ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.07.2025Справа № 910/1100/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Демидова В.О., за участю секретаря судового засідання Ятковської К.К., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЖИТЛО-КАПІТАЛ» (03038, м. Київ, вул. Протасів Яр, буд. 2, літ. Д, офіс 2) до Приватного акціонерного товариства «ХОЛДИНГОВА КОМПАНІЯ «КИЇВМІСЬКБУД» (01010, м. Київ, вул. Михайла Омеляновича-Павленка, буд. 4/6) про стягнення 1050,00 грн.,
За участю представників:
від позивача - Пугач С.В.;
від відповідача - Варицький Є.В.,
30.12.2024 в системі «Електронний суд» представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЖИТЛО-КАПІТАЛ» сформовано позовну заяву до Приватного акціонерного товариства «ХОЛДИНГОВА КОМПАНІЯ «КИЇВМІСЬКБУД» про стягнення заборгованості у розмірі 1 130 323,39 грн та була передана 31.12.2024 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в 2020 році між ТОВ УкрБуд Девелопмент, ТОВ Фортабуд, ТОВ Північно-Український Будівельний Альянс, ТОВ РеалБудІнвест, ТОВ Інвестиційна Компанія Укрбуд Інвест, ТОВ Фонд Девелопмент Груп (надалі по тексту Будівельні Компанії) (Первісний кредитор), Приватне Акціонерне Товариство «Холдингова компанія «Київміськбуд» (Новий кредитор/Забудовник 2) (надалі по тексту ПрАТ ХК Київміськбуд або Відповідач) та ТОВ «ФК «Житло-Капітал» (Управитель) було укладено ряд Договорів про відступлення права вимоги до Договорів управителя із забудовником: №1 до № 11/ВПВ від 13.08.2020 р., № 17/ВПВ від 20.10.2020р., № 8/ВПВ від 04.08.2020р., № 15/ВПВ від 01.09.2020р., № 7/ВПВ від 04.08.2020р.,№ 6/ВПВ від 04.08.2020р., 16/ВПВ від 09.09.2020р., 13/ВПВ від 18.08.2020 р., 14/ВПВ від 09.09.2020р., № 12/ВПВ від 09.09.2020р. № 09/ВПВ від 07.08.2020р., 10/ВПВ від 24.07.2020р., 1/ВПВ від 12.03.2020р.
Представник позивача зазначає, що ТОВ ФК Житло Капітал виконуються зобов'язання за договорами відступлення права вимоги та перераховано на рахунки Відповідача - ПрАТ ХК Київміськбуд кошти в сумі 161 474 770,12 грн. в той же час Відповідачем не виконано умов п. 11 Договорів відступлення права вимоги із урахуванням Додаткової угоди №1, та не сплачено ТОВ ФК Житло Капітал винагороду за перерахування коштів, із розрахунку 0,7% від суми перерахованих коштів . Станом на 29.11.2024р. заборгованість по несплаті винагороди перед ТОВ ФК Житло Капітал становить 1 130 323,39 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЖИТЛО-КАПІТАЛ» залишено без руху.
Позивачем у строк встановлений ухвалою суду від 09.01.2025, подано заяву про усунення недоліків, з доданими до неї документами.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2025 роз'єднано позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЖИТЛО-КАПІТАЛ» до Приватного акціонерного товариства «ХОЛДИНГОВА КОМПАНІЯ «КИЇВМІСЬКБУД» про стягнення заборгованості у розмірі 1 130 323,39 грн, виділивши їх у самостійні провадження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2025 прийнято справу № 910/1100/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЖИТЛО-КАПІТАЛ» до Приватного акціонерного товариства «ХОЛДИНГОВА КОМПАНІЯ «КИЇВМІСЬКБУД» про стягнення заборгованості по договору № 8/ВПВ від 04.08.2020р. у розмірі 1050,00 грн до розгляду, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
16.02.2025 в системі «Електронний суд» представником відповідача сформовано відзив на позовну заяву, заперечуючи стосовно позовних вимог представник зазначає, що позивач з вимогами до Компанії не звертався, жодної вимоги про сплату коштів матеріали справи не містять, а також представник посилається на наявність форс мажорні обставини.
28.02.2025 в системі «Електронний суд» представником позивача сформовано відповідь на відзив, відповідно до якої представником долучено лист №02-05/09/24 від 05.09.2024 про перерахування управителю винагороди за період з 01.02.2022 по 31.08.2024 на загальну суму 821 084,39 грн, а також лист №01-02/09/24 від 02.09.2024 про перерахування управителю винагороди за січень 2022 року на загальну суму 242 067,00 грн., а також долучено докази надіслання останніх листом з описом вкладення.
