ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
29.07.2025Справа № 910/5977/25
Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу
за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго»
до Акціонерного товариства «УКРТРАНСНАФТА»
про стягнення 142 438,38 грн,
До Господарського суду міста Києва надійшов позов Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до Акціонерного товариства «УКРТРАНСНАФТА» про стягнення 142 438,38 грн, з яких: 139 651,92 грн основного боргу, 464,27 грн пені, 381,58 грн 3% річних та 1940,61 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії (договір-приєднання), якому присвоєно № 5386 від 01.11.2024, в частині здійснення оплати за спожиту послугу із постачання теплової енергії за період з 01.11.2024 по 31.03.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2025 прийнято вказаний позов до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/5977/25, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання). Встановлено відповідачу строк - п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст.ст. 165, 251 ГПК України. Встановлено позивачу строк - п'ять днів з дня отримання відзиву для подання до суду відповіді на відзив із урахуванням вимог ст.ст. 166, 251 ГПК України. Встановлено відповідачу строк - п'ять днів з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду заперечення із урахуванням вимог ст.ст. 167, 251 ГПК України.
03.07.2025 до суду від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі № 910/5977/25 в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в розмірі 139 651,92 грн у зв'язку з відсутністю предмета спору.
04.07.2025 до суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, у якій позивач просить закрити провадження у справі № 910/5977/25 в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в розмірі 139 651,92 грн у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Будь-яких інших заяв/клопотань, заяв по суті спору від сторін до суду не надходило.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
Акціонерному товариству «Укртранснафта» на праві власності належить нежитлове приміщення площею 1429,30 кв.м. (спортивно-оздоровчий комплекс) за адресою м. Кременчук, вул. Європейська, 68, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 2470226677 від 04.03.2021.
Вказані дані перевірені судом, що підтверджується відповіддю № 1609533 від 28.07.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Як підтверджено матеріалами справи та не заперечується відповідачем, приміщення спортивно-оздоровчого комплексу, яке розташоване за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Європейська, буд. 68, є прибудованим до житлового будинку, який оснащено вузлом комерційного обліку теплової енергії (ВКО/ТЕ).
Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго» в силу пунктів 3, 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є виконавцем послуги з постачання теплової енергії та послуги з постачання гарячої води, споживачем якої є відповідач.
Починаючи з 01.11.2022 позивач постачає теплову енергію і надає послуги з постачання теплової енергії та гарячої води у м. Кременчуці, а відносини врегульовано Індивідуальними договорами про надання послуги з постачання теплової енергії та про надання послуги з постачання гарячої води, які є публічними договорами приєднання і опубліковані на офіційному сайті підприємства: http://te.pl.ua/.
Згідно з приписами Закону України «Про житлово-комунальні послуги», постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 (зі змінами) індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.12.2021, який опублікований на офіційному вебсайті позивача 01.12.2021, вважається укладеним.
Таким чином, відповідач є суб'єктом користування послугою постачання теплової енергії (споживачем), яка надається Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства «Полтаватеплоенерго». Індивідуальному договору присвоєно № 5386 від 01.11.2022 (надалі - договір).
За умовами п.1 договору, він є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії та гарячої води. Договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.
Договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному сайті підприємства: http://te.pl.ua/ (п. 2 договору).
Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги (п. 4 договору).
Відповідно до умов п. 30 договору, споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:
плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 (Офіційний вісник України, 2019, № 71, ст. 2507), в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;
плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному сайті підприємства: http://te.pl.ua/tarifi/tarifi-dlya- potreb-nshih-spozhivachv/.
У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року).
Вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу зазначається на офіційному сайті підприємства:://te.pl.ua/tarifi/tarifi-dlya-potreb-nshih-spozhivachv/. У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору. Виконавець зобов'язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному сайті. У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну ціни/тарифу на послугу виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачу з посиланням на рішення відповідного органу (п. 31 договору).
Розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно (п. 32 договору).
Виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів (п. 33 договору).
Згідно з п. 34 договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
В п. 45 договору встановлено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу.
