, Сомкова Долина, Соснова, Пристроми в межах Студениківської сільської територіальної громади Бориспільського району Київської області.
Розпорядженням Київської обласної військової адміністрації (КОДА) від 17.05.2024 № 564 «Про затвердження Положення про регіональний ландшафтний парк «Студениківський» затверджено Положення про регіональний ландшафтний парк «Студениківський». У Додатку 1 до Положення наведено перелік земельних ділянок, які включені до меж Парку, серед яких спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3223386800:03:014:0031 площею 58,7985 га.
Київська обласна військова адміністрація (КОДА) видала Охоронне зобов'язання від 27.05.2024 №80/05.3-08, яким Студениківській сільській раді передається під охорону та дотримання встановленого режиму територія регіонального ландшафтного парку «Студениківський» загальною площею 2104 га у межах Студениківської сільської територіальної громади Бориспільського району Київської області.
Між тим, 04.07.2023 Бориспільське районне управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області внесло до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості у кримінальному провадженні № 42023112100000116 про кримінальне правопорушення за частиною першою статті 367 Кримінального кодексу України за фактом службової недбалості посадових осіб Студениківської та Ташанської сільських рад Бориспільського району Київської області, внаслідок якої впродовж 2022-2023 років земельні ділянки лісового фонду, у тому числі земельна ділянка з кадастровим номером 3223386800:03:014:0031, вибули з державної власності, що завдало істотну шкоду інтересам держави.
Звертаючись із позовом до суду, прокурор стверджує, що рішення Студениківської сільської ради від 06.12.2023 №1293-ХХІХ-VIII про затвердження технічної документації щодо інвентаризації земель лісогосподарського призначення та реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223386800:03:014:0031 прийнято у порушення вимог лісового та земельного законодавства.
Прокурор вважає, що спірна земельна ділянка підлягає поверненню у власність держави на користь КОДА, яка є належним розпорядником земель лісогосподарського призначення державної форми власності за межами населеного пункту.
Надаючи оцінку обставинам представництва прокурором інтересів держави в суді, суд виходить із такого.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та у порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (абзац перший частини третьої).
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци перший-третій частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).
Отже, відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
«Нездійснення захисту» має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
«Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 905/803/18).
Суд враховує, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
При цьому прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (пункт 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).
Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (стаття 14 Конституції України).
Прокурор зазначає, що спірна земельна ділянка лісогосподарського призначення розташована у межах Студениківської об'єднаної територіальної громади Бориспільського району за межами населених пунктів, належить до земель державної власності та накладається на землі ДП «Ліси України», а саме Студениківського лісництва філії «Бориспільське лісове господарство» (у матеріалах лісовпорядкування 2014 року зазначене ДП «Переяслав-Хмельницький лісгосп»), на підставі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, що підтверджується наданим ВО «Укрдержліспроект» витягом з картографічної бази даних матеріалів лісовпорядкування із нанесеними межами кварталів 69, 70, 95 Студениківського лісництва.
Прокурор стверджує, що правомочності власника щодо вказаних земель належать КОДА у порядку статті 122 Земельного кодексу України, яка прокурором визначена як орган, уповноважений законом здійснювати відповідні владні функції у спірних правовідносинах.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 28 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту «а» частини першої статті 17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
Окрім того, згідно із частиною п'ятою статті 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
Київська обласна прокуратура зверталась до Київської обласної державної адміністрації із листом від 09.12.2024 № 12/2-4479вих-24, у якому повідомляла обставини справи та зміст виявлених порушень, та просила у строк до 19.12.2024 повідомити Київську обласну прокуратуру, які заходи вжито КОДА на захист інтересів держави з метою витребування у державну власність земельних ділянок за наведеним переліком кадастрових номерів, у тому числі спірної земельної ділянки з кадастровим номером 3223386800:03:014:0031 (пред'явлення позову тощо).
У відповідь Київська обласна державна адміністрація надала лист від 12.12.2024 № 1138/31.01/31.03.02/2024, у якому вказала, що юридичне управління апарату КОДА не вживало заходів цивільно-правового характеру та не зверталося до суду з позовною заявою щодо витребування у державну власність земельних ділянок на території Бориспільського району Київської області.