01.06.2025 в системі «Електронний суд» представником позивача сформовано клопотання про витребування доказів, а саме представник просив витребувати від АТ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «КРИСТАЛБАНК» (04053, місто Київ, Кудрявський узвіз , будинок 2 Телефон: +38 (044) 590 45 95.) Копії Платіжних доручень по перерахуванню ТОВ ФК Житло Капітал на рахунки ПрАТ «ХК Київміськбуд» коштів за добудову ЖК «Лайк Хаус» Дог №08 ВПВ, а саме платіжні доручення №4 від 10.01.2022р. на суму 150 000,00 грн.
Вищеозначене клопотання обґрунтоване тим, що ряд платежів в адресу ПрАТ ХК Київміськбуд здійснювались через АТ «КРИСТАЛ БАНК». Всі платежі через цей банк здійснювались через систему Клієнт банк. Вказана система не передбачає наявність відображення платіжного документу на паперовому носії. ТОВ ФК Житло Капітал в кінці 2022р. було закрито рахунок в указаній банківській установі і співвідносно було відключено систему електронних платежів «Клієнт банк». Після відключення від системи «Клієнт банк» ТОВ ФК Житло Капітал позбавлений можливості роздрукувати платіжні доручення із цієї системи Вказані платіжні документи в паперовому вигляді наявні лише в документах дня Банку (АТ «КристалБанк») І для можливості отримати копії платіжних доручень Адвокат Пугач Сергій, діючи в інтересах ТОВ ФК Житло Капітал, надіслано адвокатський запит в якому просив АТ «КРИСТАЛ БАНК» надати копії платіжних доручень на підставі яких здійснювалися перерахування коштів ТОВ ФК Житло Капітал на рахунки ПрАТ ХК Київміськбуд., а саме витребовувались копії платіжних доручень про перерахування ТОВ «Фінансова Компанія «Житло- Капітал» із свого рахунку відкритого в АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «КРИСТАЛБАНК» коштів на рахунки ПрАТ «ХК «Київміськбуд».
Ухвалою суду від 04.06.2025 відмовлено у клопотання представнику Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЖИТЛО-КАПІТАЛ» про витребування доказів у справі.
Ухвалою суду від 07.07.2025 призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження на 24.07.2025.
У судове засідання 24.07.2025 представники сторін прибули, надали свої пояснення.
В судовому засіданні 24.07.2025 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
21.07.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Житло - капітал» (Управитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРБУД ДЕВЕЛОПМЕНТ» (Забудовник) було укладено договір управителя із забудовником №21/07/16 (Договір Управителя із Забудовником) за умовами якого Забудовник зобов'язується за замовленням Управителя організувати виготовлення та затвердження у встановленому порядку проектно-кошторисної документації, організувати спорудження об'єкта будівництва на підставі цієї проектно-кошторисної документації, ввести його в експлуатацію та передати об'єкти інвестування Довірителям в порядку та в строки, встановлені цим Договором та Правилами ФФБ, а Управитель зобов'язується своєчасно здійснювати фінансування обсягу підтвердженого замовлення на будівництво за рахунок залучених до ФФБ коштів Довірителів на умовах, визначених цим договором та Правилами ФФБ (п. 1.1 Договору Управителя із Забудовником).
Об'єктом будівництва за Договором Управителя із Забудовником - Житловий будинок з вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом по вул. Маршала Малиновського, 2-а в Оболонському районі м. Києва (Кадастровий номер - 8000000000:78:151:0051), будівництво якого організує Забудовник та фінансування будівництва якого здійснює Управитель в інтересах Довірителів та в межах отриманих від них в управління коштів відповідно до умов Договору про участь у ФФБ;
Об'єкт - інвестування - окрема квартира або приміщення соціально-побутового призначення (вбудовані в житлові будинки або окремо розташовані нежитлові приміщення, гаражний бокс, машиномісце тощо) в Об'єкті будівництва, яке після завершення будівництва стає окремим майном.
Пунктом 4.1, 4.2 та 4.7 Договору Управителя із Забудовником передбачено, що Фінансування будівництва за рахунок коштів ФФБ Управитель здійснює в межах фактично отриманих від Довірителів в управління грошових коштів, за винятком сум оперативного резерву, який формується Управителем у розмірі та в порядку, визначеному п.2.5. цього Договору.
