ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.07.2025Справа № 910/2568/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Ломаки В.С.,
за участю секретаря судового засідання: Видиш А.В.,
розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська енергетична сервісна компанія"
до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
про стягнення 4 477 769,45 грн.,
За участю представників сторін:
від позивача: Антонова Г.І. за ордером від 25.04.2024 року серії АА № 1436826;
Черепов О.О. (у порядку самопредставництва);
від відповідача: Нестерова І.Г. за довіреністю від 20.11.2024 року № 20/11-21.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська енергетична сервісна компанія" (далі - позивач, Товариство) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - відповідач, Компанія) основного боргу за укладеним між сторонами договором про врегулювання небалансів електричної енергії від 26.10.2021 року (з ідентифікатором № 2187-01024) у розмірі 30 145 979,54 грн., а також 666 573,35 грн. пені, 3 165 576,98 грн. інфляційних втрат та 645 619,12 грн. 3% річних.
Ухвалою від 07.03.2025 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/2568/25, вирішив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 02.04.2025 року.
20.03.2025 року через систему "Електронний суд" надійшла заява Компанії від 19.03.2025 року, в якій остання просила продовжити їй встановлений судом процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву до 27.03.2025 року.
27.03.2025 року через систему "Електронний суд" надійшов відзив Компанії від 27.03.2025 року на позовну заяву, в якому остання заперечила проти задоволення вимог позивача з огляду, зокрема, на те, що заборгованість відповідача за січень 2024 року в розмірі 21 537 714,88 грн. та за лютий 2024 року в розмірі 3 224 554,81 грн. була повністю погашена Компанією 14.03.2025 року та 21.03.2025 року відповідно. Разом із тим, відповідач звернув увагу, що Товариство неналежним способом направило йому відповідні розрахункові документи, а відтак строк оплати послуг за березень-червень 2024 року у відповідача не настав.
Крім того, Компанія зазначила, що за змістом підпункту 16 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 року № 332 (у редакції постанови НКРЕКП від 26.04.2022 року № 413) держава вказала учасниками ринку електричної енергії, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії". Наведені обставини, на переконання відповідача, спростовують обґрунтованість вимог Товариства про стягнення з Компанії пені у розмірі 666 573,35 грн.
01.04.2025 року через систему "Електронний суд" надійшла заява позивача від 01.04.2025 року, в якій останній зменшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з Компанії 4 930 064,37 грн. основного боргу, 666 573,35 грн. пені, 3 165 576,98 грн. інфляційних втрат та 645 619,12 грн. 3% річних.
Також, 01.04.2025 року через систему "Електронний суд" надійшла відповідь позивача від 01.04.2025 року на відзив на позовну заяву, в якій останній навів додаткові мотиви на підтвердження обґрунтованості позовних вимог.
У підготовчому засіданні 02.04.2025 року суд задовольнив заяву відповідача від 19.03.2025 року, продовжив Компанії строк на подання відзиву на позов до 27.03.2025 року, а також прийняв до розгляду та долучив поданий відповідачем відзив до матеріалів справи. Крім того, протокольною ухвалою суд встановив відповідачу процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, до 11.04.2025 року, встановив позивачу строк на подання відповіді на відзив на позовну заяву, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, до 17.04.2025 року, встановив відповідачу процесуальний строк на подання заперечень до 22.04.2025 року, а також відклав підготовче засідання на 23.04.2025 року.
Слід також зазначити, що у наведеному підготовчому засіданні суд прийняв до розгляду подану позивачем заяву від 01.04.2025 року про зменшення розміру позовних вимог.
14.04.2025 року через систему "Електронний суд" надійшов сформований у цій системі 11.04.2025 року відзив Компанії на позовну заяву, з урахуванням прийнятої судом до розгляду заяви Товариства від 01.04.2025 року про зменшення розміру позовних вимог.
16.04.2025 року через систему "Електронний суд" надійшла відповідь позивача від 15.04.2025 року на відзив на позовну заяву, з урахуванням прийнятої судом до розгляду заяви Товариства від 01.04.2025 року про зменшення розміру позовних вимог.
22.04.2025 року через систему "Електронний суд" надійшли заперечення Компанії від 21.04.2025 року, в якій остання навела додаткові мотиви на спростування вимог Товариства.
У підготовчому засіданні 23.04.2025 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження у справі № 910/2568/25 на 30 днів, відмовив у задоволенні усного клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду, а також відклав підготовче засідання на 21.05.2025 року.
У підготовчому засіданні 21.05.2025 року суд постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 28.05.2025 року.
23.05.2025 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання Компанії від 23.05.2025 року, в якому остання просила суд долучити до матеріалів справи докази оплати заявленої позивачем до стягнення у даній справі спірної суми основного боргу в повному обсязі та закрити провадження у справі в цій частині.
26.05.2025 року через систему "Електронний суд" надійшла заява позивача від 24.05.2025 року, в якій останній визнав факт погашення відповідачем спірної суми основного боргу в даній справі, зменшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з Компанії 666 573,35 грн. пені, 3 165 576,98 грн. інфляційних втрат та 645 619,12 грн. 3% річних.
У підготовчому засіданні 28.05.2025 року суд прийняв до розгляду подану позивачем заяву від 24.05.2025 року про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку з чим має місце нова ціна позову - 4 477 769,45 грн., виходячи з якої вирішується спір. Разом із тим, у цьому засіданні представник відповідача, зважаючи на зменшення Товариством розміру позовних вимог, просив суд не розглядати по суті раніше подане Компанією клопотання про закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення з відповідача суми основної заборгованості.
Ухвалою від 28.05.2025 року господарський суд міста Києва закрив підготовче провадження у справі № 910/2568/25 та призначив її до судового розгляду по суті на 09.07.2025 року.
08.07.2025 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання відповідача від 08.07.2025 року № 02-4-1/586, в якому останній, посилаючись на положення статті 233 Господарського кодексу України, просив суд зменшити розмір 3 % річних на 90 %.