Звертаючись із даним позовом до суду, позивач зазначив, що відповідно до наданих відповідачем Технічного паспорту № 191 та Розрахунку теплового навантаження системи опалення спортивно-оздоровчого комплексу «МТ-Спорт» по вул. Європейській у м. Кременчук на вбудовано-прибудовані до житлового будинку № 68 приміщення. Відповідно до зазначених документів нарахування по нежитловому приміщенню відповідача проводилось відповідно до площі 1326,60 кв.м. (прибудоване приміщення) та 102,70 кв.м. (вбудоване приміщення) та тепловому навантаженню 0,00402 Гкал/год та 0,002718 Гкал/год, відповідно. Позивач вказав, що нежитлове приміщення площею 1326,60 кв.м. підключене перед вхідними засувками внутрішньо-будинкової системи опалення житлового будинку № 68, який оснащено вузлом комерційного обліку теплової енергії (ВКО/ТЕ); нежитлове приміщення площею 102,70 кв.м. має підключення від внутрішньо-будинкової системи опалення житлового будинку № 68, який оснащено вузлом комерційного обліку теплової енергії (ВКО/ТЕ).
Як зазначено позивачем, ним протягом періоду з 01.11.2024 по 31.03.2025 нараховано відповідачу плату за послугу з постачання теплової енергії на підставі тарифів, які встановлювались рішеннями Полтавської обласної ради № 687 від 26.09.2023 та № 854 від 30.08.2024 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго».
Так, позивач вказує, що ним належним чином виконувались свої зобов'язання за договором, надсилались відповідачу відповідні акти приймання-передачі послуги та рахунки на оплату за надані послуги протягом періоду з 01.11.2024 по 31.03.2025, втім, відповідач не виконав свого обов'язку із оплати спожитої послуги з постачання теплової енергії, у зв'язку з чим за ним обліковується заборгованість у розмірі 139 651,92 грн, яку заявлено до стягнення за даним позовом.
Крім того, за порушення виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати наданих послуг, позивачем також заявлено до стягнення за цим позовом 464,27 грн пені, 381,58 грн 3% річних, 1940,61 грн інфляційних втрат.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду (ч.1 ст.630 ЦК України).
Відповідно до ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Частиною 1 ст. 634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).
Предметом спору у цій справі є вимога позивача про стягнення з відповідача вартості наданих послуг постачання теплової енергії та гарячої води за Типовим індивідуальним договором від 01.11.2021.
Відповідно до наведених у п. 2, 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (надалі - Закон) визначень, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 затверджено «Правила надання послуги з постачання теплової енергії та типові договори про послуг з постачання теплової енергії» (надалі - Правила), відповідно до яких, ці Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати. Надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до ст.13, 14 Закону (п. 13 Правил).
Відповідно до п. 13 Правил індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування та/або на вебсайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем; фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.; споживачі у багатоквартирному будинку, які отримують послугу за іншою моделлю договірних відносин, у разі прийняття рішення про припинення такого договору можуть приєднатися до індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, вчинивши дії, що засвідчують їх бажання укласти такий договір, відповідно до абзацу шостого цього пункту.
Згідно з положеннями ст. 13 Закону договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.
У разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
Плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з:
плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства;
плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.
Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (абз. 6 ст.19 Закону України «Про теплопостачання»).
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» основними обов'язками споживача теплової енергії є: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів; забезпечення безпечної експлуатації систем теплоспоживання; забезпечення безперешкодного доступу до власного теплового обладнання, вузлів обліку представникам теплогенеруючої чи теплопостачальної організації, за умови пред'явлення відповідного посвідчення при виконанні службових обов'язків; недопущення провадження будь-яких видів господарської діяльності в охоронних зонах теплових мереж без погодження з власником об'єкта теплопостачання.
Аналіз зазначених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, незалежно від укладеного договору у сфері комунальних послуг (правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №904/2238/17 та від 16.10.2018 у справі №904/7377/17).
Відповідач є власником нежитлового приміщення площею 1429,30 кв.м. (спортивно-оздоровчий комплекс) за адресою: м. Кременчук, вул. Європейська, 68, яке є прибудованим до житлового багатоквартирного будинку.
Таким чином, відповідач як власник нежитлового приміщення в силу прямої норми закону несе тягар утримання належного йому майна, в тому числі й щодо сплати комунальних послуг.
Порядок розподілу між споживачами обсягів спожитих комунальних послуг визначено позивачем згідно із ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, що затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 28.12.2018 № 315 (у редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28 грудня 2021 року № 358) (надалі - Методика).