Управитель здійснює фінансування спорудження Об'єкту будівництва в межах сум, визначених п. 4.1. цього Договору по узгодженому графіку фінансування будівництва.
Розрахунки за цим Договором здійснюються шляхом безготівкового перерахування коштів Управителем на рахунок Забудовника в банківській установі.
04.08.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Житло - капітал» (Управитель), Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРБУД ДЕВЕЛОПМЕНТ» (Первісний кредитор) та Приватним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Київміськбуд» (Новий кредитор/Забудовник 2) укладено договір про відступлення права вимоги №8/ВПВ (Договір про відступлення) за умовами п. 1 якого Первісний кредитор передає Новому кредитору/Забудовнику 2, за згодою Управителя, право вимоги Первісного кредитора до Управителя, що виникає із Договору №21/07/16 управителя із забудовником від 21.07.2016 року, укладеного між Первісним кредитором та Управителем (надалі іменується «Основний договір»), щодо перерахування Управителем коштів, що підлягають оплаті довірителями за договорами про участь у Фонді фінансування будівництва.
Пунктом 2, 3, 9 та 11 Договору про відступлення передбачено, що в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Новий кредитор/Забудовник 2 набуває право вимоги до Управителя щодо перерахування на підставі Основного договору коштів, які підлягають оплаті довірителями за договорами про участь у Фонді фінансування будівництва, а Управитель погоджується виконати зазначене грошове зобов'язання на користь Нового кредитору/Забудовника 2.
Управитель не заперечує проти передачі права вимоги щодо перерахування Управителем на підставі Основного договору коштів, які підлягають оплаті довірителями за договорами про участь у Фонді фінансування будівництва, від Первісного кредитора на Нового кредитору/Забудовника 2, та підписуючи зі свого боку цей Договір, дає свою згоду на відповідну передачу права вимоги, вказаної в п. 2 цього Договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Підписанням цього Договору Первісний кредитор поручається за виконання Управителем перед Новим Кредитором/Забудовником 2 своїх зобов'язань за вимогою, право якої відступлене Новому Кредитору/Забудовнику 2.
У разі порушення Управителем зобов'язання, забезпеченого цією порукою, Управитель та Первісний кредитор відповідають перед Новим кредитором/Забудовником 2 як солідарні боржники. Первісний кредитор відповідає перед Новим кредитором/Забудовником 2 у тому ж обсязі, що і Управитель, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.
До поруки, встановленої цим Договором, застосовуються норми § 3 Глави 49 Цивільного кодексу України.
За перерахування коштів Новому кредитору/Забудовнику 2 в рамках цього Договору, Управитель отримує винагороду в розмірі 0,1 % (нуль цілих один десятий відсотка) від суми фактично перерахованих грошових коштів Новому кредитору/Забудовнику 2 протягом 3 (трьох) банківських днів.
Додатковим Договором №1 від 02.11.2020 до Договору про відступлення №8/ВПВ сторони внесли зміни, а саме пункт 11 Договору виклали у новій редакції:
За перерахування коштів Новому кредитору/Забудовнику 2 в рамка цього Договору, Управитель отримує винагороду в розмірі 0,7% (сім десятих відсотка) від суми фактично перерахованих грошових коштів Новому кредитору/Забудовнику 2 протягом 3 (трьох) банківських днів.
Як зазначає представник позивача, платіжне доручення у підтвердження перерахування коштів відповідачу згідно Договору про відступлення №8/ВПВ представник надати не зміг з огляду на те, що ряд платежів в адресу ПрАТ ХК Київміськбуд здійснювались через АТ «КРИСТАЛ БАНК». Всі платежі через цей банк здійснювались через систему Клієнт банк. Вказана система не передбачає наявність відображення платіжного документу на паперовому носії. ТОВ ФК Житло Капітал в кінці 2022р. було закрито рахунок в указаній банківській установі і співвідносно було відключено систему електронних платежів «Клієнт банк». Після відключення від системи «Клієнт банк» ТОВ ФК Житло Капітал позбавлений можливості роздрукувати платіжні доручення із цієї системи. Платіжні документи в паперовому вигляді наявні лише в документах для Банку (АТ «КристалБанк»). Для можливості отримати копії платіжних доручень Адвокат Пугач Сергій, діючи в інтересах ТОВ ФК Житло Капітал, надіслано адвокатський запит в якому просив АТ «КРИСТАЛ БАНК» надати копії платіжних доручень на підставі яких здійснювалися перерахування коштів ТОВ ФК Житло Капітал на рахунки ПрАТ ХК Київміськбуд однак відповіді банком надано не було, що стало підставою для звернення з клопотання про витребування доказів.