Крім того, 08.07.2025 року через систему "Електронний суд" надійшла заява Компанії від 08.07.2025 року № 02-4-1/587, в якій остання просила суд відстрочити виконання рішення господарського суду міста Києва у справі № 910/2568/25 на 1 рік з дня його прийняття.
У судовому засіданні 09.07.2025 року оголошувалася перерва до 24.07.2025 року.
У судовому засіданні 24.07.2025 року представники позивача підтримали вимоги, викладені у позовній заяві (з урахуванням заяви від 24.05.2025 року про зменшення розміру позовних вимог), та наполягали на їх задоволенні.
Представник відповідача у цьому судовому засіданні проти задоволення вимог Товариства заперечив та просив суд зменшити заявлений позивачем до стягнення розмір 3 % річних на 90 % і відстрочити виконання рішення господарського суду міста Києва у даній справі на 1 рік з дня його прийняття.
У судовому засіданні 24.07.2025 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва
З матеріалів справи вбачається, що згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 29.09.2021 року № 1653 Товариству видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.
Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище, врегульовані Законом України "Про ринок електричної енергії" (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 55 частини 1 статті 1 Закону "Про ринок електричної енергії" оператор системи передачі (далі - ОСП) - юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії.
Частиною 2 статті 52 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що на ОСП покладено функції адміністратора розрахунків (далі - АР).
За приписами частини 1 статті 52 Закону України "Про ринок електричної енергії" АР забезпечує організацію роботи ринку електричної енергії відповідно до цього Закону, правил ринку та кодексу комерційного обліку.
Згідно з частиною 1 статті 68 Закону України "Про ринок електричної енергії" в Україні функціонує єдиний балансуючий ринок.
За положеннями пункту 46 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" небаланс електричної енергії - розрахована відповідно до правил ринку для кожного розрахункового періоду різниця між фактичними обсягами відпуску або споживання, імпорту, експорту електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, та обсягами купленої і проданої електричної енергії, зареєстрованими відповідно до правил ринку.
Відповідно до частини 3 статті 3, пункту 6 частини 1 статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" обов'язковою умовою участі на ринку електричної енергії (крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу) є укладення договору про врегулювання небалансів з ОСП (яким є Компанія).
Учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльністю на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про врегулювання небалансів.
Частиною 2 статті 68 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що виробники зобов'язані надавати послуги з балансування в обсягах та випадках, визначених цим Законом та правилами ринку. Надавати послуги з балансування мають право також споживачі у порядку, визначеному правилами ринку.
За умовами частини 5 статті 70 Закону України "Про ринок електричної енергії" оператор системи передачі врегульовує небаланси електричної енергії із сторонами, відповідальними за баланс, у порядку, визначеному цим Законом та правилами ринку. Врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення стороною, відповідальною за баланс, правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії з оператором системи передачі в обсягах небалансів електричної енергії за цінами небалансів, визначеними відповідно до правил ринку. Типовий договір про врегулювання небалансів електричної енергії затверджується Регулятором, яким згідно з пунктом 72 частини 1 статті 1 вказаного Закону є НКРЕКП.
Сторони, відповідальні за баланс, зобов'язані надавати гарантії виконання фінансових зобов'язань за договорами про врегулювання небалансів відповідно до правил ринку.
Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року № 307 затверджені Правила ринку, якими визначено порядок реєстрації учасників ринку, порядок та вимоги до забезпечення виконання зобов'язань за договорами про врегулювання небалансів електричної енергії, правила балансування, правила функціонування ринку допоміжних послуг, порядок проведення розрахунків на балансуючому ринку та ринку допоміжних послуг, порядок виставлення рахунків, порядок внесення змін до цих Правил, положення щодо функціонування ринку при виникненні надзвичайної ситуації в об'єднаній енергетичній системі України.
Наказом Компанії від 03.04.2019 року № 204 затверджено умови договору про врегулювання небалансів електричної енергії, із подальшими змінами в редакції наказів відповідача, зокрема від 01.03.2024 року № 117, від 24.06.2024 року № 360, від 08.07.2024 року № 393 та від 22.04.2025 року № 285.
За умовами пунктів 1.1, 1.2 Договору про врегулювання небалансів електричної енергії, цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови врегулювання небалансів електричної енергії СВБ, у тому числі її балансуючої групи. Цей договір є договором приєднання в розумінні статті 634 Цивільного кодексу України, умови якого мають бути прийняті іншою стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому. На підставі цього договору сторона, що приєднується, набуває статусу учасника ринку та здійснює свою діяльність у якості СВБ.
З матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечувалося, що Товариство приєдналося до умов договору про врегулювання небалансів електричної енергії, що підтверджується повідомленням Компанії про приєднання до договору врегулювання небалансів електричної енергії від 26.10.2021 року вих. № 01/48159.
Таким чином, між сторонами у справі був укладений Договір про врегулювання небалансів електричної енергії від 26.10.2021 року № 2187-01024 (далі - Договір).
Оскільки спір у даній справі, з урахуванням заяви Товариства від 24.05.2025 року про зменшення розміру позовних вимог, стосується стягнення штрафних санкцій та компенсаційних виплат, нарахованих внаслідок несвоєчасного оплати відповідачем наданих йому в період з 01.01.2024 року по 30.06.2024 року послуг, до спірних правовідносин підлягають застосуванню умови Договору в редакції, зокрема, наказу Компанії від 01.03.2024 року № 117.
Умовами пункту 1.3 Договору встановлено, що СВБ врегульовує небаланси електричної енергії, що склалися в результаті діяльності її балансуючої групи на ринку електричної енергії, або передає свою відповідальність за небаланси електричної енергії іншій СВБ шляхом входження до її балансуючої групи..