За поясненнями позивача, відповідно до п.2 розділу II Методики № 315, загальний обсяг, спожитої у будинку, теплової енергії на опалення у кожному розрахунковому періоді розподіляється на: обсяг спожитої теплової енергії на забезпечення загальнобудинкових потреб (Qоп.збп.) (визначається спрощено та складає 20% від загального обсягу, спожитої будинком, теплової енергії, згідно п. 8, розділу IV Методики та розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будинку (Sзбл.буд.) (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням) пропорційно до загальних/ опалюваних площ/об'ємів їх житлових/нежитлових приміщень, згідно п. 12, розділу IV Методики.
Обсяг спожитої теплової енергії на забезпечення безпосередньо опалення житлових та нежитлових приміщень (Qприм) визначається як різниця загального обсягу, спожитої у будинку, теплової енергії (Qоп.буд) та обсягу теплової енергії донарахованої до мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії на опалення приміщень (Qдон.пр), обсягу спожитої теплової енергії приміщень з транзитними мережами внутрішньобудинкової системи опалення (Qвідкл) та обсягу теплової енергії, спожитої на забезпечення загальнобудинкових потреб (Qоп.збп.); розподіляється на площі житлових/нежитлових приміщень, підключених до ЦСО, пропорційно до площі кожного приміщення.
Водночас, судом встановлено, що протягом спірного періоду діяли тарифи, встановлені рішеннями Полтавської обласної ради «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства «Полтаватеплоенерго», а саме: № 687 від 26.09.2023, № 854 від 30.08.2024.
Інформація про тарифи є загальнодоступною та перебуває у вільному доступі на сайті відповідача http://te.pl.ua/ в розділі "ТАРИФИ".
Згідно із розрахунком позивача заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію у період з 01.11.2024 по 31.03.2025 становить 139 651,92 грн.
Судом встановлено, що відповідач після звернення позивача із даним позовом до суду та відкриття провадження у справі, здійснив оплату заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії за індивідуальним договором у повному обсязі в загальній сумі 139 651,92 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 27.06.2025 №№ 0000207023, 0000207024, 0000207025, 0000207026 та 0000207027.
У зв'язку зі сплатою боргу в повному обсязі відповідач та позивач просили суд закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення основної заборгованості у зв'язку з відсутністю предмету спору в цій частині.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Суд зазначає, що господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
За таких обставин, оскільки відповідачем сплачено заявлену позивачем суму основного боргу у розмірі 139 651,92 грн, а позивачем довідкою від 03.07.2025 підтверджено отримання такої оплати, суд вважає, що наявні підстави для закриття провадження у даній справі у вказаній частині у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 464,27 грн пені, 381,58 грн 3% річних та 1940,61 грн інфляційних втрат, суд зазначає таке.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Здійснивши перевірку розрахунку суми 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про те, що нарахування здійснено правильно, у зв'язку з чим суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 381,58 грн 3% річних та 1940,61 грн інфляційних втрат.
Щодо вимог про стягнення пені слід зазначити таке.
Згідно з приписами ст.ст. 216 - 218 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з нормами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як вже зазначалось, п. 45 договору передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу.
Здійснивши перевірку здійсненого позивачем розрахунку пені, суд встановив його обґрунтованість, відповідність умовам договору та вимогам законодавства, а тому ця частина позовних вимог підлягає задоволенню в повному обсязі та з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 464,27 грн.
Відповідач, у свою чергу, жодних заперечень щодо вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат не навів та правильності здійснених позивачем розрахунків вказаних нарахувань не спростував.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі №04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Так, враховуючи, що протягом розгляду справи відповідачем не подано жодних заперечень щодо заявлених позовних вимог та будь-яких контррозрахунків заявлених до стягнення сум пені, процентів річних та інфляційних, беручи до уваги здійснену відповідачем оплату суми основного боргу, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог із закриттям провадження в частині вимог про стягнення основної заборгованості.
Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору в частині задоволення позову та закриття провадження у справі покладаються на відповідача у зв'язку з тим, що спір виник внаслідок його неправильних дій.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 231, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Закрити провадження у справі № 910/5977/25 в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в розмірі 139 651,92 грн.
2. В решті позовні вимоги задовольнити.
3. Стягнути з Акціонерного товариства «УКРТРАНСНАФТА» (вул. Острозьких Князів, буд. 32/2, м. Київ, 01010; ідентифікаційний код 31570412) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» (вул. Польська, 2А, м. Полтава, 36008; ідентифікаційний код 03338030) 464,27 грн пені, 381,58 грн 3% річних, 1940,61 грн інфляційних втрат та 2422,40 грн судового збору.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано: 29.07.2025.
Суддя Т.Ю. Трофименко