ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.07.2025Справа № 910/7837/25
Господарський суд міста Києва, у складі судді Кирилюк Т.Ю., за участю секретаря судового засідання Шадури М.Ю., розглянувши у порядку загального позовного провадження справу
за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1
до ІНФОРМАЦІЯ_2
про стягнення ІНФОРМАЦІЯ_3 та зобов'язання вчинити дії
за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання.
ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 про стягнення ІНФОРМАЦІЯ_3 збитків та зобов'язання забрати товар.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором від 10.03.2022 № НОМЕР_1.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.07.2025.
Відповідачем 10.07.2025 сформовано у системі «Електронний суд» заяву про залишення позову без розгляду, якою заперечено щодо розгляду справи у порядку господарського судочинства, повідомлено про застереження в умовах договору про розгляд спорів Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України.
Також, відповідачем 10.07.2025 сформовано у системі «Електронний суд» клопотання про розгляд справи у закритому судовому засіданні.
Позивачем 11.07.2025 сформовано у системі «Електронний суд» заперечення на заяву відповідача про залишення позову без розгляду із спростуваннями.
Позивачем 21.07.2025 сформовано у системі «Електронний суд» клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із перебуванням адвоката у відрядженні з 15.07.2025 до 25.07.2025.
З урахуванням того, що представником позивача не надано жодного доказу на підтвердження термінової необхідності закордонної поїздки саме у цей період часу та об'єктивної неможливості залучення іншого фахівця адвокатського об'єднання, суд не може визнати надані представником наказ та копії сторінок паспорту належними доказами неможливості прийняти участь у судовому засіданні.
Крім того, представником позивача взагалі не доведено суду нагальна необхідність його участі у судовому засіданні, оскільки явку судом не визнано обов'язковою.
За таких обставин, судом відхилено клопотання представника позивача про відкладення судового засідання.
Судом встановлено, що 10.03.2022 позивачем та відповідачем укладено договір № НОМЕР_1, за умовами якого позивач зобов'язався поставити відповідачу товар, а відповідач - прийняти та оплатити його вартість.
Відповідно до пунктів 10.2-10.3 договору, при виникненні між сторонами суперечок, що виникають із цього договору або у зв'язку з ним, сторони намагаються врегулювати такі суперечки шляхом переговорів. У разі недосягнення згоди між сторонами щодо врегулювання спірних питань шляхом переговорів протягом 1 місяця, кожна сторона має право передати спір на розгляд та вирішення арбітражу з урахуванням положень 10.4 -10.8 цього договору.
Пунктом 10.4. договору передбачено, що усі спори, розбіжності чи вимоги, які виникають із цього договору або у зв'язку з ним, у тому числі щодо його укладення, тлумачення, виконання, порушення, припинення чи недійсності, підлягають вирішенню у Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України згідно з його Регламентом.
Згідно з пунктом 10.5. договору, місцем проведення засідання арбітражного суду є місто Київ, Україна. Арбітражний суд складається з одного арбітра (пункт 10.6. договору).
Відповідно до пункту 10.7. договору, мова арбітражного розгляду - англійська. Пунктом 10.8. договору встановлено, що рішення арбітражного суду є остаточним і обов'язковим для обох сторін. Рішення арбітражного суду визначатиме обов'язки сторін щодо витрат, які вони нестимуть у зв'язку із арбітражним розглядом.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач стверджує про порушення відповідачем умов договору щодо прийняття товару, у зв'язку із чим просить суд зобов'язати відповідача забрати (отримати) товар, який зберігається у складському приміщенні та стягнути з відповідача збитки у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_4. (вартість орендної плати за складське приміщення, де зберігається товар).
На підтвердження невиконуваності арбітражної угоди позивач посилається на лист Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України №1188, яким повідомлено про відмову у розгляді поданого позову позивачем про стягнення з відповідача збитків в сумі ІНФОРМАЦІЯ_5, що є вартістю неповернутого товару, та зобов'язання відповідача прийняти товар належної якості на суму ІНФОРМАЦІЯ_6
За твердженнями позивача, цим листом арбітражний суд встановив, що у позові йдеться про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, однак така процедура не передбачена регламентом Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України.
Зазначені обставини, на думку позивача, свідчать про не можливість виконання арбітражної угоди і тому позивач, з метою забезпечення права на реальний доступ до судочинства, звернувся до Господарського суду міста Києва із даним позовом.
Як вбачається з позовної заяви, позивачем на розгляд суду ставляться дві позовні вимоги. Перша - зобов'язати відповідача забрати (отримати) товар на підставі договору поставки № НОМЕР_1 в кількості ІНФОРМАЦІЯ_7 який зберігається у складському приміщенні. Друга - стягнути з відповідача ІНФОРМАЦІЯ_4. вартості орендної плати за складське приміщення, де зберігається товар, як збитки.
Щодо твердження позивача про невиконуваність арбітражної угоди з огляду на відмову Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України у розгляді поданого позивачем позову, варто зазначити наступне.
Судом досліджено лист Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 07.05.2025 №1188.