Відповідно до пункту 1.4 Договору ОСП врегульовує небаланси електричної енергії з СВБ у порядку, визначеному Законом України "Про ринок електричної енергії" та Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року № 307 (далі - Правила ринку).
Врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення СВБ правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії та оплати платежів відповідно до Правил ринку (пункт 1.5 Договору).
Пунктами 2.1, 2.2 Договору встановлено, що вартість небалансів електричної енергії та суми платежів, що передбачені до сплати зі сторони СВБ та ОСП, розраховуються АР для кожного розрахункового періоду доби відповідно до Правил ринку. Оплата платежів відповідно до цього Договору здійснюється з урахуванням податків та зборів, передбачених діючим законодавством. За підсумками місяця визначається індикативна величина - середньозважена ціна небалансів електричної енергії за розрахунковий місяць, що розраховується шляхом ділення загальної вартості небалансів електричної енергії на загальний обсяг небалансів електричної енергії. Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається Правилами ринку.
Згідно з пунктом 5.1 Договору виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку, та згідно з умовами цього Договором.
Подання платіжних документів здійснюється сторонами відповідно до Правил ринку (пункт 5.6 Договору).
У пункті 5.9 Договору зазначено, що ОСП формує та направляє Акт купівлі-продажу до СВБ не пізніше 13 календарного дня місяця, наступного за розрахунковим. Підписання Акта відбувається в електронній формі (за допомогою системи, яка забезпечує функціонування електронного документообігу з накладанням КЕП (за винятком випадків, коли використання електронного підпису прямо заборонено Законом)), що забезпечує юридично значимий електронний документообіг між сторонами та розміщений у мережі Інтернет за посиланням: https://online.ua.energy/, або у паперовій формі шляхом підписання уповноваженою особою Акта (у разі неможливості підпису в електронній формі).
Сторонами має бути забезпечена можливість здійснення електронного документообігу шляхом реєстрації у системі, яка забезпечує функціонування електронного документообігу.
Протягом двох робочих днів з дня направлення ОСП до СВБ Акта СВБ розглядає та повертає ОСП один примірник Акта, підписаного зі своєї сторони.
Акт повинен бути підписаний сторонами в один і той самий спосіб.
У разі незгоди із розрахунками ОСП відповідно до Акта СВБ протягом двох робочих днів надсилає ОСП обґрунтовані зауваження щодо цього Акта та ініціює спір відповідно до норм чинного законодавства. До здійснення коригування обсяг та вартість електричної енергії визначається за даними, зазначеними в Акті.
Якщо СВБ протягом двох робочих днів з дня направлення ОСП до СВБ Акта не ініціював спір та не направив до ОСП підписаний зі сторони СВБ примірник Акта, то такий Акт вважається підписаним СВБ
За умовами пункту 5.10 Договору СВБ протягом двох робочих днів повертає ОСП примірник підписаного зі своєї сторони Акта купівлі-продажу у паперовому та/або електронному вигляді (засобами електронного документообігу з накладанням КЕП).
Пунктами 9.1 та 9.2 Договору встановлено, що останній набирає чинності з дати реєстрації ОСП СВБ відповідно до її заяви-приєднання до цього Договору і є чинним до 31 грудня включно року, у якому була надана заява-приєднання. Після реєстрації учасника ринку ОСП зобов'язаний надати такій СВБ витяг з відповідного реєстру. Якщо жодна зі сторін не звернулася до іншої сторони у строк не менше ніж за 1 місяць до закінчення терміну дії цього Договору з ініціативою щодо його розірвання, то цей Договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих же умовах.
Згідно з пунктами 10.1-10.3 Договору цей правочин може бути змінений ОСП в односторонньому порядку у разі внесення Регулятором змін до типового договору про врегулювання небалансів електричної енергії, який є додатком 1 до Правил ринку. У такому випадку зміни до цього Договору вносяться ОСП протягом 10 днів з дня набрання ними чинності. Договір зі змінами оприлюднюється на вебсайті ОСП. Якщо учасник ринку не ініціював розірвання цього Договору протягом одного місяця з дати набрання чинності змінами, вважається, що він погодився зі зміненим Договором.
Судом встановлено, що на виконання умов Договору сторони у період з січня по червень 2024 року включно підписали ряд Актів купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів згідно з Договором та Актів коригування (врегулювання).
Так, з матеріалів справи вбачається, що Акт купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів згідно з Договором від 31.01.2024 року № ВН/24/01-2187 був отриманий позивачем та підписаний сторонами 09.02.2024 року. Крім того, 12.02.2024 року сторони підписали Акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.01.2024 року (на суму 241 316,76 грн.). Також, 21.05.2024 року позивач отримав Акт-корегування (врегулювання) від 21.05.2024 року № ВР/24/01-2187 до Акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 31.01.2024 № ВН/24/01-2187 згідно з Договором, який був підписаний Компанією 21.05.2024 року, а Товариством - 22.05.2024 року.
27.05.2024 року позивач супровідним листом від 25.05.2024 року № 156/05-24 направив на електрону адресу Компанії рахунок-фактуру від 17.05.2024 року № 1705202400126 на суму 21 537 714,88 грн.
Акт купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів згідно з Договором від 29.02.2024 року № ВН/24/02-2187 був отриманий позивачем 11.03.2024 року та підписаний сторонами 12.03.2024 року (11.03.2024 року - Компанією, 12.03.2024 року - Товариством). Крім того, 12.03.2024 року сторони підписали Акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 29.02.2024 року (на суму 31 690,91 грн.). Також, 05.06.2024 року позивач отримав Акт-корегування (врегулювання) від 05.06.2024 року № ВР/24/02-2187 до Акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 29.02.2024 № ВН/24/02-2187 згідно з Договором, який був підписаний сторонами 05.06.2024 року.
06.06.2024 року позивач супровідним листом від 06.06.2024 року № 172/06-24 направив на електрону адресу Компанії рахунок-фактуру від 31.05.2024 року № 3105202400373 на суму 3 224 554,81 грн.