Поміж тим в матеріалах справи наявна довідка про перераховані кошти на виконання умов договору № 8/ВПВ від 04.08.2020 на суму 150 000,00 грн, яка підписана збоку позивача та відповідача.
Так у згаданій вище довідці зазначено наступне платіжне доручення: №4 від 10.01.2022 на суму 150000,00 грн
Як вбачається з матеріалів справи, спір виник у зв'язку з тим, що Відповідачем не виконано умов п. 11 Договорів відступлення права вимоги із урахуванням Додаткової угоди №1, та не сплачено ТОВ ФК Житло Капітал винагороду за перерахування коштів, із розрахунку 0,7% від суми перерахованих коштів, а відтак предметом спору у справі № 910/1100/25 є стягнення заборгованості по договору № 8/ВПВ від 04.08.2020 у розмірі 1050,00 грн.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як вже було встановлено судом вище, 04.08.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Житло - капітал» (Управитель), Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРБУД ДЕВЕЛОПМЕНТ» (Первісний кредитор) та Приватним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Київміськбуд» (Новий кредитор/Забудовник 2) укладено договір про відступлення права вимоги №8/ВПВ.
Додатковим Договором №1 від 02.11.2020 до Договору про відступлення №8/ВПВ сторони внесли зміни, а саме пункт 11 Договору виклали у новій редакції: За перерахування коштів Новому кредитору/Забудовнику 2 в рамка цього Договору, Управитель отримує винагороду в розмірі 0,7% (сім десятих відсотка) від суми фактично перерахованих грошових коштів Новому кредитору/Забудовнику 2 протягом 3 (трьох) банківських днів.
За приписами ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою.
Договір відступлення права вимоги № 8/ВПВ не визнаний судом недійсним, доказів наявності будь-яких спорів щодо оскарження зазначеного договору сторонами не надано.
Враховуючи встановлену ст. 204 Цивільного кодексу України та неспростовану в межах цієї справи в порядку ст. 215 цього Кодексу презумпцію правомірності договору відступлення права вимоги, суд вважає її належною у розумінні ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України та ст.ст. 173, 174 Господарського кодексу України підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов'язків сторін.
За змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.
Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано доказів належного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором №8/ВПВ.
Суд зазначає, що обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.
Крім того, відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Як було зазначено вище в матеріалах справи наявна довідка про перераховані кошти на виконання умов договору № 8/ВПВ від 04.08.2020 на суму 150 000,00 грн, яка підписана збоку позивача та відповідача.
З огляду на те, що у довідці погоджено винагороду у розмір 0,7%, яка складає 1050,00 грн, а також те, що відповідачем не надано доказів про неотримання коштів згідно договору №8/ВПВ від 04.08.2020, суд дійшов висновку, що позивачем доведено перерахування коштів у розмірі 150 000,00 грн.
З урахуванням Додаткового Договору №1 від 02.11.2020 до Договору про відступлення №8/ВПВ, яким передбачено, що за перерахування коштів Новому кредитору/Забудовнику 2 в рамка цього Договору, Управитель отримує винагороду в розмірі 0,7% (сім десятих відсотка) від суми фактично перерахованих грошових коштів Новому кредитору/Забудовнику 2 протягом 3 (трьох) банківських днів, винагорода Управителя складає 1050,00 грн (150 000,00 х 0,7 :100).
Заперечуючи стосовно позовних вимог представник зазначає, що позивач з вимогами до Компанії не звертався, жодної вимоги про сплату коштів матеріали справи не містять, а також представник посилається на наявність форс мажорних обставин.
Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Представником позивача долучено лист №02-05/09/24 від 05.09.2024 про перерахування управителю винагороди за період з 01.02.2022 по 31.08.2024 на загальну суму 821 084,39 грн, а також лист №01-02/09/24 від 02.09.2024 про перерахування управителю винагороди за січень 2022 року на загальну суму 242 067,00 грн., а також долучено докази надіслання останніх листом з описом вкладення.
Поміж тим суд зазначає, що Додатковим Договором №1 від 02.11.2020 до Договору про відступлення №8/ВПВ передбачено, що за перерахування коштів Новому кредитору/Забудовнику 2 в рамка цього Договору, Управитель отримує винагороду в розмірі 0,7% (сім десятих відсотка) від суми фактично перерахованих грошових коштів Новому кредитору/Забудовнику 2 протягом 3 (трьох) банківських днів.