Таким чином, КОДА у розумний строк у судовому порядку не вжила заходів щодо захисту порушених, на думку прокурора, інтересів держави.
Враховуючи викладене, суд установив, що вимоги Закону України «Про прокуратуру» та ГПК України щодо підтвердження підстав звернення прокурора з позовом до суду дотримані.
Як зазначає прокурор, із посиланням на долучені до позовної заяви копії відповідних письмових доказів, у межах зазначеного вище кримінального провадження № 42023112100000116 було встановлено відповідні обставини, що мають значення для розгляду справи цієї справи. Разом з тим, під час судового розгляду ці обставини також були належним чином перевірені та установлені судом.
Зокрема, розглянувши клопотання Київського об'єднання «Київліс» від 04.04.2001 № 01-152 та Переяслав-Хмельницького держлісгоспу від 04.12.2002 № 493 про передачу в користування Переяслав-Хмельницького держлісгоспу лісових насаджень, в зв'язку з припиненням діяльності колишніх колективних сільськогосподарських підприємств лісокористувачів, 15.07.2003 Переяслав-Хмельницька районна державна адміністрація Київської області видала розпорядження № 443 «Про передачу земель лісового фонду у постійне користування Переяслав-Хмельницького держлісгоспу для ведення лісового господарства», яким вирішено передати у постійне користування землі лісового фонду для ведення лісового господарства загальною площею 3752,5 га, у тому числі по Студениківському лісництву на території: Помоклівської сільської Ради - 455,6 га; Козлівської сільської Ради - 204,5 га; Жовтневської сільської Ради - 572,0 га; Соснівської сільської Ради - 62,6 га; Великокаратульської сільської Ради - 747,8 га; Сомководолинської сільської Ради - 81,4 га; Строківської сільської Ради - 559,2 га; Вовчківської сільської Ради - 168,4 га; Пристрімської сільської Ради - 47,8 га; Гайшинської сільської ради - 36,8 га; Гланишівської сільської Ради - 70,1 га; Денисівської сільської Ради - 57 га (підпункт 1.1 розпорядження).
Розпорядженням № 443 від 15.07.2003 також визначено: управлінню сільського господарства і продовольства райдержадміністрації організувати роботу з передачі та уточненню розмірів земель лісового фонду, які знаходяться у користуванні колишніх сільськогосподарських підприємств (пункт 2); районному відділу земельних ресурсів внести зміни до земельно-кадастрової документації (пункт 3); зобов'язати Переяслав-Хмельницький держлісгосп виготовити проекти відведення земельних ділянок для передачі їх у постійне користування для ведення лісового господарства (пункт 4); розпорядження направити для виконання Районному відділу земельних ресурсів, Переяслав-Хмельницькому держлісгоспу (пункт 5).
На підставі розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області від 15.07.2003 № 443 «Про передачу земель лісового фонду у постійне користування Переяслав-Хмельницькому держлісгоспу для ведення лісового господарства» комісія у складі головного лісничого держлісгоспу (голова комісії), провідного інженера лісового господарства, лісничого Студениківського лісництва, таксатора Укрдержліспроекту, голови Соснівської сільської ради та помічника лісничого Студениківського лісництва склала 20.11.2003 акт про прийняття лісового фонду від Соснівської сільської ради Переяслав-Хмельницьким держлісгоспом. Відповідно до цього акту площа лісового фонду Соснівської сільської ради складає 77 га.
Зазначений акт підписаний членами комісії, у тому числі головою Соснівської сільської ради, та затверджений директором Державного підприємства «Переяслав-Хмельницьке лісове господарство».
У подальшому розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області від 15.07.2003 № 443 неодноразово змінювалось, скасовувалось та поновлювалось, у тому числі на підставі документів прокурорського реагування та судового рішення.