Акт купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів згідно з Договором від 31.03.2024 року № ВН/24/03-2187 був отриманий позивачем та підписаний сторонами 11.04.2024 року. Крім того, 13.05.2024 року сторони підписали Акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.04.2024 року (на суму 77 485,63 грн.). Також, 14.06.2024 року позивач отримав Акт-корегування (врегулювання) від 14.06.2024 року № ВР/24/03-2187 до Акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 31.03.2024 № ВН/24/03-2187 згідно з Договором, який був підписаний сторонами 14.06.2024 року.
Акт купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів згідно з Договором від 30.04.2024 року № ВН/24/04-2187 був отриманий позивачем 10.05.2024 року та підписаний сторонами 10.05.2024 року. Крім того, 13.05.2024 року сторони підписали Акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.04.2024 року (на суму 218 415,41 грн.). Також, 27.06.2024 року позивач отримав Акт-корегування (врегулювання) від 27.06.2024 року № ВР/24/04-2187 до Акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 30.04.2024 № ВН/24/04-2187 згідно з Договором, який був підписаний сторонами 27.06.2024 року.
28.06.2024 року позивач супровідним листом від 28.06.2024 року № 212/06-24 направив на електрону адресу Компанії рахунок-фактуру від 25.06.2024 року № 2506202400136 на суму 3 067 469,77 грн.
Акт купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів згідно з Договором від 31.05.2024 року № ВН/24/05-2187 був отриманий позивачем та підписаний сторонами 11.06.2024 року. Крім того, 13.08.2024 року сторони підписали Акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.07.2024 року (на суму 107 285,73 грн.). Також, 02.07.2024 року позивач отримав Акт-корегування (врегулювання) від 28.06.2024 року № ВР/24/05-2187 до Акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 31.05.2024 № ВН/24/05-2187 згідно з Договором, який був підписаний сторонами 03.07.2024 року (02.07.2024 року - Компанією, 03.07.2024 року - Товариством).
03.07.2024 року позивач супровідним листом № 217/07-24 направив на електрону адресу Компанії рахунок-фактуру від 21.06.2024 року № 2106202400399 на суму 16 493,54 грн.
Акт купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів згідно з Договором від 30.06.2024 року № ВН/24/06-2187 був отриманий позивачем та підписаний сторонами 09.07.2024 року. Крім того, 14.08.2024 року сторони підписали Акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.07.2024 року (на суму 1 969 906,33 грн.). Також, 26.07.2024 року позивач отримав Акт-корегування (врегулювання) від 26.07.2024 року № СВБ_ВР_02_2024_06_2187 до Акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 30.06.2024 № ВН/24/06-2187 згідно з Договором, який був підписаний сторонами 29.07.2024 року (26.07.2024 року - Компанією, 29.07.2024 року - Товариством).
01.08.2024 року позивач супровідним листом від 01.08.2024 року № 246/08-24 направив на електрону адресу Компанії рахунок-фактуру від 10.07.2024 року № 1007202400128 на суму 2 299 746,54 грн.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення Товариством умов цього правочину.
У пред'явленому позові Товариство посилалося на те, що сторони періодично звіряли розрахунки за Договором, на підтвердження чого надав відповідні акти звірки. Так, результати взаємних поставок та зобов'язань із сальдо на користь позивача в межах Договору знайшли своє відображення у складених та підписаних сторонами Актах звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2024 року по 31.03.2024 року, з 01.04.2024 року по 30.06.2024 року та з 01.07.2024 року по 30.09.2024 року. Первинна документація, яка є підставою для нарахувань та розрахунків, надходила від Компанії до позивача, у тому числі поза спірним періодом, тому позивач долучив до матеріалів справи акти звірки за періоди, починаючи з 01.01.2024 року по 30.09.2024 включно. Зі змісту означених актів вбачається, що станом на 30.06.2024 року загальна заборгованість відповідача перед Товариством склала 31 850 576,07 грн. та 28 294 031,13 грн., а на 30.09.2024 року загальна заборгованість Компанії перед позивачем становила 43 254 917,41 грн. та 28 628 498,06 грн.
Слід зазначити, що відповідачем під час розгляду справи не заперечувався ні факт надання позивачем у січні 2024 року - червні 2024 року послуг за Договором, ні їх вартість.
Враховуючи відсутність надходження від відповідача оплат за Договором у передбачений законом термін, претензіями, зокрема, від 05.06.2024 року № 170/06-24, від 24.06.2024 року № 205/06-24, від 18.07.2024 року № 239/07-24, від 18.07.2024 року № 240/07-24 та від 29.08.2024 року № 272/08-24 Товариство зверталося до Компанії з вимогами погасити наявну в останнього заборгованість за Договором (направленими відповідачу рахунками).
У позовній заяві Товариство вказувало, що у порушення взятих на себе за Договором зобов'язань Компанія у добровільному порядку не задовільнила направлені їй претензії та не оплатила вартість небалансів за Договором за період з 01.01.2024 року по 30.06.2024 року, заборгувавши таким чином Товариству на час звернення останнього до суду з даним позовом грошові кошти у розмірі 30 145 979,54 грн.
Зважаючи на викладені обставини, Товариство у пред'явленому позові, з урахуванням заяви від 24.05.2025 року про зменшення розміру позовних вимог, просило суд стягнути з Компанії 666 573,35 грн. пені, 3 165 576,98 грн. інфляційних втрат та 645 619,12 грн. 3% річних, нарахованих внаслідок несвоєчасного проведення розрахунків.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором надання послуг.
Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За змістом частини 1 статті 902, статті 903 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто, а замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
За умовами пункту 5.29.4 Правил ринку (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для кожного розрахункового місяця здійснюються 3 подекадні розрахунки - один для кожної декади. У контексті подекадних розрахунків АР переглядає щоденні звіти про розрахунки, видані протягом відповідного періоду, і визначає та коригує будь-які помилки в дебетуванні і кредитуванні небалансів електричної енергії. Подекадний розрахунок здійснюється не пізніше четвертого робочого дня після 11, 21 та останнього дня розрахункового місяця.
Розділом VII Правил ринку врегульовано питання щодо розрахунків та здійснення платежів, у тому числі виставлення рахунків за небаланси електричної енергії.
Відповідно до пункту 7.3.1 Правил ринку (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) АР на щодекадній основі надсилає платіжний документ кожній СВБ із зазначенням суми, що СВБ зобов'язана сплатити АР, або суми, що АР зобов'язаний сплатити СВБ через її небаланси електричної енергії протягом відповідного періоду.
Згідно з пунктами 7.7.3, 7.7.4 Правил ринку (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) оплата платіжного документа з банківського рахунку учасника ринку на банківський рахунок АР здійснюється протягом двох робочих днів з дати направлення платіжного документа.
Оплата платіжного документа з банківського рахунку АР на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох робочих днів з дати направлення рахунка.
Заперечуючи проти задоволення вимог Товариства, відповідач посилався на те, що позивач неналежним способом направив йому відповідні розрахункові документи, а відтак строк оплати послуг за Договором за березень-червень 2024 року у Компанії не настав. Так, ні акти купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів, ні акти-корегування (врегулювання) не є платіжними документами у розумінні Правил ринку. У той же час, чинним законодавством (Правилами ринку) встановлений єдиний спосіб обміну інформацією між учасниками ринку, а саме: за допомогою системи управління ринком (СУР), тоді як ні Договором, ні законом не передбачено направлення розрахункових документів через електрону пошту.
Так, за змістом положень Правил ринку відповідач зобов'язаний виставити стороні договору про врегулювання небалансів платіжні документи (рахунки-фактури) подекадно на 5 (п'ятий) робочий день після 11, 21 та останнього дня розрахункового місяця за кожний день відповідної декади. Платіжні документи, які надсилає Компанія через систему управління ринком, містять інформацію про суми грошових коштів, які повинен сплатити або відповідач, який діє в якості оператора системи передачі за договором про врегулювання небалансів, або сторона, відповідальна за баланс, тобто Товариство. Сума коштів, яка підлягає сплаті або оператору системи передачі, або стороні, відповідальній за баланс, формується після взаємозаліку вартості поставленої електричної енергії у відповідному дні декади. У розумінні положень пункту 1.1.2. глави 1.2 Правил ринку платіжний документ - рахунок, сформований адміністратором розрахунків учаснику ринку щодо оплати ним або адміністратором розрахунків своїх фінансових зобов'язань, що виникли в результаті участі на ринку електричної енергії такого учасника ринку.
Для спрощення і оптимізації обміну інформацією між сторонами-учасниками ринку електричної енергії та проведення розрахунків між ними, створено спеціальне програмне забезпечення-програмно-інформаційний комплекс - Систему MMS і уповноваженим на виставлення рахунків в Системі MMS є саме відповідач у ролі адміністратора розрахунків (АР). Зокрема, Компанія виступає в ролі адміністратора розрахунків і виставляє в Системі MMS рахунки, які мають бути сплачені ним (як ОСП) на користь позивача. Тобто, Товариство не має впливу ані на формування платіжного документу, ані на його статус.
У розумінні положень Правил ринку (зокрема пункти 1.1.4, 1.1.2, 1.8.1, 1.11.1, 1.11.8, 5.11.1, 5.11.2, 5.28.1, 7.2.1, 7.7.4), з урахуванням змісту Договору, направлення (надсилання, виставлення) рахунків на оплату учасникам ринку здійснюється адміністратором розрахунків (АР) через систему управління ринком. Іншого порядку та способу направлення рахунків ані Правилами ринку, ані умовами Договору не передбачено, а тому суд вважає належним їх направлення (формування) АР, зокрема, у системі управління ринком. Отже, відповідач, будучи одночасно АР та ОСП, перебуває в цілком різних самостійних статусах учасника ринку електричної енергії, має можливість не тільки отримувати рахунки та ознайомлюватись з їх змістом у момент виставлення таких рахунків у Системі, а й проводити розрахунки за ними.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 03.02.2023 року в справі № 910/9374/21.
За змістом пункту 7.7.4 глави 7.7 розділу VII Правил ринку оплата платіжного документа з банківського рахунку АР на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох робочих днів з дати направлення рахунка. Відтак, Компанія була зобов'язана здійснити оплату відповідних рахунків протягом чотирьох робочих днів з дати їх направлення.
Крім того, відповідно до пункту 7.8.1 глави 7.8 розділу VII Правил ринку, якщо учасник ринку або ОСП (у якості АР) ініціює суперечку щодо суми, зазначеної в рахунку (запит платіжного документа), оплата повинна бути проведена згідно з платіжним документом. Якщо за результатами розгляду запиту платіжного документа будуть виявлені суми, що підлягають поверненню, учасники ринку та ОСП (у якості АР) зобов'язані здійснити перерахування надлишкових сум на відповідний рахунок.
Разом із тим, матеріали не містять доказів на підтвердження ініціювання відповідачем суперечки щодо сум, зазначених у спірних рахунках-фактурах.
З урахуванням викладеного, а також беручи до уваги наявні у матеріалах справи докази направлення рахунків на електронну адресу відповідача, суд дійшов висновку про те, що строк виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати наданих йому протягом спірного періоду послуг за Договором на момент розгляду справи є таким, що настав.
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Зі змісту наявних у матеріалах справи документів, зокрема, платіжних документів та заяви позивача від 24.05.2025 року про зменшення розміру позовних вимог вбачається, що на час вирішення даного спору відповідач повністю погасив суму основного боргу за Договором у розмірі 30 145 979,54 грн. (без сплати пені, інфляційних втрат та 3 % річних), у зв'язку з чим стягнення цієї суми, з урахуванням вищенаведеної заяви Товариства від 24.05.2025 року, не входить до ціни позову та безпосереднього предмета спору в даній справі.