Матеріалами справи підтверджено перерахування позивачем грошових коштів згідно договору №8/ВПВ від 04.08.2020 у розмірі 150 000,00 грн., що підтверджується довідкою про перераховані кошти на виконання умов договору № 8/ВПВ від 04.08.2020 на суму 150 000,00 грн, яка підписана збоку позивача та відповідача, у той же час відповідачем не спростовано, а в матеріалах справи відсутні докази про неотримання відповідачем грошових коштів у розмірі 150 000,00 грн.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що сторонами було визначено строк виконання зобов'язання, а саме вказівкою на подію (фактичне перерахування грошових коштів Новому кредитору/Забудовнику 2) та від означеної події протягом 3 (трьох) банківських днів.
З урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача винагороди у розмірі 0,7% від суми фактично перерахованих грошових коштів, що складає 1050,00 грн.
Що стосується посилань відповідача на існування форс-мажорних обставин, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої, другої статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Згідно з нормами статті 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
Разом з тим, форс-мажор є окремою, самостійною обставиною, яка звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов'язань, яка характеризується тим, що обставини форс-мажору повинні виникнути після укладення договору, неможливість виконання зобов'язання повинна бути у період існування таких обставин і такі обставини повинні бути зазначені в договорі.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (частина 2 статті 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні»).
У постанові від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 Верховний Суд щодо застосування статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» зазначив, що:
- ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності;
- форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом;
- наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката.
ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).
Вказаний лист ТПП України адресований «Всім, кого це стосується», тобто необмеженому колу суб'єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні.
У постанові від 15.06.2023 у справі №910/8580/22 Верховний Суд виклав наступні висновки: - лист ТПП України від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин; - форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об'єктивної неможливості виконати зобов'язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов'язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов'язання; - наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Також, у постанові від 07.06.2023 у справі №906/540/22 Верховний Суд зазначив, що: - ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили); - вказаний лист ТПП України адресований «Всім, кого це стосується», тобто необмеженому колу суб'єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні; - лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб'єктів. Кожен суб'єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.
Отже лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб'єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Кожен суб'єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.
Торгово-промислова палата засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб (абзац 3 частини третьої статті 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).
Згідно з частиною першою статті 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
Водночас сертифікат ТПП не є єдиним або обов'язковим доказом існування форс-мажорних обставин; наявність форс-мажорних обставин може доводитися й іншими доказами, якщо інше не передбачено законом бо договором.
Втім, відповідачем у даній справі не надано жодного доказу на підтвердження існування форс-мажорних обставин у спірних зобов'язаннях.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
При зверненні позивачем до суду з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «ХОЛДИНГОВА КОМПАНІЯ «КИЇВМІСЬКБУД» про стягнення заборгованості у розмірі 1 130 323,39 грн., Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЖИТЛО-КАПІТАЛ» було сплачено судовий збір у розмірі 16 954,86 грн (платіжна інструкція №456 від 27.12.2024).
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Так як позивачем було подано позовну заяву у даній справі в електронній формі, розмір судового збору, що підлягав сплаті при зверненні позивачем до суду про стягнення 1 130 323,39 грн., підлягає пониженню на коефіцієнт 0,8 та становить 13563,88 грн.
Відповідно до положень ч. 6 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі роз'єднання судом позовних вимог судовий збір, сплачений за подання позову, не повертається і перерахунок не здійснюється. Після роз'єднання судом позовних вимог судовий збір повторно не сплачується.
Таким чином оскільки ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2025 роз'єднано позовні вимоги за результатами розгляду справи судовий збір розраховується пропорційно сплаченому судовому збору до суми задоволених позовних вимог та судовий збір складає 12,60 грн.
Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ХОЛДИНГОВА КОМПАНІЯ «КИЇВМІСЬКБУД» (01010, м. Київ, вул. Михайла Омеляновича-Павленка, буд. 4/6, код ЄДРПОУ 23527052) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЖИТЛО-КАПІТАЛ» (03038, м. Київ, вул. Протасів Яр, буд. 2, літ. Д, офіс 2, код ЄДРПОУ 35393445) заборгованість у розмірі 1050 (одна тисяча п'ятдесят) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 12 (дванадцять) грн. 60 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення
Повний текст рішення складено та підписано 29.07.2025
Суддя Владислав ДЕМИДОВ