Зокрема, розпорядженням Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації від 22.06.2012 № 289 до розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації від 15.07.2003 № 443 «Про передачу земель лісового фонду у постійне користування Переяслав-Хмельницькому держлісгоспу для ведення лісового господарства» внесено зміни та викладено його в новій редакції, згідно з якою резолютивна частина розпорядження від 15.07.2003 № 443 викладена в наступних пунктах:
« 1. Дати Переяслав-Хмельницькому держлісгоспу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у постійне користування земель лісогосподарського призначення орієнтовною площею 3360,1 га за межами населених пунктів на території Помоклівської, Козлівської, Жовтневої, Великокаратульської, Сомководолинської, Строківської, Вовчківської, Пристрімської, Гайшинської, Гланишівської, Денисівської, Стовп'язької, Дівич ківської, Ковалинської, Дем'янецької сільських рад Переяслав-Хмельницького району.
2. Роботи зі складання документації із землеустрою виконати у строк до шести місяців.
3. Контроль за виконанням даного розпорядження покласти на заступників голови адміністрації згідно з розподілом обов'язків.».
У подальшому, розпорядженням Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації від 14.08.2014 № 323 до розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації від 15.07.2003 № 443, вже у новій редакції 2012 року, внесено зміни шляхом виключення з пункту 1 вказаного розпорядження Строківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області та шляхом заміни у пункті 1 розпорядження цифр з « 3360,01» на « 2800,9».
Відповідно до частин першої і другої статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.
Приписами частини першої статті 18 Земельного кодексу України унормовано, що до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами.
Згідно із частиною другою статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.
Відповідно до положень статті 1 Лісового Кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави. Земельна лісова ділянка - земельна ділянка лісового фонду України з визначеними межами, яка надається або вилучається у землекористувача чи власника земельної ділянки для ведення лісового господарства або інших суспільних потреб відповідно до земельного законодавства.
Статтями 5, 7, 8, 9 Лісового кодексу України унормовано, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги.
Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.
Ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу.
Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.
Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності.
У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.
У комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності.
У комунальній власності можуть перебувати й інші ліси, набуті або віднесені до об'єктів комунальної власності в установленому законом порядку.
Отже, чинне законодавство допускає перебування у комунальній власності лісових земель, які знаходяться у межах населених пунктів, або таких, які набуті або віднесені до об'єктів комунальної власності в установленому законом порядку.
Листом від 14.08.2023 № 714 Студениківська сільська рада повідомила ГУ СБУ у м. Києві та Київській області, що спірна земельна ділянка була сформована в результаті проведення інвентаризації земель лісогосподарського призначення колишніх КСП. У листі сільська рада посилалася на пункт 24 розділу Х Земельного кодексу України, відповідно до якого з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім встановлених цим пунктом винятків; а також на пункт 21 розділу Х Земельного кодексу України, відповідно до якого з дня набрання чинності Законом 2498-VІІІ від 10.07.2018 землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності) вважаються власністю територіальних громад на території яких вони розташовані.
Посилання на вказаний пункт 21 Перехідних положень Земельного кодексу України (який набрав чинності з 01.01.2019) є безпідставним.
Як вбачається із залученої до матеріалів справи Технічної документації із землеустрою, спірна земельна ділянка сформована за рахунок земель, наданих рішенням Соснівської сільської Ради народних депутатів від 04.09.1995 у постійне користування Колективному сільськогосподарському підприємству ім. Леніна згідно з Державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 002264 від 18.03.1996.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» (в редакції, чинній на дату видачі Державного акту) земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у постійне або тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, а право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором.
Статтею 7 Земельного кодексу України від 18.12.1990 (у редакції, чинній на дату видачі Державного акту) було передбачено можливість передання Радами народних депутатів у постійне користування земельних ділянок із земель, що перебувають у державній власності зокрема сільськогосподарським підприємствам і організаціям; стаття 27 вказаного Кодексу передбачала припинення права користування земельною ділянкою у випадку припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства.
Земельний кодекс України від 25.10.2001 у статті 92 встановлював обмежене коло осіб, які можуть набувати у постійне користування земельні ділянки із земель державної та комунальної власності.
Так, було встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності, а також громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації.
Стаття 141 Земельного кодексу України 2001 року передбачала припинення права користування землею у випадку припинення діяльності суб'єктів права постійного користування, визначених статтею 92 Земельного кодексу України, а саме припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій.
З урахуванням того, що Рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 були визнані неконституційними положення пункту 6 Розділу X Земельного кодексу України від 2001 року щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди, законодавство України не передбачає припинення права постійного користування у зв'язку із реорганізацією правокористувача або відсутністю правокористувача, який набув таке право раніше, у переліку осіб, які можуть набувати землю на праві постійного користування.