Зі змісту зазначеного листа вбачається, що Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України здійснено розгляд справи № 201/2023 за позовом ІНФОРМАЦІЯ_2 (відповідача у цій справі) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (позивача у цій справі), за результатом якого прийнято рішення від 07.02.2024, в якому арбітражним судом досліджено та встановлено обставини прийняття/неприйняття товару за договором поставки № НОМЕР_1. Спірний товар визнано невідповідним умовам договору та якості, повернуто позивачу (у цій справі) та стягнуто з нього на користь відповідача (у цій справі) здійснену за договором передоплату. Однак, позивачем (у цій справі), на підставі експертного дослідження, подано позов до арбітражного суду з метою визнання того самого товару, який визнано неякісним, таким, що відповідає договору та технічним характеристикам.
З огляду на наведене, Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України повідомлено позивача, що поданий ним позов фактично є переглядом справи № 201/2023 за нововиявленими обставинами більше ніж через рік, після винесення рішення. Однак, арбітражним судом повідомлено позивача, що рішення у справі № 201/2023 є остаточним і перегляд його за нововиявленими обставинами не передбачено чинним законодавством.
Одночасно із цим, арбітражним судом звернуто увагу позивача на те, що інша частина позовних вимог позивача про стягнення з відповідача збитків не була предметом арбітражного розгляду у справі № 201/2023 і тому позивач може пред'явити таку позовну вимогу на розгляд до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України.
З огляду на вищенаведене у сукупності, твердження позивача про невиконуваність арбітражної угоди не знайшли свого підтвердження та спростовані наявними доказами у справі.
Щодо забезпечення права позивача на реальний доступ до судочинства, суд наводить наступне.
Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України встановлено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання шляхом звернення до суду.
Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України «Про третейські суди», до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
Третейський суд - недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин; третейська угода - угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом (стаття 2 Закону України «Про третейські суди»).
Статтею 5 Закону України «Про третейські суди» встановлено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.
Згідно з статтею 12 Закону України «Про третейські суди», яка містить вимоги щодо видів і форм третейської угоди, третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд регламент третейського суду розглядається як невід'ємна частина третейської угоди. Третейська угода укладається у письмовій формі.
Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору. У разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною.
Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує.
Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.
Третейське застереження є власним волевиявленням сторін договору і не може розцінюватися як встановлення обмеження їх прав. Наявність дійсного третейського застереження та обов'язковість звернення до третейського суду за наявності волі на розгляд справи третейським судом, не є обмеженням прав позивача, гарантованих статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтею 55 Конституції України. Проте, ухилення від виконання положень пункту договору про розгляд спору в третейському суді, має розглядатися як дії, що суперечать самій ідеї Закону України «Про третейські суди», яка полягає у гарантуванні у такому випадку учасникам господарських відносин права розраховувати на швидкий та ефективний спосіб вирішення господарського спору альтернативним шляхом (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 12.08.2019 у справі №876/7/19).
Викладене в договорі третейське застереження, не суперечить Конституції України та іншим нормам законодавства та не свідчить про обмеження права сторони на судовий захист.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить, що звернення фізичних та/або юридичних осіб до третейського суду є правомірним, якщо відмова від послуг державного суду відбулася за вільним волевиявленням сторін спору.
З урахуванням вказаного, суд вважає, що такий спосіб вирішення можливих спорів був обраний сторонами третейської угоди свідомо і добровільно та відповідно до положень закону.
Питання щодо недійсності третейської/арбітражної угоди суд розглядає не як позовну вимогу, а як процесуальне питання, що має бути вирішене до початку розгляду позовних вимог по суті відповідно до приписів пункту 7 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України. Якщо суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана, він залишає позов без розгляду. Такий висновок має міститися в мотивувальній частині судового рішення. За необхідності суд призначає експертизу.
Аналогічні правові висновки викладені Верховним судом у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 30.08.2024 у справі № 911/1766/22.
Отже, пунктом 10.4. договору сторони погодили, що усі спори, розбіжності чи вимоги, які виникають із цього договору або у зв'язку з ним, у тому числі щодо його укладення, тлумачення, виконання, порушення, припинення чи недійсності, підлягають вирішенню у Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України згідно з його Регламентом.
Спір у справі щодо стягнення з відповідача збитків виник між сторонами з господарських правовідносин, що не належать до переліку справ, які не можуть розглядати третейські суди відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про третейські суди».
Відтак, спір про стягнення з відповідача збитків за неналежне виконання умов договору поставки № НОМЕР_1, відповідно до його умов, може бути розглянутий Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України,
При цьому, відповідач у передбачений пунктом 7 частини 1 статті 226 Господарським процесуальним кодексом України порядку та строк подав суду заперечення проти розгляду спору у господарському суді, а матеріали справи не містять відомостей про те, що третейська угода не може бути виконана.
Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача збитків у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_4. (вартість орендної плати за складське приміщення, де зберігається товар) підлягає розгляду Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про залишення без розгляду позову ІНФОРМАЦІЯ_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про стягнення ІНФОРМАЦІЯ_3 збитків та зобов'язання забрати товар на підставі пункту 7 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
Клопотання відповідача про розгляд справи у закритому судовому засіданні залишено судом без розгляду, враховуючи наведені вище судом висновки.
Згідно з частиною 2 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до пункту 4 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).
Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача, про наявне право подання клопотання про повернення сплаченої суми судового збору, у відповідності до пункту 4 статті 7 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись пунктом 7 частини першої статті 226, статтями 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-
1. Заяву відповідача про залишення позову без розгляду задовольнити.
2. Позов ІНФОРМАЦІЯ_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про стягнення ІНФОРМАЦІЯ_3 та зобов'язання вчинити дії залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено 28.07.2025.
Суддя Кирилюк Т.Ю.