При цьому, посилання відповідача на те, що Товариство не підтвердило виникнення заборгованості Компанії за спірний період у загальному розмірі 30 145 979,54 грн., не беруться судом до уваги з огляду на добровільне погашення відповідачем цієї суми боргу на момент вирішення цього спору по суті.
У той же час, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати отриманих від Товариства протягом січня-червня 2024 року послуг, позивач просив суд стягнути з Компанії 3 % річних у загальному розмірі 645 619,12 грн., з яких: 21 184,64 грн. - 3 % річних, нараховані на суму боргу в розмірі 21 537 714,88 грн. у період з 01.06.2024 року по 12.06.2024 року; 44 653,27 грн. - 3 % річних, нараховані на суму боргу в розмірі 24 762 269,69 грн. у період з 13.06.2024 року по 04.07.2024 року; 11 405,63 грн. - 3 % річних, нараховані на суму боргу в розмірі 27 829 739,45 грн. у період з 05.07.2024 року по 09.07.2024 року; 63 909,39 грн. - 3 % річних, нараховані на суму боргу в розмірі 27 846 233,00 грн. у період з 10.07.2024 року по 06.08.2024 року; 363 234,34 грн. - 3 % річних, нараховані на суму боргу в розмірі 30 145 979,54 грн. у період з 07.08.2024 року по 31.12.2024 року; 141 231,85 грн. - 3 % річних, нараховані на суму боргу в розмірі 30 145 979,54 грн. у період з 01.01.2025 року по 26.02.2025 року, а також 3 165 576,98 грн. інфляційних втрат, нарахованих на відповідні суми основного боргу протягом наведеного періоду.
Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Під виконанням зобов'язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов'язків, що є змістом зобов'язання.
Невиконання зобов'язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Оскільки нарахована позивачем сума 3 % річних у розмірі 645 619,12 грн. є арифметично правильною та відповідає приписам чинного законодавства, тоді як відповідачем контррозрахунку наведених компенсаційних виплат надано не було, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з Компанії 3 % річних у вищевказаному розмірі.
У той же час, перевіривши здійснений Товариством розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що позивач не врахував висновки Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладені, зокрема, у постановах від 26.06.2020 року в справі № 905/21/19, від 23.09.2021 року в справі № 924/2/21.
Так, у постанові від 23.09.2021 року в справі № 924/2/21 Верховний Суд, перевіряючи правильність нарахування сукупного індексу інфляції відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, не погодився з правильністю визначення судами попередніх інстанцій величини приросту індексу споживчих цін (сукупного індексу інфляції) та зазначив, що такий індекс має заокруглюватися до десяткового числа після коми. Так, Верховний Суд, зокрема, зауважив, що за період з червня до жовтня 2019 року сукупний індекс інфляції складає 100 %, а не 99,99 % (як визначено в мотивувальній частині рішення суду першої інстанції), а за період із травня до жовтня 2020 року при заокруглюванні до десяткового числа після коми сукупний індекс інфляції має визначатись як 101,2 %, а не 101,19 %, оскільки саме так визначаються місячні та річні індекси споживчих цін Державним комітетом статистики України.
Зазначений правовий висновок Верховний Суд також застосував у постанові від 17.01.2024 року в справі № 910/18308/21.
Зокрема, у здійсненому Товариством розрахунку інфляційних втрат за період з 13.06.2024 року по 04.07.2024 року сукупний індекс інфляції визначено у розмірі 1,02200000, що у процентному значені становить 102,220 %, а за період з 07.08.2024 року по 26.02.2025 року сукупний індекс інфляції визначено у розмірі 1,08693720, що у процентному значені становить 108,693720 %.
У той же час, згідно з наведеними вище роз'ясненнями Верховного Суду, індекс споживчих цін 1,02200000 % (період 2 нарахування) має заокруглюватися до десяткового числа після коми, що становить 102,2 %, а індекс споживчих цін 1,08693720 % (період 5 нарахування) повинен заокруглюватися до десяткового числа після коми, що складає 108,7 % (саме так визначаються місячні та річні індекси споживчих цін Державним комітетом статистики України).
Здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат, враховуючи методики розрахунку, наведені у вказаних вище постановах Верховного Суду, суд дійшов висновку про те, що стягненню з Компанії на користь позивача підлягає 3 137 324,17 грн. інфляційних втрат, з яких: 544 769,93 грн. - інфляційні втрати, нараховані на суму основного боргу в розмірі 24 762 269,69 грн. за червень 2024 року (102,2 %); 2 592 554,24 грн. - інфляційні втрати, нараховані на суму основного боргу в розмірі 30 145 979,54 грн. протягом серпня 2024 року - січня 2025 року (108,7 %).
За таких обставин, зважаючи на часткову обґрунтованість наданого Компанією контррозрахунку інфляційних втрат, стягненню з відповідача на користь Товариства підлягає 645 619,12 грн. 3 % річних та 3 137 324,17 грн. інфляційних втрат, тоді як у задоволенні вимог позивача про стягнення з Компанії 28 252,81 грн. інфляційних втрат слід відмовити.
Щодо клопотання відповідача про зменшення заявленої позивачем до стягнення суми 3 % річних на 90 % з посиланням, зокрема, на висновки Великої Палати Верховного Суду, зроблені у постанові від 18.03.2020 року в справі № 902/417/18, суд зазначає таке.
Як було зазначено вище, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України).
Оскільки сторони не встановлювали в договорі іншого розміру процентів річних, то у цій справі до спірних правовідносин щодо нарахування процентів річних на заборгованість слід застосовувати положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
За змістом вищенаведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Такі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року в справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13.11.2019 року в справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 року в справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), від 07.02.2024 року в справі № 910/3831/22 (провадження № 12-45гс23).