Разом із тим норми як Земельного кодексу України 1990 року, так і Земельного кодексу України 2001 року передбачають припинення права постійного користування у зв'язку із припиненням діяльності правокористувача без правонаступництва.
З цього приводу суд звертає увагу на позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 15.11.2021 у справі № 906/620/19 та від 30.04.2024 у справі № 917/291/21.
Необхідно зазначити, що Указом Президента України від 03.12.1999 № 1529/99 «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки» передбачалося реформування протягом грудня 1999 року - квітня 2000 року колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно шляхом забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями та створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб'єктів господарювання, заснованих на приватній власності.
Таким чином, одним із етапів реформування, визначеного Указом Президента України від 03.12.1999 № 1529/99, було припинення діяльності колективних сільськогосподарських підприємств та перехід прав на землю до їхніх членів у вигляді земельних часток (паїв) або утворення нових суб'єктів господарювання, заснованих на приватній власності. Відповідно до цього, Колективне сільськогосподарське підприємство ім. Леніна повинно було припинити свою діяльність.
В матеріалах справи відсутні докази того, що Колективне сільськогосподарське підприємство ім. Леніна продовжувало свою діяльність або існує як діючий суб'єкт господарювання. Крім того, не надано доказів правонаступництва, що могло б свідчити про перехід прав на землю до іншого суб'єкта.
На основі викладених фактів та норм законодавства суд дійшов висновку, що діяльність Колективного сільськогосподарського підприємства ім. Леніна припинена, що, відповідно, призвело до припинення його права постійного користування землею.
При цьому, як установлено вище, у зв'язку з припиненням діяльності колишніх колективних сільськогосподарських підприємств лісокористувачів 15.07.2003 Переяслав-Хмельницька районна державна адміністрація Київської області видала розпорядження № 443 «Про передачу земель лісового фонду у постійне користування Переяслав-Хмельницького держлісгоспу для ведення лісового господарства».
Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні», яким розділ Х Перехідні положення Земельного кодексу України було доповнено пунктом 21, стосувався саме земель, які перебували у колективній власності членів колишніх КСП, позаяк припинення діяльності суб'єкта права постійного користування та відповідно припинення права постійного користування на землю не припиняє права власника вказаних земель.
Відповідно до положень пункту 24 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, з дня набрання чинності цим пунктом, тобто з 27.05.2021, землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель зокрема природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об'єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення (підпункт в) пункту 24).
Отже, спірна земельна ділянка лісогосподарського призначення за межами населених пунктів, в силу підпункту в) пункту 24 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України залишилася у державній власності.
Відповідач, посилаючись у своєму відзиві на Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 002264, зазначає, що як мінімум з 18.03.1996 спірна земельна ділянка мала призначення для сільськогосподарського виробництва; прокурор не надав доказів того, що цільове призначення спірної земельної ділянки було змінено на землі лісогосподарського призначення, а тому його аргументи, які ґрунтуються на тому, що спірна земельна ділянка є лісогосподарською, не повинні братися до уваги.
Суд критично оцінює такі доводи відповідача та звертає увагу на те, що відповідно до змісту рішення Студениківської сільської ради № 1015-ХХ-VIII від 22.02.2022 «Про проведення інвентаризації земель лісогосподарського призначення», Технічної документації із землеустрою, рішення від 06.12.2022 № 1293-ХХІХ-VIII «Про затвердження технічної документації щодо інвентаризації земель лісогосподарського призначення та реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку», а також даних ДЗК і Державного реєстру речових прав, спірна земельна ділянка належать до лісовкритих земель лісогосподарського призначення за межами населених пунктів, про що відповідачу було достеменно відомо.
Відповідно до статті 45 Лісового кодексу України лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.
Згідно з пунктом 5 розділу V Прикінцеві положення Лісового кодексу України (у редакції, чинній з 31.07.2006 по 16.01.2020) до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
За змістом пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України (у редакції до 20.06.2022) до здійснення державної реєстрації права постійного користування державних лісогосподарських підприємств земельними ділянками лісогосподарського призначення, які до набрання чинності Земельним кодексом України передані їм на такому праві, це право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.