Інфляційні втрати та проценти річних є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов'язання і входять до складу такого зобов'язання (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 року в справі № 905/600/18).
Законодавець у главі 24 Господарського кодексу України врегулював загальні засади відповідальності учасників господарських відносин таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 року в справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
У справі № 902/417/18 зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, тоді як підстави для такого зменшення процентів річних суд повинен установлювати в кожному конкретному випадку.
Законодавство не містить переліку підстав для зменшення процентів річних. Такими підставами можуть бути, зокрема, дії боржника, спрямовані на належне виконання зобов'язання, ступінь вини боржника, міра виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, інші інтереси сторін, дії чи бездіяльність кредитора, очевидна неспівмірність заявленої суми процентів річних порівняно із сумою боргу, а також інші підстави, підтверджені конкретними обставинами справи.
Заявляти про наявність підстав для зменшення процентів річних та доводити, що вони підтверджуються конкретними обставинами справи, має саме боржник, а суд з огляду на наявні в матеріалах справи докази має надати оцінку обґрунтованості таких доводів та вирішити питання про можливість зменшення процентів річних.
Також при вирішенні питання про зменшення процентів річних суд має враховувати принципи розумності, справедливості, пропорційності та дотримуватись балансу між інтересами боржника і кредитора.
До того ж, у постанові від 05.06.2024 року в справі № 910/14524/22 (провадження № 12-4гс24) Велика Палата Верховного Суду зазначала, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, є правом, а не обов'язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів.
З огляду на зазначені правові висновки Верховного Суду, враховуючи правову природу процентів річних як визначеної законом плати боржника за користування грошовими коштами кредитора, їх розмір може бути зменшено.
При цьому, суд при визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми.
Отже, саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов'язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 року в справі № 903/602/24 (провадження № 12-19гс25).
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зменшення нарахованих Товариством до стягнення сум 3 % річних у даній справі, розмір яких відповідає принципам розумності і справедливості та є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником.
Слід зазначити, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати отриманих від Товариства протягом січня-червня 2024 року послуг, позивач просив суд стягнути з Компанії пеню в загальному розмірі 666 573,35 грн., з яких: 25 845,26 грн. - пеня, нарахована на суму боргу в розмірі 21 537 714,88 грн. у період з 01.06.2024 року по 12.06.2024 року; 54 476,99 грн. - пеня, нарахована на суму боргу в розмірі 24 762 269,69 грн. у період з 13.06.2024 року по 04.07.2024 року; 13 914,87 грн. - пеня, нарахована на суму боргу в розмірі 27 829 739,45 грн. у період з 05.07.2024 року по 09.07.2024 року; 77 969,45 грн. - пеня, нарахована на суму боргу в розмірі 27 846 233,00 грн. у період з 10.07.2024 року по 06.08.2024 року; 446 160,50 грн. - пеня, нарахована на суму боргу в розмірі 30 145 979,54 грн. у період з 07.08.2024 року по 01.01.2025 року; 48 206,28 грн. - пеня, нарахована на суму боргу в розмірі 8 608 264,66 грн. у період з 02.01.2025 року по 26.02.2025 року.
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
Положеннями статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За змістом пункту 4.2 Договору у разі несвоєчасного виконання грошових зобов'язань після підписання сторонами Акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,01 % за кожний день прострочення від суми простроченого платежу, але не більше розміру облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У той же час, 24.02.2022 року Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб.
У подальшому, Указами Президента України строк дії воєнного стану продовжувався, зокрема, з 05 години 30 хвилин 09 травня 2025 року строком на 90 діб (Указ Президента України від 15.04.2025 року № 235/2025).
Разом із тим, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, постановою від 25.02.2022 року № 332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" надано учасникам ринку електричної енергії настанови.
Цією постановою рекомендовано учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії".
Підпунктом 16 пункту 1 постанови № 332 (доповненим згідно з постановою від 26.04.2022 року № 413) (у чинній редакції - підпункт 14) визначено зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" між учасниками ринку електричної енергії на період воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування.
Відповідна постанова у вказаній частині не визнана недійсною в установленому порядку. При цьому, повноваження НКРЕКП визначені Законом України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", пунктом 1 частини 2 статті 17 якого установлено, що Регулятор, яким є НКРЕКП, має право приймати рішення з питань, що належать до його компетенції, які є обов'язковими до виконання. Також, в силу приписів частини 9 статті 14 вказаного Закону, рішення Регулятора є обов'язковими до виконання суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг.
Пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" визначено, що Регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема, у сфері енергетики: діяльності з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії, зберігання енергії; діяльності з організації купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу наперед" та внутрішньодобовому ринку, забезпечення купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, трейдерської діяльності тощо.
Правовідносини між сторонами у справі склалися відповідно до Закону, у зв'язку з чим вказана постанова НКРЕКП (з урахуванням змін) підлягає застосуванню до спірних правовідносин у частині нарахування штрафних санкцій за період, який входить до періоду дії воєнного стану (з 01.06.2024 року по 26.02.2025 року).
У постанові від 19.04.2024 року в справі № 911/1359/22 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (відсутність підстав для відступу від якої була підтверджена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 04.07.2025 року в справі № 908/948/23), зокрема, зазначила:
"Підпункт 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 26.04.2022 № 413) - це імперативна норма, якою держава вказала учасниками ринку електричної енергії, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії".
Отже, об'єднана палата доходить висновку про те, що рішення Регулятора щодо порядку застосування норм про відповідальність учасників на ринку електроенергії не суперечать нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України про відповідальність у договірних відносинах з огляду на те, що Регулятор в силу Закону наділений повноваженнями унормовувати договірні відносини суб'єктів господарювання, що проводять свою діяльність у сфері енергетики, у тому числі в частині відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов'язань на ринку електричної енергії.