Законом України № 2321-IX від 20.06.2022 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження лісів» до пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України внесені зміни, відповідно до яких вказаний пункт викладено у такій редакції: «До здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування».
Отже, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України.
Так, у філії «Бориспільське лісове господарство» ДП «Ліси України» наявні планово-картографічні матеріали лісовпорядкування ДП «Переяслав-Хмельницький лісгосп» Студениківського лісництва, копії яких долучено до матеріалів справи.
Відповідно до статті 48 Лісового кодексу України матеріали лісовпорядкування ДП «Бориспільський лісгосп» затверджені наказом Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства від 26.07.2019 № 92 та погоджені листом Міністерства екології та природних ресурсів України від 26.07.2019 № 5/4.1-15/8289-19.
Також до матеріалів справи долучено лист ВО «Укрдержліспроект» № 03/1430-24 від 26.11.2024 з додаванням графічних матеріалів з картографічної бази даних матеріалів лісовпорядкування з нанесеними межами кварталів Студениківського лісництва ДП «Переяслав-Хмельницький лісгосп» та межами їх таксаційних виділів відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2014 року, з яких вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 3223386800:03:014:0031 накладається на квартали №№ 69, 70, 95 Студениківського лісництва філії «Бориспільське лісове господарство» (у матеріалах лісовпорядкування 2014 року зазначене ДП «Переяслав-Хмельницький лісгосп»). Вивченням графічного зображення накладення встановлено, що спірна земельна ділянка майже повністю збігаються з існуючими межами земель лісогосподарського призначення за матеріалами лісовпорядкування 2014 року.
У постанові Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 361/6826/16 наведено висновок про те, що ВО «Укрдержліспроект» створене з метою проведення лісовпорядкування на всій території лісового фонду України, яке включає систему державних заходів, спрямованих на забезпечення охорони і захисту, раціонального використання, підвищення продуктивності лісів та їх відтворення, оцінку лісових ресурсів, а також підвищення культури ведення лісового господарства. ВО «Укрдержліспроект» здійснює комплекс лісовпорядних робіт для всіх лісокористувачів, незалежно від форм власності і відомчої підпорядкованості за єдиною системою в порядку, встановленому Державним агентством лісових ресурсів України за погодженням з Міністерством охорони навколишнього природного середовища, тобто володіє інформацією про лісовпорядкування.
Відповідно до сталої позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постановах від 13.11.2019 у справі № 361/6826/16, від 06.07.2022 у справі № 372/1688/17, від 30.09.2020 у справі № 363/669/17, від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 31.05.2023 у справі № 681/804/20, від 01.11.2023 у справі № 676/5079/21, інформація, надана ВО «Укрдержліспроект», а також доданий до неї графічний матеріал є належними, допустимими та достовірними доказами, з яких суд встановлює приналежність земель до земель лісогосподарського призначення ДП «Ліси України».
Відповідно до чинної редакції статті 47 Лісового кодексу України лісовпорядкування в лісах усіх форм власності сумарною площею 100 гектарів і більше для кожного з постійних лісокористувачів і власників лісів є обов'язковим на всій території України та здійснюється один раз на 10 років державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Лісовпорядкування в лісах усіх форм власності сумарною площею до 100 гектарів для кожного з постійних лісокористувачів і власників лісів є обов'язковим на всій території України та здійснюється один раз на 20 років підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності за єдиною системою в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Між тим, згідно із наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 21.10.2021 № 679 «Про припинення Державного підприємства «Переяслав-Хмельницьке лісове господарство» та затвердження складу Комісії з припинення» припинено ДП «Переяслав-Хмельницьке лісове господарство» шляхом реорганізації, а саме - приєднання до ДП «Бориспільське лісове господарство»; визначено, що ДП «Бориспільське лісове господарство» є правонаступником прав та обов'язків ДП «Переяслав-Хмельницьке лісове господарство».
Відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 № 942 «Про припинення Державного підприємства «Бориспільське лісове господарство» та затвердження складу Комісії з припинення» припинено ДП «Бориспільське лісове господарство» шляхом реорганізації, а саме приєднання до ДП «Ліси України», визначено, що ДП «Ліси України» є правонаступником прав та обов'язків ДП «Бориспільське лісове господарство».