При цьому Об'єднана палата наголошує на тому, що такі рішення Регулятора не скасовують встановлену нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України відповідальність за порушення договірних зобов'язань для учасників ринку електроенергії, та не встановлюють мораторію для застосування цієї відповідальності, позаяк Регулятор, який наділений повноваженнями нормативного регулювання договірних відносин на ринку електроенергії, з метою забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду, в межах наданих йому Законом повноважень тимчасово зупинив нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії.
Отже, суди попередніх інстанцій застосували приписи Постанови № 332 як ті, що мають обов'язковий характер для учасників ринку електричної енергії.
Об'єднана палата погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, виходячи з вищенаведених висновків про обов'язковість застосування учасниками ринку електроенергії у цьому аспекті саме норм постанов НКРЕКП, відповідно до яких на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" між учасниками ринку електричної енергії.
Об'єднана палата також виходить з того, що Регулятор визначив модель поведінки як зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" між учасниками ринку електричної енергії, та вказав чітко визначений період, а саме на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування, а не скасував нарахування та стягнення штрафних санкцій або увільнив від їх нарахування або стягнення".
З огляду на викладене, а також зважаючи на те, що у позовній заяві Товариство просило суд стягнути з відповідача 666 573,35 грн. пені, нарахованої на відповідні суми основного боргу в період з 01.06.2024 року по 26.02.2025 року, тобто під час періоду воєнного стану, суд, з урахуванням вищенаведених нормативних положень, дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача спірної суми нарахованих штрафних санкцій. За таких обставин, у задоволенні вимоги Товариства про стягнення з Компанії 666 573,35 грн. пені слід відмовити.
Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).
За умовами статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Приймаючи до уваги все вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог Товариства в даній справі.
Щодо заяви відповідача від 08.07.2025 року № 02-4-1/587 про надання йому відстрочки у виконанні рішення суду на один рік, суд зазначає таке.
За змістом частин 6 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у разі необхідності у резолютивній частині рішення вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Відповідно до частини 1 статті 239 Господарського процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
За приписами статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 року в справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005 року в справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини та громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Аналогічна правова позиція була висловлена Конституційним Судом України у рішеннях від 13.12.2012 року в справі № 18-рп/2012, від 25.04.2012 року в справі № 11-рп/2012 та від 30.06.2009 року в справі № 16-рп/2009.
За частинами 1, 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Зі змісту вищенаведених нормативних приписів чинного законодавства вбачається, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відповідно до положень статті 331 Господарського процесуального кодексу України задоволення заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.
Вищенаведеними нормами встановлено, що відстрочення виконання рішення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання відстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке рішення не може вважатися законним та справедливим.
Відтак, саме на заявника у контексті приписів статей 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України покладається обов'язок доведення існування відповідних підстав.
Натомість відповідачем не надано належних та допустимих доказів наведених ним причин неможливості виконання рішення суду, в разі задоволення позовних вимог, а посилання на тяжке фінансове становище та систематичне порушення учасниками балансуючого ринку своїх фінансових зобов'язань перед ОСП не є тими виключними обставинами, які давали б достатні підстави для відстрочення виконання судового рішення. У той же час, відповідачем не було надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності в нього достатньої суми грошових коштів, у тому числі на банківських рахунках чи в касі підприємства, для повного погашення спірної у даній справі та визнаної судом обґрунтованою заборгованості.
Крім того, відповідач не надав й доказів на підтвердження обставин реальності виконання рішення суду в даній справі після закінчення терміну, на який він просив відстрочити виконання рішення.
Судом також враховані майнові інтереси стягувача та взято до уваги, що надання заявнику (відповідачу) відстрочки виконання рішення суду може призвести до недотримання справедливого балансу прав та інтересів сторін у спорі.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що на даний час підстави для відстрочення виконання рішення у справі відсутні, а тому суд відмовляє у задоволенні заяви відповідача від 08.07.2025 року № 02-4-1/587.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом із тим, за змістом пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається у разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог.
У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю (частина 2 статті 7 Закону України "Про судовий збір").
Як встановлено судом, позивачем при зверненні до суду з позовом про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 34 623 748,99 грн. було сплачено до Державного бюджету України судовий збір в загальній сумі 415 484,98 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 28.02.2025 року № 954.
Водночас, враховуючи зменшення Товариством під час розгляду справи розміру позовних вимог на 30 145 979,54 грн., суд дійшов висновку про необхідність повернення позивачу з Державного бюджету України судового збору в загальному розмірі 361 751,75 грн.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 331 Господарського процесуального кодексу України, статтею 7 Закону України "Про судовий збір", господарський суд міста Києва
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська енергетична сервісна компанія" до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення 4 477 769,45 грн. задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 25; код ЄДРПОУ 00100227) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська енергетична сервісна компанія" (01133, місто Київ, вулиця Генерала Алмазова, будинок 18/7; код ЄДРПОУ 44311373) 645 619 (шістсот сорок п'ять тисяч шістсот дев'ятнадцять) грн. 12 коп. 3 % річних, 3 137 324 (три мільйони сто тридцять сім тисяч триста двадцять чотири) грн. 17 коп. інфляційних втрат, а також 45 395 (сорок п'ять тисяч триста дев'яносто п'ять) грн. 32 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Українська енергетична сервісна компанія" (01133, місто Київ, вулиця Генерала Алмазова, будинок 18/7; код ЄДРПОУ 44311373) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 361 751 (триста шістдесят одна тисяча сімсот п'ятдесят одна) грн. 75 коп., сплачений на підставі платіжної інструкції від 28.02.2025 року № 954 на загальну суму 415 484,98 грн.
6. У задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" від 08.07.2025 року № 02-4-1/587 про відстрочення виконання рішення суду відмовити.
7. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
8. В силу приписів частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 29.07.2025 року.
Суддя В.С. Ломака