З огляду на викладене, спірна земельна ділянка: є лісовою земельною ділянкою, вкритою лісовою рослинністю і належною до категорії земель лісогосподарського призначення; знаходиться на території Студениківської територіальної громади поза межами населених пунктів; в силу положень пунктів 21, 24 Перехідних положень Земельного кодексу України та статей 5-9 Лісового кодексу України не може перебувати у комунальній власності; належить до лісових земель державної власності, право розпорядження якими належить Київській обласній державній адміністрації; накладається на землі лісогосподарського призначення, постійним користувачем яких на підставі матеріалів лісовпорядкування є ДП «Ліси України»; перебуває у складі земель регіонального ландшафтного парку «Студениківський», організованого без вилучення земельних ділянок у користувачів.
Водночас у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено державну реєстрацію права власності Студениківської сільської ради на спірну земельну ділянки.
Реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави. Сама державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовну презумпцію права власності такої особи (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17).
З визнанням того, що державною реєстрацією права власності на нерухоме майно підтверджується володіння цим майном, у судову практику увійшла концепція «книжкового володіння».
Акт володіння нерухомим майном, як правило, може підтверджувати державна реєстрація права власності на це майно в установленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння). Цей висновок Велика Палата Верховного Суду сформулювала у названій постанові від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (пункти 43, 89). Його надалі послідовно застосовує Верховний Суд.
Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 зазначено, що предметом позову про витребування майна є вимога власника, який не є володільцем цього майна, до особи, яка заволоділа останнім, про повернення його з чужого незаконного володіння.
Метою позову про витребування майна є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном, зокрема землями лісогосподарського призначення, означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, призводить до ефективного захисту прав власника саме цього майна.
Таким чином, у разі державної реєстрації права власності за новим володільцем (відповідачем), власник, який вважає свої права порушеними, має право пред'явити позов про витребування відповідного майна.
З урахуванням того, що суд встановив незаконне, без правових підстав, заволодіння відповідачем спірною земельною ділянкою лісового фонду та здійснення державної реєстрації права власності за відповідачем на таку земельну ділянку, обраний прокурором спосіб захисту у формі заявлення віндикаційного позову про витребування земельної ділянки з кадастровим номером 3223386800:03:014:0031 площею 58,7985 га на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації є обґрунтованим, законним, належним та ефективним.
Витребування земельної ділянки з незаконного володіння на користь держави не впливає на чинність прийнятого в межах повноважень та відповідно до закону рішення Київської обласної ради від 17.10.2023 № 672-21-VІІІ «Про оголошення регіонального ландшафтного парку «Студениківський» на території Київської області», оскільки регіональний ландшафтний парк організовано без вилучення земель у землекористувачів.
Решта доводів учасників справи й усі подані докази судом уважно досліджені та не спростовують вказаного висновку суду. У справі «Руїз Торіха проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, суд ухвалює рішення про задоволення позову першого заступника керівника Київської обласної прокуратури до Студениківської сільської ради та витребування земельної ділянки з незаконного володіння на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, суд керується пунктом 2 частини першої статті 129 ГПК України, відповідно до якого судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи висновок суду про задоволення позову у повному обсязі, сплачений прокуратурою судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 7848,85 грн покладається на відповідача повністю.
Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Задовольнити позов повністю.
2. Витребувати на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації (01196, м. Київ, пл. Лесі Українки, буд. 1; код ЄДРПОУ 00022533) земельну ділянку з кадастровим номером 3223386800:03:014:0031 площею 58,7985 га з цільовим призначенням «для іншого лісогосподарського призначення», яка розташована в межах Студениківської сільської територіальної громади Бориспільського району Київської області (за межами населеного пункту).
3. Стягнути із Студениківської сільської ради (08421, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Студеники, вул. Переяславська, буд. 19; код ЄДРПОУ 04358916) на користь Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд. 27/2; код ЄДРПОУ 02909996) 7848 (сім тисяч вісімсот сорок вісім) грн 85 коп. судового збору.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до статей 256-257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 29.07.2025.
Суддя О.В. Щоткін